ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
справа № 22/216
14.08.07
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий друк"
До Приватного підприємства "Діджитал ФХ"
Про стягнення 14454,44 грн.
Суддя Прокопенко Л.В.
Представники:
Від позивача Залєвська А.А. -представник (дов. № 2 від 09.01.07р.)
Від відповідача не з'явився
Обставини справи:
Позивач звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства "Діджитал ФХ" про стягнення заборгованості у розмірі 14454,44 грн. (13440,00 грн. - основний борг та 1014,44 грн. -пеня), яка виникла внаслідок неналежного виконання Відповідачем умов Додаткової угоди № 2 до Договору на виготовлення друкованої продукції № 270 від 08.11.2006 р.
Ухвалою суду від 25.05.07 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 22/216 (суддя Шкурат А.М.) та призначено розгляд справи на 22.06.07 р.
Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва № 01-1/59 від 18.07.07 р. справа № 22/216 передана на розгляд судді Прокопенко Л.В.
Ухвалою суду від 23.07.07 р. розгляд справи призначено на 14.08.07 р.
Представник відповідача в судове засідання 14.08.07 р. не з'явився.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні Господарського суду міста Києва, про час і місце його проведення.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Про поважні причини неявки в судове засідання Відповідача чи повноважного представника Відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від Відповідача не надходило.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника Позивача, суд, -
Відповідно до Додаткової угоди № 2 (далі - Додаткова угода) до Договору № 270 від 08.11.2006 р. на виготовлення друкованої продукції (далі - Договір), Позивач зобов'язався виготовити та передати Відповідачу поліграфічну продукцію (листівки) загальною кількістю 483000 примірників (далі - Продукція), а Відповідач зобов'язався оплатити послуги Позивача у розмірі 49440,00 грн.
Відповідно до п. 4.1 Додаткової угоди, Відповідач зобов'язався сплатити на користь Позивача 50% від зазначеної суми протягом 3-х банківських днів з моменту підписання Додаткової угоди, а решту 50%, згідно п.4.2 Додаткової угоди - протягом 3-х банківських днів з моменту отримання Продукції.
Позивач свої зобов'язання по Додаткової угоді виконав належним чином, що підтверджується накладними № 3774 від 12.12.2006 р. та № 3789 від 14.12.2006 р. та довіреністю суворої звітності серія ЯЛЮ № 112304 від 05.12.2006 р.
Відповідач мав виконати свої зобов'язання перед Позивачем по Додаткової угоді в повному обсязі до 21.12. 2006 р., але на момент розгляду справи Відповідач сплатив Позивачу за Продукцію лише частково, а саме 36000,00 грн. Заборгованість Відповідача перед Позивачем по Додаткової угоді складає 13440,00 грн.
Таким чином, Відповідач неналежно виконав взяті на себе за Додатковою угодою зобов'язання, тим самим порушив умови Договору.
Крім суми основного боргу Позивач ставить вимоги про стягнення пені, що згідно розрахунку становить 1014,44 грн.
Отже, станом на день розгляду спору, заборгованість Відповідача перед Позивачем за надану Продукцію становить 14454,44 грн.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника Позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на таке:
Внаслідок укладення договору, між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).
Отже, факт порушення Відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено.
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених Позивачем, не надав.
Таким чином, вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача суми боргу в розмірі 14454,44 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з Відповідача пені, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
В п.7.3 Договору зазначено, що в разі порушення Відповідачем строків оплати за надану Продукцію, останній сплачує Позивачу пеню в розмірі 0,5% від вартості Продукції за кожен день прострочки. Але, виходячи з того, що розмір пені в цьому випадку перебільшує розмір подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, Позивач для обчислення пені керується вимогами Закону України "Про відповідальність про несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно розрахунку Позивача сума пені складає 1014,44 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суму пені Відповідачем суду не надано. Розрахунок пені відповідає матеріалам справи та умовам Договору.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 1014,44 грн. підлягають задоволенню.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій Відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на Відповідача.
За таких обставин, керуючись ст.ст. 526, 625, 549, 610, 611, 612 ЦК України, ст. ст. 173, 193, 230, 232 ГК України, ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Діджитал ФХ" (04116, м. Київ, вул. Ванди Василевської, 13, код 31957692, р/р 260053002922102 в АКБ “ТАС-Комерцбанк», МФО 300164) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Новий друк" (02660, м. Київ, вул. Магнитогорська, 1, код 22891092, р/р 260093000101 в ТОВ "Комерційний банк "Даніель», МФО 380980) 13440 (тринадцять тисяч чотириста сорок) грн. 00 коп. основного боргу, 1014 (одну тисячу чотирнадцять) грн. 44 коп., - пені, 144 (сто сорок чотири) грн. 55 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.
Суддя Л.В. Прокопенко