вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" лютого 2021 р. Справа№ 925/307/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Владимиренко С.В.
Євсікова О.О.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Пустовойтов Д.М.
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Імпульс плюс"
на рішення господарського суду Черкаської області від 21.07.2020 (повний текст рішення складено 10.08.2020)
у справі № 925/307/20 (суддя Скиба Г.М.)
за позовом Малого приватного підприємства фірма "Ерідон"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Імпульс плюс"
про стягнення 1 129 893, 04 грн заборгованості та санкцій за договором
Короткий зміст позовних вимог
В березні 2020 року Мале приватне підприємство фірма «Ерідон» звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Імпульс плюс» про стягнення 1 129 893,04 грн заборгованості за договором поставки товару від 25.07.2018 № 1647/19/24, з яких: 851 140,80 грн основного боргу, 33 924,82 грн - 10 % річних, 93 274,29 грн пені, 151 553,13 грн процентів за користування товарним кредитом.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки товару від 25.07.2018 №1647/19/24 в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням господарського суду міста Києва від 21.07.2020 у даній справі позов задоволено, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Імпульс плюс» на користь Малого приватного підприємства фірма «ЕРІДОН», стягнуто 851 140,80 грн основного боргу, 33 924,82 грн - 10 % річних, 93 274,29 грн пені, 151 553, 13 грн процентів за користування товарним кредитом, 16 692,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 16 948,41 грн судового збору.
Ухвалюючи рішення суд виходив з встановленого факту невиконання відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати поставленого позивачем товару та факту існування непогашеної заборгованості. Також судом визнано обґрунтованими та доведеними витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката.
Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів, позиції інших учасників справи
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Черкаської області від 21.07.2020, Приватне підприємство фірма «Ерідон» звернулося з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати згадане рішення суду як таке, що ухвалене з неправильним застосуванням процесуального права і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.
Зокрема, скаржник зазначає, що судовий розгляд справи проведено без участі відповідача, у зв'язку з чим він не мав змоги подати заяву про зменшення розміру штрафних санкцій, які, на думку скаржника, є надмірно великими порівняно із сумою боргу.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2021 поновлено відповідачу строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Черкаської області від 21.07.2020 у справі № 925/307/20, та призначено апеляційну скаргу до розгляду на 11.11.2021.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4460/20 від 10.11.2020, у зв'язку з перебуванням судді Демидової А.М. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2020, справу № 925/307/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Ходаківська І.П. - головуючий суддя, судді: Корсак В.А., Владимиренко С.В.
Ухвалою суду від 11.11.2020 справу прийнято до свого провадження вказаною колегією суддів та призначено її до розгляду на 25.11.2020.
Ухвалою суду від 25.11.2020 у судовому засіданні розгляд справи відкладено на 13.01.2021.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/81/21 від 11.01.2021, у зв'язку з перебуванням судді Корсака В.А. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2021, справу № 925/307/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Ходаківська І.П. - головуючий суддя, судді: Владимиренко С.В., Євсіков О.О.
Ухвалою суду від 12.01.2021 справу прийнято до свого провадження вказаною колегією суддів.
Ухвалою суду від 13.01.2021 у складі зазначеної колегії суддів розгляд справи відкладено на 03.02.2021.
Явка представників сторін
У судове засідання 03.02.2021 з'явився представник позивача, який заперечив проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив їх відхилити, а оскаржене рішення суду залишити без змін. Також представник позивача повідомив суд, що відповідачем вже сплачені кошти на виконання рішення суду першої інстанції.
У судове засідання 03.02.2021 представник відповідача не з'явився. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення учаснику справи.
Оскільки явка представників учасників справи в судове засідання з розгляду апеляційної скарги не визнавалась обов'язковою, а також враховуючи, що позиція відповідача викладена безпосередньо у поданій ним апеляційній скарзі, матеріали справи містять достатній обсяг відомостей, необхідний для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд справи може бути здійснений й за відсутності представника відповідача.
Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.
Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договору поставки від 25.07.2018 №1647/19/24, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВП Імпульс Плюс» та Малим приватним підприємством фірма «Ерідон», останнє взяло на себе зобов'язання поставити відповідачу продукцію виробничо-технічного призначення, найменування, асортимент та кількість якої зазначається в додатках договору, які є його невід'ємною частиною а покупець - прийняти та оплатити вартість такого товару.
