ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.02.2021Справа № 910/17408/20
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Просто-Страхування" (Україна, 04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 10; ідентифікаційний код: 24745673)
до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" (Україна, 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 96; ідентифікаційний код: 35417298)
про стягнення 5 320,79 грн
Приватне акціонерне товариство "Просто-Страхування" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" (далі - відповідач) про стягнення 5 320,79 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до позивача перейшло право на отримання від відповідача компенсації шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
09.12.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач визнає факт укладення Договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/148884239, який був чинний станом на дату ДТП (13.11.2019), факт скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу Шевролет, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та застрахованого позивачем автомобіля Фольксваген, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Як зазначає відповідач, за результатами розгляду заяви позивача відповідачем було прийнято рішення про визнання вказаної ДТП страховим випадком та виплату позивачу страхового відшкодування в розмірі 15 687,85 грн, яке було перераховано на рахунок позивача 17.04.2020. За доводами відповідача, наданий позивачем Акт огляду транспортного засобу складено не оцінювачем, а інженером СТО - Галамагою А.Ю., представник відповідача на огляд не викликався та був позбавлений можливості визначити наявність попереднього відновлення ремонтом частин кузова автомобіля, відтак, на думку відповідача, висновок оцінювача, викладений у Звіті № 141361 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 19.10.2020, про те, що коефіцієнт фізичного зносу автомобіля дорівнює 0 є сумнівним та не ґрунтується на результатах огляду автомобіля. Відповідно до Звіту № 872-20 про розмір коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу від 03.02.2020, виконаного на замовлення відповідача, коефіцієнт фізичного зносу автомобіля Фольксваген, реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 57,66%. Розрахунок суми страхового відшкодування проводився виходячи з рахунку ФОП Ритко Д.В. № 2073313 від 26.11.2019, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 23 026,64 грн, з яких 12 727,70 грн - вартість складових, 7 584,00 грн - вартість робіт, 2 714,94 грн - вартість матеріалів, тоді як зазначає відповідач позивачем не було надано Звіту № 141361 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 19.10.2020 для виплати страхового відшкодування. Отже, за твердженнями відповідача, ним було виконано зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування в повному обсязі та вчасно.
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив у встановлений судом строк не скористався.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті
13.11.2019 об 11.00 год. на вул. Заболотного (ТЦ "Магеллан") в м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Фольксваген, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу Шевролет, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 .
За фактом ДТП водіями вказаних вище автомобілів було складено Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) від 13.11.2019.
Як вбачається із вказаного повідомлення, водій автомобіля Шевролет, реєстраційний номер НОМЕР_1 , допустив зіткнення із задньою частиною автомобіля Фольксваген, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено, зокрема, автомобіль Фольксваген, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який був застрахований у позивача на підставі Договору № 1800605 "Преміум Каско" від 03.12.2018.
13.11.2019 страхувальник позивача звернувся до позивача з повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку, та із заявою про здійснення виплати страхового відшкодування.
Відповідно до Акту огляду пошкодженого транспортного засобу № 141361 від 19.11.2019 в результаті ДТП застрахований позивачем автомобіль отримав пошкодження бамперу заднього, накладки бампера, спойлера бампера.
Згідно з наявним у матеріалах справи рахунком ремонтної організації (ФОП Ритко Д.В.) № 2073313 від 26.11.2019 вартість ремонту застрахованого позивачем автомобіля Фольксваген, реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 23 026,64 грн.
За змістом наявного в матеріалах справи Звіту № 141361 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 19.10.2020 вартість відновлювального ремонту автомобіля (матеріального збитку, завданого власнику автомобіля) Фольксваген, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахування коефіцієнту фізичного зносу (Ез = 0) та ПДВ на нові складники та матеріали, складає 21 345,29 грн.
На підставі Страхового акту № 141361 від 09.12.2019, відповідно до якого розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті, складає 21 008,64 грн, позивачем було виплачено своєму страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 21 008,64 грн, яке було перераховано на рахунок ФОП Ритко Д.В., що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією платіжного доручення № 21730 від 09.12.2019.
Як зазначає позивач, ним було направлено відповідачу заяву вих. № 04-173 від 16.01.2020 про страхове відшкодування на суму 21 008,64 грн, за результатами розгляду якої відповідачем було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 15 687,85 грн та 17.04.2020 здійснено виплату страхового відшкодування.
