18 січня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/2941/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області про зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
І. Зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (надалі - позивач) від імені якої діє ОСОБА_2 (надалі - представник позивача) звернулася до суду з позовом до Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області (надалі - відповідач), у якому просить зобов'язати відповідача в двотижневий строк з дня набрання рішенням суду законної сили розглянути питання про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою та передачі у власність земельної ділянки, площею 0,1112 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим №6524755500:01:001:1495.
ІІ. Позиція позивача та заперечення відповідача
Вказані вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21.07.2020 року позивач подав до Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області клопотання про затвердження проекту землеустрою передачі у власність земельної ділянки, площею 0,1112 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), за адресою: смт. Лазурне, Скадовського району Херсонської області з кадастровим №6524755500:01:001:1495. Протягом більше місяця відповідачем не прийнято рішення щодо розгляду вказаного клопотання. Така поведінка відповідача на думку позивача є незаконною, оскільки не відповідає вимогам викладеним у ст. 118 ЗК України, в частині строків та результату розгляду поданої землевпорядної документації.
18.01.2021 року від відповідача надійшов лист, в якому останній зазначив, що на виконання ухвали про відкриття провадження повідомляє, що 30.07.2020 року на розгляд сесії Лазурненської селищної ради було винесено рішення «Про затвердження ОСОБА_1 проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність», проте не набрало достатньої кількості голосів, тому не було прийнято.
ІІІ. Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 12.10.2020 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу десятиденний термін для усунення недоліків, а саме надання документу про сплату судового збору в сумі 840,80 грн.
30.10.2020 року до суду надійшла заява від представника позивача, якою недоліки позовної заяви усунуто.
Ухвалою суду від 16.11.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
21.07.2020 року ОСОБА_1 звернулася до голови Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та передачу у власність земельної ділянки, площею 0,1112 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), за адресою: смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області з кадастровим номером 6524755500:01:001:1495. До клопотання було додано: проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки; витяг з ДЗК (копія); копія паспорта; копія витягу з Єдиного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання; копія ідентифікаційного коду.
30.07.2020 р. на розгляд сесії Лазурненської селищної ради було винесено проект рішення " Про затвердження ОСОБА_1 проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність", проте за результатами поіменного голосування депутатів рішення не було прийнято, що підтверджується копією проекту рішення Лазурненської селищної ради від 30.07.2020 р. та копією результатів поіменного голосування.
V. Норми права, які застосував суд
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
У відповідності до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Водночас, п. 34 ч. 1 ст. 26, п. 2 ст. 77 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (ч. 1 ст. 116 ЗК України).
Як передбачено ч. 3 ст. 116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлено ст.118 Земельного кодексу України.
Згідно ч. 1 ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
За приписами абз. 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Згідно положень ч. 8 ст. 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (ч. 9 ст. 118 ЗК України).
Частинами 10 та 11 ст.118 ЗК України визначено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно з ст. 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено повноваження Ради щодо прийняття нормативно правових та інших актів з якого вбачається, що Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених цим Законом, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід'ємною частиною протоколу сесії ради.
Відповідно до вимог ч. ч. 4, 6 ст. 49 ЗУ «Про місцеве самоврядування в України» депутат зобов'язаний брати участь у роботі сесій ради, засідань постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано. Депутат має право ухвального голосу з усіх питань, які розглядаються на сесіях ради, а також на засіданнях постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано.
VI. Оцінка суду
Отже, системний аналіз наведених правових норм дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:
1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;
2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);
3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 Земельного кодексу України;
4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;
5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов'язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.
При цьому, способом волевиявлення ради, яка здійснює повноваження щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесією ради.
Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, на момент вирішення даних спірних правовідносин, не прийнято рішення про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою та передачі у власність земельної ділянки, площею 0,1112 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим №6524755500:01:001:1495 у зв'язку з не набранням достатньої кількості голосів депутатів Лазурненської сільської ради під час голосування за прийняття вказаного рішення.
Даючи оцінку вказаній позиції відповідача під час розгляду питання щодо затвердження ОСОБА_1 проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, суд зазначає, що в силу повноважень, наданих депутату ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», депутат місцевої ради має право ухвального голосу, а не зобов'язаний віддати свій голос за підготовлений виконавчим органом проект рішення.