Згідно з п.п. 2.3 Договору загальна вартість товару, що постачається за цим договором (ціна договору), визначається додатками та видатковими накладними, з врахуванням пункту 3.2 договору. У випадку розбіжності даних у додатках та у видаткових накладних щодо кількості, асортименту, ціни товару, перевагу має видаткова накладна.
Пунктом 6.7 договору встановлено, що в разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати товару чи невиконання зобов'язань, передбачених пунктами 3.2 та 3.3 цього договору, покупець відповідно до ст. 625 ЦК України сплачує на користь постачальника 10% річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст. 625 ЦК України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).
На виконання умов зазначеного вище договору МПП фірма «Ерідон» поставило, а ТОВ «ВП Імпульс Плюс» прийняло та використало у господарській діяльності посівний матеріал (насіння, засоби захисту рослин, позакореневі добрива) на загальну суму 5 203 928, 86 грн:
Відповідно до додатку від 01.08.2018 №1647/19/24/1-Н до договору поставки №1647/19/24 за видатковою накладною від 02.08.2018 №71740, відповідачу поставлено насіння на суму 318 504, 00 грн, яке було оплачено ним за платіжним дорученням від 18.10.2018 № 6118 на суму 318 504, 00 грн.
Відповідно до додатку від 19.12.2018 №1647/19/24/2-Н до договору поставки за видатковою накладною від 18.02.2019 №4586 відповідачу було поставлено насіння на суму 238860,47 грн, яке було оплачено ним за платіжним дорученням від 15.01.2019 №6713 на суму 238 860,47 грн.
Відповідно до додатку від 19.12.2018 №1647/19/24/3-Н до договору поставки за видатковою накладною від 15.02.2019 № 4137 відповідачу було поставлено насіння на суму 1 079 496, 00 грн, яке було оплачене ним за платіжним дорученням від 15.01.2019 № 6711 на суму 1 079 496, 00 грн.
Відповідно до додатку від 19.12.2018 №1647/19/24/4-Н до договору поставки за видатковими накладними відповідачу було поставлено насіння на загальну суму 1264759,86 грн: за видатковою накладною №5776 від 21.02.2019 поставлено товару на суму 792957,06 грн; за видатковою накладною №8717 від 01.03.2019 поставлено товару на суму 546351,60 грн; за видатковою накладною №4935 від 24.12.2019 поставлено товару на суму 74548,80 грн, яке було оплачено ним за платіжним дорученням від 15.01.2019 № 6712 на суму 1 264 759,86 грн.
Відповідно до додатку №1647/19/24/1-НВВ від 16.08.2018 до договору поставки за видатковими накладними, відповідачу було поставлено насіння на суму 126000,00 грн: за видатковою накладною №80610 від 06.09.2018 поставлено товару на суму 75600,00 грн; за видатковою накладною №83753 від 17.09.2018 поставлено товару на суму 50400,00 грн, яке було ним оплачено за платіжними дорученнями від 21.08.2018 №5633 суму 25200,00 грн та від 18.10.2018 №6117 суму 100800,00 грн.
Відповідно до додатку від 23.01.2019 №1647/19/24/2-НВВ до договору поставки за видатковою накладною від 25.02.2019№6735 відповідачу було поставлено насіння на суму 383130,00 грн, яке було частково ним оплачено за платіжним дорученням №6957 від 20.02.2019 на суму 76626,00 грн. Неоплачена частина вартості отриманого насіння становить 306 504,00 грн.
Відповідно до додатку від 04.02.2019 №1647/19/24/1-ЗЗР до договору поставки за видатковою накладною від 05.03.2019 № 9702 відповідачу було поставлені засоби захисту рослин (ЗЗР) на суму 23,33 грн, які ним було оплачено за платіжним дорученням від 25.02.2019 № 6964 на суму 23,33 грн.
Відповідно до додатку від 10.07.2019 №1647/19/24/1-ПД до договору поставки за видатковими накладними відповідачу було поставлено позакореневі добрива на загальну суму 867 465,60 грн: за видатковою накладною від 12.07.2019 №69672 поставлено товару на суму 429 753,60 грн; за видатковою накладною від 22.07.2018 №70710 поставлено товару на суму 437712,00 грн, які було оплачено ним за платіжним дорученням від 11.07.2019 №7590 на суму 867 465,60 грн.
