Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа №552/7810/14-ц
Провадження №8/711/1/21
02 лютого 2021 року м.Черкаси
Придніпровський районний суд міста Черкаси у складі:
головуючого судді Позарецької С.М.
при секретарі Лисенко І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Придніпровського районного суду міста Черкаси заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду по цивільній справі за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» про визнання дій незаконними та відшкодування моральної шкоди, -
12.05.2020 до Придніпровського районного суду м. Черкаси надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд судового рішення, постановленого Придніпровським районним судом м. Черкаси 04.08.2017 по справі № 552/7810/14 (провадження № 2/711/52/17), за нововиявленими обставинами. Свою заяву обгрунтовує тим, що при винесенні рішення про стягнення з нього заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 2146 грн., суд першої інстанції не встановив істотні обставини, які не були і не могли бути відомі. Так, 28.04.2020 власник квартири АДРЕСА_1 відмовив йому надати письмову згоду бути індивідуальним споживачем, а тому відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» він не має права бути індивідуальним споживачем і сплачувати за житлово-комунальні послуги. Таким чином, згідно з ст. 607 ЦК України обов'язок виконання щодо оплати за спожиті житлово-комунальні послуги припиняється у зв'язку з обставиною, за яку кожна із сторін не відповідає. Такою обставиною є те, що власник квартири АДРЕСА_1 не надав письмову згоду йому бути індивідуальним споживачем, а також відсутня згода власника житла щодо оплати ним ( ОСОБА_1 ) коштів за спожиту теплову енергію (т. 4 а.с. 152).
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.05.2020 справа № 552/7810/14-ц (провадження № 8/711/7/20) надійшла у провадження судді Скляренко Валентини Миколаївни (т. 4 а.с. 153).
Ухвалою суду від 13.05.2020 суддя Скляренко Валентина Миколаївна відведена від розгляду цієї справи (т. 4 а.с. 154, 155).
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2020, суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Кондрацька Наталія Миколаївна, у результаті автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначена для розгляду судової справи № 552/7810/14-ц (провадження № 8/711/7/20) (т. 4 а.с. 156).
Ухвалою суду від 15.05.2020 суддя Кондрацька Наталія Миколаївна відведена від розгляду цієї справи (т. 4 а.с. 157-159).
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.05.2020, суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Позарецька Світлана Михайлівна, у результаті автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначена для розгляду судової справи № 552/7810/14-ц (провадження № 8/711/7/20) (т. 4 а.с. 161).
Ухвалою суду від 20.05.2020 заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами залишено без руху, оскільки вона подана з порушенням вимог ст. 426 ЦПК України із наданням терміну для усунення недоліків (т. 4 а.с. 162).
Вказана ухвала суду направлялася на поштову адресу заявника рекомендованими листами з повідомленням (22.05.2020 за вих. № 552/7810/14-ц/8893/2020, 05.07.2020 за вих. № 552/7810/14-ц/11036/2020, 04.08.2020 за вих. № 552/7810/14-ц/12794/2020), які повернулися на адресу суду неотриманими, про що свідчать наявні у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.
Разом з тим, 28.10.2019 до Придніпровського районного суду м. Черкаси надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.08.2017 по справі № 552/7810/14 за нововиявленими обставинами. Свою заяву обгрунтовує тим, що при винесенні рішення про стягнення з нього заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 2146 грн., суд першої інстанції не встановив істотні обставини, які не були і не могли бути йому ( ОСОБА_1 ) відомі, про які він дізнався тільки 23.10.2019, коли хотів виконувати зазначене вище судове рішення. Вказує, що він не зміг виконати судове рішення про стягнення з нього заборгованості за спожиту теплову енергію, оскільки не має права його виконувати і сплачувати борг без згоди власника житла, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Якщо він сплатить борг без згоди власника, то цим порушить право власності на житло (ст. 321 ЦК України), яке є непорушним, а також положення ст.ст. 301, 217, 321, 322 ЦК України, а це є неприпустимо та неможливо (т. 4 а.с. 59).
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.10.2019, дана справа розподілена на суддю Придніпровського районного суду м. Черкаси - ОСОБА_2 (т. 4 а.с. 60).
Між тим, ухвалою суду 30.10.2019 відведено суддю ОСОБА_2 від розгляду справи № 552/810/14-ц (провадження № 8/711/14/19), а справу передано до канцелярії суду на повторний авторозподіл (т. 4 а.с. 61, 62).
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2019, суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Кондрацька Н.М., у результаті автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначена для розгляду судової справи № 552/810/14-ц (провадження № 8/711/14/19) (т. 4 а.с. 64).
Між тим, ухвалою суду 01.11.2019 відведено суддю Кондрацьку Н.М. від розгляду справи № 552/810/14-ц (провадження № 8/711/14/19), а справу передано до канцелярії суду на повторний авторозподіл (т. 4 а.с. 65, 66).
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2019, суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Позарецька С.М., у результаті автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначена для розгляду судової справи № 552/810/14-ц (провадження № 8/711/14/19 [8/711/3/20]) (т. 4 а.с. 69).
