Справа № 564/2538/20
12 лютого 2021 року
м.Костопіль
Костопільський районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя Левчук В.В.
секретар судового засідання Зберун К.Ф.
за участю:
позивача - не з'явився
відповідачів - не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №564/2538/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (м.Київ, вул.Федора Ернста 3, код ЄДРПОУ 40108646), Інспектора 1-го батальйону 2-ї роти Управління патрульної поліції в Рівненській області лейтенанта поліції Кондратюк Віталії Анатоліївни (м.Рівне, вул.Степана Бандери 14а) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАМ №3192890 від 25.09.2020 року
25 вересня 2020 року на 302 кілометрі автодороги М06 Київ-Чоп інспектором Управління Патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Кондратюк Віталією Анатоліївною відносно ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ №3192890 з якої вбачається, що 25.09.2020 о 17 год. 11 хв. на 302 кілометрі автодороги М06 Київ-Чоп ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, автомобілем марки «Renault Trafic», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 92 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті Горбаків позначений дорожнім знаком 5.45, 5.46 ПДР на 42 км/год. Швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху TruCam LTI 20/20 1147 та керував транспортним засобом, який підлягає обов'язковому технічному контролю але своєчасно його не пройшов, чим порушив п.31.3.б ПДР - експлуатація транспортних засобів, які не пройшли обов'язковий технічний контроль п.12.4 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення. На підставі ч.2 ст.36 Кодексу України про адміністративні правопорушення справи було об'єднано в одне провадження. Цією ж постановою застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. Зі змісту постанови вбачається, що від підпису у постанові та від її отримання ОСОБА_1 відмовився.
Не погоджуючись з винесеною постановою ОСОБА_1 звернувся до Костопільського районного суду Рівненської області із адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Інспектора 1-го батальйону 2-ї роти Управління патрульної поліції в Рівненській області лейтенанта поліції Кондратюк Віталії Анатоліївни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАМ №3192890 від 25.09.2020 року.
Позов мотивовано тим, що постанова інспектором поліції було безпідставно зупинено позивача, викладені у постанові висновки інспектора не відповідають дійсності, швидкість позивач не перевищував, вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 вилучений із переліку дозволених до використання і зафіксовані ним покази не є доказом вчинення правопорушення, його було зупинено поза межами населеного пункту, транспортний засіб позивача не підлягає обов'язковому технічному контролю, інспектором було порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, не запропоновано позивачу скористатись правовою допомогою під час розгляду справи, позивач намагався висловити свої письмові пояснення та долучити їх до постанови але йому було відмовлено у цьому, не було надано усіх належних документів на прилад TruCam (експертного висновку вказаного приладу, сертифікат метрологічного дослідження, акт приймання-передачі приладу) і, як наслідок, неправомірно винесено оскаржувану постанову та притягнуто позивача до адміністративної відповідальності. Просить позов задоволити та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАМ №3192890 від 25.09.2020 року, а провадження у справі закрити. Стягнути на користь позивача судові витрати.
Відповідачем - Департаментом патрульної поліції Національної поліції України подано відзив на позов. Відзив мотивований тим, що позивач перевищив встановлене обмеження швидкості в населеному пункті, що зафіксовано у передбачений законом спосіб та керував транспортним засобом, який є вантажним-спеціалізованим фургоном малотонажним і який підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, у зв'язку з чим був притягнутий до адміністративної відповідальності. Розгляд справи відбувався з дотриманням визначеного законом порядку, позивачу було роз'яснено усі права, останній не вислови наміру скористатись правовою допомогою, відмовився надавати письмові пояснення, що зафіксовано нагрудною камерою поліцейського. Крім того, поліцейським було пред'явлено експертний висновок приладу TruCam та сертифікат метрологічного дослідження, а щодо акту приймання-передачі приладу, то ні на місці події ні у позові позивач не конкретизував який саме акт він мав на увазі.
В судове засідання позивач не з'явився, про дату і час розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Відповідач - Департамент патрульної поліції Національної поліції України не забезпечив явку повноважного представника в судове засідання, подав клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.
Інспектор 1-го батальйону 2-ї роти Управління патрульної поліції в Рівненській області лейтенант поліції Кондратюк Віталія Анатоліївна в судове засідання не з'явилась, про дату і час розгляду справи повідомлялась вчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомила.