Відповідно до додатку від 05.09.2019 №1647/19/24/3-ПД до договору поставки за видатковими накладними відповідачу було поставлено позакореневі добрива на загальну суму 925689,60 грн: за видатковою накладною від 10.09.2019 №84546 поставлено товару на суму 395 736,00 грн; за видатковою накладною від 12.09.2019 №84531 поставлено товару на суму 59241,60 грн; за видатковою накладною від 13.09.2019 № 85772 поставлено товару на суму 392 568,00 грн; за видатковою накладною №86935від 19.09.2019 поставлено товару на суму 78 144,00 грн, які було частково оплачені ним за платіжним дорученням від 15.01.2019 №6712 суму 74 548,80 грн; за платіжним дорученням від 04.12.2019 № 9070 суму 306 504,00 грн. Неоплачена частина вартості отриманих позакореневих добрив становить 544636,80 грн.
Отже, матеріалами справи підтверджено часткову оплату відповідачем вартості отриманого товару у загальній cyмі 4 352 788, 06 грн.
Згідно із додатками до договору поставки від 25.07.2018№1647/19/24 товар підлягав остаточній оплаті у наступні строки:
У додатку від 01.08.2018 № 1647/19/24/1-Н до договору поставки визначено, що оплата повної вартості товару повинна здійснюватись покупцем в строк не пізніше 7 календарних днів з моменту отримання товару за видатковими накладними;
У додатках до договору поставки від 19.12.2018 № 1647/19/24/2-Н, від 25.07.2018 № 1647/19/24, від 19.12.2018 № 1647/19/24/3-Н, від 25.07.2018 №1647/19/24, від 19.12.2018 № 1647/19/24/4-Н, від 25.07.2018 № 1647/19/24 визначено, що товар підлягав остаточній оплаті в строк до 31.12.2018;
У додатку від 16.08.2018 № 1647/19/24/1-НВВ до договору поставки визначено, що оплата повної вартості товару повинна здійснюватись покупцем в строк не пізніше 28 календарних днів з моменту отримання товару за видатковими накладними;
У додатку від 23.01.2019 № 1647/19/24/2-НВВ до договору поставки визначено, що товар підлягав остаточній оплаті в строк до 15.11.2019;
У додатку від 04.02.2019 № 1647/19/24/1-ЗЗР до договору поставки визначено, що товар підлягав остаточній оплаті в строк до 07.03.2019;
У додатку від 10.07.2019 № 1647/19/24/1-ПД до договору поставки визначено, що оплата повної вартості товару повинна здійснюватись покупцем в строк не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання товару за видатковими накладними;
У додатку від 05.09.2019 № 1647/19/24/3-ПД до договору поставки визначено, що оплата повної вартості товару повинна здійснюватись покупцем в строк не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання товару за видатковими накладними.
Враховуючи дати поставки товару за видатковими накладними, товар підлягав остаточній оплаті в строк до 19.10.2019.
За умовами пунктів 4 та 5 додатків до договору поставки, сторони узгодили та встановили, що у разі порушення покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару на строк понад 30 календарних днів, покупець відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 ЦК України зобов'язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами) у розмірі 36% річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами цього додатку, та закінчується днем повної оплати вартості товару (додаток №1647/19/24/2-НВВ від 23.01.2019 до договору поставки).
Відповідно до п. 4 додатку від 05.09.2019 № 1647/19/24/3-ПД до договору у разі порушення покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару, що був поставлений на умовах відстрочення оплати у строк, зазначений в п. 3 цього додатку, на строк понад 15 календарних днів, покупець, відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов'язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 48% річних, нараховану на вартість отриманого, але не оплаченого покупцем товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами цього додатку, та закінчується днем повної оплати вартості товару (п. 5 вказаного Додатку).
