10 лютого 2021 року м. ТернопільСправа № 921/736/20
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гирили І.М.
за участі секретаря судового засідання Бега В.М.
розглянув справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська Енергетична Група", вул. Кіквідзе, буд. 13, Печерський район, м. Київ, 01103
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Шатекс", вул. Поліська, 18, м. Тернопіль, 46400
про стягнення 46 887 грн 59 коп. заборгованості за договором оренди
За участі представників:
позивача: Тронки Н.В. - адвоката
відповідача: не прибув
В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".
Для розгляду справи в режимі відеоконференцзв'язку використовуються засоби для здійснення фіксації судового процесу в режимі відеоконференції "EasyCon".
Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило. Клопотань про роз'яснення прав та обов'язків, відповідно до ст. 205 ГПК України, не надходило.
Суть справи:
20.11.2020 (згідно з відтиском поштового штемпеля на конверті) Приватне акціонерне товариство "Українська Енергетична Група", м. Київ, надалі - позивач, звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шатекс", м. Тернопіль, надалі - відповідач, про стягнення 46 887 грн 59 коп. заборгованості за договором оренди, з яких: 45 500 - основна сума заборгованості, 1 387, 59 - неустойка у вигляді пені. Також позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати. Разом із тим, у позовній заяві ПАТ "Українська енергетична група" повідомляло, що попередній орієнтований розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікується понести у зв'язку із розглядом справи становить 6 468 грн 00 коп, в т. ч. 2 102 грн судовий збір. Поряд із цим, зазначало, що наведений у позові розрахунок є орієнтовним, і остаточний розмір судових витрат, окрім судового збору, буде уточнено з урахуванням витрат на професійну правову допомогу, надану позивачу в ході судового провадження.
Підставою позову визначено неналежне виконання відповідачем умов Договору оренди нерухомого майна б/н від 01.04.2019.
В підтвердження позовних вимог до матеріалів справи долучено належним чином засвідчені копії: Договору оренди нерухомого майна від 01.04.2019; акту прийому-передачі нерухомого майна в оренду; претензії №2020/09/09 від 09.09.2020; виписки про рух коштів по рахунку ПАТ "Українська Енергетична Група" тощо.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 24.11.2020, головуючим суддею для розгляду справи №921/736/20 визначено суддю Гирилу І.М.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 26.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/736/20; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; судове засідання у справі № 921/736/20 призначено на 09:00 год. 23.12.2020; запропоновано учасникам справи подати/надіслати суду заяви по суті справи та з процесуальних питань (при наявності).
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 16.12.2020 клопотання Приватного акціонерного товариства "Українська Енергетична Група" б/н від 07.12.2020 (вх. №9230 від 15.12.2020) про його участь у судовому засіданні 23.12.2020 о 09:00 год. в режимі відеоконференції задоволено; доручено забезпечення проведення відеоконференції Господарському суду Львівської області (вул. Личаківського, буд. 128, м. Львів, 79014).
Ухвалою суду від 23.12.2020 судове засідання по розгляду справи № 921/736/20 по суті було відкладено на 10:30 год. 20.01.2021 з визначених в ухвалі підстав.
Ухвалою від 05.01.2021 та від 12.01.2021 у задоволенні клопотань Приватного акціонерного товариства "Українська Енергетична Група" б/н від 21.12.2020 (вх. №44 від 05.01.2021) та б/н від 11.01.2021 (вх. №116 від 11.01.2021) про проведення судового засідання 20.01.2021 о 10:30 год. в режимі відеоконференції відмовлено.
Ухвалою суду від 13.01.2021 за клопотанням позивача б/н від 12.01.2021 (вх. №217 від 13.01.2021) судове засідання 20.01.2021 о 10:30 год. у справі № 921/736/20 призначено в режимі відеоконференції; забезпечення проведення відеоконференції доручено Шевченківському районному суду м. Львова та визначено, що учасником судового процесу, який братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції є Приватне акціонерне товариство "Українська Енергетична Група".
