15.02.2021
Справа №639/8074/20
Провадження №1-кп/639/196/21
15 лютого 2021 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження №639/8074/20 (в ЄРДР №12020220500001615 від 23.10.2020 року) за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, неодруженого, офіційно не працюючого, з середньо-технічною освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
-27 квітня 2006 року Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, з іспитовим строком на 1 рік;
-14 листопада 2006 року Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 317, ч. 2 ст. 315, ч. 2 ст. 307, ч. ч. 1, 4 ст. 70 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі з конфіскацією майна;
-22 березня 2012 року Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 309 КК України до 3 років позбавлення волі, зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, з іспитовим строком на 3 роки;
-20 січня 2015 року Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі;
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_4 ,
обвинувачений - ОСОБА_3 ,
захисник - ОСОБА_5 ,
ОСОБА_3 23.10.2020 приблизно о 03 годині 20 хвилин перебував неподалік від багатоповерхового житлового будинку № 6-В по вул. Дудинської в м. Харкові, на відкритій ділянці місцевості біля узбіччя.
Саме в той час неподалік від зазначеного місця проїжджав екіпаж №3102 співробітників УПП ГУНП в Харківській області у службовому автомобілі «Toyota Prius», д.н.з. НОМЕР_1 , у складі старшого сержанта поліції ОСОБА_6 , молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 та лейтенанта поліції ОСОБА_8 , які перебували у форменому одязі працівника Національної поліції України та виконували покладені на них обов'язки щодо охорони громадського порядку.
Зупинившись неподалік від ОСОБА_3 , поведінка якого викликала у співробітників поліції підозру щодо можливої наявності у нього речі, обіг якої заборонено чи обмежено, вони всім складом спочатку вийшли зі службового автомобілю.
Надалі старший сержант поліції ОСОБА_6 , діючи правомірно, відповідно до вимог, передбачених ст. ст. 18, 23, 32, 33 Закону України «Про Національну поліцію», підійшов до ОСОБА_3 та представився йому, назвавши свою посаду, звання та прізвище, а потім запропонував пред'явити документи, що посвідчують його особу та надати пояснення щодо причини його перебування у нічний час доби у зазначеному безлюдному місці.
На вказані правомірні вимоги співробітника УПП ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 , не маючи наміру на їх виконання, одразу ж почав висловлюватись на адресу старшого сержанта поліції ОСОБА_6 ненормативною лексикою.
Потім ОСОБА_3 , достовірно знаючи, та, усвідомлюючи, що старший сержант поліції ОСОБА_6 перебуває при виконанні своїх службових обов'язків по охороні громадського порядку відповідно до вимог Закону України «Про Національну поліцію», вирішив вчинити насильство відносно працівника правоохоронного органу.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 , діючи усвідомлено, зі злочинним умислом, проявляючи неправомірну агресію, спрямовану у відношенні старшого сержанта поліції ОСОБА_6 , намагався нанести йому декілька ударів кулаками рук в ділянку голови, від яких останній, вдало захищаючись, зміг ухилитися.
У відповідь на вище вказані протиправні дії старший сержант поліції ОСОБА_6 , оцінивши ситуацію, що склалася, діючи в рамках виконання обов'язків по охороні громадського порядку, згідно зі ст. ст. 44, 45 ЗУ «Про Національну поліцію», усно попередив ОСОБА_3 про можливе застосування до нього фізичної сили та спеціального засобу у вигляді кайданок.
Однак, ОСОБА_3 , не реагуючи на правомірне попередження, продовжив виказувати образи на адресу старшого сержанта поліції ОСОБА_6 , супроводжуючи їх ненормативною лексикою, а потім намагався втекти з місця події.
У свою чергу старший сержант поліції ОСОБА_6 , діючи правомірно з урахуванням вимог п.1 ч.3 ст. 45 Закону України «Про Національну поліцію», якими передбачено застосування спеціального засобу - кайданки, як засіб обмеження рухомості стосовно особи, яка своїми небезпечними діями, може завдати шкоду собі і оточуючим, а також для забезпечення особистої безпеки, наздогнав ОСОБА_3 , а потім застосував прийом - загин обох рук за спину, та почав одягати кайданки на руки останнього.
