08 лютого 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/1940/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення, сім'ї та праці виконавчого комітету Голопристанської міської ради Херсонської області, Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із позовом до Управління соціального захисту населення, сім'ї та праці виконавчого комітету Голопристанської міської ради Херсонської області (далі - відповідач - 1, Управління), Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (далі - відповідач - 2, Центр) в якому просить:
- визнати дії відповідачів щодо нарахування та виплати у 2020 році допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни у розмірі 3160 грн, протиправними;
- зобов'язати відповідачів нарахувати та виплатити недоотриману у 2020 році допомогу до 5 травня для осіб з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплаченої суми;
- зобов'язати відповідачів надалі щороку нараховувати та виплачувати спірну допомогу у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що він перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення, сім'ї та праці виконавчого комітету Голопристанської міської ради Херсонської області та має статус "особа з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи". Щорічно позивач отримує грошову допомогу до 5 травня, однак у 2020 році допомога виплачена у меншому розмірі. Позивач звернувся до Управління із заявою щодо виплати допомоги у належному розмірі, а саме семи мінімальних пенсій за віком. Відповідач - 1 відмовив посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 року № 112, якою зменшено розмір спірної допомоги до 3160 грн. Позивач не погоджується із такими діями та просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідач - 1 із позовними вимогами не погоджується та у їх задоволенні просить відмовити. Зазначає, що спірна грошова допомога у 2020 році була виплачена у належному розмірі, який передбачений Постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 року № 112.
Відповідач - 2 із позовними вимогами також не погоджується та у їх задоволенні просить відмовити. Зазначає, що Центр є неналежним відповідачем та не має відповідати за цим позовом. Така позиція ґрунтується на відсутності владних повноважень та кошторисних призначень для оформлення спірної виплати у іншому розмірі, ніж це передбачено рішенням відповідача - 1, паспортом бюджетної програми та кошторисом.
Ухвалою суду від 28.07.2020 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
19.08.2020 року ухвалою суду у справі зупинено провадження до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 440/2722/20.
01.02.2021 року ухвалою суду у справі поновлено провадження.
Суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач відповідно до посвідчення серія НОМЕР_1 від 07.07.2015 р. є особою з інвалідністю ІІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
Позивач перебуває на обліку в Управлінні як отримувач щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.
На підставі списку - рішення Управління від 27.03.2020 р. у квітні 2020 року Центр виплатив позивачу спірну допомогу в розмірі 3160 грн.
05.06.2020 року позивач звернувся до Управління із заявою про нарахування і виплату недоплаченої суми разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році, встановленої ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII від 22.10.1993 р. (далі - Закон № 3551) у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Листом від 16.06.2020 р. Управління відмовило позивачу зазначивши, що допомога виплачена йому у належному розмірі.
Вважаючи протиправними дії Управління та Центру щодо виплати у 2020 році допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни у розмірі 3160 грн, а не у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Рішеннями Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 та від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави.
Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон № 3551.
Пільги особам з інвалідністю внаслідок війни встановлені статтею 13 Закону № 3551.
01.01.1999 року набрав чинності Закон № 367-ХІV, яким статтю 13 Закону № 3551-XII доповнено частиною в такій редакції: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком».
Підпунктом «б» підп. 2 п. 20 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 107-VI) текст вищезгаданої частини ст. 13 Закону № 3551 викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 зміни, внесені підп. «б» підп 2 п. 20 розділу ІІ Закону № 107-VI, визнані неконституційними.
Згідно із підп. 5 п. 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Конституційний Суд України Рішенням від 27.02.2020 року № 3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного Рішення, посилаючись на положення свого Рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, дійшов до висновку про те, що БК України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Таким чином, на час виникнення спірних відносин Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 відновлено дію частини п'ятої статті 13 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Водночас Кабінет Міністрів України у Постанові КМУ № 112 установив, що у 2020 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом № 3551-XII, особам з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи здійснюється у розмірі 3640 грн (підпункт 1 пункту 1), тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено частиною п'ятою статті 13 цього Закону.
