Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
15 лютого 2021 р. Справа № 520/1829/21
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Єгупенко В.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОБ» (смт Васищеве Харківського району Харківської області, в. Орешкова, 3) до державного виконавця Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Харченко Дениса Олександровича (м. Харків, м. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 4 пов.) про визнання протиправною постанови, -
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОБ» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому позивач просив визнати протиправною постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 68677,94 грн, винесену в рамках виконавчого провадження № 63341801 державним виконавцем Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) Харченком Д.О.
Згідно ч.2 ст.171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до ч.1 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
За правилами п.1 ч.2 ст.287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
В адміністративному позові міститься клопотання про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду.
В обґрунтування клопотання позивачем зазначено, що 22 липня 2020 року Господарським судом Харківської області у справі 922/995/20 позовні вимоги Харківської міської ради до ТОВ «ФОБ» були задоволені частково. Вирішено стягнути на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 676629,98 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 10149,45 грн. 09 вересня 2020 року Східним апеляційним Господарським судом була винесена постанова, якою апеляційна скарга Харківської міської ради залишена без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 22 липня 2020 року - без змін. 22 вересня 2020 року між ТОВ «ФОБ» та Харківською міською радою була укладена Мирова угода з виконання рішення Господарського суду Харківської області від 22 липня 2020 року у справі № 922/995/20. 19 жовтня 2020 року державним виконавцем Міськрайонним відділом державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Харченком Денисом Олександровичем було відкрито виконавче провадження з виконання судового наказу № 922/995/20, виданого Господарським судом Харківської області 22.09.2020 про стягнення з ТОВ «ФОБ» на користь Харківської міської ради 686779,43 грн. (номер виконавчого провадження 63341801), того ж дня було накладено арешт на майно та грошові кошти ТОВ «ФОБ». 26 жовтня 2020 року ТОВ «ФОБ» звернулись до державного виконавця Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Харченка Дениса Олександровича з клопотанням щодо затвердження мирової угоди. 09 листопада 2020 року ухвалою Господарського суду Харківської області у справі № 922/995/20 була затверджена Мирова угода, повний текст ухвали було виготовлено 10 листопада 2020 року. 12 листопада 2020 року було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.2 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», виділено постанову про стягнення виконавчого збору в окреме провадження за номером 63607114, за яким того ж дня були накладені арешти на грошові кошти, що містяться на рахунках ТОВ «ФОБ». З документів, наданих державним виконавцем, як зазначає позивач, неможливо встановити коли саме було винесено постанову про стягнення виконавчого збору, оскільки у постанові про закінчення виконавчого провадження № 63341801 від 12.11.2020 міститься посилання що нібито така постанова була винесена 19.10.2020 року, однак під час відкриття іншого виконавчого провадження № 63607114 того ж дня, постанова про стягнення виконавчого збору вже датована 12.11.2020. Постанову про стягнення виконавчого збору, винесену у виконавчому провадженні № 63341801 ТОВ «ФОБ» не отримував, з нею не ознайомлений. З моменту відкриття виконавчого провадження 63341801 (19 жовтня 2020 року ) Товариством було покладені всі зусилля на найшвидше розблокування рахунків, неодноразово ТОВ «ФОБ» повідомляв державного виконавця про те, що на рахунках товариства наявні грошові кошти і вони можуть бути списані. В цей період Товариство взагалі було позбавлене можливості оскаржити постанову про стягнення виконавчого збору, оскільки всі рахунки Товариства були заблоковані та Товариство не мало змоги сплатити навіть суму судового збору, а також така процедура спричинила б затягування процесу з розблокування рахунку боржника на час розгляд справи у першій та, напевно, в апеляційній інстанції, що призвело б до ще більших часових та матеріальних збитків для підприємства. 02 лютого 2021 року ТОВ «ФОБ» отримали від державного виконавця Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Харченка Дениса Олександровича постанову від 25.01.2021 про закінчення виконавчого провадження за номером 63607114. Позивач посилається на те, що фактично лише з 02 лютого 2021 року ТОВ «ФОБ» отримали реальну можливість оскаржити постанову про стягнення виконавчого збору від 12 листопада 2020 року, винесену у виконавчому провадженні 63341801.
