Справа № 455/12/21
Провадження № 3/455/24/2021
Іменем України
12 лютого 2021 року м.Старий Самбір
Суддя Старосамбірського районного суду Львівської області Кушнір А.В., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи, що надійшли з Старосамбірського відділення поліції Самбірського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, уродженки с.Воля Старосамбірського району Львівської області, жительки та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , з вищою освітою, заміжньою, непрацюючої, яка раніше до адміністративної відповідальності не притягалася (зі слів),
за ст.173 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі КУпАП),
роз'яснивши особі, яка притягається до адміністративної відповідальності положення ст.63 Конституції України та права, передбачені ст.268 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №351006 від 04.01.2021, складеного ДОП СППП Старосамбірського ВП Самбірського ВП ГУ НП у Львівській області Душним М.І., зазначено, що 11.12.2020р. о 12.00 год. в с.Воля Старосамбірського району Львівської області, ОСОБА_1 безпричинно вчинила сварку із громадянкою ОСОБА_2 , в ході якої голосно кричала та висловлювалася різними нецензурними словами, чим порушила громадський порядок і спокій громадян. Даним протоколом дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ст.173 КУпАП.
В судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 провину не визнала та повністю заперечила обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення. Пояснила, що 11.12.20202 р. о 12 год. перебувала вдома та через вікно побачила гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 які розмовляли. У зв'язку з тим, що перебуває з ОСОБА_2 у довготривалих неприязних відносинах, вийшла з будинку на власне подвір'я та зробила зауваження ОСОБА_2 , на що остання почала ображати її нецензурними словами. Стверджує, що даний конфлікт мав місце на її власному подвір'ї біля житлового будинку, під час якого вона не кричала, не виражалася нецензурними словами, вела себе спокійно та адекватно, намагалася не провокувати ОСОБА_2 .
Свідок ОСОБА_3 на неодноразові виклики до суду не з'явилася. Суд прийняв рішення про продовження розгляду справи за відсутності свідка ОСОБА_3 , оскільки остання не з'являється у судові засідання та суд вживав усіх необхідних заходів для забезпечення її явки та проведення судового засідання з її участю.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, приходжу до висновку, що провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю з наступних підстав.
Згідно статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ч.1 ст.254 КУпАП при вчиненні адміністративного правопорушення складається протокол. За своїм призначенням адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів статті 251 КУпАП, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
У відповідності до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 251 КУпАП передбачає, що наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи орган (посадова особа) встановлює у визначеному законом порядку на основі будь-яких фактичних даних, тобто доказів. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частиною 2 ст.251 КУпАП встановлено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
За ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 173 КУпАП дрібне хуліганство це нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
При цьому такі дії мають вчинятися безпричинно, з неповаги до громадського порядку і спокою громадян. Дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка здійснює дрібне хуліганство, розуміє, усвідомлює, що своїми діями вона порушує громадський порядок і бажає або свідомо допускає прояв неповаги до суспільства. Суть даного правопорушення зводиться до вчинення таких дій, що привели до дестабілізації стану суспільства.
Дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка здійснює хуліганство, розуміє, усвідомлює, що своїми діями вона порушує громадський порядок і бажає або свідомо допускає прояв неповаги до суспільства. Тобто, дрібне хуліганство відноситься до правопорушень, які посягають на суспільний порядок.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку. Громадський порядок це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому чіплянні до громадян та інших подібних діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян. Громадська небезпека дій правопорушників проявляється в тому, що дрібне хуліганство певною мірою дезорганізує весь комплекс суспільних відносин, що склалися, а дії правопорушників спрямовані проти забезпечення нормального життя, суспільно-політичної діяльності громадян.
Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також' підприємств, установ та організацій.
Основними елементами об'єктивної сторони вчинення адміністративного правопорушення, який характеризується нецензурною лайкою, образливим чіплянням до громадян чи іншими діями.
Також з диспозиції статті вбачається, що одним з елементів об'єктивної сторони є місце вчинення правопорушення - громадські місця, тобто місця скупчення громадян, проведення громадських заходів тощо.
Тобто, громадське місце є обов'язковою ознакою, яка підлягає доказуванню під час розгляду справи про адміністративні правопорушення. Громадським місцем визначається вільна в доступі необмеженому колу осіб територія нежитлового та невиробничого призначення, яка використовується для задоволення особистих потреб, у межах якої здійснюється державне регулювання суспільних відносин з охорони громадського порядку. Отже громадське місце є публічним і знаходиться у вільному доступі для необмеженого кола осіб, незалежно від соціальної, групової чи іншої належності й без будь-яких спеціальних дозволів.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, характеризується умислом (прямим або непрямим), а також явною неповагою до моральних засад суспільства.
Разом з тим, як встановлено в ході розгляду справи між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наявні тривалі неприязні відносини. При цьому, як з матеріалів справи так і в ході судового розгляду справи не здобуто доказів про порушення ОСОБА_1 громадського порядку та спокою громадян, з огляду на існуючі неприязні відносини між учасниками події.
Крім того, в матеріалах справи відсутні дані про те, що дії ОСОБА_1 в ході конфлікту, були вчинені саме з неповаги до громадського порядку і спокою громадян, безпричинно. Також не зазначено, в чому ці наслідки були виражені та яким чином було порушено громадський порядок і спокій громадян, їх тривалість і створення певних перешкод у звичайному житті громадян.
Крім того, згаданий протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали як і обставини з'ясовані судом в процесі розгляду справи не містять доказів про те, що ОСОБА_1 вчинила зазначені дії в громадському місці, оскільки під час вищевказаного конфлікту ОСОБА_1 перебувала на власному подвір'ї, що підтверджується наданими в судовому засіданні поясненнями ОСОБА_1 та не спростовується матеріалами справи.
Отже дії ОСОБА_1 не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки її дії пов'язані із раптово виниклими неприязними відносинами по відношенню до конкретної особи, її поведінкою, та не були направлені на порушення громадського порядку та спокою громадян.
Інших об'єктивних та допустимих доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 дрібного хуліганства, матеріали справи не містять.
Отже, приймаючи наведені обставини, вважаю, що матеріали справи не містять прямих, безспірних, безсумнівних та достатніх доказів того, що ОСОБА_1 вчинялися протиправні дії в розумінні як об'єктивної так і суб'єктивної сторони ст.173 КУпАП, тобто доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, в ході розгляду справи не здобуто.
Згідно ч. 2 і ч. 3 ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналогічні положення Конституції України поширюються і на осіб, які обвинувачуються у вчиненні правопорушень, передбачених КУпАП.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
У відповідності до роз'яснень, які містяться в ч.2 п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини. Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, у відповідності до положень ст.252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, вважаю, що у даному, конкретному випадку не доведено склад адміністративного правопорушення, передбачений ст.173 КУпАП, оскільки вину обґрунтовано на недостатніх доказах, що є неприйнятим та суперечить, як нормам національного і міжнародного законодавства.
А тому, вважаю, що провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.173 КУпАП слід закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення, оскільки відсутній належним чином доведений факт порушення нею громадського порядку та спокою громадян, і перебування останню в громадському місці.
Керуючись п.1 ст.247, ст.ст.283, 284 КУпАП, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.173 КУпАП, закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, - за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, протягом десяти днів з дня винесення постанови до Львівського апеляційного суду через Старосамбірський районний суд Львівської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя А.В.Кушнір