10.02.2021 року м.Дніпро Справа № 904/2425/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузнецова В.О.,
суддів Коваль Л.А., Мороза В.Ф.,
секретар судового засідання Крицька Я.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "БАСФ Т.О.В." на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2020 (повний текст ухвали складено 19.10.2020, суддя Мартинюк С.В.) у справі
за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "БАСФ Т.О.В.", м. Київ
до боржника сільськогосподарського товариство з обмеженою відповідальністю "ДІБРОВА І К", м. Дніпро
про визнання грошових вимог
І. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2020 у даній справі грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "БАСФ Т.О.В." до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Діброва І К" відхилено повністю.
Ухвала місцевого господарського суду мотивована посиланням на те, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2020 по справі №904/2425/20 про визнання банкрутом СТОВ "Діброва І К" заяву розпорядника майна сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ДІБРОВА І К" Татаринової Ю.В. про визнання недійсним договору поруки №03/01-19 від 03.01.2019 укладеного між СТОВ "ДІБРОВА І К" та ТОВ "БАСФ Т.О.В." задоволено та визнано недійсним договір поруки №03/01-19 від 03.01.2019, укладений між СТОВ "ДІБРОВА І К" та ТОВ "БАСФ Т.О.В." Таким чином, враховуючи відсутність правової підстави для звернення із вимогами кредитором до СТОВ "ДІБРОВА І К", суд дійшов висновку про відхилення грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю "БАСФ Т.О.В." у розмірі 416 775 997, 90 грн та 4 204,00 грн судового збору в повному обсязі.
ІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи
2.1 Доводи осіб, які подали апеляційну скаргу
Товариство з обмеженою відповідальністю "БАСФ Т.О.В.", не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій в якій просить ухвалу господарського суду скасувати та прийняте нове рішення, яким задовольнити грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "БАСФ Т.О.В." до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Діброва І К" в розмірі 416 775 997,90 грн та судового збору у розмірі 4 204,00 грн.
Аргументуючи апеляційну скаргу, скаржник посилається на те, що він звернувся до суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду від 12.10.2020 про визнання недійсним договору поруки №03/01-19 від 03.01.2019, що стала причиною відхилення грошових вимог.
За твердженням скаржника суд вийшов за межі статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства при вирішенні питання щодо недійсності договору поруки. Виходячи з системного аналізу ст.ст.7,42 та 44 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвалою суду за правилами Кодексу України з процедур банкрутства договір поруки міг бути визнаний недійсним лише з підстав передбачених ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства. Спори щодо визнання недійсними правочинів, укладених боржником з інших підстав відповідно до положень ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства повинні розглядатися за правилами позовного провадження, визначеними Господарським процесуальним кодексом України і за результатами розгляду такого спору суд мав ухвалити рішення. При цьому, виходячи з положень ч.9 ст.44 Кодексу України з процедур банкрутства, суд в межах такого позовного провадження міг визнати договір недійсним і з підстав, передбачених ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства.
Заявник апеляційної скарги зазначає, що особливий порядок розгляду заяви арбітражного керуючого, передбаченого ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства, не передбачає право відповідача (в даному випадку ТОВ "БАСФ Т.О.В.") надати суду відзив на позов та долучити до нього належні та допустимі докази на захист своєї позиції. Такий спрощений порядок розгляду зумовлений, насамперед, спеціальними, чітко визначеними підставами для визнання правочину недійсним, які передбачені ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства. Розглядаючи таку заяву, суд вийшов за межі ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства та позбавив ТОВ "БАСФ Т.О.В." права надати відзив на позов в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України та права на належний судовий розгляд.
Скаржник стверджує про відсутність підстав для визнання недійсним договору поруки, передбачених ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства. Чинним законодавством імперативно не зобов'язано поручителя укладати договір поруки на відплатній основі, а також не заборонено виступати поручителем безвідплатно на підставі ч.3 ст.6 Цивільного Кодексу України, відповідно до якої сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Це не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, однією з яких є свобода договору, та вимогам цивільного законодавства щодо здійснення цивільних прав, у тому числі права особи відмовитися від свого майнового права (абзац 1 ч.3 ст.12 Цивільного кодексу України).
Так як підставою визнання договору поруки в порядку ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства стала виключно його безоплатність, оскаржувана ухвала є завідомо незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Невірним є твердження арбітражного керуючого про те, що укладаючи договір поруки боржника взяв на себе значні фінансові зобов'язання, що призвело до його неплатоспроможності. Станом на момент укладення договору поруки були відсутні будь-які порушення забезпеченого порукою зобов'язання, як і відсутній обов'язок боржника здійснювати будь-які платежі на користь ТОВ "БАСФ Т.О.В.".
2.2 Доводи інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Татаринова Ю.В. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу господарського суду від 12.10.2020 щодо відхилення грошових вимог залишити без змін.
