ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.02.2021Справа № 910/17762/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Державного підприємства "Первомайськвугілля"
до Державного підприємства "Держвуглепостач"
про стягнення заборгованості в розмірі 12 569 822,73 грн,
Представники учасників процесу згідно протоколу від 11.02.2021,
У листопаді 2020 року Державне підприємство "Первомайськвугілля" (далі - позивач, Підприємство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства "Держвуглепостач" (далі - відповідач, Держвуглепостач) про стягнення заборгованості в розмірі 12 569 822,73 грн, з якої 11 430 777,68 грн сума основного боргу, 546 210,47 інфляційні втрати та 592 834,58 грн три проценти річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача договірних обов'язків щодо повної оплати поставленого товару згідно договору поставки вугілля № 05-16/ЕН від 10.02.2016.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/17762/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.12.2020 та встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив та інших доказів.
За наслідками підготовчого засідання 02.12.2020 суд ухвалив відкласти підготовче засідання у справі на 13.01.2021.
У підготовче засідання 13.01.2021 позивач представників не направив, проте 13.01.2021 на офіційну електрону поштову адресу суду направив клопотання про розгляд справи без участі його представників, проти переходу до розгляду справи по суті не заперечив.
Відповідач представників не направив, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлений у встановленому чинним законодавством порядку.
За наслідками судового 13.01.2021 судом була постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті в судовому засіданні 11.02.2021.
21.01.2021 позивач подав до суду клопотання про здійснення судового розгляду за його участі за допомогою EasyCon.
11.02.2021 відповідач не направив свого представника для участі в судовому засіданні, про дату, час та місце проведення судового був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно статті 233 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) рішення у даній справі прийняте в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
10.02.2016 між Державним підприємством «Первомайськвугілля», як постачальником, та Державним підприємством «Держвуглепостач», як покупцем, був укладений договір поставки вугілля №05-16/ЕН (далі - договір). Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору Постачальник поставляє Покупцю вугільну продукцію (далі - вугілля) в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними у цьому договорі.
Згідно пункту 2.3 договору вугілля постачається рівномірно протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих на піввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс» в редакції 2000 року з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором, та за реквізитами Покупця, вказаними в Додатках до Договору. На виконання вказаного положення сторонами протягом 2016 року укладалися наступні додатки: №04/16-2 від 11.04.2016, №04/16-1 від 22.04.2016, №05/16-1 від 29.04.2016, №05/16-2 від 29.04.2016, №06/16-1 від 27.05.2016, №07/16-1 від 29.06.2016, №08/16-1 від 29.07.2016, №09/16-1 від 30.08.2016, №10/16-1/2 від 26.09.2016, №10/16-1 від 30.09.2016 року, №11/16-1 від 28.10.2016, №12/16-1 від 28.11.2016.
Додатковою угодою №1 від 13.12.2016 строк дії договору був подовжений до 31.12.2017. Для визначення умов поставок вугілля протягом 2017 року укладалися наступні Додатки до Договору №05-16/ЕН від 10.02.2016, №01/17-1 від 29.12.2016, №01/17-2 від 03.01.2017, №01/17-3 від 12.01.2017, №02/17-1 від 30.01.2017, №03/17-1 від 27.02.2017, №04/17-1 від 31.03.2017, №05/17-1 від 28.04.2017, №05/17-2 від 10.05.2017, №06/17-1 від 31.05.2017, №06/17-2 від 19.06.2017, №07/17-1 від 30.06.2017, №07/17-2 від 04.07.2017, №08/17-1 від 31.07.2017, №08/17-2 від 15.08.2017, №09/17-1 від 31.08.2017, №10/17-1 від 29.09.2017, №11/17-1 від 30.10.2017, №12/17-1 від 30.11.2017.
Додатковою угодою №5 від 14.12.2017 строк дії договору був подовжений до 31.12.2018. Наступними підписаними сторонами Додатками до договору №05-16/ЕН від 10.02.2016 узгоджено постачання вугілля протягом 2018 року: №01/18-1 від 29.12.2017, №04/18-1 від 30.03.2018, №04/18-2 від 02.04.201, №08/18-1 від 31.07.2018, №11/18-1 від 31.10.2018, №11/18-2 від 31.10.2018, №12/18-1 від 30.11.2018. Додатковою угодою №7 від 20.12.2018 термін дії договору продовжений до 31.12.2019.
