проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"09" лютого 2021 р. Справа №922/1669/20
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Дучал Н.М. , суддя Склярук О.І.,
при секретарі судового засідання Ярош В.В.,
за участю представників:
від позивача - Малиновська О.П., довіреність №2 від 05.01.2021, наказ №34-к/тр від 19.04.2017, №14-к/тр від 01.04.2019,
від відповідача - Федоров Л.В., свідоцтво ПТ №3473 від 09.06.2020, довіреність №248-504/21 від 26.01.2021,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Юнікон» (вх.№20Х/1 від 04.01.2021) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.12.2020 у справі №922/1669/20 (м. Харків, суддя Жигалкін І.П., повний текст ухвали складено 07.12.2020),
за скаргою (вх.№26122 від 09.11.2020) Приватного акціонерного товариства «Юнікон»,
на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Сімонова К.К., по справі,
за позовом Приватного акціонерного товариства «Юнікон», м. Дніпро,
до Державного підприємства «завод «Електроважмаш», м. Харків,
про стягнення коштів,-
Господарським судом Харківської області 04.08.2020 розглянуто справу №922/1669/20 за позовом Приватного акціонерного товариства «Юнікон» до Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» про стягнення коштів, на підставі чого постановлено рішення щодо часткового задоволення позову та стягнення з Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» на користь Приватного акціонерного товариства «Юнікон» суми заборгованості за договором №238-10/347-ВК від 17.12.2018 в розмірі 1443334,32 грн (яка складається з суми основного боргу в розмірі 1113447,19 грн, суми пені в розмірі 251867,51 грн, 1% річних в сумі 22577,03 грн та втрат від інфляції в сумі 55442,59 грн), а також суму судового збору у розмірі 34865,75 грн (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 25.08.2020).
25.08.2020 судом постановлено рішення (додаткове) стосовно поданої 17.08.2020 заяви позивача (вх.№18959) про вирішення питання щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу при ухваленні рішення по суті позовних вимог в сумі 26400,00 грн, де було задоволено таку заяву та присуджено до стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 26400,00 грн.
Після набрання рішенням Господарського суду Харківської області від 04.08.2020 законної сили та для його виконання був виданий відповідний наказ від 10.09.2020.
Також, був виданий наказ Господарського суду Харківської області від 17.09.2020 на виконання рішення (додаткове) Господарського суду Харківської області від 25.08.2020.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.11.2020 було відмовлено в заяві представника ПАТ «Юнікон» адвоката Л.М.Макотченко (вх.№25048 від 27.10.2020) щодо вирішення питання про розподіл судових витрат.
Приватне акціонерне товариство «Юнікон» звернулось до суду зі скаргою (вх.№26122 від 09.11.2020) на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Сімонова К.К., в якій просить суд:
- визнати рішення Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Симонова Костянтина Костянтиновича у формі постанови «Про зупинення вчинення виконавчих дій» від 20.10.2020 по виконавчому провадженню №63095281 неправомірним та скасувати його;
- визнати бездіяльність Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Симонова Костянтина Костянтиновича з ненадання матеріалів зведеного виконавчого провадження №62856266 в повному об'ємі для ознайомлення представником Стягувана неправомірною;
- визнати бездіяльність Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Симонова Костянтина Костянтиновича яка полягає у непроведені жодних виконавчих дій у відкритому ЗВП №62856266 та у ВП №63095281 в період з дня його відкриття (24.09.2020) до дня винесення постанови про зупинення даного ВП від 20.10.2020 неправомірною;
- визнати бездіяльність Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Симонова Костянтина Костянтиновича щодо невжиття заходів до розшуку майна боржника або проведення перевірки його майнового стану неправомірною;
- визнати бездіяльність Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Симонова Костянтина Костянтиновича з приводу не відновлення втрачених документів виконавчого провадження, що передбачено розділом «Відновлення втраченого виконавчого провадження або матеріалів виконавчого провадження» Інструкції з організації примусового виконання рішень, неправомірною;
- визнати дії Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Симонова Костянтина Костянтиновича з винесення дискримінаційної постанови «Про зупинення вчинення виконавчих дій» від 20.10.2020 №63095281, якою постановлено зупинити вчинення виконавчих дій з примусового виконання Наказу №922/1669/20 від 10.09.2020, в той час як інші виконавчі провадження в рамках зведеного виконавчого провадження, як і саме зведене виконавче провадження №62856266 залишаються відкритими, неправомірними;