Відповідно до ч.1 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Повно, всебічно та об'єктивно дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне.
Відповідно до постанови від 25.09.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ №3192890, 25.09.2020 о 17 год. 11 хв. на 302 кілометрі автодороги М06 Київ-Чоп ОСОБА_1 , керуючи транспортним автомобілем марки «Renault Trafic», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 92 км/год в населеному пункті Горбаків позначений дорожнім знаком 5.45, 5.46 ПДР, перевищив встановлені обмеження швидкості руху в населеному пункті на 42 км/год. Швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху TruCam LTI 20/20 1147. Також керував транспортним засобом, який підлягає обов'язковому технічному контролю але своєчасно його не пройшов. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.12.4, п.31.3.б ПДР.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху.
Положеннями ст.14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до п.12.4 Правил дорожнього руху України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Відповідно до п. 31.3.б Правил дорожнього руху України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством якщо вони не пройшли обов'язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).
Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Зі змісту ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення вбачається, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.3 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративна відповідальність настає за керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов.
Так судом встановлено, що позивач 25.09.2020 о 17 год. 11 хв. на 302 кілометрі автодороги М06 Київ-Чоп керуючи автомобілем марки «Renault Trafic», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 92 км/год в населеному пункті с.Горбаків позначений дорожнім знаком 5.45, 5.46 ПДР. Швидкість руху вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху TruCam LTI 20/20 1147.
З наданого відповідачем листа Служби автомобільних доріг у Рівненській області №8/2941 від 26.09.2020 вбачається, що початок населеного пункту с.Горбаків позначено дорожнім знаком 5.45 на 300 кілометрі +420 метрів автодороги М06 Київ-Чоп, кінець населеного пункту с.Горбаків - дорожнім знаком 5.46 на 302 кілометрі +500 метрів автодороги М06 Київ-Чоп.
Крім того, із доданого до відзиву фотознімку зробленого за допомогою приладу TruCam LTI 20/20 1147 вбачається, що автомобіль позивача було зафіксовано на відстані 325,5 м, швидкість автомобіля становила 92 км/год, що з урахуванням розташування дорожніх знаків, які позначають початок та кінець населеного пункту с.Горбаків та за умови розташування патрульного екіпажу на 302 км автодороги М06 Київ-Чоп спростовує доводи позивача про його зупинку поза межами населеного пункту, оскільки такі доводи не підтверджені жодного належними та допустимими доказами.
Більше того, відповідачем надано відеозапис, здійснений за допомогою приладу вимірювання швидкості TruCam LTI20/20 1147, з якого чітко вбачається автомобіль марки «Renault Trafic», державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував позивач та зафіксовано швидкість руху 92 км/год.
Відтак, суд не приймає доводів позивача про не перевищення останнім швидкості руху, оскільки судом встановлено, що позивач керував транспортним засобом із швидкістю 92 км/год на 302 кілометрі вказаної автодороги, тобто в межах дії знаків 5.45 початок населеного пункту та 5.46 кінець населеного пункту та перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 42 км/год.
При цьому наданий відповідачем відеозапис також спростовує доводи позивача про його рух у щільному транспортному потоці.
Щодо доводів позивача про неправомірність використання приладу вимірювання швидкості TruCam LTI20/20 1147, то суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 222 КУпАП України органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
При цьому, суд враховує, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29 серпня 2012 року N UА-MI/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12.
Чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію.
Крім того, така процедура як «сертифікація» взагалі не міститься в нормах чинного законодавства України.
Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку. Міжповірочний інтервал для TruCam визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05 квітня 2012 року N 437 і становить 1 рік.
Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року N 193.
Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки N 22-01/17867, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 19.12.2019 року та чинного до 19.12.2020 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 № ТС001147, є придатним до застосування.
Необхідно зазначити, що можливість використання виробу «TruCam LTI 20/20» виробництва LaserTechnologyInc США також підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України експертного висновку.
Так, лазерний вимірювач швидкості TruCam LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.
Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.
Враховуючи викладене, впровадження додаткових заходів для забезпечення достовірності інформації про порушення правил дорожнього руху та проведення їх експертиз не є обов'язковим.
Суд також враховує, що відповідачем надано експертний висновок приладу TruCam та сертифікат метрологічного дослідження на вказаний прилад.