Проте, суд зауважує, що незважаючи на те, що законодавець наділив депутатів місцевої ради правом ухвального голосу, це не звільняє їх від обов'язку забезпечити активну участь у діяльності ради та утворюваних нею органів , нести обов'язки перед виборцями, радою та її органами, виконувати їх доручення. Однак зазначене, в даному випадку зроблено не було.
Відсутність рішення про затвердження проекту землеустрою або рішення про відмову із наведенням обґрунтованих підстав такої відмови, дає підстави для висновку про те, що Лазурненська селищна рада Скадовського району Херсонської області, як уповноважений орган, не прийняла жодного рішення з числа тих, які вона повинна була ухвалити за законом.
Відтак, у спірних правовідносинах має місце протиправна бездіяльність.
Як передбачено п.4 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Що стосується способу захисту прав позивача, то суд виходить з того, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ст. 2 КАС України).
Ця мета відповідає ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає ст. 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги ст. 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 року у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).
Засіб юридичного захисту має бути "ефективним" в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 року у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), п. 95).
При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення від 24.07.2012 року у справі "Джорджевич проти Хорватії", п. 101; рішення від 06.11.1980 року у справі "Ван Остервійк проти Бельгії", п.п. 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року №3-рп/2003).
Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово покликався на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції (Постанова Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 року у справі №826/14016/16 СМ, від 11.02.2019 року у справі № 2а-204/12 ).
Відповідачем не надано доказів правомірності своєї бездіяльності, яка виявилась у не розгляді клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою та передачі у власність земельної ділянки та не прийняття з цього питання рішення.
Зважаючи на викладені обставини та норми права, для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 від 21.07.2020 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та передачі у власність земельної ділянки площею 0,1112 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), за адресою: смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області, з кадастровим номером 6524755500:01:001:1495.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області в двотижневий строк з дня набрання рішенням суду законної сили розглянути питання про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою та передачі у власність земельної ділянки, площею 0,1112 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим №6524755500:01:001:1495, суд дійшов висновку про її часткове задоволення з огляду на наступне.
Як зазначалось вище, ч. 9 ст. 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відповідно до ч. 5 ст. 46 ЗУ «Про місце самоврядування в Україні» сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Отже, чинним законодавством України не передбачено право суб'єкта владних повноважень змінювати встановлений законом режим (періодичність) проведення сесій рад не менше одного разу на місяць у випадку надходження на розгляд до ради документів з питань відведення земельних ділянок (зокрема, клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, проекту землеустрою на погодження або затвердження тощо). Оскільки останні являються частинами єдиного процесу відведення земельних ділянок, а тому охоплюються терміном «питання відведення земельних ділянок».
Таким чином, відсутні підстави для задоволення вимог позивача в частині зобов'язання Лазурненської сільської ради Скадовського району Херсонської області в двотижневий строк з дня набрання рішенням суду законної сили розглянути клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою та передачі у власність земельної ділянки.
З урахуванням встановлених судом обставин, належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі є зобов'язання Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області розглянути на найближчій сесії клопотання ОСОБА_1 від 21.07.2020 року про затвердження проекту землеустрою та передачі у власність земельної ділянки площею 0,1112 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), за адресою: смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області, з кадастровим номером 6524755500:01:001:1495.
VII. Висновок суду
Частиною 1 ст. 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. (ч. 2 ст.77 КАС України).
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своєї бездіяльності, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
VIII. Розподіл судових витрат
Згідно положень ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як встановлено судом, при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджено квитанцією №79476 від 06.10.2020 року.
З огляду на викладене та враховуючи, що за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , у зв'язку з неправильним визначенням позивачем способу захисту порушених прав, тому судовий збір у сумі 840,80 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області на користь позивача.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78,90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області (місце знаходження: 75722, смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області, вул. Жовтнева, буд. 57, код ЄДРПОУ 04526457) про зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Зобов'язати Лазурненську селищну раду Скадовського району Херсонської області розглянути на найближчій сесії клопотання ОСОБА_1 від 21.07.2020 року про затвердження проекту землеустрою та передачі у власність земельної ділянки площею 0,1112 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), за адресою: смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області, з кадастровим номером 6524755500:01:001:1495.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок) гривень 80 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.А. Дубровна
кат. 109020100