З огляду на те, що відповідач не здійснив виплату позивачу страхового відшкодування в повному обсязі, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь недоплачену частину страхового відшкодування в розмірі 5 320,79 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Вказана норма кореспондується зі статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Відповідно до п. 33.2 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідний підрозділ Національної поліції про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідного підрозділу Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.
Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України "Про затвердження максимальних розмірів страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України" № 698 від 17.11.2011 (із змінами і доповненнями), яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 07.12.2011 за № 1412/20150, затверджено максимальні розміри страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України з 01 лютого 2016 року - 50 000 гривень потерпілому.
Моторним (транспортним) страховим бюро України було встановлено відповідний зразок Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено Протоколом Президії МТСБУ від 11.08.2011 за № 274/2011 Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (далі - Інструкція).
Судом встановлено, що повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 13.11.2019 (далі - Повідомлення) містить наступну інформацію (по всім пунктам), зокрема:
- відповідно до п. 7.1 Інструкції повідомлення містить фактичну дату та час настання ДТП, місце ДТП (пункти 1, 2 Повідомлення);
- повну інформацію по пунктах 3 - 7, 9, 10, 14, 15 Повідомлення;
- відповідно до п. 7.9 Інструкції, в Повідомленні стисло зазначаються видимі пошкодження кожного транспортного засобу, що й було зроблено водіями. Зазначення переліку конкретних запчастин Інструкцією не передбачено;
- з Повідомлення вбачається, що водіями в пункті 13 було вказано розташування автомобілів;
- у пункті 14 Повідомлення водій автомобіля Шевролет, реєстраційний номер НОМЕР_1 , визнав свою вину в скоєнні ДТП.
Відповідно до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Оформлене у відповідності до зазначеної Інструкції учасниками дорожньо-транспортної пригоди Повідомлення в силу положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є підставою для прийняття страховиком рішення щодо здійснення страхового відшкодування.
Судом враховано, що страховик за договором добровільного страхування прийняв Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) від 13.11.2019 як належний доказ настання страхового випадку і виплатив за ним своєму страхувальнику відповідну суму страхового відшкодування.
У відзиві на позовну заяву відповідач визнав факт скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу Шевролет, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та застрахованого позивачем автомобіля Фольксваген, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Враховуючи вищевикладене, Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) від 13.11.2019 підтверджує настання дорожньо-транспортної пригоди за участю вказаних вище автомобілів, а також те, що винною особою у дорожньо-транспортній пригоді є водій автомобіля Шевролет, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який допустив зіткнення з автомобілем Фольксваген, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що не заперечується відповідачем при розгляді цієї справи.
Суд встановив факт виконання позивачем умов Договору № 1800605 "Преміум Каско" від 03.12.2018 та виплати, на підставі заяви страхувальника, Страхового акту №141361 від 09.12.2019, своєму страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 21 008,64 грн, яке було перераховано на рахунок ФОП Ритко Д.В., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 21730 від 09.12.2019.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Виходячи з наведеного, страховик внаслідок виконання обов'язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому, деліктне зобов'язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов'язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17.
Відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з Централізованої бази даних М(Т)СБУ цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Шевролет, реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на дату ДТП, була застрахована у відповідача згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/148884239, що не заперечується відповідачем, відтак особою, відповідальною за завдану внаслідок ДТП шкоду, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у межах, передбачених вказаним Законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є відповідач.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відтак, для визначення складових витрат, які підлягають відшкодуванню страховиком цивільно-правової відповідальності, підлягають застосуванню спеціальні норми закону, а саме п. 22.1 ст. 22 та ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Якщо для відновлення пошкодженого у дорожньо-транспортній пригоді транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників пошкодженого транспортного засобу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справах №910/3650/16, №910/32969/15 та у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №910/3867/16 та від 01.02.2018 у справі №910/22886/16.
Проведення оцінки розміру завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнта фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 № 142/5/2092 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 за № 1074/8395 (далі - Методика).
Відповідно до п. 1.6 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин; строк експлуатації - це період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.
Згідно з пунктом 7.38 Методики значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.
