ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
15 лютого 2021 року Справа № 906/510/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В. , суддя Петухов М.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Свінціцького Віктора Павловича на рішення Господарського суду Житомирської області від 06.10.2020 р. у справі № 906/510/20 (суддя Шніт А.В., повний текст рішення складено 13.10.2020 р.)
за позовом Приватного підприємства "Інвестиційна компанія "Плутос"
до Фізичної особи - підприємця Свінціцького Віктора Павловича
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: 1) Приватного акціонерного товариства "Укрсервісбудматеріали"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ларвік"
про стягнення 145 530 грн
Приватне підприємство "Інвестиційна компанія "Плутос" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Свінціцького Віктора Павловича про стягнення (враховуючи заяву про збільшення розміру позовних вимог) 145 530 грн, з яких: 1470 грн недоплачена орендна плата за грудень 2019 р. та 144 060 грн неустойка в розмірі подвійної орендної плати за користування приміщенням за час прострочення його повернення з січня по липень 2020 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на невиконання відповідачем умов договору оренди №05/2019 від 01.01.2019 в частині своєчасної оплати орендної плати та неповернення орендованого майна відповідачем після закінчення строку дії договору оренди. Зазначає про наявність рішення Господарського суду Житомирської області від 17.02.2020 у справі №906/1358/19.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 06.10.2020 р. у справі № 906/510/20 позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 1 470 грн орендної плати за грудень 2019 р., 144 060 грн неустойки з січня 2020 р. по липень 2020 р., 2 182, 95 грн судового збору, 1 051 грн судового збору за подання заяви про забезпечення позову та 18 000 грн витрат на правову допомогу.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Фізична особа - підприємець Свінціцький Віктор Павлович звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що позивач не був наділений правами для передачі приміщення в оренду, оскільки не є власником майна, жодним нормативно - правовим актом не закріплене право орендаря передавати орендоване приміщення в оренду, та позивач не отримував згоди власника на передачу приміщення в оренду/суборенду.
Скаржник вказує, що заявлені вимоги позивача в порядку ст. 785 ЦК України, не можуть бути задоволені судом, оскільки заявлені за період, який є таким, що не охоплює встановлений строк дії основного договору оренди, який згідно наявних у матеріалах справи закінчився 29.12.2019 р., а доказів пролонгації ні позивачем ні іншими учасниками процесу суду надано не було, у зв'язку з чим у ПП "ІК "Плутос" відсутнє право вимоги сплати із ФОП Свінціцького В.П. неустойки в порядку ст. 785 ЦК України у вказаний період.
Окрім того, апелянт вказує, що він був позбавлений права і можливості провести повернення приміщень, тому як за розпорядженням безпосередньо власника даних приміщень, вони були передані в оренду іншій особі.
Апелянт наголошує, що при ухваленні рішення у справі судом, всупереч процесуальним нормам ГПК України було неповно та недостатньо досліджено наявні докази, подані апелянтом на підтвердження своїх заперечень проти позовних вимог, які підтверджують факт того, що дії позивача по переданню майна в оренду та вимоги про стягнення заборгованості є неправомірними.
Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неналежним чином дослідив вищевикладені доводи апелянта, чим порушив норми ст.ст. 203, 215, 761, 774 ЦК України, вищевикладене свідчить, що порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення, призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення.
Також при розгляді даної справи було встановлено, що об'єкти нерухомого майна, що належать на праві власності ПАТ "Уксервісбудматеріали" за адресою: Київська область, м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Доківська, буд. 2, відсутні. Тобто, ні позивач, ні ПАТ "Уксервісбудматеріали" не володіють належними правами для розпорядження даним нерухомим майном, яке є предметом спірного договору оренди № 05/2019 від 01.01.2019 р, тому у позивача відсутні будь-які підстави для стягнення заборгованості з апелянта.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2020 р. скаржнику поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду, зупинено його дію, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; встановлено сторонам строк для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу та відповіді на відзив; роз'яснено учасниками справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Дана ухвала суду направлена на адреси сторін 21.12.2020 р. та отримана ПП "Інвестиційна компанія "Плутос" - 06.01.2021 р., ФОП Свінціцьким В.П. - 28.12.2020 р., ПАП "Укрсервісбудматеріали" та ТОВ "Торговий дім "Лаврік" - 24.12.2020 р., що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Приватне підприємство "Інвестиційна компанія "Плутос" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Позивач зазначає, що право власності на передані в оренду приміщення належить ПАТ "Укрсервісбудматеріали" на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву від 29.12.1995 р. № 1841-ВАТ, що зазначено у п. 1.5 договору оренди з власником та внесено в реєстр права власності КПКМ "Київське міське БТІ" відповідно до діючого на той час законодавства.
