Справа № 464/925/20
пр.№ 2/464/510/21
04.02.2021 року м.Львів
Сихівський районний суд м.Львова
суддя Тімченко О.В.
секретар судового засідання Макар Ю.М.
справа № 464/925/20
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1
ОСОБА_2
ОСОБА_3
ОСОБА_4 , від імені та в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_3
ОСОБА_5 , від імені та в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_3
ОСОБА_6 , від імені та в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_3
відповідач Приватне акціонерне товариство «Львівобленерго»
третя особа ОСОБА_7
вимоги: стягнення моральної шкоди та витрат на спорудження надгробного пам'ятника
представники учасників справи:
позивачів - адвокат Білик П.Б.
відповідача - адвокат Рібун Р.В.
Стислий виклад позицій сторін
Позивачі у лютому 2020 року звернулися до Сихівського районного суду м.Львова із позовною заявою, в якій просять стягнути з відповідача на користь кожного з них по 2 000 000 грн моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, а також на користь позивача ОСОБА_3 48 000 грн понесених витрат на спорудження надгробного пам'ятника.
Уточнено позовні вимоги з урахуванням заявлених вимог про відшкодування моральної шкоди на користь малолітніх дітей.
Покликаються, що при виконанні ремонтних робіт на лінії електропередач стався нещасний випадок та внаслідок ураження струмом загинув ОСОБА_8 (син, чоловік та батько позивачів), який працював у відповідача на електромонтером з експлуатації розподільчих мереж. З вироку Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 03 грудня 2019 року вбачається, що така трагічна загибель перебуває у прямому причинному зв'язку із неналежним виконанням посадовою особою відповідача службових обов'язків з охорони праці на виробництві та правил енергобезпеки. Юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Ураховуючи глибину моральних та фізичних страждань з приводу смерті сина, чоловіка та батька трьох дітей при виконанні трудових обов'язків позивачі просять стягнути із роботодавця компенсацію моральної шкоди в розмірі по 2 000 000 грн на кожного. Також позивач ОСОБА_3 просить стягнути на її користь 48 000 грн понесених витрат на спорудження надгробного пам'ятника.
Відповідач частково визнав заявлені позовні вимоги та погоджується понести відповідальність шляхом відшкодування 75 000 грн моральної шкоди: по 15 000 грн в користь трьох дітей і дружини та по 7500 грн на користь батьків потерпілого. Визнає, що має місце факт заподіяння моральної шкоди позивачам у зв'язку із втратою близької людини, визнає, що є особою, яка несе відповідальність за відшкодування моральної шкоди позивачам. Оскільки мала місце груба необережність потерпілого, вважає розмір позовних вимог в розмірі 2 000 000 грн кожному необґрунтовано завищеним. Щодо відшкодування вартості витрат на поховання, то такі повинен нести Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Указане викладене у відзиві на позов.
У відповіді на відзив стороною позивача зазначено, що у відповідності до чинного законодавства саме на відповідачу - роботодавцю лежать витрати на придбання надгробного пам'ятника. Вважають голослівною позицію відповідача, що основною причиною настання нещасного випадку є груба необережність самого ОСОБА_8 щодо нехтування вимог законодавства про охорону праці.
Відповідачем подано письмові заперечення, аналогічні за замістом відзиву на позов. Додатково наголошується, що є неналежним відповідачем за вимогою щодо витрат на спорудження надгробного пам'ятника, які крім того, не підтверджені, адже такі понесла інша особа. Порушення вимог законодавства про охорону праці безпосередньо зі сторони потерпілого є основою причиною нещасного випадку, що не спростовано позивачами.
При розгляді справи у судових засіданнях:
позивачі з представником позов підтримали та просять задоволити. Позивачами обґрунтовано розмір заявленої моральної шкоди, вважають таким співмірним понесеним душевним стражданням;
представником відповідача позовні вимоги визнано частково - згідно із відзивом на позов.
Третя особа скористався правом, наданим ч.4 ст.211 ЦПК України, та просить розглядати справу без його участі.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 18 лютого 2020 року позов було прийнято до розгляду з відкриттям провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначенням у підготовче засідання.