Відповідно до пункту 2.7 договору право власності на вугілля від Постачальника до Покупця переходить після підписання між сторонами акту приймання-передачі вугілля. Згідно пункту 1 додаткової угоди №6 від 13.04.2018 до договору, якою Сторони домовились викласти пункт 2.7 в наступній редакції: «Датою виконання зобов'язання по поставці та датою переходу права власності на вугілля від Постачальника до Покупця є дата підписання Сторонами Акту приймання-передачі вугілля». На виконання умов Договору №05-16/ЕН від 10.02.2016 позивач передав у власність відповідача вугільну продукцію на суму 672 220 695,83 грн, що підтверджується актами приймання-передачі вугільної продукції: №34 від 28.04.2016, №35 від 28.04.2016, №36 від 28.04.2016, №40 від 30.04.2016, №41 від 30.04.2016, №43 від 11.05.2016, №42 від 11.05 2016, №44 від 11.05.2016, №45 від 11.05.2016, №46 від 11.05.2016, №47 від 18.05.2016, №48 від 19.05.2016, №49 від 19.05.2016, №50 від 25.05.2016, №51 від 25.05.2016, №52 від 31.05.2016, №53 від 31.05.2016, №54 від 31.05.2016, №55 від 31.05.2016, №56 від 31.05.2016, №57 від 31.05.2016, №58 від 31.05.2016, №59 від 14.06.2016, №60 від 14.06.2016, №61 від 14.06.2016, №62 від 16.06.2016, №63 від 24.06.2016, №64 від 24.06.2016, №65 від 30.06.2016, №66 від 30.06.2016, №67 від 30.06.2016, №68 від 13.07.2016, №69 від 13.07.2016, №70 від 13.07.2016, №71 від 14.07.2016, №72 від 18.07.2016, №73 від 19.07.2016, №74 від 21.07.2016, №75 від 22.07.2016, №76 від 25.07.2016, №77 від 26.07.2016, №78 від 26.07.2016, №79 від 28.07.2016, №80 від 31.07.2016, №81 від 31.07.2016, №82 від 31.07.2016,№83 від 31.07.2016, №84 від 31.07.2016, №85 від 16.08.2016, №86 від 16.08.2016, №87 від 16.08.2016, №88 від 18.08.2016, №89 від 18.08.2016, №90 від 31.08.2016, №91 від 31.08.2016, №92 від 31.08.2016, №93 від 31.08.2016, №94 від 15.09.2016, №95 від 16.09.2016, №96 від 23.09.2016, №97 від 30.09.2016, №98 від 30.09.2016, №99 від 30.09.2016, №100 від 11.10.2016, №101 від 12.10.2016, №102 від 18.10.2016, №103 від 20.10.2016, №104 від 31.10.2016, №105 від 31.10.2016, №106 від 31.10.2016, №107 від 31.10.2016, №108 від 30.11.2016, №109 від 30.11.2016, №110 від 30.11.2016, №111 від 30.11.2016, №112 від 30.11.2016, №113 від 30.11.2016, №114 від 30.11.2016, №115 від 20.12.2016, №116 від 20.12.2016, №117 від 21.12.2016, №1 від 12.01.2017, №2 від 12.01.2017, №3 від 12.01.2017, №4 від 12.01.2017, №5 від 12.01.2017, №6 від 12.01.2017, №7 від 24.01.2017, №8 від 24.01.2017, №9 від 24.01.2017, №10 від 31.01.2017, №11 від 31.01.2017, №12 від 31.01.2017, №13 від 31.01.2017, №14 від 09.02.2017, №15 від 17.02.2017, №16 від 09.02.2017, №17 від 22.02.2017, №18 від 22.02.2017, №19 від 22.02.2017, №20 від 28.02.2017, №21 від 28.02.2017, №22 від 28.02.2017, №23 від 15.03.2017, №24 від 15.03.2017, №25 від 15.03.2017, №26 від 17.03.2017, №27 від 24.03.2017, №28 від 24.03.2017, №29 від 31.03.2017, №30 від 31.03.2017, №31 від 31.03.2017, №32 