Як вказує позивач, відповідно до ст. 764 ЦК України строк дії договору оренди № 01/2017 від 01.01.2017 р. пролонгований до 31.12.2020 р. В матеріалах справи відсутні докази розірвання договору № 01/2017 від 01.01.2017 р. та повернення об'єкта оренди ПАТ "Укрсервісбудматеріали", тому вважається, що позивач не надав жодного доказу щодо припинення дії договору № 01/2017 від 01.01.2017 р.
Також зазначає, що оскільки суборендарі подовжують користуватися приміщенням до теперішнього часу та не повернули вказане приміщення ПП "ІК ""Плутос" , а позивач не повернув приміщення ПАТ "Укрсервісбудматеріали" то даний факт вказує на те, що позивач продовжує користуватися приміщеннями у 2020 році, а ПАТ "Укрсервісбудматеріали" позбавлений можливості користування приміщеннями, а тим паче передати в оренду одне й теж саме приміщення іншій особі.
Враховуючи те, що матеріали справи не містять жодного доказу щодо припинення договору оренди № 01/2017 від 01.01.2017 р., не передано приміщення із оренди та цей договір не підлягав розірванню судом, такий договір є діючим та повинен виконуватись сторонами.
Також, оскільки в договорі оренди № 01/2017 від 01.01.2017 р. дозвіл на передачу приміщень в суборенду третім особам викладений у статті 1 та цим договором не визначено про обов'язковість надання такої згоди, договір є таким, що не потребує додаткових дозволів. Договором не визначено про обов'язковість надання згоди ПАТ "Укрсервісбудматеріали" на передачу приміщення в суборенду третій особі. Відповідач не надав жодних належних доказів в підтвердження своїх доводів щодо наявності заперечень від ПАТ "Укрсервісбудматеріали" на передачу приміщення в суборенду третій особі. Вищевказані обставини щодо права позивача передавати приміщення у суборенду третім особам встановлені рішенням Господарського суду Житомирської області від 17.02.2020 р. у справі № 906/1358/19.
Враховуючи те, що відповідач не звільнив приміщення, не повернув приміщення із оренди, не підписав акту здачі-приймання приміщення, відсутнє рішення суду про розірвання чи про будь-які зміни по договору оренди №05/2019 від 01.01.2019 р., тому у відповідача існує зобов'язання сплатити заборгованість. А також, оскільки відповідач не звільняє та не повертає орендоване приміщення, позивач має право на визначену ч. 2 ст. 785 ЦК України неустойку у розмірі подвійної плати за користування приміщенням за час прострочення його повернення.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз. 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України).
Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Свінціцького Віктора Павловича на рішення Господарського суду Житомирської області від 06.10.2020 р. у справі № 906/510/20 без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши надану юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01.01.2017 р. між Приватним акціонерним товариством "Укрсервісбудматеріали" (орендар, третя особа-1) та Приватним підприємством "Інвестиційна компанія "Плутос" (орендодавець, позивач) укладено договір оренди № 01/2017 (а. с. 26-32, т.1), за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове, платне користування "об'єкти оренди", приміщення в комплексі будівель за адресою: Україна, смт. Коцюбинське, вул. Доківська, 2 (п. 1.1 договору).
Пунктом 1.6 договору передбачено, що орендар має право передавати орендоване приміщення в суборенду третій особі, заздалегідь письмово повідомивши орендодавця.
Пунктом 1 Додатку № 8 від 31.12.2017 р. до договору оренди продовжено термін оренди до 31.12.2018 р., пунктом 2 Додатку № 10 від 31.12.2018 р. дію договору продовжено до 29.12.2019 р. (а. с. 36-37, т.1).