В обґрунтування своєї правової позиції арбітражний керуючий вказує, що кредиторські вимоги були вірно відхилені судом, оскільки вони базуються на недійсному та незаконному договорі поруки.
В оскаржуваній ухвалі суд вірно встановив, що оскільки ухвалою господарського суду від 12.10.2020 у даній справі заяву розпорядника майна сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ДІБРОВА І К" Татаринової Ю.В. про визнання недійсним договору поруки задоволено та визнано недійсним договір поруки № 03/01-19 від 03.01.2019, укладений між СТОВ "ДІБРОВА І К" та ТОВ "БАСФ Т.О.В.", тому відсутні правові підстави для звернення із вимогами кредитора ТОВ "БАСФ Т.О.В." до СТОВ "ДІБРОВА І К".
ІІІ. Апеляційне провадження
3.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді
Згідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.11.2020 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Коваль Л.А., Мороз В.Ф.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.11.2020 зазначену апеляційну скаргу залишено без руху, повідомлено скаржника про можливість усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання доказів надіслання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "САНРАЙЗ" листом з описом вкладення, тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
01.12.2020 до суду апеляційної інстанції надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю "БАСФ Т.О.В." про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано докази надіслання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "САНРАЙЗ" листом з описом вкладення.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 07.12.2020 поновлено товариству з обмеженою відповідальністю "БАСФ Т.О.В." пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2020; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; призначено справу до розгляду на 19.01.2021.
19.01.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 10.02.2021.
10.02.2021 у судове засідання з'явилися представники ТОВ "БАСФ Т.О.В." та боржника, які надали відповідні пояснення.
Інші учасники справи не скористалися наданим їм процесуальним правом та не забезпечили в судове засідання явку повноважних представників.
Колегія суддів вважає, що неявка інших учасників справи не перешкоджає розгляду справи.
10.02.2021 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
3.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами
Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія САНРАЙЗ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ДІБРОВА І К", на підставі ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою господарського суду від 27.05.2020 відкрито провадження у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія САНРАЙЗ" про визнання банкрутом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ДІБРОВА І К"; розпорядником майна боржника - сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ДІБРОВА І К" призначено арбітражного керуючого Панченко Романа Миколайовича.
27.05.2020 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі інтернет Господарським судом Дніпропетровської області здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ДІБРОВА І К".
Ухвалою господарського суду від 05.08.2020 за підсумками попереднього судового засідання визнано товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія САНРАЙЗ" кредитором сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ДІБРОВА І К" в розмірі 21020,00 грн судового збору (1 черга), 1 500 300,00 грн. основної заборгованості (4 черга); визнано товариство з обмеженою відповідальністю "Кеарфілд" кредитором сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ДІБРОВА І К" у розмірі 4 204,00 грн судового збору (1 черга) та основана заборгованість в розмірі в розмірі 30 000 000,00 дол. США, що еквівалентно 798 234 000,00 грн (4 черга); зобов'язано учасників справи вчинити певні дії.
05.08.2020 до господарського суду надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю "БАСФ Т.О.В." про визнання кредиторських вимог в розмірі 416 775 997,90 грн та 4204,00 грн витрат по сплаті судового збору.
Заява товариства з обмеженою відповідальністю "БАСФ Т.О.В." про визнання кредиторських вимог обґрунтована посиланням на те, що 13 листопада 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю “БАСФ Т.О.В.”, в якості постачальника та приватним підприємством “ФІРМА “БЕРШАДЬ АГРОПЛЮС” (далі - ПП “ФІРМА “БЕРШАДЬ АГРОПЛЮС”), в якості покупця, був укладений договір поставки № 11112018 від 13.11.2017.
Відповідно до п.1.1. договору поставки, постачальник зобов'язується поставити у встановлені договором строки продукцію групи компаній ВА8Р (далі -товар) визначений у відповідних видаткових накладних, а покупець - прийняти та оплатити поставлений товар.
Згідно п.5.1. договору поставки, товар, що поставляється за цим договором, відвантажується окремими партіями у встановлений сторонами строк згідно умов цього договору.
Відповідно до п.6.1. договору поставки, товар вважається прийнятим за кількістю та якістю (цілісність упаковки та інші видимі дефекти) відповідно до товарно-транспортних документів: видаткової накладної та товарно-транспортної накладної.
ТОВ "БАСФ Т.О.В." на виконання умов договору поставки здійснювало поставку товару на користь ПП “ФІРМА “БЕРШАДЬ АГРОПЛЮС”, відповідно до письмових заявок останнього та відповідно до гарантованого обсягу закупівлі товару, погодженого сторонами на відповідний комерційний рік відповідно пункту 2.3. договору поставки.
Відповідно до пункту 4.2. договору поставки, розрахунок покупцем за поставлену партію товару здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника.