від 31.03.2017, №33 від 31.03.2017, №34 від 12.04.2017, №35 від 24.04.2017, №36 від 24.04.2017, №37 від 24.04.2017, №38 від 25.04.2017, №39 від 30.04.2017, №40 від 30.04.2017, №41 від 30.04.2017, №42 від 30.04.2017, №43 від 31.05.2017, №44 від 31.05.2017, №45 від 31.05.2017, №46 від 31.05.2017, №47 від 31.05.2017, №48 від 31.05.2017, №49 від 31.05.2017, №50 від 07.06.2017, №51 від 07.06.2017, №52 від 07.06.2017, №53 від 07.06.2017, №54 від 07.06.2017, №55 від 20.06.2017, №56 від 20.06.2017, №57 від 20.06.2017, №58 від 27.06.2017, №59 від 27.06.2017, №60 від 27.06.2017, №61 від 27.06.2017, №62 від 30.06.2017, №63 від 30.06.2017, №64 30.06.2017, №65 від 30.06.2017, №66 від 30.06.2017, №67 від 30.06.2017, №68 від 30.06.2017, №69 від 21.07.2017, №70 від 21.07.2017, №71 від 24.07.2017, №72 від 31.07.2017, №73 від 31.07.2017, №74 від 31.07.2017, №75 від 31.07.2017, №76 від 31.07.2017, №77 від 31.07.2017, №78 від 31.07.2017, №79 від 31.07.2017, №80 від 11.08.2017, №81 від 11.08.2017, №82 від 11.08.2017, №83 від 11.08.2017, №84 від 11.08.2017, №85 від 16.08.2017, №86 від 16.08.2017, №87 від 16.08.2017, №88 від 17.08.2017, №89 від 21.08.2017, №90 від 21.08.2017, №91 від 31.08.2017, №92 від 31.08.2017, №93 від 31.08.2017, №94 від 31.08.2017, №95 від 31.08.2017, №96 від 31.08.2017, №97 від 12.09.2017, №98 від 12.09.2017, №99 від 12.09.2017, №100 від 30.09.2017, №101 від 30.09.2017, №102 від 30.09.2017, №103 від 30.09.2017, №104 від 12.10.2017, №105 від 12.10.2017, №106 від 12.10.2017, №107 від 12.10.2017, №108 від 27.10.2017, №109 від 27.10.2017, №110 від 27.10.2017, №111 від 31.10.2017, №112 від 31.10.2017, №113 від 31.10.2017, №114 від 31.10.2017, №115 від 13.11.2017, №116 від 13.11.2017, №117 від 30.11.2017, №118 від 30.11.2017, №119 від 30.11.2017, №120 від 30.11.2017, №121 від 30.11.2017, №122 від 30.11.2017, №123 від 14.12.2017, №124 від 14.12.2017, №125 від 15.12.2017, №126 від 21.12.201, №127 від 21.12.2017, №128 від 28.12.2017, №129 від 28.12.2017, №130 від 31.12.2017, №131 від 31.12.2017, №132 від 31.12:2017, №1 від 17.01.2018, №2 від 17.01.2018, №3 від 17.01.2018, №4 від 17.01.2018, №5 від 17.01.2018, №6 від 22.01.2018, №7 від 25.01.2018, №8 від 29.01.2018, №9 від 31.01.2018, №10 від 31.01.2018, №11 від 13.02.2018, №12 від 13.02.2018, №13 від 14.02.2018, №14 від 16.02.2018, №15 від 22.02.2018, №16 від 28.02.2018, №17 від 28.02.2018, №18 від 28.02.2018, №19 від 06.03.2018, №20 від 06.03.2018, №21 від 12.03.2018, №22 від 14.03.2018, №23 від 14.03.2018, №24 від 14.03.2018, №25 від 16.03.2018, №26 від 16.03.2018, №27 від 16.03.2018, № 28 від 22.03.2018, №29 від 26.03.2018, №30 від 30.03.2018, №31 від 30.03.2018, №32 від 30.03.2018, №33 від 31.03.2018, №34 від 31.03.2018, №35 від 31.03.2018, №36 від 12.04.2018, №37 від 12.04.2018, №38 від 13.04.2018, №39 від 15.04.2018, №40 від 06.04.2018, №41 від 14.04.2018, №42 від 17.04.2018, №43 від 15.04.2018, №44 від 24.04.2018, №45 від 