Відповідно до листа № 09/17 від 26.12.2017 р., ПП "Інвестиційна компанія "Плутос" повідомило ПАТ "Укрсервісбудматеріали" про намір передати в суборенду третім особам орендовані приміщення (а. с. 38, т.1).
01.01.2018 між ПП "Інвестиційна компанія "Плутос" (орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Свінціцьким Віктором Павловичем (орендар, відповідач) укладено договір оренди № 02/2018 (а.с. 9-15, т.1).
Пунктом 1.1 договору встановлено, що орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування приміщення загальною площею 147 м2, в комплексі будівель за адресою: Україна, смт. Коцюбинське, вул. Доківська, 2.
Приміщення повинно бути передане орендодавцем і прийняте орендарем на підставі акту приймання-передачі, який з моменту його підписання сторонами буде додатком до цього договору та його невід'ємною частиною (п. 3.1 договору).
Згідно п. 4.1 договору строк оренди за цим договором починається з 01.01.2018 р. та закінчується 31.12.2018 р.
Розділом 5 договору сторони погодили, що починаючи з дати прийняття орендарем від орендодавця приміщення за актом приймання-передачі, орендар сплачує орендодавцю орендну плату за користування приміщенням. Базова орендна плата за цим договором складає 7 056 грн на місяць, виходячи з вартості 45 грн за квадратний метр приміщення в місяць оренди та компенсацію частки вартості охорони комплексу, яка складає 441 грн на місяць і сплачується разом з орендною платою згідно п. 6.2 цього договору. Орендар сплачує щомісячну орендну плату шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок орендодавця, який зазначений у цьому договорі або на інший рахунок, про який орендодавець може повідомити орендаря у письмовій формі принаймні за 5 робочих днів до дати виставлення рахунку.
Відповідно до акту приймання-передачі приміщення від 01.01.2018 р., орендодавець передав, а орендар прийняв приміщення за адресою: Україна, смт. Коцюбинське, вул. Доківська, 2 загальною площею 147 м2 у належному стані, що відповідає цілям оренди (а. с. 16, т.1).
01.01.2019 р. між ПП "Інвестиційна компанія "Плутос" (орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Свінціцьким Віктором Павловичем (орендар, відповідач) укладено новий договір оренди № 05/2019 приміщення загальною площею 147 м2 за адресою: Україна, смт. Коцюбинське, вул. Доківська, 2 (а. с. 18-24, т.1).
Даним договором сторони встановили, що строк дії за цим договором починається з 01.01.2019 р. та закінчується 31.12.2019 р. (п. 4.1 договору).
Базова орендна плата за цим договором складає 8 820 грн на місяць виходячи з вартості 55 грн за квадратний метр приміщення в місяць оренди та компенсацію частки вартості охорони комплексу, яка складає 735 грн на місяць і сплачується разом з орендною платою згідно п. 6.2 цього договору (п. 5.2 договору).
У пункті 5.7 договору сторони погодили, що орендна плата належить до сплати і сплачується щомісячно авансом з першого по п'яте число кожного місяця. Орендна плата повинна сплачуватися банківським переказом на банківський рахунок, вказаний орендодавцем в рахунку.
Відповідно до п. 8.1. договору, після закінчення строку оренди, вказаного в п. 4.1. договору, орендар зобов'язаний повернути орендодавцю орендоване приміщення в день закінчення строку оренди за актом здачі-приймання приміщення.
У випадку дострокового розірвання договору внаслідок виникнення будь-якої з обставин, передбачених цим договором, орендар зобов'язаний повернути орендодавцю за актом здачі-приймання орендоване приміщення протягом 5 календарних днів з дня направлення орендодавцем орендарю письмового повідомлення про розірвання цього договору (п. 8.2. договору).
Приміщення вважається поверненим орендодавцю з дати підписання сторонами акту здачі-приймання, який з моменту підписання буде невід'ємною частиною цього договору (п. 8.6. договору).
Згідно підпункту 9.2.3. договору, у випадку неповернення орендарем приміщень у строк, встановлений договором, орендодавець має право вимагати від орендаря орендну плату за користування приміщенням за час прострочення повернення приміщення. Орендар розуміє та погоджується з положеннями, наведеними в цьому підпункті.
