03 лютого 2021 року Справа № 160/16328/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В. розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФАКТОР ГРУП" про визнання протиправними та скасування постанов, -
08 грудня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Груп", в якій позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про відкриття виконавчого провадження ВП №63622267 від 16 листопада 2020 року;
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Дорошкевич Віри Леонідівни про розмір мінімальних витрат у виконавчому провадженні ВП №63622267 від 16.11.2020 року;
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Дорошкевич Віри Леонідівни про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні ВП №63622267 від 16.11.2020 року.
Ухвалою суду від 15.12.2020 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня отримання ухвали суду шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 1 681,60 грн.
Так, на виконання вимог зазначеної ухвали 23.12.2020 року на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви разом із доказами сплати судового збору у розмірі 1 681,60 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 25.11.2020 року позивачу стало відомо про наявність виконавчого провадження ВП №63622267, зокрема, про винесення приватним виконавцем Дорошкевич Вірою Леонідівною постанов: про відкриття виконавчого провадження ВП №63622267 від 16.11.2020 року; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №63622267 від 16.11.2020 року; про стягнення з боржника основної винагороди ВП №63622267 від 16.11.2020 року. Позивач вважає, що вказані постанови є протиправними, оскільки винесені з порушенням вимог частини першої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", а саме, виконавчий документ прийнято приватним виконавцем не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи або за місцезнаходженням його майна. При цьому, зауважив, що ніколи не проживав у м. Києві та жодного нерухомого майна у м. Києві, він не має. Крім того, позивачем зазначено, що у нього відсутні фінансові зобов'язання перед стягувачем у вказаному виконавчому провадженні - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФАКТОР ГРУП". За таких обставин, просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 29.12.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/16328/20 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи з урахуванням особливостей розгляду даної категорії справ, передбачених статтями 268, 269, 287 Кодексу адміністративного судочинства України. Призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 14.01.2021 року о 16:00 год. Цією ж ухвалою витребувано у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни належним чином завірену копію виконавчого провадження ВП №63622267.
14.01.2021 року на адресу суду надійшла від позивача заява про стягнення з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.
Також, 14.01.2021 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів.
На виконання вимог ухвали суду, 14.01.2021 року на електронну адресу суду, з наступним наданням 20.01.2021 року через канцелярію суду, надійшов відзив на позовну заяву разом із матеріалами виконавчого провадження від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, згідно якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність, та відповідно на яку розповсюджується відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання. У виконавчому написі №78257 від 23.10.2020 року, що виданий приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., вказано місце проживання боржника - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Тобто, виконавчим документом чітко встановлено, що місце проживання ОСОБА_1 знаходиться в межах виконавчого округу м. Києва. За таких обставин, у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, у зв'язку із пред'явленням не за місцем виконання. Крім того, відповідачем зазначено, що приватний виконавець при прийнятті виконавчого документа до виконання не вправі вимагати від стягувача будь-які документи, ніж передбачені законом, а відтак, єдиним належним та допустимим доказом місця проживання боржника є виконавчий документ. При цьому, відповідач звертає увагу, що на час вирішення даного судового спору виконавчий напис №78257 від 23.10.2020 року є чинним, що позивачем не заперечується. Враховуючи вищезазначене, дії приватного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, постанови про стягнення з боржника основної винагороди та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження відповідають нормам чинного законодавства, а твердження позивача є безпідставними, що в свою чергу дають підставу суду для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
14.01.2021 року згідно довідки секретаря судового засідання Прогонної В.В. слухання справи №160/16328/20 знято з розгляду, у зв'язку із перебуванням судді Тулянцевої І.В. у відпустці.
20.01.2021 року на адресу суду надійшла заява від представника позивача - адвоката Лозицького Олександра Павловича про участь в судовому засіданні 03.02.2021 року об 16:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EasyCon" або "Zoom" на підставі ч.4 ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя.