Ухвалою суду від 13 жовтня 2020 року витребувано докази із Кам'янка-Бузького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області.
Ухвалою суду від 25 листопада 2020 року відхилено клопотання позивачів про проведення судової психологічної експертизи.
Ухвалою суду від 03 грудня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Мотиви та висновки суду
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.13 ЦПК України). Згідно із ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Наявними у справі письмовими доказами підтверджується та учасниками справи визнаються наступні обставини.
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працював у відповідача на посаді електромонтера з експлуатації розподільчих мереж Кам'янка-Бузького РЕМ. 17 червня 2017 року під час виконання робіт з ліквідації технологічних порушень електрообладнання, викликаних стихією, ОСОБА_8 отримав смертельне ураження струмом.
Вироком Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 03 грудня 2019 року (справа № 446/1148/19) ОСОБА_7 (третя особа по справі), майстра виробничої дільниці Старояричівської експлуатаційної дільниці Кам'янка-Бузького РЕМ засуджено за ч.2 ст.272 КК України - порушення 30 червня 2017 року правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві, що спричинило загибель людини ( ОСОБА_8 ).
Згідно з ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду в справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
ОСОБА_8 є батьком малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , чоловіком позивача ОСОБА_3 , сином позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Оскільки позивачі заявили вимоги про відшкодування моральної шкоди та витрат на спорудження надгробного пам'ятника, то між сторонами виникли правовідносини, врегульовані наступними законодавчими нормами:
п.2 ч.2 ст.11 ЦК України - підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
ст.23 ЦК України - особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом;
ч.1 ст.1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті;
ст.1168 ЦК України - моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю;
ч.1 ст.1172 ЦК України - юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків;
ч.ч.1-3 ст.1193 ЦК України - шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання;
ст.1201 ЦК України - особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується;
ч.3 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я) - допомога по тимчасовій непрацездатності, страхова виплата у разі переведення потерпілого на легшу нижчеоплачувану роботу, відшкодування вартості поховання потерпілого та пов'язаних з цим ритуальних послуг надаються в порядку, встановленому правлінням Фонду (Фонд соціального страхування).
Європейський суд з прав людини, практика якого в силу положень ч.4 ст.10 ЦПК України є джерелом права, вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Під власне моральною шкодою маються на увазі душевні страждання, пов'язанні із заподіянням як фізичної, так і майнової шкоди, а також душевні страждання, не пов'язані ні з тією, ні з іншою. Моральну шкоду, на відміну від майнової, не можна вимірювати у грошах, але це не означає, що вона не може бути компенсованою в будь-якій формі. Людина, в котрої через чужу провину відібрали життєві радощі, задоволення, духовні блага, бажає компенсації грошима. Можливою є грошова компенсація, розмір якої визначений не за принципом еквівалентності, а виходячи з обставин конкретної справи, ступеня й характеру моральної шкоди, майнового стану потерпілих. Компенсацією за заподіяну моральну шкоду призначають для пом'якшення якоюсь мірою тяжких для потерпілих наслідків. Відшкодування - монетизація уявлення потерпілого про заподіяні йому збитки.
Суд вважає, що сам факт загибелі ОСОБА_8 , який є для позивачів сином, батьком та чоловіком, під час виконання трудових (службових) обов'язків є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань позивачів, враховуючи те, що згідно з ч.1ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Аналогічний висновок наданий у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 161/3557/19, що у порядку ч.4 ст.263 ЦПК України підлягає врахуванню.
Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, а ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин (постанова Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 639/2981/19).
У даній справі внаслідок вчинення з необережності ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.272 ЦК України, під час виконання своїх трудових обов'язків загинув ОСОБА_6 , а позивачі втратили рідну людину, смерть якого беззаперечно позначилась на їх психологічному та фізичному здоров'ї, зазнали сильного душевного болю, жалю та переживань, позбавлення підтримки, піклування та турботи, змушені були змінити свій звичний уклад життя, докладати додаткових зусиль для організації свого життя, а також, що жодна майнова компенсація практично не в змозі відновити попередній моральний стан, адже така втрата не може бути відновлена, а тому душевні страждання будуть тривати і надалі, що свідчить про їх безстроковість.