Договір припиняє свою дію при закінченні строку оренди, а також при достроковому розірванні договору за існуючою згодою сторін у разі настання дії пунктів 10.2.1-10.2.7 договору.
Про розірвання договору з підстав, визначених п. п. 10.2.1-10.2.6. договору, орендодавець письмово повідомляє орендаря повідомленням (рекомендованим листом) про намір розірвання договору на адресу орендаря, зазначену у п. 11 договору (п. 10.3. договору).
Даний договір укладений та вступає в дію з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін і скріплення печатками сторін, та діє протягом строку оренди, встановленого в договорі або до розірвання в порядку, встановленому договором, а в частині взаємних розрахунків - до проведення таких розрахунків. Сторони засвідчують, що вони дійшли згоди з усіх істотних умов цього договору (п. 12.4. договору).
Додатковою угодою № 1 від 01.07.2019 р. до договору оренди від 01.01.2019 р. № 05/2019, сторони виклали п. 5.2 договору в наступній редакції: "Базова орендна плата за цим договором з 01.07.2019 р. по 31.12.2019 р. складає 10 290 грн на місяць виходячи з вартості 65 грн за квадратний метр приміщення в місяць оренди та компенсацію частки вартості охорони комплексу, яка складає 735 грн на місяць і сплачується разом з орендною платою згідно п. 6.2 цього договору" (а. с. 25, т. 1).
Приватне підприємство "Інвестиційна компанія "Плутос" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Свінціцького Віктора Павловича 33 244, 08 грн заборгованості, яка виникла на підставі договору оренди №05/2019 від 01.01.19, з яких: 30 870 грн основного боргу зі сплати орендних платежів за період вересень-листопад 2019 р., 1 949, 46 грн пені, 237, 70 грн інфляційних втрат та 186, 92 грн 3% річних.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 17.02.2020 р. у справі № 906/1358/19 було стягнуто з Фізичної особи-підприємця Свінціцького Віктора Павловича на користь Приватного підприємства "Інвестиційна компанія "Плутос" 30 870 грн основного боргу; 1 949, 46 грн пені; 71, 94 грн інфляційних втрат; 186, 92 грн 3 % річних; 1 911, 42 грн судового збору. В позові відмовлено в частині стягнення 165, 76 грн інфляційних втрат (а. с. 42-47, т.1).
При розгляді даної справи судом встановлено, що вимоги позивача про стягнення орендних платежів відповідно до договору оренди № 05/2019 від 01.01.2019 р. за період вересень - листопад 2019 року в загальній сумі 30 870 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню. В рішенні зазначено, що факт користування орендованим приміщенням в період з січня 2019 р. по грудень 2019 р. на підставі договору оренди № 05/2019 від 01.01.2019 р. не заперечується відповідачем.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов договору № 05/2019 від 01.01.2019 р., відповідач здійснив оплату за останній місяць оренди - грудень 2019 р., що підтверджується прибутковим касовим ордером № 2-СВП від 03.01.2019 р. на суму 8 820 грн (орендна плата за грудень 2019 р.) (а. с. 40, т.1).
Позивачем відправлено відповідачу лист № 70/19 від 13.12.2019 р., в якому позивач у зв'язку із порушенням умов договору щодо сплати орендної плати протягом більш ніж 3 місяці поспіль вважав за необхідне припинити договір оренди № 05/2019 від 01.01.2019 р., вимагав до 28.12.2019 р. звільнити приміщення; 29.12.2019 р. о 10 год. 00 хв. прибути на об'єкт за адресою: смт. Коцюбинське, вул. Доківська, 2 та передати нежитлове приміщення позивачу (а. с. 49-51, т. 1) .
До 29.12.2019 р. відповідач приміщення не звільнив, про що свідчить акт від 29.12.2019 р. огляду приміщень, складений позивачем, за участі охоронника та орендаря сусіднього приміщення (а. с. 53, т. 1).
Позивачем на адресу відповідача направлено лист № 75/19 від 30.12.2019 р. з актом огляду приміщень від 29.12.2019 р., в якому позивач повторно наполягав на необхідності звільнення орендованого приміщення (а.с. 52-56, т. 1).