У зв'язку з простроченням здійснення остаточних платежів за зазначеним вище договором позивачем відповідно до умов договору та додатків нараховано 33924,82 грн. 10% річних від простроченої суми основної заборгованості; 151553,13 грн. плати за користування товарним кредитом, 93274,29 грн. пені з посиланням на п. 6.8 договору.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
За приписами ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Статтею 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За своїм змістом представлений договір №1647/19/24 від 25.07.2018 є договором поставки (як різновид купівлі-продажу) і відповідає вимогам ст. 655 Глави 54 ЦК України, якою встановлено, що одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) та отримати гроші, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.1 ст. 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, - є господарським зобов'язанням.
Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. Договір поставки № 1647/19/24 від 25.07.2018 є чинним, не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому порядку.
Як підтверджується матеріалами справи, Позивач з липня 2018 по вересень 2019 здійснив поставку партій товару промислового сільськогосподарського призначення, а Відповідач прийняв товар - насіння, ЗЗР, позакореневі добрива на загальну суму 5 203 928, 86 грн, що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні та не оспорюється сторонами. Претензій щодо кількості, якості та асортименту отриманого товару Відповідачем не заявлено.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судом, між Позивачем та Відповідачем було узгоджено строк сплати за отриманий товар, який відповідно п. 3.1 Договору визначений додатками до договору поставки № 1647/19/24 від 25.07.2018.
Суд також враховує, що Відповідач свої зобов'язання в частині належної та повної оплати за вже отриманий товар належним чином не виконав. Строк оплати за отриманий товар для відповідача вже настав.
Станом на 19.10.2019 основна заборгованість Відповідача перед Позивачем за поставлену продукцію сільськогосподарського призначення склала 851 140,80 грн.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Частиною першою ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, тому суд вважає обґрунтованим та доведеним право Позивача на стягнення з Відповідача суми інфляційних втрат, % річних за користування грошовими коштами та пені.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше не встановлено договором.
Умовами договору поставки № 1647/19/24 від 25.07.2018, а саме його пунктом 6.7 встановлено, що в разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати товару чи невиконання зобов'язань, передбачених пунктами 3.2 та 3.3 цього Договору, покупець відповідно до ст. 625 ЦК України сплачує на користь постачальника 10 % річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь Сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст. 625 ЦК України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).
На підставі вказаного пункту Договору позивачем нарахована та заявлена до стягнення з відповідача сума в розмірі 33 924,82 грн - 10% річних від простроченої суми основної заборгованості.
Розрахунки інфляційних втрат і річних, здійснених позивачем перевірені судом і є арифметично вірними.
Окрім того, на підставі приписів ст. 536 ЦК України та пунктів 4 та 5 додатків до Договору поставки, сторони узгодили та встановили, що у разі порушення покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару на строк понад 30 календарних днів, покупець відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 ЦК України зобов'язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами) у розмірі 36% річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами цього додатку, та закінчується днем повної оплати вартості товару (Додаток № 1647/19/24/2-НВВ від 23.01.2019 до договору поставки).
На підставі Договору та умов вказаного Додатку до договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 33 858,19 грн - 36 % процентів за користування товарним кредитом за період прострочення з 16.11.2019 по 06.03.2020 (розрахунок а.с. 6).
Відповідно до п. 4 Додатку № 1647/19/24/3-ПД від 05.09.2019 до Договору у разі порушення покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого Товару, що був поставлений на умовах відстрочення оплати у строк, зазначений в п. 3 цього Додатку, на строк понад 15 (п'ятнадцять) календарних днів, покупець, відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов'язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 48% річних, нараховану на вартість отриманого, але не оплаченого покупцем товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами цього додатку, та закінчується днем повної оплати вартості товару (п. 5 вказаного Додатку).
Відповідно до умов Договору та Додатку №1647/19/24/3-ПД від 05.09.2019 до Договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 117 694,94 грн - 48 % річних процентів за користування товарним кредитом за період прострочення виконання зобов'язання відповідачем з 20.10.2019 по 06.03.2020. Розрахунок міститься в матеріалах справи.
Тому на підставі вказаних пунктів додатків до Договору сторін та в силу положень ст. 536 ЦК України Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 151 553,13 грн процентів по товарному кредиту за періоди прострочення виконання грошового зобов'язання.
