ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.02.2021Справа № 910/16113/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу
за позовом КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ШЛЯХОВО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ УПРАВЛІННЯ ПО РЕМОНТУ ТА УТРИМАННЮ АВТОМОБІЛЬНИХ ШЛЯХІВ ТА СПОРУД НА НИХ ШЕВЧЕНКІВСЬКОГО РАЙОНУ" М.КИЄВА
до відповідача: ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "РЕМСЕРВІС"
про стягнення 26 235,06 грн.,
без виклику учасників справи.
КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ШЛЯХОВО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ УПРАВЛІННЯ ПО РЕМОНТУ ТА УТРИМАННЮ АВТОМОБІЛЬНИХ ШЛЯХІВ ТА СПОРУД НА НИХ ШЕВЧЕНКІВСЬКОГО РАЙОНУ" М.КИЄВА звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "РЕМСЕРВІС", в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за договором №1/17-206-р від 15.05.2014 у розмірі 26 235,06 грн.
Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 (після усунення недоліків позовної заяви) відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, ухвалою було встановлено строк відповідачу, який становить 15 днів з дня вручення вказаної ухвали, для подачі до суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву, а також усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.
Ухвала Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 була надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення №0105477200687 на юридичну адресу місцезнаходження відповідача, яка зазначена в позовній заяві та відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Поштове відправлення, що було направлене на адресу відповідача, повернулося на адресу суду без вручення з відміткою: «адресат відсутній».
Разом з цим процесуальним правом на подання відзиву відповідач не скористався. Жодних клопотань та заяв по суті спору не заявив.
За приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про призначення справи до судового розгляду по суті в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд зазначає, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України).
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Разом з цим, згідно з ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Частиною 1 статті 248 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи факт того, що строк, передбачений для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, закінчився, тоді як відповідачем не подано жодної заяви по суті спору, а також не надано клопотання про поновлення процесуальних строків для вчинення відповідних процесуальних дій, справа підлягає розгляду за наявними у справі матеріалами.
Приймаючи до уваги, що відповідач у визначений судом строк не подав відзив на позов, не заявив жодних заяв, клопотань та заперечень, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Беручи до уваги запровадження карантину та особливого режиму роботи суду, зважаючи на період перебування судді Приходько І.В. у відпустці, завершальний розгляд справи здійснювався 15.02.2021.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-
15.05.2014 між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) був укладений договір № 1/17-206-р на виконання робіт по прибиранню території вулично-шляхової мережі по вулиці Глибочицька, в межах будівельного майданчика, який розташований на території, обмеженій вулицями Глибочицька, Студентська та Миколи Пимоненка, а саме вул. Глибочицька, 30 до перетину з вул. Студентською, вул. Миколи Пимоненка 19-21, вул. Миколи Пимоненка, 24 (далі - Договір).
Згідно п. 1.1. Договору Виконавець зобов'язується щомісячно виконувати роботи по прибиранню території прилеглої до будівельного майданчика, який розташований на території, обмеженій вулицями Глибочицька, Студентська та Миколи Пимоненка, а саме вул. Глибочицька, 30 до перетину з вул. Студентською, вул. Миколи Пимоненка 19-21, вул. Миколи Пимоненка, 24, вздовж вулиціГлибочицької згідно розрахунку п. 3.2. Договору.
При цьому Сторони погодили, що до щомісячної вартості робіт по прибиранню, зазначеній у п. 3.2. Договору, входять наступні роботи у таких обсягах:
Механізоване прибирання - 17 годин протягом 1 (одного) календарного місяця;
Ручне прибирання вулично-шляхово мережі - 4 людини по 12 годин протягом і (одного) календарного місяця;
Робота трактора - 2 години протягом 1 (одного) календарного місяця.
Вартість робіт визначена у п. 3.2. Договору, може змінюватись у зв'язку із зростанням вартості ПММ, збільшенням мінімальної заробітної плати і т.ін., про що Сторонами підписується відповідна Додаткова угода до Договору.
Пунктами 3.1., 3.2. Договору визначено, що загальна ціна цього Договору визначається як підсумкова вартість оплачених Замовником протягом строку дії цього Договору робіт Виконавця.