У зв'язку з тим, що відповідач не звільнив приміщення та не повернув його позивачу, останнім на адресу відповідача направлені листи № 15/2020 від 01.03.2020 р. та № 28/2020 від 30.04.2020 р., в яких позивач вимагав від відповідача звільнити приміщення, передати його за актом здачі-приймання позивачу, сплатити заборгованість по орендній платі та неустойку у розмірі подвійної плати за користування приміщенням за час прострочення його повернення (а. с. 56-62, т. 1).
Проте відповідач вимоги позивача залишив без відповіді та задоволення.
Предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача 1 470 грн недоплачена орендна плата за грудень 2019 р. та 144 060 грн неустойка в розмірі подвійної орендної плати за користування приміщенням за час прострочення його повернення з січня по липень 2020 р.
Підставами даного позову є неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати орендних платежів за договором оренди № 05/2020 від 01.01.2019 р. та неповернення орендованого приміщення після закінчення строку дії договору.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що згідно із загальними положеннями про зобов'язання останні мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Апеляційним судом встановлено, що між сторонами склалися правовідносини найму, до яких застосовуються положення про договір найму.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
В силу ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Як встановлено апеляційним судом, на виконання умов договору оренди, позивач передав, а відповідач прийняв в оренду приміщення загальною площею 147 м2, в комплексі будівель за адресою: Київська область, смт. Коцюбинське, вул. Доківська, 2.
Пунктом 5.7 договору оренди № 05/2019 сторони передбачили, що орендна плата сплачується щомісячно авансом з першого по п'яте число кожного місяця.
Матеріалами справи підтверджується, що за грудень 2019 р. відповідачем здійснено оплату орендного платежу в розмірі 8 820 грн.
В свою чергу, Додатком № 1 від 01.07.2019 р. до договору оренди № 05/2019 від 01.01.2019 р. передбачено, що базова орендна плата за цим договором з 01.07.2019 р. по 31.12.2019 р. складає 10 290 грн на місяць, тобто недоплаченою залишилась орендна плата за грудень 2019 р. у розмірі 1 470 грн (10 290 грн - 8 820 грн = 1 470 грн.).
З огляду на викладене. колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1470 грн заборгованості з орендної плати за грудень 2019 р. обґрунтована та підлягає задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 144 060 грн неустойка в розмірі подвійної орендної плати за користування приміщенням за час прострочення його повернення з січня по липень 2020 р., колегія суддів приймає до уваги наступне.
Статтею 291 ГК України встановлено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Частиною 2 статті 795 ЦК України передбачено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Приписами ч. 1 ст. 759, ч. 1 ст. 785 ЦК України встановлено, що договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном впродовж строку дії договору із сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов'язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі на підставі акту приймання-передачі.
Невиконання наймачем обов'язку щодо поверненні речі є підставою для виникнення права наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов'язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України.
Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов'язання наймача (орендаря) з повернення об'єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди, і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.
При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України обов'язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов'язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди, та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.
Дана правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 24.10.2019 р. по справі № 904/3315/18 та постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019 р. у справі № 910/20370/17.
До предмета доказування при вирішенні спорів щодо стягнення неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди входять обставини, пов'язані з невжиттям орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об'єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин, за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисним ухиленням орендаря від обов'язку щодо повернення орендодавцю об'єкта оренди; утриманням орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджанням орендарем у доступі орендодавця до належного йому об'єкта оренди; відсутністю з боку орендодавця бездіяльності та невчиненням ним дій, спрямованих на ухилення від обов'язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.
Обставини вчинення орендарем дій з повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об'єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України.
Аналогічну правову позицію викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 р. у справі № 910/1806/17, Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2019 р. у справі № 910/20370/17.
Матеріалами справи підтверджується, що наймач не виконав свій обов'язок щодо повернення орендованого майна та оформлення повернення орендованого майна шляхом підписання акта приймання-передачі нерухомого майна після закінчення дії договору.