В пункті 4.4. договору поставки сторони погодили, що розрахунки за товар здійснюватимуться одним з наступних способів: шляхом здійснення 100% передплати грошових коштів на банківський рахунок постачальника протягом трьох банківських днів з моменту виписки рахунку-фактури (п.п.4.4.1 договору поставки); шляхом сплати 100% вартості поставленої партії товару не пізніше останнього календарного дня третього календарного місяця, який настає за місяцем, в якому була проведена поставка товару (середньострокова відстрочка платежу), але в будь-якому випадку не пізніше 31 жовтня відповідного комерційного року; шляхом 100% відстрочки платежу з фіксованою датою остаточної оплати в залежності від періоду поставки протягом відповідного комерційного року (п.п.4.4.2 договору поставки).
Згідно пункту 4.5. договору поставки, конкретний спосіб оплати вартості товару визначається сторонами у видатковій накладній на поставку товару, яка є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до п.10.3 договору постачальник має право розірвати договір в будь-який час з обов'язковим попереднім повідомленням про такий намір покупця за 30 календарних днів, при цьому всі розрахунки між сторонами повинні бути завершені до дати розірвання договору, а всі зобов'язання виконані в повному обсязі.
26.02.2020 між ПП “ФІРМА “БЕРШАДЬ АГРОПЛЮС” та ТОВ “БАСФ Т.О.В.” було укладено додаткову угоду № 22 до договору поставки (надалі - додаткова угода № 22), у зв'язку з порушенням строків виконання грошових зобов'язань за договором поставки.
В пункті 1 додаткової угоди № 22 сторони підтвердили, що станом на дату підписання цієї додаткової угоди сума заборгованості покупця перед постачальником за договором становить 416 775 997,90 грн з урахуванням ПДВ, що підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків.
Відповідно до пункту 2 додаткової угоди № 22 сторони домовились про наступний порядок та строки виконання зобов'язань покупця перед постачальником у сумі, що визначена в п.1 додаткової угоди. Згідно пункту 2.1., покупець зобов'язується у строк до 05 березня 2020 року повернути постачальнику раніше поставлений товар на загальну вартість 258 343 568,10 грн з урахуванням ПДВ., відповідно до переліку, кількості та вартості вказаних у накладних на повернення. Повернення товару здійснюється на умовах РСА, склад покупця. Право власності на товар переходить після оприбуткування товару на складі постачальника. До повернення товару застосовуються ті самі умови приймання товару за кількістю і якістю, що були передбачені для поставки товару відповідно до договору. У випадку, якщо після приймання товару, вартість товару, прийнятого постачальником, виявиться меншою ніж загальна вартість товару, який підлягає поверненню відповідно до цього пункту 2.1., тоді різниця підлягає сплаті покупцем не пізніше 06 березня 2020 року.
За умовами пункту 2.2. додаткової угоди, покупець зобов'язується у строк до 31.08.2020 погасити залишок суми заборгованості відповідно до п.1 даної додаткової угоди після виконання пункту 2.1. додаткової угоди шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в сумі 158 432 429,88 грн з урахуванням ПДВ.
З урахуванням п.10.3 договору поставки, товариством з обмеженою відповідальністю "БАСФ Т.О.В" в односторонньому порядку було розірвано договір поставки з 13.05.2020.
Зобов'язаннями приватного підприємства “ФІРМА “БЕРШАДЬ АГРОПЛЮС”, які виникли до моменту розірвання договору поставки є зобов'язання зі сплати за поставлений але неоплачений товар на загальну суму 416 775 997,90 грн.
Між ТОВ “БАСФ Т.О.В.”, в якості кредитора, та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Діброва і К”, в якості поручителя, був укладений договір поруки № 03/01-19 від 03.01.2019, згідно умов якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель поручився перед кредитором за виконання ПП “ФІРМА “БЕРШАДЬ АГРОПЛЮС”, всіх своїх зобов'язань за договором поставки № 11112018 від 13.11.2017.
Пунктом 1.3. договору поруки передбачено, що в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого цим договором поруки, боржника і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Цим договором забезпечується виконання зобов'язання боржника перед кредитором за основним договором у повному обсязі, але не більше ніж у розмірі 470 000 000,00 грн.. включаючи ПДВ (п.3.1 договору поруки).
Поручитель відповідає перед кредитором всім своїм майном, належним йому на праві власності (п.3.2 договору поруки).
Ухвалою господарського суду від 31.08.2020 заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Кеарфілд" про припинення повноважень арбітражного керуючого Панченка Р.М. у справі про банкрутство сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ДІБРОВА І К" задоволено; повноваження арбітражного керуючого Панченка Р.М., як розпорядника майна сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ДІБРОВА І К" припинено; призначено розпорядником майна сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ДІБРОВА І К" Татаринову Юлію Вячеславівну.