19.01.2021 від позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання б/н від 15.01.2021 про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.
18.01.2021 відповідачем через відділ діловодства господарського суду було подано заяву б/н від 18.01.2021 (вх. № 412) про відкладення розгляду справи, у зв'язку із перебуванням керівника з 18.01.2021 по 05.02.2021 у відрядженні за кордоном та неотриманням позовної заяви.
В судовому засіданні 20.01.2021, яке відбулось в режимі відеоконференції за участі повноважного представника позивача, суд продовжив строк розгляду справи №921/736/20 на 30 днів, застосувавши ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод; відклав судове засідання на 09:30 год. 10.02.2021; зобов'язав позивача надати суду докази надіслання відповідачу долучених до клопотання б/н від 15.01.2021 доказів; запропонував сторонам надати суду заяви по суті справи та з процесуальних питань (при наявності), про що постановив відповідні ухвали, які занесено до протоколу судового засідання.
Відповідача про судове засідання 10.02.2021 повідомлено відповідною ухвалою.
29.01.2021, на виконання вимог ухвали суду від 20.01.2021, позивачем на електронну адресу суду направлено заяву б/н від 29.01.2021 про долучення до матеріалів справи документів.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 02.02.2021, за клопотанням позивача б/н від 29.01.2021 (вх. №880 від 02.02.2021), судове засідання 10.02.2021 о 09:30 год. у справі № 921/736/20 було призначено в режимі відеоконференції, забезпечення проведення якої доручено Шевченківському районному суду м. Львова. Визначено, що учасником судового процесу, який братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції є Приватне акціонерне товариство "Українська Енергетична Група".
В судове засідання 10.02.2021, яке відбулось в режимі відеоконференції, повноважний представник позивача прибув. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві та посилаючись на долучені до матеріалів справи письмові докази. Також просив суд стягнути з відповідача понесені Товариством витрати по сплаті судового збору та зазначив, що докази на підтвердження витрат, які сторона понесла у зв'язку з розглядом даної справи будуть надані у встановлені процесуальним законодавством строки.
Відповідач явки свого уповноваженого представника в судове засідання 10.02.2021 не забезпечив, причин неприбуття не повідомив.
Слід зазначити, що усі процесуальні документи у даній справі (ухвала про відкриття провадження у справі від 26.11.2020, ухвали 16.12.2020, від 23.12.2020, від 05.01.2021, від 12.01.2021 та від 20.01.2021) були надіслані судом 26.11.2020, 17.12.2020, 24.12.2020, 06.01.2021, 13.01.2021 та, відповідно, 21.01.2021 на юридичну адресу відповідача - ТзОВ "Українська Енергетична Група" (витяг - в матеріалах справи), яка вказана і позивачем у позовній заяві, а саме: вул. Поліська, буд. 18, м. Тернопіль, 46400. Поряд із цим, ухвали суду від 26.11.2020, від 16.12.2020 та від 23.12.2020 були повернуті підприємством зв'язку на адресу господарського суду із відміткою пошти: "за закінченням терміну зберігання". Станом на день проведення даного судового засідання відомості про отримання відповідачем ухвал суду від 05.01.2021, від 12.01.2021, від 20.01.2021 у суду відсутні. Окрім того, 16.01.2021, в ході підготовки справи до судового розгляду, зважаючи на те, що ухвала суду від 26.11.2020, надіслана на юридичну адресу ТзОВ "Шатекс", була повернута підприємством зв'язку на адресу господарського суду із відміткою пошти: "за закінченням терміну зберігання", відповідачу було надано телефонограму за №921/736/20/23/2021, якою останнього повідомлено про наявність в провадженні суду справи №921/736/20 та відкладене у ній судове засідання на 10:30 год. 20.01.2021 (в матеріалах справи).
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" за № 755-IV від 15.05.2003, з наступними змінами, (надалі - Закон № 755-IV), єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.
Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру (ч. 1 ст. 7 Закону № 755-IV).
П. 10 ч. 1 ст. 9 Закону № 755-IV визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості, зокрема, про місцезнаходження юридичної особи.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону № 755-IV якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Порядок вручення судових рішень визначено у ст. 242 ГПК України, за змістом ч. 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Ч. 11 ст. 242 ГПК України визначено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з п. п. 3, 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету міністрів України №270 від 05.03.2009 (надалі - Правила), і які регулюють відносини між ними.
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (п. п. 11, 17 Правил).
П. 99 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка"), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.
Відповідно до п. п. 116, 117 Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Системний аналіз ст. ст. 120, 242 ГПК України, п. п. 11, 17, 99, 116, 117 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладена у постановах від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
За даних обставин, зважаючи на те, що усі процесуальні документи у даній справі були направлені судом на адресу відповідача, відомості про яку значаться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що в матеріалах справи відсутні підтвердження наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, суд вважає, що факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і не звернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).
Окрім того, ст. 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приписами ст. 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (ч. 8 ст. 252 ГПК України).
Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Застосовуючи ст. 3 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод" при розгляді даної справи, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи усе наведене вище, беручи до уваги вжиття судом всіх можливих передбачених законом заходів та створення належних умов з метою повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи та надання можливості останньому підготуватись до розгляду справи, надати заяви по суті справи та докази в обґрунтування своєї позиції, зважаючи на закінчення визначених процесуальним законодавством строків розгляду справи у спрощеному провадженні, а також те, що явка представника відповідача не визнавалась судом обов'язковою, наявних у матеріалах справи документів достатньо для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, суд вважає за можливе розглянути спір в даному судовому засідання, без участі відповідача, за наявними у справі доказами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні доводи та пояснення повноважного представника позивача, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне:
01.04.2019 між ПрАТ "Українська енергетична група", як Орендодавцем, з однієї сторони, та ТОВ "Шатекс", як Орендарем, з другої сторони, укладено Договір оренди нерухомого майна (надалі - Договір), за умовами п. п. 1.1-1.3 якого в порядку і на умовах, визначених цим Договором, Орендодавець зобов'язався передати Орендареві у строкове платне користування приміщення загальною площею 750 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Золочівська, 4, м. Бережани, а Орендар зобов'язався прийняти у строкове платне користування приміщення матеріального складу та сплачувати Орендодавцеві орендну плату.
Відповідно до п. 2.1 Договору приміщення, що орендується, надається Орендарю для здійснення ним передбачуваної Статутом орендаря діяльності.
П. 3.1 Договору визначено, що приміщення та майно, що орендується, повинні бути передані Орендодавцем та прийняті Орендарем на підставі Акта прийому-передачі. Приміщення вважається переданим з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі.
Строк оренди Приміщення, що орендується, складає 11 місяців з моменту прийняття приміщення, що орендується, за Актом прийому-передачі (п. 4.1 Договору).
Згідно з п. п. 5.1-5.2, 5.8 Договору розмір місячної орендної плати складає 6 500 грн. Орендна плата сплачується Орендарем не пізніше 15 числа поточного місяця на розрахунковий рахунок Орендодавця. У разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну пату до дня повернення приміщення та майна за Актом прийому-передачі включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції (якщо такі передбачені цим Договором).
Орендодавець зобов'язаний забезпечувати безперешкодне використання Орендарем приміщення та майна, що орендується на умовах цього Договору. Орендар зобов'язаний використовувати приміщення, що орендується, виключно у відповідності до мети оренди, визначеної у п. 2.1 Договору; своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та відшкодування витрат за спожиту електроенергію (п. п. 6.1, 7.1 Договору).
Відповідно до п. п. 10.2, 10.3 Договору останній набирає чинності з моменту його підписання. Строк цього Договору починає свій перебіг з 01.04.2019.
Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Матеріали справи свідчать про те, що за своїм змістом і правовою природою між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди).
Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. При цьому п. 6 зазначеної норми визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Ст. 759 ЦК України визначає зміст зобов'язань з оренди, зокрема, згідно з вказаною нормою, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ст. 762 ЦК України).
Відповідно до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Факт передачі позивачем та прийняття відповідачем у тимчасове платне користування приміщення та майна в приміщенні, що знаходиться за адресою: вул.. Золочівська, 4, м. Бережани підтверджено долученою до матеріалів справи належним чином засвідченою копією Акту прийому-передачі нерухомого майна від 01.04.2019, який підписано повноважними представниками сторін та скріплено їх печатками.
Як вже зазначалось вище, п. п. 5.1-5.2 Договору сторони передбачили, що розмір місячної орендної плати складає 6 500 грн. Орендна плата сплачується Орендарем не пізніше 15 числа поточного місяця на розрахунковий рахунок Орендодавця.
Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Ст. 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Однак, відповідач зобов'язання щодо своєчасного внесення орендної плати виконував неналежним чином. Зокрема, як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, платіж за квітень місяць 2019 року здійснено відповідачем 27.05.2019, за травень місяць 2019 року - 16.07.2019, за червень місяць 2019 року - 12.09.2019, за липень місяць 2019 року - 21.10.2019, за серпень місяць 2019 року - 04.11.2019, за вересень місяць 2019 року - 16.01.2020, за грудень місяць 2019 року - 02.07.2020, за січень місяць 2020 - 03.08.2020, за вересень місяць 2020 року - 23.09.2020 за жовтень місяць 2020 року - 21.10.2020. Зобов'язання по сплаті орендних платежів за жовтень - листопад місяць 2019 року, лютий-серпень місяць 2020 року відповідачем не виконано.
Таким чином, загальна сума несплачених відповідачем орендних платежів становить 58 500 грн.
Поряд і цим, зважаючи на запроваджені Постановою Кабінету Міністрів України за №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", з врахуванням Постанови Кабінету Міністрів України №215 від 16.03.2020, обмеження роботи суб'єктів господарювання з 00 год. 01 хв. 17.03.2020 до 03.04.2020, необхідність сурового дотримання Орендарем нерухомого майна вимог чинного законодавства, враховуючи приписи ч. 4 ст. 762 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача лише заборгованість по орендній платі за несплату орендних платежів за жовтень-листопад місяць 2019 року, лютий місяць 2020 року та травень-серпень 2020 року в загальній сумі 45 500 грн. За березень-квітень місяць 2020 року орендна плата позивачем до стягнення не заявляється.
Ч. ч. 1-3 ст. 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Згідно з ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як вже зазначалось вище, факт передачі відповідачу нерухомого майна, що знаходиться за адресою: вул. Золочівська, 4, м. Бережани в оренду відповідно до Договору оренди нерухомого майна від 01.04.2019 підтверджено наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією Акта прийому-передачі нерухомого майна в оренду від 01.04.2019, який підписано повноважними представниками сторін без заперечень та скріплено печатками юридичних осіб.
Виконання відповідачем зобов'язань по сплаті орендних платежів за квітень-вересень 2019 року, грудень 2019 року, січень 2020 року та вересень-жовтень місяць 2020 року підтверджено долученою позивачем до матеріалів справи випискою по рахунку ПрАТ "Українська енергетична група" за період з 01.04.2019 по 04.11.2020.
При цьому, слід зазначити, що оскільки відповідачем внесено орендну плату за вересень та жовтень місяць 2020 року, що підтверджується даними згаданих вище виписок по рахунку позивача, а в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо наявності у наймодавця після закінчення строку договору найму заперечень щодо продовження користування наймачем майном після закінчення строку дії Договору від 01.04.2019, останній, в силу приписів чинного законодавства, є поновленим на строк, встановлений п. 10.3 Договору.
Доказів виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасного внесення орендних платежів за жовтень-листопад місяць 2019 року, лютий місяць 2020 року та травень-серпень 2020 року в загальній сумі 45 500 грн матеріали справи не містять.