У відповідь на це ОСОБА_3 , продовжуючи втілювати у життя свій протиправний задум, діючи усвідомлено, зі злочинним умислом, проявляючи агресію, вирвав свою праву руку з руки старшого сержанта поліції ОСОБА_6 , та, застосовуючи неправомірне фізичне насилля, наніс йому прицільно почергово два удари кулаком правої руки: один в ділянку обличчя з ліва та другий в ділянку обличчя з права.
В подальшому активні, протиправні дії ОСОБА_3 , спрямовані на умисне заподіяння тілесних ушкоджень щодо працівника правоохоронного органу у зв'язку з виконанням ним покладених на нього обов'язків щодо здійснення охорони громадського порядку, були припинені молодшим лейтенантом поліції ОСОБА_7 , який, діючи правомірно, одягнув йому кайданки на руки.
В результаті вищевказаних умисних дій ОСОБА_3 спричинив потерпілому ОСОБА_6 синець в лівій параорбітальній ділянці, забиту рану на тлі синця в ділянці правого кута роту, що викликали незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Відповідальність за вчинення зазначеного кримінального правопорушення, скоєного ОСОБА_3 , передбачена ч. 2 ст. 345 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою провину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю та пояснив, що скоїв його при вищезазначених обставинах, він не оспорював фактичні обставини кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, а також висновки експертизи. При цьому ОСОБА_3 надав логічні та послідовні показання щодо обставин скоєного ним кримінального правопорушення.
Свої дії ОСОБА_3 піддав критичній оцінці та висловив жаль щодо скоєного
Потерпілий ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання не з'явився, в поданій до суду заяві просив кримінальне провадження розглядати без його участі, в призначенні покарання покладався на розсуд суду.
Обвинувачений вважав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ним не оспорюються. Цю позицію також висловив прокурор і захисник.
Беручи до уваги повне визнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини, а також, що він не оспорює фактичні обставини скоєного ним кримінального правопорушення, відсутність у суду сумніву в правильності розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, добровільності та істинності позиції обвинуваченого, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, розглянув дане кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, попередньо роз'яснивши наслідки такого порядку дослідження доказів, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням доказів, що характеризують особу ОСОБА_3 , а також матеріалів кримінального провадження щодо наявних речових доказів.
Аналізуючи обставини, що визнаються обвинуваченим ОСОБА_3 , суд дійшов висновку, що його вина в обсязі пред'явленого обвинувачення (ст. 337 КПК України), є доведеною. Дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфікуються за ч. 2 ст. 345 КК України як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
Перевіркою даних про особу обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, неодружений, не працює, дітей на утриманні не має, має місце постійного проживання, раніше судимий.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, суд вважає щире каяття обвинуваченого.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , передбачених ч. 1 ст. 67 КК України, не встановлено.
Призначаючи покарання ОСОБА_3 , суд виходить із положень ст. ст. 50, 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином, кількість епізодів злочинної діяльності - один, відношення обвинуваченого до скоєного кримінального правопорушення, його конкретні обставини, особу винного, який раніше судимий, обставину, яка пом'якшує покарання та відсутність обставин, які його обтяжують.
При цьому суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого, попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень та досягнення цілей покарання щодо обвинуваченого в цілому є неможливе без реального відбування покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч. 2 ст. 345 КК України, яке буде достатнім та необхідним.
Долю речових доказів належить вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Крім того, враховуючи наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, з метою забезпечення виконання вироку, а також, з урахуванням особи та обставин, встановлених під час кримінального провадження, суд не знаходить підстав для звільнення ОСОБА_3 з-під варти відповідно до ч. 2 ст. 377 КПК України, а тому до набрання вироком законної сили йому необхідно залишити без змін запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 349, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців обмеження волі.
Початок строку відбування ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі рахувати з моменту прибуття і постановки на облік у виправному центрі.
Відповідно до ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 у строк покарання у виді обмеження волі строк його попереднього ув'язнення (тримання під вартою) у період з 23.10.2020 року, а також час слідування під вартою до виправного центру із розрахунку, що одному дню попереднього ув'язнення (тримання під вартою) дорівнює два дні обмеження волі.
Після набрання вироком законної сили речовий доказ по кримінальному провадженню - DVD-диск «HP», наданий УПП в Харківській області - зберігати в матеріалах кримінального провадження (т. 2 а.с. 110-111).
До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_3 залишити раніше обраний - у вигляді тримання під вартою.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику та не пізніше наступного дня направити потерпілому.
Роз'яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Суддя ОСОБА_1