- зобов'язати Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Симонова Костянтина Костянтиновича надати в повному обсязі матеріали зведеного виконавчого провадження № 62856266 представнику Стягувана AT «ЮНІКОН» для ознайомлення, в порядку ст.ст.18, 19 Закону України «Про виконавче провадження»;
- зобов'язати Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Симонова Костянтина Костянтиновича накласти арешт на майно та грошові кошти Боржника для забезпечення реального виконання рішення суду в порядку ст.56 Закону України «Про виконавче провадження»;
- зобов'язати Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Симонова Костянтина Костянтиновича здійснити розшук майна боржника та провести перевірку його майнового стану в порядку ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження»;
- зобов'язати Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання. рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Симонова Костянтина Костянтиновича відновити втрачені документи зведеного виконавчого провадження №62856266, що передбачено розділом «Відновлення втраченого виконавчого провадження або матеріалів виконавчого провадження» Інструкції з організації примусового виконання рішень;
- зобов'язати Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Симонова Костянтина Костянтиновича належним чином вчинити дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» в рамках зведеного виконавчого провадження №62856266, зокрема, винести постанова про арешт майна (коштів) боржника, надіслати таку постанову банкам та іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення, отримати декларацію про доходи та майно боржника, встановити майно боржника, яке знаходиться в інших осіб, а також, майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб, перевірити майновий стан боржника у 10-денний строк з дня відновлення виконавчого провадження та проводити таку перевірку у подальшому не рідше ніж один раз на три місяці, здійснити реєстрацію обтяжень майна боржника та вчинити інші дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», зокрема п. 8 ч. З ст. 18, п. З ч. 5 ст. 19, ч. 5 ст. 26, ч. 2, 4 ст. 56, ч. 1 ст. 52., ч. 8 ст. 48, ст. 53ч. 1 ст. 54, ч. 5 ст. 26.
Також, Приватне акціонерне товариство «Юнікон» у зазначеній скарзі просить суд звернутись до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності п. 12 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України.
Скаржник, ПАТ «Юнікон» надав заяву (вх.№27996 від 01.12.2020) про уточнення скарги в якій доповнює свою скаргу та просить суд:
- визнати незаконною бездіяльність Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Симонова Костянтина Костянтиновича, а також керівника цієї установи Філатової Тетяни Дмитрівни , яка полягає у невстановлені факту наявності підстав для повернення наказу №922/1669/20 від 10.09.2020 стягувачу - АТ «Юнікон» у вигляді заборони проведення виконавчих дій у зв'язку з включенням боржника - державного підприємства до переліку об'єктів великої приватизації в порядку, передбаченому п. 9) ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» та неповідомленні з цього приводу керівника виконавчої служби з метою подальшої реалізації процедури виконання рішення господарського суду Харківської області від 04.08.2020 р. у справі №922/1669/20, боржником за яким є Державне підприємство «Завод «Електроважмаш» в порядку ч. 3 ст. 4 Закону № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;
- зобов'язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Симонова Костянтина Костянтиновича встановити факт наявності підстав для повернення наказу №922/1669/20 від 10.09.2020 стягувачу - АТ «Юнікон» в порядку, передбаченому п. 9) ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» та повідомити з цього приводу керівника виконавчої служби з метою подальшої реалізації процедури виконання рішення господарського суду Харківської області від 04.08.2020 у справі №922/1669/20, боржником за яким є Державне підприємство «Завод «Електроважмаш» в порядку ч. 3 ст. 4 Закону № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;
- визнати незаконною бездіяльність керівника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Філатової Тетяни Дмитрівни, яка полягає у неподанні до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документів та відомостей, необхідних для перерахування стягувачу - АТ «Юнікон» коштів, на виконання рішення господарського суду Харківської області від 04.08.2020 у справі №922/1669/20;
- зобов'язати керівника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Філатову Тетяну Дмитрівну, подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документів та відомостей, необхідних для перерахування стягувачу - АТ «Юнікон» коштів, на виконання рішення господарського суду Харківської області від 04.08.2020 у справі №922/1669/20.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.12.2020 в задоволенні скарги (вх.№26122 від 09.11.2020) Приватного акціонерного товариства «Юнікон» на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Сімонова К.К. - відмовлено.