До суду з даним адміністративним позовом ТОВ «ФОБ» звернулося 08.02.2021, тобто поза межами строку, встановленого ст.287 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку (ч.1 ст.123 КАС України).
Як убачається з адміністративного позову, ТОВ «ФОБ» оскаржує постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 68677,94 грн, винесену в рамках виконавчого провадження № 63341801 від 12.11.2020.
До суду з даним адміністративним позовом ТОВ «ФОБ» звернулося 08.02.2021, - поза межами строку, встановленого ст.287 КАС України.
При цьому, в обґрунтування клопотання про визнання поважними причин пропуску стоку звернення до суду з позовом, позивач вказує на те, що з документів, наданих державним виконавцем, неможливо встановити коли саме було винесено постанову про стягнення виконавчого збору.
Разом з тим, позивач зазначає, що з моменту відкриття виконавчого провадження №63341801 Товариство було позбавлене можливості оскаржити постанову про стягнення виконавчого збору, оскільки всі рахунки Товариства були заблоковані та Товариство не мало змоги сплатити навіть суму судового збору, а також така процедура спричинила б затягування процесу з розблокування рахунку боржника на час розгляду справи в судах, що призвело б до ще більших часових та матеріальних збитків для підприємства.
Проте, вказані обставини не можуть бути визнані поважними підставами для поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом, з огляду на наступне.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981№ R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Особа, яка має намір звернутись до суду із позовною заявою, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту позовної заяви, в тому числі щодо оплати судового збору.
Позивач має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, а тому зупинення на рахунку позивача фінансових операцій не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім покладених на нього нормами Кодексу адміністративного судочинства України процесуальних обов'язків щодо оформлення позовної заяви, та не повинно ставитись у залежність від правовідносин, у які позивач вступає в інших сферах його діяльності, зокрема, з приводу блокування рахунків товариства, оскільки ці фактори не є взаємопов'язаними.
Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
В силу ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалі від 09.09.2020 № 640/20981/18 (№ К/9901/8716/20).
У пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини "Устименко проти України" (№ 32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності".
У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Осман проти Сполученого Королівства" зазначено, що обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, "якщо воно не має правомірної мети і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між вжитими засобами та поставленою метою" (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94).
Таким чином, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо звернення до суду з позовом у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку з поважних причин.
На підставі викладеного суд зазначає, що несвоєчасна сплата судового збору не може бути визнана такою обставиною, що є об'єктивно непереробною, не залежить від волевиявлення особи та пов'язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Жодних інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом, позивачем не надано, немає таких доказів і в матеріалах справи.
Крім того, позивач не заперечує, що про існування спірної постанови щодо стягнення виконавчого збору йому стало відомо 12.11.2020 з постанови про закінчення виконавчого провадження №63341801 від 12.11.2020, про що зазначено в обґрунтуванні клопотання про поновлення строку звернення до суду з даним позовом.
Враховуючи викладене, адміністративний позов підлягає залишенню без руху для надання позивачу строку на подачу до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши інші підстави для його поновлення.
Керуючись ст. ст. 122, 123, 238, 256, 287 КАС України, суд ,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОБ» (смт Васищеве Харківського району Харківської області, в. Орешкова, 3) до державного виконавця Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Харченко Дениса Олександровича (м. Харків, м. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 4 пов.) про визнання протиправною постанови - залишити без руху.
Роз'яснити позивачу право на подачу до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом, вказавши інші підстави для поновлення строку.
Надати позивачу десять днів з дня вручення копії даної ухвали для усунення вищевказаних недоліків.
Роз'яснити позивачу, якщо заяву про поновлення строку не буде подано особою в зазначений строк або вказані підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається - протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Єгупенко