27.04.2018, №46 від 30.04.2018, №47 від 30.04.2018, №48 від 08.05.2018, №49 від 10.05.2018, №50 від 10.05.2018, №51 від 17.05.2018, №52 від 21.05.2018, №53 від 21.05.2018, №54 від 21.05.2018, №55 від 22.05.2018, №56 від 22.05.2018, №57 від 24.05.2018, №58 від 24.05.2018, №59 від 24.05.2018, №60 від 31.05.2018, №61 від 31.05.2018, №62 від 31.05.2018, №63 від 31.05.2018, №64 від 31.05.2018, №65 від 07.06.2018, №66 від 10.06.2018№67 від 07.06.2018, №68 від 08.06.2018, №69 від 08.06.2018, №70 від 08.06.2018, №71 від 11.06.2018, №72 від 14.06.2018, №73 від 14.06.2018, №74 від 15.06.2018, №75 від 18.06.2018, №76 від 22.06.2018, №77 від 22.06.2018, №78 від 22.06.2018, №79 від 25.06.2018, №80 від 27.06.2018, №81 від 30.06.2018, №82 від 30.06.2018, №83 від 30.06.2018, №84 від 30.06.2018, №85 від 11.07.2018, №86 від 11.07.2018, №87 від 19.07.2018, №88 від 16.08.2018, №89 від 21.08.2018, №90 від 22.08.2018, №91 від 28.08.2018, №92 від 28.08.2018, №93 від 31.08.2018, №94 від 31.08.2018, №95 від 31.08.2018, №96 від 31.08.2018, №97 від 12.09.2018, №98 від 12.09.2018, №99 від 14.09.2018, №100 від 18.09.2018, №101 від 20.09.2018, №102 від 25.09.2018, №103 від 25.09.2018, №104 від 30.09.2018, №105 від 30.09.2018, №106 від 11.10.2018, №107 від 19.10.2018, №108 від 26.10.2018, №109 від 31.10.2018, №110 від 31.10.2018, №111 від 31.10.2018, №112 від 12.11.2018, №113 від 12.11.2018, №114 від 12.11.2018, №115 від 14.11.2018, №116 від 14.11.2018, №117 від 15.11.2018, №118 від 16.11.2018, №119 від 20.11.2018, №120 від 20.11.2018, №121 від 26.11.2018, №122 від 30.11.2018, №123 від 29.11.2018, №124 від 13.12.2018, №125 від 13.12.2018, №126 від 14.12.2018, №127 від 14.12.2018, №128 від 20.12.2018, №129 від 27.12.2018, №130 від 27.12.2018, №131 від 27.12.2018, №132 від 29.12.2018, №133 від 31.12.2018, №134 від 31.12.2018, №1 від 16.01.2019, №2; від 18.01.2019, №3 від 22.01.2019, №4 від 28.01.2019, №5 від 28.01.2019, №6 від 31.01.2019. Копії вказаних актів долучені до матеріалів справи.
Відповідно до пункту 6.3 договору Покупець оплачує Постачальнику вартість вугілля на умовах 90% попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника: Залишкові 10% вартості вугілля оплачуються протягом трьох банківських днів з дати підписання актів приймання-передачі вугілля та надання Постачальником документів, вказаних в пункті 3.1.6 та 3.1.7 договору.
Додатками до договору відповідно до пункту 4.4 договору Сторони мають право погодити інші, ніж передбачені умовами цього Договору, умови поставки вугілля. Керуючись вказаним положенням Додатками №05/16-1 від 29.04.2016, №06/16-1 від 27.05.2016, №07/16-1 від 29.06.2016, №08/16-1 від 29.07.2016, №09/16-1 від 30.08.2016, №10/16-1 від 30.09.2016, №11/16-1 від 28.10.2016, №12/16-1 від 28.11.2016 був узгоджений строк оплати Постачальнику вартості вугілля протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з моменту підписання відповідного акту приймання-передачі вугілля.