Позивач з вказаною ухвалою суду не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства, просить ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.12.2020 у справі №922/1669/20 про відмову в задоволенні скарги - скасувати; постановити ухвалу про задоволення скарги АТ «Юнікон» на дії та бездіяльність державного виконавця. Одночасно з апеляційною скаргою апелянт подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
В обґрунтування апеляційної скарги стягувач зазначає наступне:
- АТ «Юнікон» не порушено строку на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця, оскільки скаржник, визначаючи строк на подання скарги на дії та бездіяльність державного виконавця керувався спеціальною нормою права, що міститься в ч.5 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», в якій вказано: «рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, совбод чи законних інтересів»;
- судом першої інстанції не розглянуто справу по-суті, що позбавляє скаржника повноцінного судового захисту, а отже, порушує принцип права на справедливий суд;
- судом в порушення вимог ст. 236 ГПК України не надано всебічної оцінки доказам скаржника щодо неконституційності норми, встановленої п. 12 ч.1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», що призвело до постановлення судом помилкового висновку.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 поновлено Приватному акціонерному товариству «Юнікон» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження у справі №922/1669/20. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Юнікон». Встановлено іншим учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали. Відзив має бути оформлено у відповідності до вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України, якою, зокрема, передбачено, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи. У випадку надіслання відзиву засобами поштового зв'язку, в цей же день направити його на офіційну адресу електронної пошти суду (inbox@eag.court.gov.ua) з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи. Призначено справу №922/1669/20 до розгляду на 28.01.2021. об 11:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132. Повідомлено учасників справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції та про можливість подати будь-які документи у справі на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі «Електронний суд», поштою, факсом або дистанційні засоби зв'язку, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису з урахуванням вимог Закону України «Про електронний цифровий підпис» та Закону України «Про електронні довірчі послуги». Доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті.
Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№834 від 22.01.2021), в якому просить апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.12.2020 у справі №922/1669/20 - без змін.
В обґрунтування своєї позиції, відповідач зазначає наступне:
- стосовно належності апеляційної скарги відповідач зазначає, що відмітка вхідної кореспонденції підтверджує факт саме реєстрації вхідної кореспонденції на підприємстві, а тому не може бути доказам дати отримання скаржником оскаржуваної ухвали;
- Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.03.2019 у справі №920/149/18 дійшла висновку, що стаття 74 Закону України «Про виконавче провадження» є загальною нормою по відношенню до статей 339-341 ГПК України, адже застосовується до більш широкого кола відносин;
- скаржник дізнався про порушені права 20.10.2020, а скарга надійшла до суду 09.11.2020, при цьому клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку не було надано, така скарга не могла бути задоволена судом;
- скаржник посиланням на принципи Конституції України однозначно звертається до подвійних стандартів; посилання в апеляційній скарзі на застосування найбільш сприятливого для особи тлумачення матиме дискримінаційний характер для іншої сторони цього спору;
- щодо не розгляду скарги по суті, відповідач вважає, що із тексту оскаржуваної ухвали вбачається, що судом детально і всебічно вивчено нормативно-правові акти, які регулюють відносини, що виникли між учасниками судового процесу;
- дії ВДВС не містять дискримінаційного характеру, а повною мірою відповідають нормам законодавства України; відповідно до усталеної практики ЄСПЛ за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, а тому дії державного виконавця є правомірними, оскільки виконавчі дії можуть бути продовжені після усунення обставин, що стали підставою для їх зупинення.