27.01.2021 року на адресу суду засобами електронного зв'язку надійшла від представника позивача відповідь на відзив з додатками, а також заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. У відповіді на відзив на позовну заяву, представником позивачем зазначено, що відповідач жодним чином не заперечила та не спростувала викладене позивачем твердження в позовній заяві, яке чітко було обгрунтовано посиланням на норми Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, представник позивача звертає увагу суду, що приватному виконавцю достеменно було відомо, що ОСОБА_1 не проживав і не був зареєстрований за адресою, зазначеною у виконавчому написі нотаріуса, так як у виконавчому написі зазначено дві адреси, а саме, адресу проживання та адресу реєстрації. Проте, приватний виконавець не перевірила місцезнаходження боржника та винесла постанову про відкриття виконавчого провадження. Додатково звертаю увагу суду, що у відзиві на позовну заяву відповідач посилається на ті обставини, що виконавчий напис нотаріуса №78257 від 23.10.2020 року є чинним. Однак, ОСОБА_1 не міг оскаржити виконавчий напис нотаріуса у встановлений законом строк, оскільки не отримував його. 03.12.2020 року представник позивача звернувся до приватного виконавця з адвокатським запитом про надання копії виконавчого напису нотаріуса і лише 19.12.2020 року було отримано копію виконавчого напису нотаріуса №78257 від 23.10.2020 р. У зв'язку із чим, на теперішній час в Довгинцівському районному суді міста Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває цивільна справа №211/319/21 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою суду від 01.02.2021 року у задоволенні заяви представника позивача-адвоката Лозицького Олександра Павловича про участь у судовому засіданні 03.02.2021 року в режимі відеоконференції - відмовлено.
03.02.2021 року на електронну адресу суду надійшли заперечення від відповідача, згідно яких останній вважає заяву про стягнення витрат на правничу допомогу з приватного виконавця Дорошкевич В.Л. необґрунтованою, оскільки витрати на правничу допомогу документально не підтверджені, як того вимагає законодавство. Крім того, доводи, на які посилається позивач - є спростованими, а дії приватного виконавця законними. У зв'язку з чим, просять у задоволенні заяви щодо стягнення витрат на правничу допомогу, відмовити.
У судове засідання 03.02.2021 року представники сторін та третьої особи не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи. Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФАКТОР ГРУП" правом подання пояснень по справі не скористалась.
Главою 11 Розділу II Кодексу адміністративного судочинства України визначено особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ, зокрема у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби та приватного виконавця. Однією з таких особливостей є скорочені строки розгляду справ цієї категорії.
Відповідно до приписів частини 4 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
З огляду на викладене та враховуючи те, що для цієї справи пріоритетним є її швидке вирішення та з урахуванням положень ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, судом вирішено розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Згідно з ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, дослідивши письмові докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд при винесенні рішення по справі виходить з наступного.
Судом встановлено, що 23.10.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем вчинено виконавчий напис №78257 про звернення стягнення з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), який є боржником за кредитним договором №134640 від 10.12.2012 року, укладеним з Публічним акціонерним товариством "ТЕРРА БАНК", правонаступником усіх прав та обов'язків якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФАКТОР ГРУП".
Матеріалами справи підтверджено, що 13.11.2020 року стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФАКТОР ГРУП" звернулося до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. із заявою (вих.№1003764 від 27.10.2020 року) про примусове виконання рішення, в якій просив відкрити за місцем проживання (перебування) боржника виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем за №78257 від 23.10.2020 року про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 , коштів у розмірі 28 693,46 грн., а також накласти арешт на все рухоме майно, грошові кошти на банківських рахунках боржника в межах суми заборгованості. У випадку встановлення доходу божника, яким є: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер платника податків: НОМЕР_1 , - звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без перевірки його майнового стану за місцем проживання (перебування) боржника.
16.11.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л., розглянувши заяву стягувача про примусове виконання на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича №78257 від 23.10.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФАКТОР ГРУП" заборгованості у розмірі 28 693,46 грн., винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №63622267, якою боржника зобов'язано подати декларацію про доходи та майно, попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Також, 16.11.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та винесено постанову про стягнення з боржника основної нагороди у виконавчому провадженні ВП №63622267.
Примірники вказаних постанов від 16.11.2020 року направлені приватним виконавцем на адресу позивача, зазначену у виконавчому написі нотаріуса та заяві стягувача, а саме: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим реєстрами.
Позивач пов'язує порушення своїх прав з діями відповідача щодо прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №63622267 від 16.11.2020 року та зазначає, що постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення з боржника основної нагороди, є похідними та підлягають скасуванню у зв'язку із незаконністю відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Згідно зі статтею 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII, примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Частинами першою, другою статті 5 Закону №1404-VІІІ передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону.
Частиною першою статті 4 Закону №1404-VIIІ визначено вимоги до виконавчого документа, а саме, що у виконавчому документі зазначаються, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Згідно з ч.4 ст.4 Закону №1404-VIIІ, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю (пункт 10).