З огляду на викладене, на час виплати позивачеві у квітні 2020 року щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон № 3551-XII і Постанова КМУ № 112.
З аналізу приписів частини 4 ст. 7 КАС України для визначення розміру разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни у 2020 році слід застосовувати не Постанову КМУ № 112, а Закон № 3551-XII, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, разова грошова допомога до 5 травня у 2020 році повинна виплачуватися особам з інвалідністю внаслідок війни у розмірі, встановленому частиною п'ятою статті 13 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003 р. (далі - Закон № 1058-ІV) мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким законом є закон України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Згідно із частиною четвертою статті 28 Закону № 1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами першою - третьою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Закон № 1058-ІV є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини першої статті 17-1 Закону № 3551-XII щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 р. № 112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" Міністерство соціальної політики виплати організовує шляхом перерахування коштів структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення), які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення), центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.
Районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання).
Відповідно до Положення Херсонський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат є державною установою і підпорядковується Департаменту соціального розвитку Херсонської обласної державної адміністрації (п. 1).
До головних завдань Центру належать, зокрема: забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту та обслуговування населення, надання соціальної допомоги громадянам, які потребують підтримки з боку держави; підготовка документів на виплату всіх видів соціальної допомоги, житлових субсидій у готівковій формі на придбання твердого та рідкого пічного палива та скрапленого газу, компенсаційних виплат інвалідам, виплат громадянам, які постраждали наслідок Чорнобильської катастрофи, інших грошових виплат.
Згідно з підпунктом 4.9 пункту 4 вказаного Положення Центр відповідно до покладених на нього завдань проводить перерахунки розмірів грошової допомоги (в тому числі у зв'язку з індексацією), забезпечує своєчасну підготовку бухгалтерської та статистичної звітності з використанням уніфікованих програмних засобів.
З аналізу вказаних положень суд приходить до висновку, що Міністерство соціальної політики перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які і здійснюють безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій.
Отже, органами, уповноваженими здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня, є Управління соціального захисту населення за місцем проживання позивача та Херсонський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.
Як встановлено судом, виплату спірної допомоги здійснив саме Центр, тому у цій справі належним відповідачем є ця державна установа.
Таким чином, позиція Центру з приводу того, що ця установа не є належним відповідачем є безпідставною.
Суд зауважує, що Верховний Суд за наслідками розгляду зразкової справи № 440/2722/20, 29.09.2020 року ухвалив рішення, у якому, зокрема, дійшов висновку про те, що разова грошова допомога до 5 травня у 2020 році повинна виплачуватися особам з інвалідністю внаслідок війни у розмірі, встановленому частиною п'ятою статті 13 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV.
Крім того, у зразковій справі зроблено висновок що уповноваженими органами здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня, є Управління соціального захисту населення за місцем проживання позивача та відповідний Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.
На підставі ч. 3 ст. 291 КАС України суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи № 440/2722/20.
Виходячи з наведеного, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Центру щодо нарахування та виплати позивачеві спірної допомоги у 2020 році у сумі 3160 грн та зобов'язання нарахувати та виплатити позивачеві допомогу за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплаченої суми підлягають задоволенню.
Вимога про зобов'язання відповідачів в подальшому нараховувати та виплачувати спірну допомогу у розмірі семи мінімальних пенсій за віком задоволенню не підлягає, оскільки метою судочинства є захист порушених прав особи. Право позивача на отримання грошової допомоги, що виникне в майбутньому не може бути порушене станом на дату розгляду цього позову, у зв'язку із чим, така вимога не може бути предметом розгляду.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати дії Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 у 2020 році допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни у розмірі 3160 грн, протиправними.
Зобов'язати Херсонський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (73037, м. Херсон, вул. Робоча, буд. 115, код ЄДРПОУ 05392743) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.Ф. Попов
кат. 112030500