ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.02.2021Справа № 910/15553/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві Ком"
про ухвалення додаткового рішення
у справі №910/15553/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві Ком"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецконсалтинг"
про стягнення заборгованості в розмірі 420 000,00 грн.
Представники учасників судового процесу: не викликались.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецконсалтинг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ві Ком» заборгованість в розмірі 420 000 (чотириста двадцять тисяч) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 300 (шість тисяч триста) грн. 00 коп. Нараховано до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецконсалтинг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ві Ком» пеню у розмірі 0,1% за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ до моменту виконання рішення за наступною формулою: В=С*1/100*Д, де В - розмір пені, С - розмір заборгованості в гривнях, Д - кількість днів прострочення. Нараховано до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецконсалтинг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ві Ком» 3% річних до моменту виконання рішення за наступною формулою: В=С*3/100*Д, де В - сума нарахованих відсотків в гривнях, С - розмір заборгованості в гривнях, Д - кількість днів нарахування відсотків.
11.02.2021 представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві Ком" подано заяву про ухвалення додаткового рішення, в обґрунтування якої, позивач зазначає про наявність підстав для ухвалення судового рішення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України, оскільки судом не вирішено питання про судові витрати позивача на професійну правничу допомогу та на відправлення поштової кореспонденції.
Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Таким чином, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якими відповідно до приписів ч. 2 ст. 161 ГПК України є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
З матеріалів справи вбачається, що першою заявою по суті спору, є позовна заява, у якій позивачем зазначено, що:
- позивач поніс витрати на відправлення відповідачу копії позовної заяви та очікує понести витрати на відправлення відповідачу відповіді на відзив;
- позивач поніс витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 6 300,00 грн.;
- позивач очікує понести витрати зі сплати професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 21 000,00 грн.
В свою чергу, у прохальній частині позовної заяви позивачем заявлено про вирішення питання про розподіл судових витрат після ухвалення рішення по суті позовної заяви.
Отже, звертаючись до суду з позовною заявою, позивачем наведено орієнтовний перелік судових витрат, без їх конкретизації по видах та сумах у прохальній частині позовної заяви, тобто, наводячи лише можливий, орієнтований їх перелік.
При цьому, позивачем в процесі розгляду справи заявлялось про те, що докази в підтвердження понесення судових витрат будуть надані в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України після ухвалення рішення суду по суті позовних вимог, разом з тим, станом на момент розгляду справи по суті, позивачем так і не було визначено суму судових витрат по витратам на професійну правничу допомогу та на відправлення поштової кореспонденції.
Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу та пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Так, частиною 8 статті 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Однак, ч. 8 ст. 252 ГПК України унормовано, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
При цьому, суд також звертає увагу позивача, що вирішення питання про судові витрати, у разі подання заяв в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України, має відбуватись виходячи із положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якою унормовано, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
З огляду на зазначені норми ГПК України, а також ураховуючи, що означена справа розглядалась за клопотанням позивача у порядку спрощеного позовного провадження, вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та витрат на відправлення поштової кореспонденції із їх конкретизацію по сумам, оскільки нормами чинного ГПК України не передбачено подання заяв у порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України та ч. 1 ст. 221 ГПК України при розгляді справ у порядку спрощеного позовного провадження.
Разом з тим, у даному випадку позивачем подано заяву про ухвалення додаткового рішення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України.
Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Однак, розглядаючи заяву позивача подану у порядку п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України, суд зазначає, що вимог про стягнення (розподіл) з відповідача витрат на професійну правничу допомогу із визначенням їх конкретного розміру, прохальна частина позовної заяви не містить.
Отже, з вищевикладеного вбачається, що у даному випадку у суду при прийнятті рішення були відсутні підстави для вирішення питання про судові витрати з огляду на незаявлення їх конкретного розміру, а отже посилання позивача на не вирішення судом питання про судові витрати є необґрунтованими, оскільки позовна заява не містить чітких вимог по судовим витратам.
При цьому, принцип рівності сторін є одним із елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду в розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Останній потребує "справедливої рівноваги сторін": кожна сторона повинна мати розумну можливість надати свою позицію в умовах, які не створюють для неї суттєвих незручностей порівняно з іншою стороною (рішення у справі "Івон проти Франції" від 24.07.2003 року, рішення у справі "Нідерест-Хубер проти Швейцарії" від 18.02.1997 року).
Керуючись ст.ст. 221, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві Ком" про ухвалення додаткового рішення відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 256, 257 та підпунктом 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.А. Грєхова