Водночас представник відповідача вказує на наявність підстав грубої необережності потерпілого для зменшення розміру відшкодування, розглядаючи які суд констатує наступне.
Визначення такого поняття як «груба необережність потерпілого» законодавство не містить. Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (ч. 2 ст. 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).
Згідно із даними акта проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 30 червня 2017 року о 09.16 год. у ПрАТ «Львівобленерго», Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 16 серпня 2017 року ОСОБА_8 електромонтер з експлуатації розподільчих мереж Кам'янко-Бузького РЕМ ПрАТ «Львівобленерго» не дбав про особисту безпеку, не використовував електрозахисні засоби захисту та наблизився до струмопровідних частин, що перебували під напругою на відстань, меншу 0,6 м, чим порушив вимоги п.п.1.11.4 (дбати про особисту безпеку та здоров'я), 3.6 (забороняється в електроустановках наближення людей, механізмів та вантажопідіймальних машин до неогороджених струмовідних частин, що перебувають під напругою на відстань меншу за зазначену в таблиці 1), 1.18.1 (для захисту від ураження електричним струмом необхідно застосовувати електрозахисні засоби: діелектричні рукавиці, діелектиричні боти, діелектричні калоші, діелектричні килимки, ізольовані підставнки, ізольовані накладки, заземлюючі пристрої, ізолюючі штанги і кліщі, покажчики напруги, слюсарно-монтерський інструмент з ізольованим рукоятками, огороджуючі пристрої, плакати та знаки безпеки) інструкції з охорони праці № 1 для електромонтера з експлуатації розподільчих мереж, затвердженої наказом голови правління ПрАТ «Львівобленерго» від 23 березня 2017 року № 157.
Піддавати сумніву, незважаючи на доводи представника позивача, даний письмовий доказ у суду немає, адже комісія за таким розслідуванням утворена наказами Головного управління Держпраці у Львівській області (не відповідачем), що є територіальним органом виконавчої влади та здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними підрозділами, які не є юридичними особами. Непогодження з таким актом за відсутності оскарження результатів такого спеціального розслідування є голослівним та є припущенням, на якому не може ґрунтуватися доказування.
Таким чином характер суттєвих допущених порушень при виконанні ремонтних робіт на лінії електропередач особою, яка протягом тривалого часу - 7 років працювала на посаді електромонтера і очевидно знала про наслідки недотримання правил безпеки при таких небезпечних роботах, безспірно свідчить про грубу необережність ОСОБА_8 .
Аргументи ОСОБА_3 та представника щодо незабезпечення працівників відповідними засобами жодними належними доказами не підтверджується, Акт перевірки суб'єкта господарювання (виробничого суб'єкта) Кам'янко-Бузького РЕМ ПрАТ «Львівобленерго» від 28 липня 2017 року № 13/17/035/1817 та припис від 28 липня 2017 року № 13/17/035/1817-1465 Головного управління Держпраці у Львівській області свідчать не про повну відсутність засобів захисту, а наявності таких не в повному обсязі, яким би повинен володіти відповідний суб'єкт господарювання в цілому. Тому такі акт та припис від 28 липня 2017 року не стосуються саме події, яка мала місце 30 червня 2017 року з ОСОБА_8 , та відсутність порушень в цій частині спростовується актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку від 16 серпня 2017 року.
Постанова Головного управління Держпраці у Львівській області від 28 липня 2017 року серія ЛВ № 13/035/0769-0761 про накладення адміністративного стягнення за ст.93 КУАП на в.о. начальника РЕМ Кам'янко-Бузького РЕМ ПрАТ «Львівобленерго» ОСОБА_9 щодо невстановлення приладів захисного вимкнення в приміщенні виробничої дільниці вочевидь не мають відношення до події, яка відбулась на місці ремонтних робіт.