При цьому, 12.11.2019 та 15.11.2019 від заявника ОСОБА_1 надійшли заяви про відвід судді Позарецькій С.М., як зазначено, є підстави, передбачені ст. 36 ЦПК України - суддя зацікавлена у справі, у зв'язку з неприязними стосунками у минулому (т. 4 а.с. 70, 71).
Ухвалою суду від 15.11.2019 відвід, заявлений судді Позарецькій С.М., визнано необґрунтованим та справу передано іншому судді для вирішення заяви ОСОБА_1 про відвід судді Позарецькій С.М (т. 4 а.с. 73).
Ухвалою суду від 25.11.2019 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Позарецької С.М. відмовлено (т. 4 а.с. 78, 79).
02.12.2019 ухвалою суду заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, залишено без руху, оскільки вона подана з порушенням вимог ст. 426 ЦПК України із наданням терміну для усунення недоліків (т. 4 а.с. 82).
Вказана ухвала суду направлялася на адресу заявника рекомендованим листом з повідомленням (03.12.2019 за № 552/7810/14/19241/2019), який повернувся на адресу суду неотриманим, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення № 1801506245580.
Ухвалою суду від 23.01.2020 заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами визнано неподаною та повернуто заявникові (т. 4 а.с. 87, 88).
Разом з тим, постановою Черкаського апеляційного суду від 12.06.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, а ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.01.2020 скасовано. Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (т. 4 а.с. 127-132).
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.06.2020, дана справа розподілена на суддю Придніпровського районного суду м. Черкаси - Позарецьку Світлану Михайлівну (т. 4 а.с. 140).
Ухвалою суду від 21.12.2020 справи за заявами ОСОБА_1 від 28.10.2019 та від 12.05.2020 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами № 552/7810/14 (провадження № 8/711/7/20) та № 552/7810/14 (провадження № 8/711/8/20) - об'єднано в одне провадження та присвоєно єдиний номер справи № 552/7810/14 (провадження № 8/711/8/20). Прийнято та відкрито провадження по цивільній справі за заявами ОСОБА_1 про перегляд судового рішення, постановленого Придніпровським районним судом м. Черкаси 04.08.2017 по справі № 552/7810/14 (провадження № 2/711/52/17) за нововиявленими обставинами (т. 4 а.с. 176, 177).
У судове засідання заявник ОСОБА_1 не з'явився, хоча про час, дату та місце провадження розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Про причини неявки суду не повідомлено.
У судове засідання представник Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» не з'явився. 06.01.2021 на адресу суду надійшло письмове клопотання представниці позивача за довіреністю - ОСОБА_3 про розгляд справи без участі представника позивача на підставі наявних у суду матеріалів. Проти заявлених вимог ОСОБА_1 заперечувала у повному обсязі за безпідставністю та недоведеністю. Просила відмовити у задоволенні його вимог повністю.
Враховуючи думку учасників справи, суд вважає, що заява не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.08.2017 задоволено частково позовні вимоги Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» заборгованість за послуги з теплопостачання в сумі 2146 грн. 43 коп., 3% річних в сумі 136 грн. 69 коп., інфляційні в сумі 413 грн. 88 коп. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою апеляційного суду Черкаської області від 03.04.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.08.2017 у справі за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплопостачання, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» про визнання дій незаконними та відшкодування моральної шкоди, залишено без змін.
У постанову апеляційного суду зокрема зазначено, що колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вірно взяв до уваги довідку ГЖЕД від серпня 2011 року, відомості від 18 грудня 2014 року та дані паспорта ОСОБА_1 (т.1 а.с. 4, 13), з яких вбачається що відповідач з 12 серпня 2011 року по 30 серпня 2013 року був зареєстрований в кв. АДРЕСА_1 . Також, в своєму запереченні на позовну заяву від 16 лютого 2016 року ОСОБА_1 вказує, що він дійсно був зареєстрований з 12 серпня 2011 року по 30 серпня 2013 року у вказаній квартирі, як квартирант, без укладення письмового договору, але з 30 серпня 2013 року був вимушений знятися з реєстрації місця проживання та зареєструватися в м. Черкасах. (т.1 а.с.153-154). Тобто з наданих заперечень, вбачається, що ОСОБА_1 фактично визнає, що він в даний період був споживачем послуг з теплопостачання, які надавалися позивачем. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, вірно вказав період, за який виникла заборгованість за послуги з теплопостачання, а саме, - з 12 серпня 2011 року по 30 серпня 2013 року в загальній сумі 2146 грн. 43 коп., так як з 30.08.2013 року ОСОБА_1 знявся з реєстрації у вказаній квартирі.