Щодо акту приймання-передачі приладу, то ні на місці події ні у позові позивач не конкретизував який саме акт він мав на увазі та не покликається на жоден нормативний акт, який передбачено його наявність на пред'явлення.
Відтак, суд не приймає до уваги доводи позивача щодо неналежності як доказу результатів вимірювання швидкості приладом TruCam LTI 20/20 1147, оскільки такі доводи спростовуються наданими відповідачем свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/17867, експертним висновком від 11.06.2020 №04/03/02-1452 виданим Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації.
Щодо доводів відповідача про те, що транспортний засобі останнього - «Renault Trafic», державний номерний знак НОМЕР_1 не підлягає обов'язковому технічному контролю, то суд враховує наступне.
Відповідно до ч.1, п.п.1, 2 ч.2 ст.35 Закону України «Про дорожній рух», транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до цієї статті. Обов'язковому технічному контролю не підлягають : 1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації; 2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 т., причепи до них - із строком експлуатації до двох років.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , марка транспортного засобу - Renault, модель - Trafic, реєстраційний № НОМЕР_1 , рік випуску - 2002, колір - білий, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_3 , тип ТЗ - спеціалізований вантажний - спеціалізований фургон малотонажний - В, повна маса - 2700 кг, об'єм двигуна 1870 куб.см. D.
Повна маса (для вантажних автомобілів) - це маса спорядженого автомобіля з вантажем (до повної вантажопідйомності), водієм і іншим обслуговуючим персоналом з їхнім багажем.
Відповідно до ч.7 ст.35 Закону України «Про дорожній рух» періодичність проходження обов'язкового технічного контролю становить для вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 т., причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки.
Таким чином, суд дійшов висновку, що транспортний засіб - автомобіль Renault, Trafic, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , має тип спеціалізований вантажний-спеціалізований фургон малотонажний із повною масою 2700 кг, тобто до 3,5 тон, та строк експлуатації понад два роки, а тому підлягає обов'язковому технічному контролю.
Докази проходження такого обов'язкового технічного контролю на час здійснення перевірки позивачем суду не надано.
Відтак, позивачем помилково віднесено транспортний засіб Renault, Trafic, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 до категорії транспортних засобів, які не підлягають обов'язковому технічному контролю, а тому суд не приймає до уваги такі доводи, оскільки на їх підтвердження позивачем не надано належних та допустимих доказів.
Щодо доводів позивача про порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, не запропонування позивачу скористатись правовою допомогою під час розгляду справи, неприйняття письмових пояснень останнього, то суд не приймає їх до уваги враховуючи наступне.
Згідно із статтею 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Так з наданого відповідачем відеозапису, який зроблено з нагрудної камери поліцейського чітко вбачається, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення інспектором було роз'яснено ОСОБА_1 права передбачені ст.268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з'ясовано чи має останній заяви та клопотання, чи бажає надавати письмові пояснення, на що позивач відповів, що ніяких письмових пояснень надавати не буде і жодних клопотань під час розгляду справи не заявляв.
Вказаний відеозапис суд приймає як належний доказ, оскільки останній містить відомості, що стосуються предмета спору і такий доказ отриманий у передбачений законом спосіб.
Доказів протилежного позивачем не надано і судом не здобуто.
Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно, обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову
Аналогічною є правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 14.03.2018 року у справі № 760/2846/17, адміністративне провадження №К/9901/1018/17. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд дійшов переконливого висновку, що позивачем не доведено обґрунтованості заявлених вимог та не надано доказів на підтвердження викладених у позовній заяві доводів.
У свою чергу, відповідачем на підтвердження своїх доводів та заперечень надано належні та допустимі докази, які узгоджуються між собою і тому приймаються судом.
Відповідно до ч.1 ст.280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган, (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.3 ст.286 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАМ №3192890 від 25.09.2020 року, а відтак позов ОСОБА_1 не підлягає до задоволення.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.241-246, 255, 286, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (м.Київ, вул.Федора Ернста 3, код ЄДРПОУ 40108646), Інспектора 1-го батальйону 2-ї роти Управління патрульної поліції в Рівненській області лейтенанта поліції Кондратюк Віталії Анатоліївни (м.Рівне, вул.Степана Бандери 14а) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАМ №3192890 від 25.09.2020 року - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Костопільський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
У зв'язку із неявкою всіх учасників справи у судове засідання, яким завершився розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного судового рішення 12.02.2021.
СуддяВ. В. Левчук