Недостатність контролю за дотриманням працівниками на робочих місцях вимог інструкції з охорони праці - майстра виробничої дільниці ОСОБА_7 відображено як у вироку суду, так і у акті розслідування, а крім того, визнається представником відповідача.
Підсумовуючи наведені факти та обставини, суд дійшов переконання, що для компенсації характеру та глибини страждань позивачів через загибель рідної людини, тривалість немайнових втрат, часу та зусиль, необхідних для відновлення душевного спокою та попереднього життєвого стану, зважаючи на невідворотність завданої шкоди, обставини вчинення кримінального правопорушення та особиста груба необережність ОСОБА_8 при порушенні правил особистої безпеки, що тягне за собою зменшення суми відшкодування, адекватний розмір сатисфакції становитиме по 80 000 грн моральної шкоди на кожного потерпілого. Такий висновок відповідатиме таким загальним засадам цивільного судочинства як справедливість, добросовісність та розумність. Розмір по 2 000 000 грн моральної шкоди за встановлених обставин є завищеним. Відшкодування такої шкоди покладено у порядку ч.1 ст.1172 ЦК України на відповідача як роботодавця, що останнім і не заперечено.
Щодо наданих стороною позивача письмових доказів, заперечених представником відповідача: листів ОСОБА_10 від 22 вересня 2020 року та ОСОБА_11 від 19 вересня 2020 року, лист Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради Львівського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф № 665/8.1-13 від 16 березня 2020 року з додатком - карткою виклику швидкої медичної допомоги № 1040 від 20 серпня 2017 року, характеристики на ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , лист селищного голови Новояричівської селищної ради № 136/02-07 від 13 травня 2020 року, виписка із медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_1 , виданої 28 лютого 2020 року Комунальним некомерційним підприємством «Новояричівська районна лікарня», а також медичне заключення від 24 вересня 2019 року, довідка Центру здоров'я та розвитку № 1/13/11/20 від 13 листопада 2020 року щодо ОСОБА_6 , то такі не спростовують та не підтверджують обставини, які підлягають доказуванню у даній справі. Натомість суд повторює, що смерть близької людини не могла не позначитись негативно на психологічному, емоційному та фізичному стані позивачів.
Щодо неодноразових клопотань сторони позивача про призначення та проведення психологічної експертизи, залишаючи без задоволення які суд встановив таке: позов до суду позивачами подано 17 лютого 2020 року, провадження у справі відкрито судом 18 лютого 2020 року за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання; клопотання про призначення судової психологічної експертизи позивачами та їх представником лише 29 вересня 2020 року; підстави, які підлягають встановленню за клопотанням позивачів, не стосуються випадків обов'язкового призначення експертизи, передбачених в ч.1 ст.105 ЦПК України; у разі наявності волевиявлення сторони позивачів щодо призначення у справі експертизи, останні не були позбавлені можливості реалізувати своє право в порядку ст.106 ЦПК України (експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду); позивачами до клопотання також не надано доказів і не зазначено підстав, які б перешкоджали їм особисто звернутись до судового експерта для проведення відповідної експертизи, та надати відповідні докази, що свідчить про неналежне виконання позивачами покладених на них процесуальних обов'язків.
Ураховуючи перебування справи у провадженні суду з лютого 2020 року, незгоди представника відповідача з проведенням експертизи, а також дії позивачів, що свідчать про затягування розгляду справи, суд дійшов висновку про відхилення поданих клопотань. При цьому суд вказує, що за положеннями ч.1 ст.110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами.
Щодо вимог про стягнення понесених витрат на спорудження надгробного пам'ятника в сумі 48 000 грн, суд акцентує увагу на таке.
Відповідач вказує, шо витрати на поховання повинно здійснюватися відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Фондом соціального страхування України, з цим погоджується і суд. Утім, як погодились сторони, при такому відшкодуванні враховуються граничні суми.
На ухвалу суду про витребування доказів Кам'янка-Бузьким відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області надано інформацію (лист від 27 жовтня 2020 року № 21.01-11-363) щодо здійснення страхових виплат у зв'язку з нещасним випадком на виробництві, який стався 30 червня 2017 року з ОСОБА_8 . За період з 30 червня 2017 року по 30 вересня 2020 року Кам'янка-Бузьким відділенням призначено та виплачено: ОСОБА_3 (дружина) одноразову допомогу в разі смерті потерпілого його сім'ї - 168 400 грн; ОСОБА_4 (син) одноразову допомогу особі, яка має на це право в разі смерті потерпілого 33 680,00 грн, щомісячні страхові виплати особі, яка має на неї право в разі смерті потерпілого 78 995,96 грн; ОСОБА_6 (син) одноразову допомогу особі, яка має на це право в разі смерті потерпілого 33 680,00 грн, щомісячні страхові виплати особі, яка має на неї право в разі смерті потерпілого 78 995,96 грн; ОСОБА_5 (син) одноразову допомогу особі, яка має на це право в разі смерті потерпілого 33 680,00 грн, щомісячні страхові виплати особі, яка має на неї право в разі смерті потерпілого 78 995,96 грн. Відшкодування витрат на спорудження надгробного пам'ятника не здійснювалося, а відсутність відповідного звернення до даного часу ствердили у суді позивач ОСОБА_3 з представником.
Таким чином підстави для відшкодування відповідачем витрат на спорудження надгробного пам'ятника на даний час відсутні, так як позивач не використала своє право на відшкодування цих витрат Фондом соціального страхування України. Хоча, як ствердили сторони, існують граничні розміри відшкодування, вирішення таких вимог є передчасним.
З урахуванням наведеного заявлений позов є частково підставним та підлягає задоволення щодо стягнення з відповідача на користь позивачів по 80 000 грн моральної шкоди. В іншій частині позовні вимоги є безпідставними та до задоволення не підлягають. Порушене відповідачем цивільне право позивачів підлягає захисту в судовому порядку. Відомості, які в спростували даний висновок суду, відсутні.
Судові витрати
Оскільки позивачі в силу ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнені від сплати судового судову при подачі позову до суду, а тому, як цього вимагають положення ст.141 ЦПК ЦП України, такий покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог - 4 800 грн.
У зв'язку із надходженням заяви представника позивача про необхідність підтвердження понесених судових витрат суд в порядку ст.ст.246, 265 ЦПК України призначає судове засідання для вирішення такого питання із встановленням строку для подання відповідних доказів.
Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
позов задоволити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» на користь ОСОБА_1 80000 гривень моральної шкоди.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» на користь ОСОБА_2 80000 гривень моральної шкоди.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» на користь ОСОБА_3 80000 гривень моральної шкоди.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» на користь ОСОБА_4 , від імені та в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_3 , 80000 гривень моральної шкоди.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» на користь ОСОБА_5 , від імені та в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_3 , 80000 гривень моральної шкоди.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» на користь ОСОБА_6 , від імені та в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_3 , 80000 гривень моральної шкоди.
Відмовити ОСОБА_3 в частині позовних вимог щодо відшкодування витрат на спорудження надгробного пам'ятника в розмірі 48000 грн.
В решта позовних вимог відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» на користь держави судовий збір - 4800 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст.354 ЦПК України). Апеляційна скарга подається з урахуванням Перехідних положень ЦПК України.
Рішення набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.
Учасники справи:
позивачі:
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;
ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ;
ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ;
ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ;
ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ;
ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 ;
відповідач Приватне акціонерне товариство «Львівобленерго», ІКЮО 00131587, вул.Козельницька,3 м.Львова.
третя особа ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_2 .
Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати за заявою (клопотанням) представника позивачів ОСОБА_12 , поданої суду 04.02.21., на 14 годину 22 лютого 2021 року.
Встановити позивачам/представнику позивачів строк для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат - 7 днів з направленням таких іншщим учасникам справи.
Повний текст судового рішення виготовлено 12 лютого 2021 року.
Суддя О.В.Тімченко