Справа № 639/8497/20
Провадження № 2-з/639/16/21
15 лютого 2021 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Рубіжного С.О. розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про забезпечення позову у цивільній справі № 639/8497/20 за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
В проваджені Жовтневого районного суду м. Харкова перебуває вище вказана цивільна справа.
11 лютого 2021 року до Жовтневого районного суду м. Харкова надійшла заява представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про забезпечення позову у цивільній справі № 639/8497/20 за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій він просив суд накласти арешт на:
1)квартиру, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 ;
2)квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;
3)гараж № НОМЕР_1 , який розташований за адресою: АДРЕСА_3 ,
шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження.
В обґрунтування заяви зазначено, що у зв'язку із зверненням АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 125517,46 грн. та приймаючи до уваги, що у порушення статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України та умов договору відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, щомісячних погашень кредиту не здійснював, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом, представник позивача вважає необхідним прийняття заходів забезпечення позову.
Відповідач на протязі тривалого часу не виконує взяті на себе зобов'язання - не здійснює щомісячних погашень кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість. У банку відсутні підстави вважати, що відповідачем будуть припинені недобросовісні дії щодо виконання обов'язків перед кредитором.
Найчастіше за порушенням зобов'язань перед банком відбувається вчинення відповідачем всіх можливих заходів щодо позбавлення банку можливості задовольнити свої вимоги за рахунок належного відповідачу майна й коштів. Це виражається у передачі третім особам права власності на майно й кошти або його переховування від банку й державної виконавчої служби, а також проведенні інших операцій з майном та коштами щодо позбавлення банку можливості задовольнити свої вимоги за його рахунок. З огляду на зазначене представник позивача вважає, що неприйняття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду.
В ході відпрацювання проблемної заборгованості Банку стало відомо, що відповідачу належить:
1)квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
2)квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;
3)гараж № НОМЕР_1 , який розташований за адресою АДРЕСА_3 .
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Згідно ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Частиною 1 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;
2) забороною вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;
6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Частиною 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 N 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Відтак, підставою для накладення арешту на майно відповідача є докази, що свідчать про наявність такого майна (грошей), їх належність особі на праві власності. Також докази повинні свідчити про фактичне знаходження майна (грошей) у особи.
Отже, особи, які беруть участь у справі в цивільному процесі, при використанні механізму забезпечення позову повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами. Заявник клопотання про забезпечення позову також повинен зазначити відомості щодо наявності, найменування, місцезнаходження рухомого та нерухомого майна у відповідного учасника процесу, до якого заходи забезпечення позову будуть застосовані, а також доказів вартості такого майна.
Представник заявника в своїй заяві про забезпечення позову просив суд накласти арешт на квартиру, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ,та гараж № НОМЕР_1 , який розташований за адресою: АДРЕСА_4 , шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження.
Як вбачається з матеріалів справи, 30 грудня 2020 року до Жовтневого районного суду м. Харкова звернувся представник Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просив суд ухвалити рішення на підставі якого, стягнути з відповідача на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у розмір 125517, 46грн., а також стягнути з відповідача судові витрати.
Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволені заяви про забезпечення позову, оскільки заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із характером правовідносин та позовними вимогами, а також не порушувати права третіх осіб. Окрім того, заявником не доведено, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, а також не надано будь-яких доказів, що нерухоме майно реально належить відповідачу на праві приватної власності.
На підставі викладеного та керуючись ст. 149, 150, 153, 159 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про забезпечення позову у цивільній справі № 639/8497/20 за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 15.02.2021.
Суддя С.О. Рубіжний