Пунктом 7.39 Методики унормовано, що винятками стосовно використання зазначених вимог є: а) КТЗ експлуатується в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг щонайменше вдвічі більший за середньорічний нормативний); б) складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм'ятин без пофарбування складової частини)); в) складові частини каркасу кузова, оперення кузова, кабіни та рами мають наскрізну корозію, що призвело до зниження витривалості і міцності матеріалу виготовлення цієї складової частини (складових частин) КТЗ; г) складові частини кузова, кабіни, рами КТЗ мають пошкодження у вигляді деформації, за винятком таких, що підпадають під визначення експлуатаційних пошкоджень відповідно до пункту 1.6 розділу I цієї Методики; ґ) КТЗ експлуатувався в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4 до цієї Методики.
З наявного в матеріалах справи свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 вбачається, що рік випуску автомобіля Фольксваген, реєстраційний номер НОМЕР_2 - 2014, відтак в силу вказаних вище положень чинного законодавства України значення коефіцієнту фізичного зносу дорівнює нулю.
Доказів наявності винятків, що передбачені п. 7.39 Методики, відповідачем суду не надано.
Відповідно до п. 1.6 Методики фізичний знос КТЗ (його складників) - це утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників).
Згідно з п. 2.4 Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Пунктом 3.9 Методики передбачено, що фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану КТЗ унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості КТЗ, що виникає в процесі його експлуатації. Фізичний знос може розраховуватись у вигляді коефіцієнта фізичного зносу складників залежно від технічного стану КТЗ, який відображає взаємозв'язок умов експлуатації і технічного стану КТЗ з вартістю його складників. Фізичний знос може також визначатись шляхом урахування погіршення технічного стану КТЗ унаслідок отриманих і усунених пошкоджень залежно від вартості їх усунення.
Визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, врегульовано Розділом VIII Методики.
Зокрема, згідно з пунктами 8.2, 8.3 Методики вартість матеріального збитку (У), завданого власнику КТЗ, визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження за наявності однієї з нижчезазначених умов: а) якщо, незважаючи на принципи внеску та найбільш ефективного використання, вартість відновлювального ремонту КТЗ не менша за його ринкову вартість; б) якщо сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу КТЗ і втрати товарної вартості не менша за ринкову вартість КТЗ; в) якщо неможливо відновити КТЗ відповідно до технічних вимог виробника. В інших випадках вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ (С врз) та величини ВТВ за формулою: Сврз = Ср + См + Сс х (1- Ез) + ВТВ, де: Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн; См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн; Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн; Ез - коефіцієнт фізичного зносу; ВТВ - величина втрати товарної вартості.
Отже, за змістом Методики збільшення від нуля до одиниці коефіцієнту зносу деталей автомобіля впливає на зменшення вартості його відновлювального ремонту, та за наявності коефіцієнту зносу деталей автомобіля при встановлення вартості його відновлювального ремонту застосування такого коефіцієнту є обов'язковим.
Згідно з наявним в матеріалах справи Звітом № 141361 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 19.10.2020 вартість відновлювального ремонту автомобіля (матеріального збитку, завданого власнику автомобіля) Фольксваген, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахування коефіцієнту фізичного зносу (Ез = 0) та ПДВ на нові складники та матеріали, складає 21 345,29 грн.
Заперечуючи проти позову, відповідач вказує, що наданий позивачем Акт огляду транспортного засобу складено не оцінювачем, а інженером СТО - Галамагою А.Ю., представник відповідача на огляд не викликався та був позбавлений можливості визначити наявність попереднього відновлення ремонтом частин кузова автомобіля, відтак, на думку відповідача, висновок оцінювача, викладений у Звіті № 141361 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 19.10.2020, про те, що коефіцієнт фізичного зносу автомобіля дорівнює 0 є сумнівним та не ґрунтується на результатах огляду автомобіля.
Втім, доводи відповідача щодо сумнівності висновку оцінювача, викладеного в Звіті №141361 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 19.10.2020, про те, що коефіцієнт фізичного зносу автомобіля дорівнює 0, є безпідставними, оскільки суд встановив, що в силу пунктів 7.38, 7.39 Методики значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю.
Посилання відповідача на те, що наданий позивачем Акт огляду транспортного засобу складено не оцінювачем, а інженером СТО - Галамагою А.Ю. вищезазначеного висновку суду не спростовує.
Відповідачем, в свою чергу, не надано належним чином обґрунтованих заперечень з приводу переліку пошкоджених деталей кузова автомобіля та невідповідності вартості зазначених у калькуляції матеріалів та виконаних робіт існуючим на час проведення ремонту цінам.
Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що перелік та вартість визначених у рахунку ФОП Ритко Д.В. № 2073313 від 26.11.2019 запчастин та виконаних робіт не відповідають пошкодженням транспортного засобу, які було завдано внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Зі змісту Звіту № 872-20 про розмір коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу від 03.02.2020, виконаного на замовлення відповідача, коефіцієнт фізичного зносу автомобіля Фольксваген, реєстраційний номер НОМЕР_2 , може складати, а не складає 57,66%.
При цьому, суд звертає увагу, що визначення у Звіті № 872-20 про розмір коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу від 03.02.2020 іншої вартості замінних складових та відновлюваного ремонту не підтверджує того, що страхувальнику за договором добровільного майнового страхування (потерпілому) було виплачено страхове відшкодування із включенням зайвих, необґрунтованих чи завищених витрат.
Надаючи оцінку доводам відповідача, в тому числі й стосовно того, що представник відповідача на огляд пошкодженого транспортного засобу не викликався та був позбавлений можливості визначити наявність попереднього відновлення ремонтом частин кузова автомобіля суд зазначає, що відповідачем клопотання про призначення судової експертизи в межах цієї справи не заявлялось, відтак доводи відповідача щодо наявності вказаних обставин відхиляються судом як необґрунтовані.
Отже, за висновками суду, у відповідача виник обов'язок з виплати страхового відшкодування в межах вартості відновлювального ремонту, яка визначена позивачем на підставі Звіту № 141361 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 19.10.2020, рахунку ФОП Ритко Д.В. № 2073313 від 26.11.2019, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, який дорівнює нулю.
Суд встановив, що відповідачем було перераховано на рахунок позивача страхове відшкодування в розмірі 15 687,85 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 14403 від 17.04.2020.
Згідно з п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Частиною 18 статті 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Відповідно до Полісу № ЕР/148884239 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 100 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн, отже позивачем при зверненні до суду з позовом було правомірно визначено страхове відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача, в розмірі 5 320,79 грн (21 008,64 - 15 687,85).
Згідно з частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає страхове відшкодування в розмірі 5 320,79 грн.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102,00 грн, відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.
Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5 000,00 грн суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвоката позивачем надано Договір про надання правової допомоги від 02.01.2020, Реєстр справ від 01.09.2020, Акт виконаних робіт від 30.09.2020 на суму 80 000,00 грн, зокрема по страховій справі №141361 (страхувальник ОСОБА_1 ) на суму 5 000,00 грн, Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних для надання правової допомоги від 30.09.2020 по страховій справі №141361 на суму 5 000,00 грн та платіжне доручення № 304 від 03.09.2020 на суму 80 000,00 грн.
Відповідач, в свою чергу, заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката та зазначає, що заявлений позивачем розмір вказаних витрат не є співмірним з ціною позову, з урахуванням вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України.
Суд зазначає, що надані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 5 000,00 грн не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18.
Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспівмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Відповідно до положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Дослідивши наявний у матеріалах справи Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних для надання правової допомоги від 30.09.2020 по страховій справі №141361 на суму 5 000,00 грн, судом встановлено, що надані адвокатом послуги (виконані роботи) щодо консультації замовника щодо порядку та строків надання правової допомоги, підготовчі дії, а також визначення підсудності розгляду позовної заяви, складу учасників судового процесу в контексті цієї справи не можна вважати такими, що є неминучими та необхідними.
Суд вважає, що у зв'язку з розглядом цієї справи, необхідними є витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката щодо підготовки та подання позовної заяви до суду.
При цьому, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5 000,00 грн не є співмірними із ціною позову, складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт (наданих послуг), стягнення адвокатських витрат у зазначеній позивачем сумі не відповідатиме критеріям розумності, необхідності, співмірності, справедливості і становитиме надмірний тягар для відповідача, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що обґрунтованими є витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката за підготовку позовної заяви в розмірі 1 000,00 грн, які відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України також покладаються на відповідача. Решта вказаних судових витрат покладається на позивача.
Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" (Україна, 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 96; ідентифікаційний код: 35417298) на користь Приватного акціонерного товариства "Просто-Страхування" (Україна, 04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 10; ідентифікаційний код: 24745673) страхове відшкодування в розмірі 5 320 (п'ять тисяч триста двадцять) грн 79 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 1 000 (одна тисяча) грн 00 коп.
3. Витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 4 000,00 грн покласти на позивача.
4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 15.02.2021
Суддя О.В. Нечай