Від ПрАТ «Юнікон» надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу (вх.№1672 від 09.02.2021), в яких апелянт зазначає про наступне:
- апелянтом не було порушено строків звернення до суду із апеляційної скаргою, що підтверджується належними та об'єктивними доказами у справі;
- відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів та посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» у разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, до заяв (скарг, подань) учасників виконавчого провадження мають застосовуватись положення ЦПК і ГПК, якими врегульовані аналогічні питання»;
- процедура останньої завершальної стадії правосуддя - виконавчого провадження врегульована спеціальним Законом України «Про виконавче провадження»;
- в даному спорі повинно бути застосоване правило про пріоритет норми з найбільш сприятливим тлумаченням саме для особи шляхом системного тлумачення положень чинного законодавства в сукупності зі ст.ст.3, 8, 57 Конституції України з огляду на принцип правової визначеності, не порушення права власності, доступу до справедливого суду, з огляду на принцип верховенства права.
В судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 09.02.2021 представник позивача (стягувача) просив апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати. Представник відповідача (боржника) проти вимог скарги заперечував, просив оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вказує про наступне.
Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, а виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, яким досягається кінцева мета правосуддя - захист інтересів фізичних та юридичних осіб і реальне поновлення їхніх порушених прав.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).
Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.
Оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб органів ДВС передбачено частинами першою та п'ятою статті 74 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження». Згідно із цими нормами рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
ГПК України, який набрав чинності з 15.12.2017, положення щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання судового рішення передбачають вчинення таких дій у строки, що обчислюються не в робочих, а календарних днях.
Так, згідно зі статтею 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Одночасно підпунктом «а» частини першої статті 341 ГПК України встановлено, що відповідну скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.
Конституційний Суд України у Рішенні від 07.07.1998 №11-рп/98 у справі щодо офіційного тлумачення частин другої і третьої статті 84 та частин другої і четвертої статті 94 Конституції України (справа щодо порядку голосування та повторного розгляду законів Верховною Радою України) зазначив: «Термін «дні», якщо він вживається у зазначених правових актах без застережень, означає лише календарні дні.
З огляду на встановлений статтею 115 ГПК України порядок обчислення процесуальних строків зазначений десятиденний строк слід обчислювати в календарних днях. Такий порядок обчислення строків є єдиним для всіх норм ГПК України та застосовується й у інших процесуальних кодексах України.
Таким чином, існують два законодавчі акти однакової юридичної сили, які встановлюють неоднаковий строк для оскарження дій державного виконавця щодо виконання судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, законів України «Про міжнародне приватне право», «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Отже, за змістом цієї норми при здійсненні судочинства господарський суд керується положеннями ГПК України, а не Законом України від 02.06.2016 №1404-VІІІ «Про виконавче провадження».
ГПК України регулює порядок оскарження саме до господарського суду дій державного виконавця, на виконанні якого перебуває судове рішення цього суду. Право на звернення зі скаргою і порядок її розгляду та постановлення ухвали пов'язані з наявністю ухваленого за правилами ГПК України судового рішення та з його примусовим виконанням. Відповідні положення вміщено у розділі VI цього Кодексу «Судовий контроль за виконанням судових рішень». Стаття 74 Закону України від 02.06.2016 №1404-VІІІ «Про виконавче провадження» регулює оскарження дій державного виконавця не тільки до суду, а й до інших органів. Так, відповідно до частини третьої статті 74 зазначеного Закону рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.
