номер провадження справи 35/192/20
15.02.2021 Справа № 908/3029/20
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Топчій О.А., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮАПАРТС» (49125, м. Дніпро, шосе Донецьке, б. 104)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехбуд 2013» (69013, м. Запоріжжя, пров. Архангельський, б. 20-А)
про стягнення коштів
До Господарського суду Запорізької області звернувся позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮАПАРТС» з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехбуд 2013», в якому просить стягнути з відповідача заборгованості в розмірі 11 469,36 грн, пені у розмірі 827,03 грн, 3% річних у розмірі 193,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 22,51 грн.
24.11.2020 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/3029/20, справу передано на розгляд судді Топчій О.А.
Ухвалою суду від 25.11.2020 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду, але не пізніше 14.12.2020, для усунення недоліків позовної заяви вказаних в ухвалі.
08.12.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 14.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/3029/20, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку письмового позовного провадження без виклику представників сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки №33 від 05.03.2019 щодо своєчасної оплати поставленого товару на суму 11 469,36 грн. На підставі ст. 625 ЦК України та умов договору позивачем нараховано пеню у розмірі 827,03 грн, 3% річних у розмірі 193,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 22,51 грн.
Ухвалою суду від 14.12.2020 відповідачу запропоновано подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження їх заперечень проти позову або його визнання.
Ухвала суду від 14.12.2020 про відкриття провадження у справі №908/3029/20, направлена на адресу відповідача, проте повернулася до суду з відміткою підприємства поштового зв'язку «За закінченням терміну зберігання».
Відповідно до п. 5 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду відповідачем та повернення її до суду з поміткою «за закінченням терміну зберігання» є наслідками свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання.
Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі сторони могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/3029/20.
Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 14.01.2021 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 15.02.2021.
Розглянувши матеріали справи, суд
05.03.2019 між ТОВ «ЮАПАРТ» - постачальник та ТОВ «Агротехбуд 2013» - покупець укладено договір поставки №33, за умовами п. 1.1. якого постачальник на умовах даного договору зобов'язався передати у власність покупця товар, визначений в п. 1.2. даного договору, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість.
Відповідно до п. 3.5. договору, покупець сплачує вартість поставленого товару, визначеному в накладній на підставі рахунку, який виписується постачальником, покупцю надається відстрочка платежу за поставлений товар на суму з лімітом не більше 10 000,00 грн, та на строк, що не перевищує 7 календарних днів.
Оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений в договорі. Датою оплати товару вважається дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку покупця (п. 3.6. договору).
Пунктом 9.1. договору визначено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін. Строк цього договору закінчується 31.12.2019 (п. 9.2. договору).
Позивач виконав свої зобов'язання та поставив відповідачеві товар на загальну суму 50 913,78 грн, що підтверджується видатковими накладними: № 1462 від 06.03.2019, №7524 від 24.10.2019, №7591 від 26.10.2019, №7615 від 28.10.2019, №7624 від 28.10.2019, №7659 від 29.10.2019, №7770 від 02.11.2019, №7772 від 02.11.2019, №7894 від 06.11.2019, №7895 від 06.11.2019.
Про отримання товару свідчать підписи уповноваженої особи відповідача на видаткових накладних та печатка підприємства.
Відповідачем отриманий товар оплачено частково та частково товар повернуто:
- повернення товарів від покупця № 240 від 28.10.2019 року на суму 5341, 02 грн;
- платіжне доручення № 401 від 06.03.2019 року на суму 2057, 34 грн;
- платіжне доручення № 602 від 11.11.2019 року на суму 4618, 08 грн;
- платіжне доручення № 642 від 19.12.2019 року на суму 5000 грн;
- платіжне доручення № 624 від 28.11.2019 року на суму 5427, 98 грн;
- платіжне доручення № 668 від 23.01.2020 року на суму 5000 грн;
- платіжне доручення № 649 від 14.01.2020 року на суму 6000 грн;
- платіжне доручення № 84 від 18.03.2020 року на суму 4000 грн;
- платіжне доручення № 163 від 22.04.2020 року на суму 2000 грн;
Таким чином, на момент подання даної позовної заяви борг відповідача за поставлений товар становить 11 469, 36 грн.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині оплати товару стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості в примусовому порядку.
Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України підставами виникнення зобов'язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.
Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позивачем надано докази належного виконання зобов'язання щодо поставки обумовленого договором товару. Натомість, відповідачем доказів повної та своєчасної оплати отриманого товару не надано.
За викладених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 11 469,36 грн підлягає задоволенню.
Крім того, позивачем за прострочення виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати поставленого товару нараховано пеню у сумі 827,03 грн, 22,51 грн інфляційних втрат та 193,00 грн 3% річних.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.
Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.
Пунктом 5.3 договору сторони обумовили, що в разі порушення покупцем строку оплати вартості товару, визначеного п. 3.5. договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожний банківський день прострочення виконання зобов'язання.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та періоди її нарахування, судом встановлено, що позивачем в порушення умов п. 5.3. договору здійснено розрахунок з врахуванням календарних днів прострочення, а не банківських. Здійснивши розрахунок пені з врахуванням банківських днів прострочення виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати товару, судом встановлено, що стягненню підлягає пеня у розмірі 564,50 грн.
Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.
Перевіривши за допомогою комп'ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи “ЗАКОНОДАВСТВО” заявлені до стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних та періоди їх нарахування, судом встановлено, що розрахунки виконано вірно, відтак стягненню підлягає 3% річних у сумі 193,00 грн та інфляційні втрати у сумі 22,51 грн.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Письмові докази, що містяться в матеріалах справи, та досліджені судом, а також встановлені судом обставини справи свідчать про безпідставність заперечень відповідача та спростовуються вищевикладеними висновками суду.
Позивачем надано необхідні докази, які підтверджують обставини на які він посилається в обґрунтування своїх вимог.
Відповідач доказів оплати отриманого товару суду не надав.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За викладених обставин, позовні вимоги задовольняються частково.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехбуд 2013» (69013, м. Запоріжжя, пров. Архангельський, б. 20-А, ідентифікаційний код юридичної особи 38731986) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮАПАРТС» (49125, м. Дніпро, шосе Донецьке, б. 104, ідентифікаційний код юридичної особи 38706420) основний борг у сумі 11 469,36 грн (одинадцять тисяч чотириста шістдесят дев'ять гривень 36 коп.), пеню у сумі 564,50 грн (п'ятсот шістдесят чотири гривні 50 коп.), 3% річних у сумі 193,00 грн (сто дев'яносто три гривні 00 коп.), інфляційні втрати у розмірі 22,51 грн (двадцять дві гривні 51 коп.), судовий збір у розмірі 1 470,32 грн (одна тисяча чотириста сімдесят гривень 32 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 15 лютого 2021 року.
Суддя О.А. Топчій