Сторони погодили, що вартість робіт, що виконуються Виконавцем протягом одного календарного місяця за цим Договором згідно п. 1.1. Договору, складає 7 287,52 грн. крім того ПДВ 20% - 1457,50 грн. всього з ПДВ - 8 745,02 грн.
Додатковою угодою №2 до Договору сторони визначили пункт 6.1. в наступній редакції: «договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2016 та вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього Договору або його перегляд».
Спір у справі виник у зв'язку із твердженнями позивача про факт невиконання відповідачем свого зобов'язання з повної оплати наданих виконавцем послуг за Договором.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, враховуючи наступне.
Укладений сторонами Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору позивачем були надані відповідачу відповідні послуги про що складені наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг):
- №000053 прибирання території за січень 2019 на суму 8 745,02 грн. (з ПДВ);
- №000157 прибирання території за лютий 2019 на суму 8 745,02 грн. (з ПДВ);
- №000365 прибирання території за квітень 2019 на суму 8 745,02 грн. (з ПДВ).
Таким чином, загальна вартість наданих позивачем послуг за Договором на підставі вищезазначених актів надання послуг склала 26 235,06 гривень.
Пунктом 4.1. Договору визначено, що приймання виконаних робіт за показниками обсягу і якості здійснюється шляхом підписання Сторонами відповідного Акту прийому-передачі виконаних робіт.
Пунктом 4.2. Договору встановлено, що виконавець зобов'язаний протягом 3 (трьох) робочих днів після виконання кожного відповідного виду робіт, передбачених п. 1.1. Договору, підготувати та надати на підпис Замовнику 2 (два) примірника відповідного Акту прийому-передачі виконаних робіт, підписані та скріплені печаткою Виконавця. Замовник протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання Виконавцем такого Акту прийому-передачі виконаних робіт зобов'язаний його розглянути, та. у випадку відсутності зауважень підписати та повернути Виконавцю один примірник підписаного Акту прийому-передачі виконаних робіт, У випадку наявності у Замовника зауважень та/або заперечень стосовно робіт, що були виконані Виконавцем та/або стосовно зазначених в Акті прийому-передачі виконаних робіт даних, Замовник повинен у вказаний вище у цьому пункті строк надати Виконавцю аргументовані письмові зауваження (заперечення), які повинні містити перелік таких зауважень (заперечень) та вимоги Замовника щодо виправлення помилок та/або недоліків.
Матеріалами справи підтверджується що позивачем неодноразово надсилалися на адресу відповідача акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), претензії та акти звірки взаєморозрахунків.
В свою чергу, жодних обґрунтованих заперечень відповідача щодо обсягу, кількості та якості наданих позивачем послуг у спірний період матеріали справи не містять.
За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Згідно статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 статті 175 ГК України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Суд зазначає, що за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є договором надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм статей 901-907 Цивільного кодексу України.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. (стаття 901 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, та відповідачем не спростовано, що внаслідок невиконання обов'язку з оплати наданих позивачем договірних послуг, за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 26 235,06 грн.
Обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідачем не наведено.
З огляду на наведене, враховуючи, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача стосовно невиконання грошового зобов'язання з оплати наданих послуг, тоді як доказами які містяться в матеріалах справи, підтверджено виконання позивачем договірних обов'язків, суд дійшов висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за Договором в сумі 26 235,06 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, а тому позовні вимоги про стягнення суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищезазначене в сукупності, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не подав відзив на позовну заяву, не надав суду належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог, господарський суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 26 235,06 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "РЕМСЕРВІС" (Україна, 03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ДИМИТРОВА, будинок 14-Б, ідентифікаційний код 24250055) на користь КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ШЛЯХОВО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ УПРАВЛІННЯ ПО РЕМОНТУ ТА УТРИМАННЮ АВТОМОБІЛЬНИХ ШЛЯХІВ ТА СПОРУД НА НИХ ШЕВЧЕНКІВСЬКОГО РАЙОНУ" М.КИЄВА (Україна, 04107, місто Київ, ВУЛИЦЯ БАГГОВУТІВСЬКА, будинок 30, ідентифікаційний код 31868786) заборгованість у розмірі 26 235,06 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102,00 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 15.02.2021.
Суддя І.В. Приходько