Справа №463/11296/20
Провадження №3/463/118/21
21 січня 2021 року суддя Личаківського районного суду м. Львова Жовнір Г. Б., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого водієм АТП №1,зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1 , за ст.44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ №257966 від 10 листопада 2020 року: «10.11.2020 о 08:30 год. по вул.Пасічна,91, водій ОСОБА_1 керуючи автобусом МАЗ 203069 д.н.з НОМЕР_1 маршрут №47А перевозив 38 пасажирів,що є на 7 чоловік більше чим передбачено технічною характеристикою транспортного засобу, чим порушив п.11.пп.2 постанову КМУ №641 від 22.07.2020 р. зі змінами та доповненнями».
Крім того, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ №350909 від 11 листопада 2020 року: «11.11.2020 о 08:30 год. в м.Львові по вул.Пасічній,91 водій ОСОБА_1 керуючи автобусом МАЗ 203069 д.н.з НОМЕР_1 маршрут №47А, перевозив 36 осіб пасажирів, що на 6 осіб перевищує ніж дозволено технічними нормами транспортного засобу, чим порушив п.11 пп.2 постанови КМУ №641 від 22.07.2020 зі змінами та доповненнями».
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився про день та час судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив. До судового розгляду захисник ОСОБА_1 - адвокат Петришин В.М. подав клопотання про закритя провадження у справі, яке мотивує тим, що у протколах про адміністративне правопорушення не розкрито об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, а саме: не зазначено кількість сидячих місць, кількість стоячих пасажирів, не проводився огляд транспортного засобу, а також не додано до протоколу копії документів, які б підтверджували факт вчиення інкримінованих ОСОБА_1 адміністративних правопорушень. Крім того, вказав,що в посадові обов'язки ОСОБА_1 , як водія автобуса не входить обов'язок здійснювати контроль кількості пасажирів,які перебувають в салоні автобуса, також вважає,що ОСОБА_1 не є суб'єктом інкримінованих йому адміністративних правопорушень, оскільки останній не є суб'єктом господарювання - перевізником. Тому просить провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, а саме: протоколи про адміністративне правопорушення серії ВАБ 257966 від 10.11.2020 року та серії ВАБ №350909 від 11.11.2020 року, письмові пояснення ОСОБА_1 ,рапорти працівників поліції.
Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст.44-3 КУпАП (у редакції чинній на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення), порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зазначена норма є бланкетною, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших галузей права. Конкретизований зміст бланкетної диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює норму більш конкретним змістом, для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації за відповідною статтею чи частиною статті КУпАП.
Як вбачається із протоколів про адміністративні правопорушення, ОСОБА_1 порушив вимоги п.п.2.п.11 постанови КМУ від 22.07.2020 №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідеміологічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», зі змінами та доповненнями».
Згідно п.п.2.п.11 згаданої вище постанови (в редакції на момент вчинення інкримінованих ОСОБА_1 дій) на території регіону (адміністративно-територіальної одиниці), на якій установлено “зелений” рівень епідемічної небезпеки, забороняється: здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, зокрема перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, в електричному (трамвай, тролейбус), залізничному транспорті, у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу, визначена в реєстраційних документах на цей транспортний засіб.
З долученої до матеріалів справи посадової інструкції водія, вбачається, що в такій передбачено завдання та обов'язки ОСОБА_1 як водія, однак не передбачено його обов'язку здійснювати контроль кількості пасажирів, які перебувають в салоні автобуса.
При цьому, як вбачається зі змісту клопотання захисника про закриття провадження у справі ОСОБА_1 здійснює рейс згідно встановленого маршруту та його посадовими обов'язками не передбачено організація перевезення пасажирів.
Так, пунктом 147 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою КМУ від 18.02.1997 року № 176, передабчено обов'язки водія автобуса, до яких не входить контроль за кількістю пасажирів, які знаходяться у салоні автобуса.
Окрім цього, вирішуючи питання про те,чи в даному випадку водій може нести відповідальність за порушення обмежень визначених п.п.2.п.11 постанови КМУ від 22.07.2020 №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідеміологічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» зі змінами та доповненнями».
Частиною 1 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що адміністративним правопорушенням(проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 133-1Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено відповідальність за порушення правил надання послуг та вимог безпеки при наданні послуг з перевезення пасажирів чи вантажів автомобільним транспортом, яка не передбачає відповідальність водія за невиконання вимог законодавства під час перевезення пасажирів в період дії карантину.
Окрім того,статтею 121-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за порушення правил перевезення пасажирів при наданні послуг з перевезення пасажирів, зокрема за перевезення водіями транспортних засобів, що працюють у режимі маршрутних таксі, пасажирів понад максимальну кількість, передбачену технічною характеристикою транспортного засобу або визначену в реєстраційних документах на цей транспортний засіб, а також перевезення водіями транспортних засобів, що здійснюють міжміські чи міжнародні перевезення, пасажирів, кількість яких перевищує кількість місць для сидіння, передбачену технічною характеристикою транспортного засобу або визначену в реєстраційних документах на цей транспортний засіб.
Отже, законодавець чітко розмежував відповідальність водія за порушення правил перевезення пасажирів та перевізника. Разом з тим, у п.п.2 п.11 постанови КМУ від 22.07.2020 №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідеміологічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» зі змінами та доповненнями».
лише заборонено здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, зокрема перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, в електричному (трамвай, тролейбус), залізничному транспорті, у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу, визначена в реєстраційних документах на цей транспортний засіб та визначено,що перевізник несе відповідальність за забезпечення водіїв засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, та здійснює контроль за використанням засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок пасажирами під час перевезення, у тому числі виготовлених самостійно.
В той же час, хто несе відповідальність за перевезення більшої кількості пасажирів, ніж кількість місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу не визначено і зміни до ст.121-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення не внесено. Аналогія закону для притягнення особи до адміністративної відповідальності застосована не може бути.
У справі «Пухк проти Естонії» (рішення від 10 лютого 2004 р.) Європейський Суд з прав людини зазначив, що ст. 7 Конвенції не обмежується забороною ретроспективного застосування кримінального законодавства на шкоду обвинуваченому; вона також втілює загалом принцип, що тільки закон може визначити кримінальне правопорушення та встановити покарання (nullum crimenulla poena sine lege), а також принцип, за яким кримінальне право не повинно надмірно тлумачитися на шкоду обвинуваченому. З цих принципів випливає, що правопорушення має бути чітко встановлено в законі. Ця вимога дотримується, якщо особа може дізнатися на основі формулювання відповідного положення та, у разі потреби, за допомогою його судового тлумачення, які дії чи бездіяльність є підставою для кримінальної відповідальності.
Адміністративна відповідальність, а особливо ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (у редакції чинній на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення), з врахуванням тяжкої санкції є близькою до кримінальної відповідальності і наведені положення також мають застосовуватися для неї.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
При таких обставинах, враховуючи принцип верховенства права, за відсутності правової визначеності у нормі, що викладена у п.п.2 п.11 постанови КМУ від 22.07.2020 №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідеміологічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» зі змінами та доповненнями», хто є суб'єктом відповідальності за недотримання встановлених обмежень при перевезенні пасажирів в період дії карантину, вважаю, що підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення немає, а тому слід провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративних правопорушень на підставі положень п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Керуючись ст.ст.44-3, 247, 279, 280, 283, 284 КУпАП, суд, -
провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.44-3 КУпАП.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Личаківський районний суд м. Львова.
Суддя: Жовнір Г. Б.