ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.02.2021Справа № 910/15553/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві Ком"
про ухвалення додаткового рішення
у справі №910/15553/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві Ком"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецконсалтинг"
про стягнення заборгованості в розмірі 420 000,00 грн.
Представники учасників судового процесу: не викликались.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецконсалтинг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ві Ком» заборгованість в розмірі 420 000 (чотириста двадцять тисяч) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 300 (шість тисяч триста) грн. 00 коп. Нараховано до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецконсалтинг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ві Ком» пеню у розмірі 0,1% за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ до моменту виконання рішення за наступною формулою: В=С*1/100*Д, де В - розмір пені, С - розмір заборгованості в гривнях, Д - кількість днів прострочення. Нараховано до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецконсалтинг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ві Ком» 3% річних до моменту виконання рішення за наступною формулою: В=С*3/100*Д, де В - сума нарахованих відсотків в гривнях, С - розмір заборгованості в гривнях, Д - кількість днів нарахування відсотків.
11.02.2021 представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві Ком" подано заяву про ухвалення додаткового рішення, в обґрунтування якого заявник зазначає, що у резолютивній частині рішення суду не зазначено календарної дати початку перебігу строку вказаних ним нарахувань, а крім того не наведено рішення про стягнення з відповідача інфляційних втрат на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, в зв'язку з чим, заявник просить ухвати додаткове рішення, яким:
- визначити порядок виконання органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду про нарахування до стягнення пені у розмірі 0,1% за кожний день прострочення за вказаною судом формулами, виходячи із того, що Д - кількість днів прострочення, яка рахується від календарної дати 18.09.2020 включно;
- визначити порядок виконання органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду про нарахування до стягнення 3% річних за вказаною судом формулою, виходячи із того, що Д - кількість днів нарахування відсотків, яка рахується від календарної дати 18.09.2020 включно;
- нарахувати до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецконсалтинг» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9; ідентифікаційний код: 32376280) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ві Ком» (08340, Київська обл., Бориспільський район, с. Гнідин, вул. Озірна, буд. 24; ідентифікаційний код 39479138) інфляційні втрати за весь час прострочення до моменту виконання рішення за наступною формулою: В=С*І1/100* In/100*Ik/100, де В - сума нарахованих інфляційних втрат в гривнях, С - розмір заборгованості в гривнях, І1 - індекс споживчих цін на товари та послуги за жовтень 2020 (до попереднього місяця), In - індекс споживчих цін на товари та послуги за кожен наступний жовтню 2020 місяць (до попереднього місяця), n -2, 3 … k-1 місяць, Ik - індекс споживчих цін на товари та послуги за останній місяць, який передує календарній даті погашення Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецконсалтинг» вказаного судом боргу.
Відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (ч. 5 ст. 244 ГПК України).
Разом з тим, як вбачається з рішення суду від 08.02.2021, судом зазначено, що: «Згідно приписів ч.10 ст.238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Тобто, вимога про зазначення в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення не є самостійною позовною вимогою немайнового характеру, яка повинна оплачуватись судовим збором в розумінні норм ГПК України, оскільки вказана вимога заявляється безпосередньо не до відповідача у справі, а є за своєю правовою природою клопотанням позивача заявленими до суду про використання останнім передбаченого ч.10 ст.238 ГПК України відповідного права.
Таким чином, зазначаючи в тексті судового рішення про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, суд лише використовує своє право на вчинення дій встановлене ч.10 ст.238 ГПК України.
Остаточна сума відсотків у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.11,12 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимоги позивача про нарахування 3 % річних та пені до моменту виконання рішення суду.
Разом з тим, приписами ч. 10 ст. 238 ГПК України не передбачено можливості зазначення в рішенні суду про нарахування інфляційних втрат, в зв'язку з чим, в цій частині клопотання задоволенню не підлягає.»
Таким чином, рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 вирішено питання щодо вимоги позивача про нарахування інфляційних втрат в порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України, в зв'язку з чим, заява про ухвалення додаткового рішення в частині не вирішення питання про нарахування інфляційних втрат є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
В свою чергу, вимоги заявника про визначення порядку виконання органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду про нарахування до стягнення пені у розмірі 0,1% за кожний день прострочення за вказаною судом формулами, виходячи із того, що Д - кількість днів прострочення, яка рахується від календарної дати 18.09.2020 включно та визначення порядку виконання органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду про нарахування до стягнення 3% річних за вказаною судом формулою, виходячи із того, що Д - кількість днів нарахування відсотків, яка рахується від календарної дати 18.09.2020 включно, не підлягають розгляду в порядку ст. 244 ГПК України, оскільки:
- у тексті позовної заяви позивачем не визначалась початкова дата нарахувань, заявлених у порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України;
- положення (п. 10 ст. 238) Господарського процесуального кодексу України, якими передбачено право суду, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, тобто такі нарахування можливі на майбутнє, після ухвалення судового рішення та не можуть підмінювати собою позовні вимоги про стягнення таких витрат, нарахованих до подання позовної заяви та в процесі розгляду позовної заяви, які б могли бути заявлені позивачем як похідні позовні вимоги від вимоги про стягнення заборгованості, а не у порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України;
- за своєю правовою природою, зміст вимог про ухвалення додаткового рішення шляхом внесення змін до резолютивної частини рішення, зводиться до наявності описки у тексті рішення, що в свою чергу, врегульовано ст. 243 ГПК України, а не як помилково зазначає позивач, ст. 244 ГПК України.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд відмовляє у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві Ком" про ухвалення додаткового рішення, з огляду на відсутність передбачених ст. 244 ГПК України підстав для ухвалення додаткового судового рішення.
При цьому, принцип рівності сторін є одним із елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду в розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Останній потребує "справедливої рівноваги сторін": кожна сторона повинна мати розумну можливість надати свою позицію в умовах, які не створюють для неї суттєвих незручностей порівняно з іншою стороною (рішення у справі "Івон проти Франції" від 24.07.2003 року, рішення у справі "Нідерест-Хубер проти Швейцарії" від 18.02.1997 року).
Керуючись ст.ст. 221, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві Ком" про ухвалення додаткового рішення відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 256, 257 та підпунктом 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.А. Грєхова