3.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, оцінивши докази в їх сукупності та взаємозв'язку, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, враховуючи таке.
Положенням статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
За приписами ч.9 ст.39 Кодексу України з процедур банкрутства з метою виявлення кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, на офіційному веб-порталі судової влади України не пізніше наступного дня з дня постановлення ухвали суду про відкриття провадження у справі господарський суд оприлюднює повідомлення про відкриття провадження у справі боржника (офіційне оприлюднення). Доступ до інформації про провадження у справах, розміщеної на офіційному веб-порталі судової влади України, є вільним та безоплатним.
Згідно ч.1 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Аналіз приписів ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства свідчить про те, що з моменту офіційної публікації оголошення про порушення щодо боржника справи про банкрутство є таким, що фактично настав, строк виконання усіх зобов'язань боржника, які виникли до моменту порушення щодо нього провадження у справі про банкрутство, і незалежно від настання строку їх виконання, кредитори за такими зобов'язаннями зобов'язані заявити грошові вимоги до боржника у справу про банкрутство з додержанням тридцятиденного строку від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство.
З моменту офіційної публікації оголошення про порушення щодо боржника справи про банкрутство є таким, то фактично настав, строк виконання усіх зобов'язань боржника, які виникли до моменту порушення щодо нього провадження у справі про банкрутство, і незалежно від настання строку їх виконання (аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 29.01.2019 по справі №909/722/14 та у постанові від 08.08.2018 у справі № 924/628/17).
Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги повинні підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року по справі №910/20378/16).
У справі про банкрутство господарський суд встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року по справі № 924/628/17).
Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів.
Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України), допустимості (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України), достовірності (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України) та вірогідності (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).
Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог.
За своєю правовою природою такий предмет спору не є тотожним спору про право, який розглядається у позовному провадженні.
За приписами ч.4 ст. ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.
Таким чином, норми Кодексу України з процедур банкрутства не містять присічного строку для заявлення конкурсними кредиторами своїх вимог до боржника, їх розгляд проводиться судом в порядку черговості їх надходження до суду. При цьому кредитори, вимоги яких заявлені після завершення 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство, не втрачають статус конкурсного кредитора, але позбавляються права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
З матеріалів справи вбачається, що заявлені кредитором вимоги виникли у зв'язку з невиконанням боржником договору поруки № 03/01-19 від 03.01.2019
Розпорядник майна сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ДІБРОВА І К" Татаринова Ю.В. звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про визнання недійсним договору поруки №03/01-19 від 03.01.2019 укладеного між СТОВ "ДІБРОВА І К" та ТОВ "БАСФ Т.О.В."
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2020 у даній справі заяву розпорядника майна сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ДІБРОВА І К" Татаринової Ю.В. про визнання недійсним договору поруки №03/01-19 від 03.01.2019 укладеного між СТОВ "ДІБРОВА І К" та ТОВ "БАСФ Т.О.В." задоволено та визнано недійсним договір поруки №03/01-19 від 03.01.2019, укладений між СТОВ "ДІБРОВА І К" та ТОВ "БАСФ Т.О.В."
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.02.2021 зазначена ухвала залишена без змін.
За приписами частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (частина перша статті 236 Цивільного кодексу України).
З огляду на зазначене, договір поруки №03/01-19 від 03.01.2019 є таким, що не створив юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю та є недійсним з моменту його вчинення.
Отже, на момент розгляду господарським судом заяви товариства з обмеженою відповідальністю «БАСФ Т.О.В» про визнання кредиторських вимог були відсутні підстави, якими заявник мотивував заявлені вимоги.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про відхилення кредиторських вимог товариства з обмеженою відповідальністю «БАСФ Т.О.В».
Апеляційний господарський суду не приймає до уваги доводи скаржника про відсутність підстав для визнання недійсним договору поруки, оскільки особливістю провадження у справах про банкрутство є те, що в межах цього провадження суди розглядають багато різних спорів, щодо яких законодавцем визначено окремі процедури та особливості їх розгляду в межах єдиної процедури банкрутства.
У даному випадку правова оцінка дійсності спірного договору поруки була надана судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду заяви розпорядника майна про визнання цього договору недійсним.
За приписами ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
3.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами апеляційного перегляду.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права під час постановлення ухвали в оскаржуваній частині судом апеляційної інстанції не встановлено. В зв'язку з цим апеляційна скарги задоволенню не підлягають, а ухвала суду першої інстанції в оскаржуваній частині має бути залишена без змін.
3.5. Розподіл судових витрат.
Відповідно до приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -
У задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "БАСФ Т.О.В." відмовити.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2020 у справі №904/2425/20 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку
Постанова складена у повному обсязі 16.02.2021.
Головуючий В.О.Кузнецов
Судді В.Ф.Мороз
Л.А.Коваль