проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
про залишення апеляційної скарги без руху
"16" лютого 2021 р. Справа № 5023/8986/11
Суддя Шевель О.В.,
дослідивши матеріали апеляційної скарги Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) вх.496 Х/2 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.01.2021, постановлену суддею Аріт К.В. у приміщенні господарського суду Харківської області 14.01.2021 о 12:23 год. (повний текст ухвали складено 15.01.2021) у справі №5023/8986/11
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Західно-Український консорціум", м.Львів,
до: Закритого акціонерного товариства Автобаза "Харківводбуд", с.Безлюдівка Харківського району Харківської області
про стягнення 395000,00 грн,
Рішенням господарського суду Харківської області від 29.11.2011 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 395000,00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 3950,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.01.2021 скаргу ПрАТ Автобаза "Харківводбуд" на дії ДВС у справі №5023/8986/11 задоволено повністю. Визнано неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Ігнатенко О.Б. щодо незняття арешту з всього нерухомого майна Приватного акціонерного товариства Автобаза “Харківводбуд” після закінчення виконавчого провадження №30505543. Скасовано арешт всього нерухомого майна Приватного акціонерного товариства Автобаза “Харківводбуд”, накладений постановою Відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області від 04.01.2012, ВП№30505543.
Повний текст ухвали складено 15.01.2021, отже, останнім днем встановленого ч.1 ст.256 ГПК України строку її апеляційного оскарження є 25.01.2021.
02.02.2021, тобто з пропущенням вказаного строку, представник Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ступін В.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить вищевказану ухвалу скасувати та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні скарги боржника в повному обсязі; судовий збір за подання апеляційної скарги стягнути з боржника за виконавчим провадженням.
Заявник просить поновити йому пропущений строк на апеляційне оскарження в порядку п.2 ч.2 ст.256 ГПК України, посилаючись виключно на ту обставину, що повний текст ухвали ним отримано лише 26.01.2021. На доказ відповідних обставин до скарги додано витяг із журналу реєстрації загальної вхідної кореспонденції та копію першого аркуша оскаржуваної ухвали, отриманої заявником, із вхідною відміткою від 22.01.2021. У журналі реєстрації загальної вхідної кореспонденції міститься відмітка про передання даного документа виконавцеві, Ступіну В.В., 26.01.2021.
Стосовно вказаного клопотання суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.256 ГПК України, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Як вбачається із наданих заявником доказів, копія ухвали від 14.01.2021 в даній справі надійшла до Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 22.01.2021. Отже, зазначений десятиденний строк має відраховуватися саме від вказаної дати отримання апелянтом копії оскаржуваної ухвали (а не від 26.01.2021, коли її було передано безпосередньо виконавцеві, оскільки вказана відмітка стосується внутрішнього руху документа у відділі ДВС). Тобто останнім днем десятиденного строку, встановленого п.2 ч.2 ст.256 ГПК України, є 01.02.2021.
Однак скаргу подано 02.02.2021, тобто після закінчення вищевказаного строку, протягом якого згідно з п.2 ч.2 ст.256 ГПК України заявник має право на безумовне поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до ч.3 ст. 256 ГПК України, строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Саме по собі посилання на те, що виконавець, яким підписано апеляційну скаргу, отримав копію оскаржуваної ухвали 26.01.2021, суд апеляційної інстанції не визнає поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження - оскільки заявником не наведено обґрунтування щодо неможливості своєчасного опрацювання даного вхідного документа в день його отримання апелянтом (22.01.2021) та щодо неможливості подання апеляційної скарги в межах визначеного ч.1 ст.256 ГПК України строку апеляційного оскарження ухвали, останнім днем якого є 25.01.2021.
Отже, заявником має бути обґрунтовано поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали у відповідності до ч.3 ст.256 ГПК України.
Згідно з п.4 ч.1 ст.261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Перевіркою матеріалів апеляційної скарги встановлено, що заявником не дотримано вимог п.2 ч.3 ст.258 ГПК України, а саме - не надано доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Згідно з пп.7 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду сплачується судовий збір за ставкою - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на 01.01.2021 становить 2270,00 грн.
Проте, як було встановлено вище, апелянт не надав доказів сплати судового збору за подання скарги. Натомість заявник скарги, посилаючись на те, що Міськрайонний відділ державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не є розпорядником коштів для самостійної сплати судового збору і що він звернувся у зв'язку з цим до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з поданням про сплату судового збору - просить відстрочити сплату судового збору та надати строк для надання підтверджуючих даних сплати судового збору Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції. При цьому доказів звернення апелянта до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з поданням про сплату судового збору матеріали скарги не містять.
Розглянувши клопотання заявника про відстрочення сплати судового збору, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
За приписами статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Відповідно до частини першої та другої статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження підстав для звільнення або відстрочення сплати судового збору.