Стаття 74 Закону України від 02.06.2016 №1404-VІІІ «Про виконавче провадження» регулює відносини з оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців при виконанні не тільки судових рішень, але й інших виконавчих документів. Так, у частині першій статті 3 цього Закону серед інших виконавчих документів, примусове виконання яких здійснюється ДВС, перераховано: виконавчі написи нотаріусів; посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; рішення інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; рішення (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень (пункти 3-9).
Ураховуючи викладене, стаття 74 Закону України від 02.06.2016 №1404-VІІІ «Про виконавче провадження» є загальною нормою по відношенню до статей 339-341 ГПК України, адже застосовується до більш широкого кола відносин: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів ДВС.
Вказаний правовий висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №920/149/18 під час вирішення виключної правової проблеми щодо вирішення правової колізії, яка виникла між нормою ч.1 статті 341 ГПК України та нормою ч.5. статті 74 Закону України від 02.06.2016 №1404-VІІІ «Про виконавче провадження» відносно строку оскарження рішень, дій або бездіяльності органів виконавчої служби.
Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (частина 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів).
Зважаючи на вищевикладене, враховуючи наявність вирішення виключної правової проблеми та зважаючи на обов'язковість застосування такого висновку, колегія суддів зазначає, що під час перевірки дотримання строків для оскарження дій державного виконавця при зверненні до господарського суду, суд та учасники судового процесу повинні керуватися приписами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, ст. 341 ГПК України.
Посилання апелянта на необхідність застосування п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів та посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» є необґрунтованими, оскільки по-перше, акти Пленуму Верховного Суду України мали рекомендаційний характер; по-друге, вказана Постанова Пленуму надавала рекомендації стосовно застосування законодавства, яке вже не є діючим. Зокрема, як ГПК України, так і Закон України «Про виконавче провадження» викладені в нових редакціях та передбачають нові процедури та порядки.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.10.2020, на підставі заяви вих.№317-УстаІ/ЮрВ від 15.10.2020 про ознайомлення з виконавчим провадженням №62856266, представником стягувача було вчинено ознайомлення з матеріалами зведеного виконавчого провадження, а також вручено постанову «Про зупинення вчинення виконавчих дій» від 20.10.2020 №63095281 з примусового виконання наказу №922/1669/20 на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження». Тобто, як не заперечується самим стягувачем, про порушення своїх прав йому стало відомо 20.10.2020.
Таким чином, строк пред'явлення скарги для звернення із скаргою, у відповідності до ч. 1 ст. 341 ГПК України спливає 30.10.2020.
Скарга на дії державного виконавця була направлена до Господарського суду Харківської області - 03.11.2020 (т.2, а.с.154).
Отже ПрАТ «Юнікон» звернулося до суду із пропуском десятиденного строку, встановленого пунктом «а» частини першої статті 341 ГПК України, про зміст якої скаржник не міг не бути обізнаним, адже ГПК України є основним нормативним актом, який регулює здійснення судочинства господарськими судами і відповідно визначає процесуальний порядок звернення з такими скаргами та їх розгляду судом.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що за правилами статей 113, 115, 119 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, установлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом установлено неможливість такого поновлення.
Крім того, відповідно до частини другої статті 341 ГПК України пропущений з поважних причин строк для подання скарги на дії органів ДВС може бути поновлено судом.
Хоча частина 5 статті 74 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» і створює більш сприятливі умови для скаржника, але з огляду на передбачену частиною другою статті 341 ГПК України можливість поновлення судом пропущеного строку для подання такої скарги, скаржника позбавлено права на захист його інтересів, оскільки відмовлено у задоволенні його скарги саме з підстав пропуску ним десятиденного строку для її подання.
Отже, господарський суд першої інстанції, відмовивши у задоволенні скарги на рішення та дії державного виконавця, допустив порушення норм процесуального права, оскільки за приписами частини другої статті 118 ГПК України скарги, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, що не позбавляє скаржника в подальшому права на звернення з клопотанням про поновлення такого строку.
Підсумовуючи вищенаведене, судова колегія зазначає, що оскільки стягувачем було пропущено строку для подання скарги на дії державного виконавця та не заявлено відповідного клопотання про його поновлення, то така скарга підлягає залишенню без розгляду.
При цьому, колегія суддів зазначає, що у зв'язку з порушенням порядку подання такої скарги до суду, доводи викладені в ній, наразі розгляду та дослідженню не підлягають.
Стосовно посилань відповідача на порушення строків подання апеляційної скарги ПрАТ «Юнікон», зважаючи на те, що відмітка вхідної кореспонденції підтверджує факт саме реєстрації вхідної кореспонденції на підприємстві, а тому не може бути доказам дати отримання скаржником оскаржуваної ухвали, колегія суддів зазначає наступне.
По-перше, як вбачається з матеріалів справи оскаржувана ухвала суду прийнята - 01.12.2020. Відповідно до штампу вихідної кореспонденції №032222 Господарського суду Харківської області вказана ухвала направлена у кількості трьох примірників - 07.12.2020. При зверненні до суду апеляційної інстанції апелянт надав докази про отримання вказаної ухвали - 10.12.2020, що повністю узгоджується із Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013. Зокрема нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) складають: Д+3, пріоритетної - Д+2; де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання. Зважаючи на те, що Господарський суд Харківської області знаходиться у місті Харкові, а ПрАТ «Юнікон» отримує поштову кореспонденцію за юридичною адресою у місті Дніпро, у колегії суддів при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження не викликало сумнівів щодо отримання оскаржуваної ухвали суду саме 10.12.2020, при умови її направлення 07.12.2020 (т.2, а.с.234, зворотній бік аркуша).
По-друге, з метою повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи суддею-доповідачем було направлено лист до Господарського суду Харківської області про витребування рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, які підтверджують отримання учасниками справи ухвали суду від 01.12.2020 (вихідний номер 03222 від 07.12.2020). На виконання вказаного листа від Господарського суду Харківської області надійшов супровідний лист №002395 від 01.02.2021 разом із рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (т.3, а.с.69-72). Вказане повідомлення додатково засвідчує факт отримання копії оскаржуваної ухвали представником апелянта саме 10.12.2020.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що відповідні посилання відповідача не знайшли свого підтвердження, матеріалами справи не підтверджується порушення апелянтом строків та порядку подання апеляційної скарги.
Несуттєві недоліки при оформленні апеляційної скарги, як то дата « 20.11.2020» у верхньому правому куті першої сторінки скарги, не можуть свідчити про недобросовісні дії учасника процесу, та відповідно не слугують підставою для висновку про недотримання учасником справи норм процесуального законодавства.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення відповідно до ст. 277 ГПК України, зокрема, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи те, що місцевим господарським судом не було дотримано вимог процесуального закону, що призвело до постановлення помилкової ухвали, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для скасування ухвали Господарського суду Харківської області від 01.12.2020.
Східний апеляційний господарський суд приймає нове рішення про залишення без розгляду скарги Приватного акціонерного товариства «Юнікон» на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Сімонова К.К. (вх.№26122 від 09.11.2020). Зважаючи на наведене, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Юнікон» підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.271, п.2, ч.1, ст.275, п.4, ч.1, ст.277, ст.ст.281, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Юнікон» задовольнити частково.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.12.2020 у справі №922/1669/20 скасувати.
Скаргу Приватного акціонерного товариства «Юнікон» на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Сімонова К.К. (вх.№26122 від 09.11.2020) - залишити без розгляду.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 15.02.2021.
Головуючий суддя Р.А. Гетьман
Суддя Н.М. Дучал
Суддя О.І. Склярук