Окрім того, відповідно до п. 6.2 Договору Відповідач у разі несвоєчасної оплати товару зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
В зв'язку з несвоєчасною оплатою поставленого товару позивачем також було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 93 274,29 грн пені (розрахунок штрафних санкцій, а.с. 6-7).
Розрахунок пені перевірений судом і є арифметично вірним.
Відповідач доводів позивача не спростував і свого контррозрахунку не надав.
Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.
З огляду на встановлені обставини та враховуючи, що позивачем доведено та належними доказами підтверджено порушення відповідачем зобов'язань з оплати поставленого товару за укладеним сторонами договором поставки, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення 851 140,80 грн основного боргу, 33 924,82 грн 10 % річних, 93 274,29 грн пені, 151 553,13 грн процентів по товарному кредиту.
Також колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 16 692,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, оскільки цей розмір судових витрат відповідно до ст. 74 ГПК України є доведеним, документально обґрунтованим та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат і доводи відповідача цього не спростовують.
Таким чином висновок суду першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні про часткове задоволення позовних вимог з відповідним розподілом судових витрат зроблений з правильним застосування норм матеріального та процесуального права, а також відповідно до встановлених обставин справи. У зв'язку з викладеним рішення місцевого суду підлягає залишенню без змін як законне та обґрунтоване.
В апеляційній скарзі відповідач просить зменшити розмір заявлених до стягнення сум штрафу і пені.
Вказане клопотання обґрунтоване дуже складною ситуацією на ринку, пов'язаною із пандемією, що призводить до низького закупівельного рівня постійних міжнародних клієнтів.
Частиною першою статті 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 зі справи № 910/9765/18).
Позивач та відповідач є господарюючими суб'єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами статті 74 ГПК України, статті 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Дослідивши подане відповідачем клопотання про зменшення неустойки, врахувавши факт порушення відповідачем зобов'язань з оплати поставленого товару за укладеним сторонами договором поставки, а також обставини, на які посилався відповідач, як на підставу зменшення неустойки, винятковості яких відповідачем не доведено, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача.
Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі на розгляд справи судом першої інстанції без участі його представника, незважаючи на карантинні обмеження та його клопотання про відкладення розгляду справи, колегія зазначає таке.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно із якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 ГПК України).
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 3, 4 частини п'ятої статті 13 ГПК України).
За змістом пунктів 2, 3 частини першої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 178 ГПК України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. При цьому, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (ч. 2 ст. 119 цього Кодексу).
З матеріалів справи вбачається, що дана судова справа розглядалась у суді першої інстанції більш ніж чотири місяці. Суд неодноразово відкладав розгляд справи за клопотаннями самого відповідача та продовжував йому строк на подання відзиву на позов, тобто суд сприяв відповідачу як учаснику справи в реалізації ним прав, передбачених ГПК. Однак своє процесуальне право на подання письмового відзиву на позовну заяву відповідач не реалізував, хоча мав для цього достатньо часу.
Враховуючи неодноразове відкладення судових засідань, недопущення затягування судового процесу, необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, судова колегія звертає увагу скаржника на те, що саме по собі оголошення карантину внаслідок поширення хвороби COVID-19 не зупиняє роботи судів, адвокатів, і відповідач чи його представники не був(ли) позбавлений(і) можливості взяти участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщенням суду відповідно до частини 4 статті 197 Господарського процесуального кодексу України, проте не скористався своїм правом. У цьому висновку колегія звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної зокрема у постановах від 03 грудня 2020 року у справі № 902/958/19, від 23 грудня 2020 року у справі №916/4520/14.
Слід також зазначити, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України), чого судом першої інстанції не встановлено.
Отже процесуальних порушень в діях суду першої інстанції колегія не вбачає.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Справа розглянута судом у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
Судові витрати
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за підсумками розгляду апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Імпульс плюс" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Черкаської області від 21.07.2020 у справі № 925/307/20 залишити без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Імпульс плюс".
Поновити дію рішення господарського суду Черкаської області від 21.07.2020 у справі № 925/307/20.
Матеріали справи № 925/307/20 повернути до господарського Черкаської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови підписано 15.02.2021 (у зв'язку з перебуванням судді Владимиренко С.В. у відпустці з 08.02.2021 по 12.02.2021).
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді С.В. Владимиренко
О.О. Євсіков