Отже, виходячи з наведених положень закону, суд може відстрочити, розстрочити або звільнити від сплати судового збору в межах умов передбачених законодавством та з урахуванням майнового стану скаржника, який останній повинен довести суду, надавши відповідні докази.
Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
У зв'язку з цим сама лише обставина, що скаржник є бюджетною установою, фінансується за рахунок коштів державного бюджету України не може вважатися підставою для відстрочення такої сплати.
Відповідну правову позицію викладено в ухвалі Верховного Суду від 18.12.2020 у справі №906/493/19.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що наведене у скарзі посилання на ті обставини, що Міськрайонний відділ державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не є розпорядником коштів для самостійної сплати судового збору - не може бути визнано підставою для відстрочення заявникові сплати судового збору, враховуючи також, що ним не надано доказів на підтвердження цих обставин, так само як і доказів звернення апелянта до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з поданням про сплату судового збору.
Отже, клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню з огляду на його необґрунтованість.
Тому заявником має бути виконано вимоги п.2 ч.3 ст.258 ГПК України шляхом надання платіжного документа на підтвердження сплати 2270,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Окрім того, як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, її підписано заступником начальника Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ступіним В.В., який представляє інтереси апелянта згідно з довіреністю №1 від 04.01.2021, виданою начальником Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанською О.М.
Будь-яких інших документів на підтвердження повноважень Ступіна В.В. щодо представництва в суді матеріали справи та апеляційної скарги не містять.
Відповідно до ст. 6, 7 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", систему органів примусового виконання рішень становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку. Відповідно до цього Закону державними виконавцями є керівники органів державної виконавчої служби, їхні заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці органів державної виконавчої служби. Державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.
У відповідності до Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228, Міністерство юстиції України (Мін'юст) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Згідно з Типовим положенням про управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України 20.04.2016 № 1183/5, Управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - Управління) є територіальним органом державної виконавчої служби, входить до системи органів Міністерства юстиції України як структурний підрозділ міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - міжрегіональне управління юстиції) та є підзвітним і підконтрольним Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент).
Отже, апелянт - Міськрайонний відділ державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - належить до системи органів державної влади (а саме, виконавчої влади).
Відповідно до ч.3 ст.132-2 Конституції України, виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. За приписами п.11 Перехідних положень Конституції України, представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.
Згідно з ч.4 ст.56 ГПК України, держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.
Відповідно до ч.1 ст.58 ГПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник. Згідно з ч.4 ст.60 ГПК України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Отже, як вбачається зі змісту вищенаведених законодавчих норм, представляти інтереси органу державної влади в суді за довіреністю з 01.01.2020 має право виключно адвокат.
Проте до апеляційної скарги не додано доказів наявності у Ступіна В.В., яким підписано апеляційну скаргу, статусу адвоката.
Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб'єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №9901/39/20, у постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 922/1264/20.
Довіреність, за відсутності доказів, передбачених частиною четвертою статті 56 ГПК України (статуту, положення, трудового договору, контракту тощо), не є доказом того, що відповідна особа уповноважена діяти від імені відповідного органу місцевого самоврядування та державної влади в порядку самопредставництва. (Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №924/440/19, від 31.12.2020 у справі № 904/3454/18).
Проте, як було встановлено вище, заявником не додано до скарги будь-яких інших доказів на підтвердження повноважень особи, якою підписано апеляційну скаргу, окрім довіреності - що не може бути визнана належним доказом з наведених вище підстав.
Матеріали справи відповідних доказів також не містять.
Згідно з п.8 ч.3 ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: відомості про осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо; прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.
Таким чином, до Єдиного державного реєстру включається інформація щодо осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, та дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи. Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою (ч.1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").
Перевіривши відповідну інформацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, суд встановив, що керівником Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, є Пересічанська О.М. Відомостей про те, що Ступін В.В. уповноважений представляти інтереси відділу, зазначений Реєстр не містить.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що заявником не повною мірою дотримано приписів п.1 ч.3 ст.258 ГПК України, яким встановлено, що до апеляційної скарги додаються: довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень.
Вищевказаний недолік підлягає усуненню шляхом надання заявником належних доказів наявності у Ступіна В.В. повноважень щодо подання апеляційної скарги від імені Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в порядку представництва (самопредставництва).
Відповідно до ч.2 ст.260 ГПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 174, 234, 258, 259, 260 ГПК України, суддя-доповідач
1. Відмовити Міськрайонному відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
2. Апеляційну скаргу Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) залишити без руху.
3. Встановити заявнику десятиденний строк з дня вручення йому копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.
4. Роз'яснити апелянту, що у разі неусунення недоліків у строк, встановлений судом, буде застосовано процесуальні наслідки, визначені статтями 174, 260, 261 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя - доповідач О.В. Шевель