ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.02.2021Справа № 910/13073/20
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,
при секретарі судового засідання Свириденко А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вин Агро"
вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, 6-в, м. Одеса, Одеська область, 65101
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО"
пров. Новопечерський, б. 19/3, корпус 2, каб. 33, м. Київ 42, 01042
про стягнення 1 276 969,16 грн.
За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вин Агро" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" про стягнення 1 276 969,16 грн. заборгованості за Договором №03122018-46/1г від 03.12.2018.
Ухвалою суду від 03.09.2020 вирішено здійснювати розгляд справи №910/13072/20 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 30.09.2020.
30.09.2020 року підготовче судове засідання не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Лиськова М.О. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 судове засідання у справі призначено на 28.10.2020.
У судове засідання, призначене на 28.10.2020, з'явився представник позивача, надав пояснення. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суд не повідомив, хоча про розгляд справи був належними чином повідомлений належним чином ухвалою суду від 07.10.2020.
Ухвалою суду від 28.10.2020, занесеною до протоколу судового засідання судом відкладено розгляд справи на 11.11.2020.
Ухвалою суду від 11.11.2020, занесеною до протоколу судового засідання судом ухвалено закрити підготовче провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 02.12.2020.
Ухвалою суду від 02.12.2020, занесеною до протоколу судового засідання судом зобов'язано позивача надати детальний розрахунок суми основного боргу, пені, інфляційних збитків та 3 % річних та після дослідження доказів перед судовими дебатами ухвалено відкласти судове засідання на 23.12.2020.
23.12.2020 судові засіданні з розгляду справ не відбулися із технічних причин.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2020 судове засідання у справі призначено на 27.01.2021.
27.01.2021 позивачем до суду надано заяву із детальним розрахунком суми заборгованості та штрафних санкцій, яка розцінена судом як заява про зменшення розміру позовних вимог. Судом заява про зменшення розміру позовних вимог прийнята до розгляду. Подальший розгляд справи здійснюватиметься з урахуванням означеної заяви.
У судове засідання 27.01.2021 з'явився представник позивача, заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Ухвалою суду від 27.01.2021, занесеною до протоколу судового засідання судом відкладено розгляд справи на 03.02.2021.
У судове засідання 03.02.2021 з'явився представник позивача, заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином ухвалою суду від 27.01.2021.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи № 910/113073/20, однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 03.02.2021 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
03 грудня 2018 року між ТОВ «ВИН АГРО» (далі - Позивач, Постачальник) та ТОВ «ГІППО»(далі - Відповідач, Покупець) було укладено Договір поставки № 031218-46/Іг (надалі по тексту - Договір), згідно умов якого Постачальник зобов'язується передавати товар у власність Покупця у відповідності до замовлень Покупця, а Покупець зобов'язується приймати його та проводити оплату за товар на умовах даного Договору.
Згідно п.п. 1.1., 1.2. Договору поставки, Постачальник зобов'язується передавати товар у власність Покупця у відповідності до замовлень Покупця, а Покупець зобов'язується приймати його та проводити оплату за товар на умовах даного договору. Поставка товару здійснюється на підставі накладної (их) згідно замовлення Покупця, яка (і) є невід'ємною частиною договору.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ним належним чином виконано умови Договору та поставлено відповідачеві Товар, що неоплачений останнім та сума якого складає 1 191 222,92 грн., що підтверджується видатковими накладними, відповідно до переліку, що наведений у тексті позовної заяви.
Відповідно до п.5.4. Протоколу розбіжностей від 03.12.2018 року до Договору поставки №031218-46/1г ід 03 грудня 2018 року оплата за поставлений товар здійснюється Покупцем в український національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника на протязі 60 (шістдесят) календарних днів з дня його поставки.
Станом на момент звернення позивача до суду із позовом, за твердженням позивача, котре не спростоване відповідачем та підтверджене наявними матеріалами справи, сума основного боргу відповідача за поставлений товар складає 1 191 222,92 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що станом на 31.08.2020 строк оплати товару поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Вин Агро" за видатковими накладними, що додані до позову, є таким що настав, однак відповідач, в порушення умов договору свої зобов'язання по повній та своєчасній оплаті не здійснив.
За твердженням позивача, котре не спростоване відповідачем, Покупець свій обов'язок не виконав, розрахунки за поставлений згідно вищевказаних видаткових накладних Товар не здійснив.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Вказане кореспондується з приписами ст. 205 Цивільного кодексу України.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).
За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).
Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Згідно з ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання зобов'язання і вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
За твердженням позивача, котре не спростоване відповідачем, станом на 31.08.2020 зобов'язання з оплати частини суми боргу у розмірі 1 191 222,92 грн. відповідачем не виконано.
Доказів оплати поставленого товару у сумі 1 191 222,92 грн. матеріали справи не містять. Вказане відповідачем не заперечується.
Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивачем заявлено до стягнення із відповідача 3% річних у розмірі 5 184,79 грн. та інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 853,27 грн.
Стосовно вказаних позовних вимог суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що він є арифметично вірним, таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 5 184,79 грн. та інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 853,27 грн., а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.
Стосовно вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 23 081,82 грн.
За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Сторони при укладені Договору скористались передбаченим чинним законодавством принципом свободи договору та у пункті 8.2.1 Договору, за угодою сторін, встановили, що у разі прострочення оплати товару, Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення,
З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що він є арифметично вірним, таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пеня у розмірі 23 081,82 грн., а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.
Відтак, з огляду на викладене вище, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача у зв'язку з задоволенням позову пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вин Агро" задовольнити.
2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" (провулок Новопечерський, будинок 9/3 корпус 2, м. Київ, 01042; код ЄДРПОУ 32650231) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вин Агро" (вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, 6-в, м. Одеса, Одеська область, 65101; код ЄДРПОУ 34253750) основного боргу у розмірі 1 191 222,92 грн., 3% річних у розмірі 5 184,79 грн., інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 853,27 грн., пені у розмірі 23 081,82 грн. та суму судового збору в розмірі 18 305,14 грн.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання та підписання повного тексту рішення 11.02.2021
Суддя М.О. Лиськов