Відповідач в судове засідання не прибув, не заперечив належними та допустимими доказами доводів позивача, як і не надав суду доказів добровільної сплати боргу.
За даних обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Українська Енергетична Група" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шатекс" заборгованості по орендній платі згідно Договору оренди нерухомого майна від 01.04.2019 за жовтень-листопад місяць 2019 року, лютий місяць 2020 року та травень-серпень 2020 року включно в загальній сумі 45 500 грн є правомірними та такими, що підлягають до задоволення.
Разом з тим, ч. 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. ст. 610, 611 ЦК України).
В силу ст. ст. 546-551 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч. 2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 ГК України визначено, що розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
У постанові від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19 Верховний Суд зазначив, що: "Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
П. 8.2 Договору сторони передбачили, що у випадку прострочення по сплаті орендної плати нараховується пеня в розмірі облікової ставки Національного Банку України від суми боргу за кожен день прострочення.
На підставі наведених вище норм чинного законодавства та умов Договору, зважаючи на допущене відповідачем порушення взятих на себе зобов'язань щодо своєчасного внесення орендних платежів за жовтень-листопад місяць 2019 року, лютий місяць 2020 року та травень-серпень 2020 року, позивачем за період з 16.10.2019 по 15.09.2020 нараховано та заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 1 387 грн 59 коп.
Згідно із усталеною судовою практикою застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань "господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості".
Судом розглянуто представлений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми пені та з врахуванням передбаченого умовами Договору терміну здійснення розрахунків, визначеного позивачем початкового періоду нарахування пені, а також встановленої приписами чинного законодавства можливості нарахування останньої протягом шести місяців строку від дня, коли зобов'язання по сплаті кожного з орендних платежів за вказаний вище період мало бути виконане, встановлено, що позивачем безпідставно у період з 16.05.2020 по 15.09.2020 включено заборгованість по сплаті орендного платежу за жовтень місяць 2019 року, оскільки встановлений законом шестимісячний строк нарахування такої закінчився 16.04.2020; у період з 17.05.2020 по 15.09.2020 включено заборгованість по сплаті орендного платежу за листопад місяць 2019 року, оскільки встановлений законом шестимісячний строк нарахування такої закінчився 16.05.2020 та у період з 17.08.2020 по 15.09.2020 включено заборгованість по сплаті орендного платежу за лютий місяць 2020 року, оскільки встановлений законом шестимісячний строк нарахування такої закінчився 16.08.2020.
Зважаючи на наведені вище обставини, суд, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", провів перерахунок заявленої до стягнення суми пені.
Згідно з проведеним судом перерахунком, в межах визначеного позивачем періоду - з 16.10.2019 по 15.09.2020, з врахуванням наведених вище обставин, правомірним є нарахування пені в загальній сумі 1 069 грн 75 коп. Пеня в сумі 317 грн 84 коп. нарахована позивачем та заявлена до стягнення безпідставно (проведений судом перерахунок - в матеріалах справи)
Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене вище, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в сумі 2 087 грн 75 коп., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд покладає на відповідача.
На підставі наведеного вище, керуючись ст. ст. 12-14, 73-74, 76-79, 86, 123, 129, 197, 202, 232-233, 236-238, 240, 241, 248, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шатекс", вул. Поліська, 18, м. Тернопіль, 46400, ідентифікаційний код 40298910, на користь Приватного акціонерного товариства "Українська Енергетична Група", вул. Кіквідзе, буд. 13, Печерський район, м. Київ, 01103, ідентифікаційний код 31306909, 45 500 грн 00 коп. - основного боргу, 1 069 грн 75 коп. - пені та 2 087 грн 75 коп. в повернення сплаченого позивачем судового збору.
3. В решті позову - відмовити.
4. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1,2 ст. 241 ГПК України).
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 15.02.2021
Суддя І.М. Гирила