Разом з тим, не погоджуючись з висновками суду відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявами про перегляд рішення суду першої інстанції з підстав, що йому власник квартири АДРЕСА_1 відмовив надати письмову згоду бути індивідуальним споживачем, а тому відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» він не має права бути індивідуальним споживачем і сплачувати за житлово-комунальні послуги, цим самим порушуючи право власності на житло безпосереднього власника, а тому, на думку відповідача це є підставою для перегляду рішення суду від 04.08.2017 за нововиявленими обставинами, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 423 ЦПК України, рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
При цьому, неподання стороною або особою, яка бере участь у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду в прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених п.1 ч.2 ст.423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у рішенні, що переглядається.
Судове рішення не може переглядатись у зв'язку з нововиявленими обставинами, якщо обставини, передбачені ч.2 ст.423 ЦПК України, відсутні, а є підстави для перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку або Верховним Судом.
При вирішенні питання про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених ч.2 ст.423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться у ст.ст. 424-426 ЦПК України.
Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
До таких висновків прийшов Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 (справа № 454/3003/14-ц), у постанові від 29.08.2018 (справа №552/137/15-ц).
Крім того, надаючи оцінку доводам сторони відповідача суд звертає увагу, що відповідно до положень ч.4 ст.423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, а також докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Системний аналіз змісту зазначених норм закону свідчить, що необхідними ознаками існування нововиявлених обставин, як підстави для перегляду рішення суду, є одночасна наявність трьох умов: 1) їх існування на час розгляду справи; 2) ці обставини не були та не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; 3) істотність даних обставин для розгляду справи, тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте.
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. При цьому потрібно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту), оскільки не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу нові документи, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.
Таким чином, і з огляду на вищевикладене не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами, оскільки до нововиявлених обставин можуть бути віднесені матеріально-правові факти, що були наявні на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомими заявнику, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін або які мають значення для правильного вирішення спору.
Слід звернути увагу, що ухвалення судом рішення без урахування доказів, які суд не міг врахувати через їх відсутність, не є недоліком роботи суду, особливо з огляду на принцип диспозитивності, встановлений ст. 13 ЦПК України, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, і не може з власної ініціативи здійснювати пошук та збирання доказів.
У свою чергу особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази або повідомити про них суд (ч.3 ст.10, ч.2 ст.27, ст.ст.60, 131 ЦПК України у редакції, що діяла на момент вирішення спору між сторонами).
Статтею дев'ятою Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України», заява № 32053/13. Зокрема, ЄСПЛ вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто, принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).
У цьому контексті також слід звернути увагу на практику Європейського Суду з прав людини, який у п.42 рішення від 09.06.2011р. по справі «Желтяков проти України» (заява № 4994/04) вказує, що "право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, інтер аліа (inter alia), вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (див. рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії», №28342/95, п.61, ECHR1999-VII)".
Більше того, як зазначив Європейський суд з прав людини - повага до принципу верховенства права та поняття справедливого судового розгляду вимагає, щоб усі підстави застосування зворотної сили закону аналізувалися з особливою пильністю (справа «Зелінський і Прадель та Гонсалес і інші проти Франції», рішення від 28.10.1999, заява №591).
У той же час Європейський Суд з прав людини у справі «Правєдная проти Росії» (заява № 69529/01, рішення від 18.11.2004, пп. 27-28) та у справі «Попов проти Молдови» № 2 (заява № 19960/04, рішення від 06.12.2005, п. 46) зауважив, що процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний для учасників справи, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
Так, судом встановлено, що у своїй заяві відповідач посилається на те, що власник квартири АДРЕСА_1 відмовив надати йому письмову згоду бути індивідуальним споживачем, а тому відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» він не має права бути індивідуальним споживачем і сплачувати за житлово-комунальні послуги, цим самим порушуючи право власності на житло безпосереднього власника. Разом з тим, у судовому засіданні встановлено, що у своєму запереченні на позовну заяву від 16.02.2016 ОСОБА_1 вказував, що він дійсно був зареєстрований з 12.08.2011 по 30.08.2013 у вказаній квартирі, як квартирант, без укладення письмового договору, але з 30.08.2013 був вимушений знятися з реєстрації місця проживання та зареєструватися у м. Черкаси. З даних заперечень, вбачається, що ОСОБА_1 фактично визнає, що він з 12.08.2011 по 30.08.2013 був споживачем послуг з теплопостачання, які надавалися позивачем у квартиру АДРЕСА_1 , але вказує, що плату за них сплачував власнику квартири, однак доказів такої оплати суду не надав.
Таким чином, на думку суду, обставини, на які посилається ОСОБА_1 у своїх заявах про перегляд судового рішення від 04.08.2017 (справа №552/7810/14-ц) за нововиявленими обставинами, не є нововиявленими у розумінні п.1 ч.2 ст.423 ЦПК України, а тому підстав для їх задоволення немає. Крім того, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - остаточності рішень суду. Цей принцип визначає, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-84, 259, 423-429 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяв ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 04 серпня 2017 року (справа №552/7810/14-ц) по цивільній справі за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» про визнання дій незаконними та відшкодування моральної шкоди, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня її проголошення через суд першої інстанції, шляхом подання апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст судового рішення складено 08.02.2021.
Головуючий: С. М. Позарецька