У порушення вище вказаних умов договору відповідач несвоєчасно та не у повному обсязі оплатив поставлену вугільну продукцію. Фактично відповідачем була проведена часткова оплата вугільної продукції на суму 621 845 185,30 грн, що підтверджується копіями виписок з особових банківських рахунків ДП «Первомайськвугілля» та копіями платіжних доручень, долучених до матеріалів справи.
Заборгованість за договором станом на день подання цього позову до суду склала 11 430 777,68 грн, що також підтверджується актами звіряння взаємних розрахунків станом на 31.01.2020 та станом на 31.07.2020.
Крім суми основного боргу позивач також просить суд стягнути з відповідача 546 210,47 грн інфляційних втрат та 592 834,58 грн три проценти річних за період з 06.02.2019 по 29.10.2020.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та інших заперечень.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, щодо позову господарський суд дійшов висновку про наступне.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільний кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Норми вказаної статті кореспондуються із приписами статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами частини 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
У силу вимог частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Так, умовами пункту 6.3 договору в редакції додатків №05/16-1 від 29.04.2016, №06/16-1 від 27.05.2016, №07/16-1 від 29.06.2016, №08/16-1 від 29.07.2016, №09/16-1 від 30.08.2016, №10/16-1 від 30.09.2016, №11/16-1 від 28.10.2016, №12/16-1 від 28.11.2016 сторони погодили строк оплати Постачальнику вартості вугілля протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з моменту підписання відповідного акту приймання-передачі вугілля.
Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги, факт підписання актів за поставками у період з 2016 року по 2019 року, строк виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором у частині оплати є таким, що настав.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок невиконання обов'язку з оплати поставленого товару в повному обсязі, за відповідачем обліковується заборгованість спірним договором в сумі 11 430 777,68 грн.
При цьому в матеріалах справи наявні акти звіряння між сторонами станом на 31.01.2020 та станом на 31.07.2020.
Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з положеннями статей 78, 79 ГПК кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача в розмірі 11 430 777,68 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про повне погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 592 834,58 грн та інфляційні втрати в розмірі 546 210,47 грн за період з 06.02.2019 по 29.10.2020.
Відповідно до вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові
Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові
Разом з тим, відповідно до листа Верховного Суду України "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р від 03.04.1997 при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пункт 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013).
При цьому, суд відзначає, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань. Аналогічна правова позиція викладена у пункті 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних та інфляційної складової боргу, суд дійшов висновку про те, що до стягнення з відповідача підлягає три проценти річних у розмірі 592 834,58 грн та інфляційні втрати в розмірі 486 623,46 грн (із розрахунку за повний місяць, тобто за період 01.03.2019-30.09.2020) .
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Таким чином, позовні вимоги ДП «Первомайськвугілля» є обґрунтованими, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Державного підприємства "Первомайськвугілля" до Державного підприємства "Держвуглепостач" про стягнення заборгованості в розмірі 12 569 822,73 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Держвуглепостач" (01601, місто Київ, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 4; ідентифікаційний код 40225511) на користь Державного підприємства "Первомайськвугілля" (93292, Луганська обл., Попаснянський р-н, місто Гірське(пн), ВУЛ. ІВАНА ДАНЬКОВА, будинок 21; ідентифікаційний код 32320594) 11 430 777,68 грн (одинадцять мільйонів чотириста тридцять тисяч сімсот сімдесят сім гривень 68 копійок) основного боргу за відвантажене вугілля, 592 834,58 грн (п'ятсот дев'яносто дві тисячі вісімсот тридцять чотири гривні 58 копійок) три проценти річних, 486 623,46 грн (чотириста вісімдесят шість тисяч шістсот двадцять три гривні 46 копійок) інфляційних втрат та 187 653,54 грн (сто вісімдесят сім тисяч шістсот п'ятдесят три гривні 54 копійки) судового збору.
3. У іншій частині в позові відмовити.
4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 15.02.2021.
СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