Частиною першою статті 26 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону №1404-VIII, приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
На підставі частини першої статті 28 Закону №1404-VIIІ, копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі-документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України від 2 червня 2016 року №1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон №1403-VIII).
Згідно зі статтею 1 Закону №1403-VIII примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (надалі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 23 Закону №1403-VIII у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Частинами першою, другою статті 25 Закону №1403-VIII визначено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя; приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Положеннями статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 року №1382-IV (далі - Закон №1382-IV) установлено, що «місце перебування» - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; «місце проживання» - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; «реєстрація» - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Частиною другою статті 2 Закону №1382-IV визначено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню, визначені також в Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року №512/5 (далі - Інструкція №512/5), у редакції чинній, на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1 розділу ІІ Інструкції №512/5 визначено, що виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов'язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.
Відповідно до абзацу 3 пункту 3 розділу ІІІ Інструкції №512/5, у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо).
Абзацом 4 пункту 3 розділу ІІІ Інструкції №512/5 визначено, що у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення додається документальне підтвердження, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.
Згідно з пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції №512/5, виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа.
Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Інструкції №512/5, у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції №512/5, місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.
За змістом пункту 13 розділу ІІІ Інструкції №512/5, приватний виконавець самостійно проводить перевірку інформації про наявність боржника, його майна, місця роботи в іншому виконавчому окрузі або залучає для перевірки цієї інформації іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій за встановленою типовою формою (додаток 3).
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затверджено наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595 (далі - Порядок №296/5, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).
Відповідно до пунктів 1 та 2 Глави 12 розділу І Порядку №296/5, захист цивільних прав здійснюється нотаріусом шляхом вчинення виконавчого напису. Виконавчі написи вчиняються нотаріусами на документах, які встановлюють заборгованість або передбачають повернення майна.
Згідно із підпунктами 2.1, 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку №296/5, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені:
- відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника;
- дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи;
- номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи;
- строк, за який має провадитися стягнення;
- інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.
Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.
Пунктом 4 Глави 16 розділу II Порядку №296/5 визначено зміст виконавчого напису, зокрема, найменування та місце проживання (місцезнаходження) боржника, дату й місце його народження, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб).
Відповідно до підпунктів 7.1, 7.6 Глави 16 розділу II Порядку №296/5, у справах нотаріуса залишається копія документа, що встановлює заборгованість, чи правочину, за яким здійснюється стягнення, або витяг з особового рахунку боржника і примірник виконавчого напису. Якщо для вчинення виконавчого напису, крім документа, що встановлює заборгованість, необхідно подати й інші документи, зазначені в Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 №1172, то вони до виконавчого напису не приєднуються, а залишаються у матеріалах нотаріальної справи.
Аналіз наведених положень чинного законодавства дозволяє дійти висновку, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов'язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року в справі №804/6996/17, від 30 квітня 2020 року в справі №580/3311/19.
При цьому, при надходженні виконавчого документа приватний виконавець зобов'язаний перевірити наявність в ньому всіх обов'язкових реквізитів, визначених частиною першою статті 4 Закону №1404-VIIІ, зокрема, прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.
У постанові від 09.12.2020 року (справа №460/3537/20) Верховним Судом зазначено, що правильне вирішення спору у вказаних категоріях справ залежить від того, чи знаходиться адреса місця проживання або місця перебування боржника (фізичної особи) або місцезнаходження майна боржника, що вказана у виконавчому документі, в межах виконавчого округу приватного виконавця. Якщо адреса місця проживання/перебування боржника (фізичної особи) або місцезнаходження майна боржника, вказана у виконавчому документі, знаходиться в межах виконавчого округу приватного виконавця, то відкриття виконавчого провадження, за умови дотримання приватним виконавцем інших вимог Закону №1404-VIII, є правомірним.
Якщо ж адреса місця проживання або місця перебування боржника (фізичної особи) або місцезнаходження майна боржника, вказана у виконавчому документі, знаходиться поза межами виконавчого округу приватного виконавця, приватний виконавець зобов'язаний повернути такий виконавчий документ.
У випадку пред'явлення виконавчого документа не за місцем проживання або місцем перебування боржника (фізичної особи), а за місцезнаходженням майна боржника, на стягувача покладено обов'язок надати документальне підтвердження, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.