Належні та допустимі докази виконання вказаного обов'язку відповідачем в матеріалах справи відсутні. Також відсутні докази вчинення орендодавцем дій, які б були спрямовані на ухилення від прийняття об'єкта оренди від орендаря після закінчення строку дії договору, або ухилення орендодавця від підписання акта приймання-передачі майна; відповідачем такі докази не подавалися.
В порушення ст. 76, 77 ГПК України, відповідач не надав, як суду першої інстанції так і суду апеляційної інстанції доказів сплати вказаної заборгованості, доводів позивача не спростував.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду, що позивач має право на стягнення з відповідача 144 060 грн неустойки в розмірі подвійної плати за користування приміщенням за час прострочення його повернення орендодавцю з січня 2020 р. по липень 2020 р. на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України.
Щодо доводів скаржника про те, що договір оренди № 01/2017 від 01.01.2017 р. припинив свою дію у зв'язку із тим, що ПАТ "Укрсервісбудматеріали" надіслало ПП "Інвестиційна компанія "Плутос" лист № 16/08/19 від 16.08.2019 р. про те, що вказаний договір оренди припиняється з 31.08.2019 р., колегія суддів зазначає наступне.
Згідно п. 10.1 договору № 01/2017 від 01.01.2017 р., сторони дійшли згоди про те, що даний договір не може бути розірваним сторонами у односторонньому порядку, крім випадків, передбачених законом і цим договором.
Підстави для дострокового розірвання договору № 01/2017 від 01.01.2017 р. за згодою сторін визначені у п. 10.2 вказаного договору. Договором оренди № 01/2017 від 01.01.2017 р. не була передбачена можливість його одностороннього розірвання (припинення) без згоди на це іншої сторони.
Колегія суддів приймає до уваги те, що до матеріалів справи не подано доказів того, що сторони договору дійшли згоди розірвати договір оренди № 01/2017 від 01.01.2017 р., як і доказів того, що орендоване майно передано ПАТ "Укрсервісбудматеріали" від ПП "Інвестиційна компанія "Плутос" на підставі акту здачі-приймання у передбаченому п. 8.2, 8.6 вказаного договору порядку.
Відповідач доводить суду те, що договірні відносини між ПАТ "Укрсервісбудматеріали" та ПП "Інвестиційна компанія "Плутос" було припинено, а тому 01.10.2019 р. ПАТ "Укрсервісбудматеріали" передало в оренду приміщення за адресою Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Доківська, 2 - ТОВ "Торговий дім "Ларвік" на підставі договору оренди № 01/-К-УСБМ-2019. Відтак у зв'язку зі зміною орендаря вищезазначених приміщень 01.10.2019 р. між ТОВ "Торговий дім "Ларвік" та ФОП Свінціцьким Віктором Павловичем укладено договір суборенди спірного приміщення № 01/10/19-04.
Однак колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували те, що 01.10.2019 р. ПАТ "Укрсервісбудматеріали" передало в оренду ТОВ "Торговий дім "Ларвік" приміщення загальною площею 147 м2, в комплексі будівель за адресою: Україна, смт. Коцюбинське, вул. Доківська, 2.
В свою чергу, відповідно до п.1.1 договору оренди №01/-К-УСБМ-2019 від 01.10.2019 р. (а.с. 117-126, т. 1), ПАТ "Укрсервісбудматеріали" зобов'язується передати в оренду ТОВ "Торговий дім "Ларвік" об'єкти оренди, а саме приміщення в комплексі будівель за адресою: Україна, смт. Коцюбинське вул. Доківська, 2, а саме: адміністративна будівля (літера Б) загальною площею 69,7 м2; будівля боксів та автомобілів (літера Д) загальною площею156,3 м2; будівля складу (літера Е) загальною площею 294,6 м2; будівля складу (літера Е1) загальною площею 176,9 м2; будівля складу (літера Л2) загальною площею 64,6 м2; будівля складу (літера Л3) загальною площею 95,8 м2.
Проте, в договорі оренди № 05/2019 від 01.01.2019 р, який укладено між позивачем та відповідачем, об'єктом оренди є приміщення загальною площею 147 м2, в комплексі будівель за адресою: Україна, Київська область, смт. Коцюбинське, вул. Доківська, 2. Також об'єктом оренди за договором оренди № 01/2017 від 01.01.2017 р. є приміщення загальною площею 147 м2, в комплексі будівель за адресою: Україна, смт. Коцюбинське, вул. Доківська, 2 (а. с. 35, т.1).
В свою чергу, у договорі оренди №01/-К-УСБМ-2019 від 01.10.2019 р. площа та назва приміщень відрізняється від зазначеного у договорі №05/2019 від 01.01.2019 р., тобто суд не може достеменно встановити, що договір оренди № 01/-К-УСБМ-2019 від 01.10.2019 р. стосується приміщень, переданих в оренду за договором № 05/2019 від 01.01.2019 р., укладеним між ФОП Свінціцьким В.П. та ПП "Інвестиційна компанія "Плутос".
Крім того, апеляційний суд приймає до уваги, що приміщення загальною площею 147 м2 в комплексі будівель за адресою: смт. Коцюбинське, вул. Доківська, 2 на підставі договору оренди № 01/2017 від 01.01.2017 р. продовжує перебувати в оренді у ПП "Інвестиційна компанія "Плутос", а тому не може бути передано ПАТ "Укрсервісбудматеріали" в оренду іншій особі. Також в матеріалах справи відсутні докази сплати орендної плати відповідачем третій особі-2 за договором суборенди №01/10/19-04 від 01.10.2019 р.
Безпідставними є доводи скаржника про те, що позивач не був наділений правами для передачі приміщення в оренду, оскільки не є власником майна, жодним нормативно - правовим актом не закріплене право орендаря передавати орендоване приміщення в оренду, та позивач не отримував згоди власника на передачу приміщення в оренду/суборенду, оскільки право власності на передані в оренду приміщення належить ПАТ "Укрсервісбудматеріали" на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву від 29.12.1995 р. № 1841-ВАТ, що зазначено у п. 1.5 договору оренди з власником та внесено в реєстр права власності КПКМ "Київське міське БТІ" відповідно до діючого на той час законодавства.
Також оскільки в договорі оренди № 01/2017 від 01.01.2017 р. дозвіл на передачу приміщень в суборенду третім особам викладений у ст. 1 договору, та договором не визначено про обов'язковість надання такої згоди, тому договір є таким, що не потребує додаткових дозволів.
Колегія судді вказує, що договором не визначено про обов'язковість надання згоди ПАТ "Укрсервісбудматеріали" на передачу приміщення в суборенду третій особі. В матеріалах справи відсутні докази в підтвердження наявності заперечень від ПАТ "Укрсервісбудматеріали" на передачу приміщення в суборенду третій особі.
Позивачем в суді першої інстанції також було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 18 000 грн витрат на правову допомогу.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу у розмірі 18000 грн, позивачем подано суду першої інстанції: копію додаткової угоди № 5 до договору № 04.2019 про надання правничої допомоги від 17.12.2019 р. (а. с. 63, т.1), копію акту приймання-передачі наданих послуг № 4 від 11.08.2020 р. до договору про надання правничої допомоги № 04/2019 від 17.12.2019 р. (а.с. 21, т. 2), копію квитанції до прибуткового касового ордера № 04/2019.3 від 15.05.2020 р. про сплату 18 000 грн (а.с. 64, т. 1).
Колегія суддів зазначає, що за змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19).
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджується понесення позивачем витрат на правничу допомоги, тому вимога позивача про відшкодування відповідачем витрат на правову допомогу у розмірі 18000 грн обґрунтована та така, що підлягає задоволенню.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Відповідач не заявляв суду першої інстанції клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, а відтак суд не має права вирішувати дане питання з власної ініціативи.
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що в рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов'язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.
ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції належно виконав свій обов'язок щодо мотивації прийнятого ним рішення у даній справі та дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Житомирської області від 06.10.2020 р. у справі № 906/510/20 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Свінціцького Віктора Павловича - без задоволення.
Судові витрати покладаються на скаржника згідно ст. ст. 129, 282 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Свінціцького Віктора Павловича на рішення Господарського суду Житомирської області від 06.10.2020 р. у справі № 906/510/20 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строк оскарження до Верховного Суду встановлений статтями 286-291 ГПК України.
3. Справу повернути до Господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Петухов М.Г.