Як вбачається з матеріалів справи, спірна постанова приватного виконавця від 16.11.2020 року про відкриття виконавчого провадження ВП №63622267, прийнята з урахуванням інформації, відображеної у виконавчому документі (виконавчому написі нотаріуса №78257 від 23.10.2020 року) про місце проживання (перебування) боржника (фізичної особи) за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому, доводи позивача, що він не проживає за вказаною адресою та жодного майна у м.Києві не має, суд оцінює критично та відхиляє як безпідставні, з огляду на таке.
Частиною 4 статті 4 Закону №1404 встановлено вичерпний перелік підстав для повернення виконавчого документа. На етапі вирішення питання про відкриття виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа у приватного виконавця відсутній обов'язок, а отже і будь-який механізм, спрямований на перевірку законності виконавчого документа та правильності визначення в ньому адреси місця проживання/перебування боржника. Відповідальність за вчинення виконавчого напису відповідно до вимог Глави 16 розділу II Порядку №296/5 несе нотаріус, як особа, яка вчиняє виконавчий напис.
Перевірка ж майнового стану боржника, розшук боржника та/або його майна здійснюється у вже відкритому виконавчому провадженні (ч.2, ч.4 ст.13, ч.7 ст.26, ст.36, ч.8 ст.48 Закону №1404).
Отже, слід зазначити, що чинною редакцією Закону України "Про виконавче провадження" не передбачено проведення виконавчих дій спрямованих на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження.
Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2019 року у справі №511/1342/17 "...виконавець не має обов'язку перевірити місцезнаходження боржника, що зазначив стягувач у виконавчому документі".
Щодо твердження позивача про те, що останнім не укладалося жодних кредитних договорів з ТОВ "ФК "ФАКТОР ГРУП", суд з цього приводу вважає за потрібне зазначити, що позивачем на підтвердження вказаного не надано до суду ні доказів звернення до правоохоронних органів із заявою в порядку ст.214, 215 КПК України про вчинення злочину, а ні доказів визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Між тим, з матеріалів виконавчого провадження ВП №63622267 вбачається, що до заяви про примусове стягнення заборгованості від 13.11.2020 року представником ТОВ "Фінансова компанія "ФАКТОР ГРУП" було долучено Кредитний договір № 134640 від 10.12.2012 року, укладений між Публічним акціонерним товариством "ТЕРРА БАНК" (Банк) і ОСОБА_1 (Позичальник), згідно з умовами якого Банк надає Позичальнику кредит у вигляді Овердрафту (11000,00 грн.) строком на 1 рік на умовах, визначених Публічною пропозицією та цим Кредитним договором, а також Виписку з особового рахунку за вказаним Кредитним договором № 134640 про те, що станом на 10.12.2019 року заборгованість по кредиту складає 28093,46 грн.
З тексту виконавчого напису нотаріуса № 78257 від 23.10.2020 року вбачається, що правонаступником усіх прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства "ТЕРРА БАНК" на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами є - ТОВ "Фінансова компанія "ФАКТОР ГРУП".
Таким чином, на момент прийняття рішення про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису №78257 від 23.10.2020 року, в якому було вказано адресу місця проживання боржника: АДРЕСА_1 , що знаходиться в межах відповідного виконавчого округу, у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни були всі визначені законом підстави для його відкриття.
За таких обставин, відсутні підстави для скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про відкриття виконавчого провадження ВП №63622267 від 16 листопада 2020 року.
При цьому, суд також зазначає, що оскільки постанови приватного виконавця Дорошкевич Віри Леонідівни у ВП №63622267 про розмір мінімальних витрат у виконавчому провадженні від 16.11.2020 року та про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні від 16.11.2020 року, є похідними від постанови від 16.11.2020 року про відкриття виконавчого провадження, яка судом визнана правомірною, відсутні підстави і для скасування вищенаведених постанов.
Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Приймаючи до уваги наведені вище висновки, суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, в тому числі, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн., суд зазначає наступне.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина 1 статті 139 вказаного Кодексу).
Зважаючи на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 72- 78, 90, 139, 205, 241-246, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (вул.Окіпної Раїси, буд.4-А, офіс 71-А, м.Київ, 02002), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФАКТОР ГРУП" (пр.Г.Сталінграду, корп.4, буд.6, м.Київ, 04210, код ЄДРПОУ 40911449) про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева