24 грудня 2020 року Справа № 160/9119/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В. розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
06 серпня 2020 року через систему «Електронний суд» представником позивача - Фещенком Миколою Леонідовичем подано позовну заяву в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску №0102591318 від 19.03.2018 щодо ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ).
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI прийнято рішення від 19.03.2018 року №0102591318 про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 23.04.2013 року до 18.01.2018 року на загальну суму 17 162,12 грн., в тому числі штраф (10%) у розмірі 798,97 грн. за період з 23.04.2013 року по 18.01.2018 року, штраф (20%) у розмірі 1 058,77 грн. за період з 21.01.2015 року по 18.01.2018 року та пеня (0,1% суми недоїмки) в розмірі 15 304,38 грн. з якими позивач не погоджується, зазначаючи, що прийняте рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню в судовому порядку.
Ухвалою суду від 11.08.2020 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання ухвали суду шляхом подання доказів сплати судового збору у розмірі 840,80 грн.; заяви про поновлення строків звернення до суду із відповідним обґрунтуванням причин пропущення таких строків разом із підтверджуючими доказами.
Так, 01.09.2020 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків разом із заявою про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та квитанцією про сплату судового збору.
Ухвалою суду від 04.09.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/9119/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою відповідачам надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
На виконання вимог вказаної ухвали 07.12.2020 року на адресу суду засобами електронного зв'язку від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого контролюючий орган заперечує проти позовних вимог, посилаючись на норми Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015 року та на практику суду апеляційної інстанції в аналогічних спорах. Крім того, відповідачем зазначено, що заборгованість з єдиного внеску, яка виникла за період з 2013 року по 2015 року позивачем погашена лише 18.01.2020 року за платіжним дорученням у сумі 13 100,00 грн., а тому сплата здійснена з порушенням законодавчо встановленого строку, у зв'язку з чим, контролюючим органом винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Вказує, що доводи позивача, що оскаржуване рішення прийнято без проведення будь-якої перевірки повноти та своєчасності проведення сплати єдиного внеску не ґрунтуються на нормах права. Вказане слугувало підставою для застосування до позивача штрафної санкції та нарахування пені, в результаті чого винесено оскаржуване рішення.
За правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України).
Оскільки в період, що припадав на час розгляду справи суддя Тулянцева І.В. знаходилась у відпустці та на лікарняному, рішення по справі ухвалено 24.12.2020 року.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в період з 14.11.1994 року по 19.12.2018 року був зареєстрований як фізична особа - підприємець та перебував на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області як платник податків і зборів, в тому числі і платником єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Так, відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та є загальнодоступною, судом встановлено, що 14.11.1994 року Виконавчим комітетом Криворізької міської ради було зареєстровано як фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (04.07.2005 дата запису державної реєстрації: 22270170000009339) та взятий на облік в Криворізькій Північній ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області. 30.12.2016 року проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 , номер запису: 22270060005009239, підстава - власне рішення ( https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result).
Також, судом встановлено, що 21.12.2017 року проведено державну реєстрацію підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (номер запису: 22270000000068106) та взятий на облік в Криворізькій Північній ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області. 19.12.2018 року проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 , номер запису: 22270060002068106, підстава - власне рішення (https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result).
Таким чином, позивач здійснював підприємницьку діяльність в період з 14.11.1994 по 30.12.2016 року та з 21.12.2017 по 19.12.2018 року.
Доказів зняття позивача з обліку в податковому органі на момент розгляду справи, сторонами не надано.
На підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області (правонаступником якого є ГУ ДПС у Дніпропетровській області) прийнято Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 19.03.2018 року №0102591318, яким застосовано до позивача штраф у розмірі 798,97 грн. за період з 23.04.2013 року до 18.01.2018 року, штраф у розмірі 1 058,77 грн. за період з 21.01.2015 року до 18.01.2018 року та нараховано пеню у розмірі 15 304,38 грн. (0,1% суми недоїмки). Загальна сума штрафної санкції та пені складає 17 162,12 грн.
Матеріалами справи також підтверджено, що у відповідь на звернення позивача від 13.07.2020 року щодо підстав нарахування штрафних санкцій, ГУ ДПС у Дніпропетровській області листом за вих. № 73288/10/04-36-57-60 від 24.07.20202 року повідомило ОСОБА_1 про те, що заборгованість з єдиного внеску у сумі 13044,46 грн. виникла за період з 2013 по 2016 роки, у зв'язку із чим, податковим органом було сформовано вимогу від 11.12.2017 року № Ф-1185-23 на суму 13044,46 грн. Вказана сума недоїмки була погашена 18.01.2018 року платіжним дорученням № @2PL662944 на суму - 13100,00 грн.
Також, позивача було повідомлено про те, що станом на 23.07.2020 року в інтегрованій картці платника податків обліковується заборгованість з єдиного внеску у розмірі 17475,30 грн., яка складається з наступних нарахувань:
- заборгованість по нарахованій пені згідно Рішення № 0102591318 у розмірі 9875,86 грн.;
- заборгованість по нарахованій штрафній санкції Рішення № 0102591318 у розмірі 227,90 грн.;
- заборгованість за 2 квартал 2018 року, яка виникла по строку 19.07.2018 року у розмірі 2457,18 грн.;
- заборгованість за 3 квартал 2019 року, яка виникла по строку 19.10.2019 року у розмірі 2457,18 грн.;
- заборгованість за 4 квартал 2019 року, яка виникла по строку 07.02.2019 року у розмірі 2457,18 грн.
При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що предметом позову являється правомірність винесення відповідачем Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 19.03.2018 року №0102591318 на суму 17 162,12 грн., у зв'язку із чим, питання щодо обставин виникнення недоїмки з єдиного внеску по іншим періодам (2 квартал 2018 року, 3-4 квартали 2019 року), судом не досліджуються.
Не погоджуючись з винесеним відповідачем Рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 19.03.2018 року №0102591318, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 01.07.2020 № 2464-VІ (далі - Закон №2464-VІ).
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VІ).
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2464, дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Як визначено ч.1 ст.3 Закону №2464-VІ, збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами, зокрема, обов'язковості сплати; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.
У розумінні п.3 ч.1 ст.1 Закону №2464-VІ, застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.
За визначеннями, наведеними у п.4-5 ч.1 ст.1 Закону №2464-VІ, мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця, тоді як, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п'ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.
Згідно п.4 ч.1 ст.4 вказаного Закону, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464-VІ, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VІ для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.3 ч.1 ст.7 Закону №2464-VІ).
Відповідно до ч.5 ст.8 Закону №2464-VІ, єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця (ч.8 ст.9 Закону №2464-VІ).
Єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (ч.1,5 ст.9 Закону №2464-VІ).
Днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі (ч.10 ст.9 Закону №2464-VІ).
У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч.11, 12 ст.9 Закону №2464-VІ).
Таким чином, відповідно до Закону єдиний внесок вважається сплаченим у день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі.
У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. (ч.2,3 ст.25 Закону №2464-VІ).
За рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення (ч.6 ст.25 Закону №2464-VІ).
Частинами 9, 10 цього Закону встановлено, що передача платниками єдиного внеску своїх обов'язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством. На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (ч.11 ст.25 Закону №2464-VІ).
Частиною 13 статті 25 Закону №2464-VІ нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
Частина 14 статті 25 Закону №2464-VІ про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення.
Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується (ч.16 ст.25 Закону №2464-VІ).
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 року за № 508/26953 (далі - Інструкція №449).
Згідно пункту 1 розділу VII Інструкції №449 за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.
Підпунктом 2 пунктом 2 розділу VII Інструкції №449 передбачено, що згідно з частиною одинадцятою статті 25 Закону до платників, визначених підпунктами 1- 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції у таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум; за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.
Як було зазначено раніше, Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області рішення від 19.03.2020 року №0102591318 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску винесено на підставі даних інтегрованої картки платника.
Міністерством фінансів України наказом від 07.04.2016 року №422, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 року за №751/28881, затверджено Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок).
Пунктом 2 Розділу І Порядку визначено, що інтегрована картка платника (далі - ІКП)- форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.
Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення (пункт 1 підрозділ 1 Розділ ІІ Порядку).
Суд визнає, що належними, допустимими, достатніми доказами несвоєчасної сплати фізичною особою-підприємцем сум єдиного внеску у спірний період є дані інтегрованої картки платника, які внесені до неї контролюючим органом в результаті подання платником звітних документів та сплати єдиного внеску (за фактом надходження інформації органів Державної казначейської служби України про надходження сум єдиного внеску).
З аналізу даних інтегрованої картки платника за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 вбачається, що позивачем належним чином не виконувались вимоги статті 9 Закону №2464-VІ, оскільки єдиний внесок за залишками, переданими Пенсійним фондом України за період з 2013 по 2015 роки сплачено з порушенням встановленого строку.
Так, як було встановлено судом та не заперечується сторонами, заборгованість з єдиного внеску, визначена у вимозі від 11.12.2017 року № Ф-1185-23 на суму 13044,46 грн. була сплачена лише 18.01.2018 року, що стало підставою для винесення 18.03.2018 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. При цьому кошти, сплачені позивачем, зараховувались в порядку календарної черговості виникнення боргу до повного погашення заборгованості.
Також, суд зазначає, що в період винесення оскаржуваного рішення позивач був офіційно зареєстрований як фізична особа - підприємець та перебував на обліку в податковому органі як платник єдиного внеску.
З урахуванням наведеного, нарахування ОСОБА_1 штрафних санкцій та пені на загальну суму 17 162,12 грн., у зв'язку із несплатою (неперерахуванням) або не своєчасною сплатою (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску у розмірі 10 відсотків до 01.01.2015 року на суму 798,97 грн. (за період з 23.04.2013 року до 18.01.2018 року) та 20 відсотків на суму 1 058,77 грн. (за період з 21.01.2015 року до 18.01.2018 року), а також нарахування пені у розмірі 15 304,38 грн. (0,1% на суму недоїмки за кожний день прострочення платежу, тобто, за період з 2013 року по 2018 рік), є правомірним і підстави для скасування оскаржуваного рішення від 19.03.2020 року №0102591318, відсутні.
Частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За приписами частин першої-третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом надано докази, які свідчать про правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені, а саме інтегровану картку платника та розрахунок штрафної санкції та нарахування пені із зазначенням в них дат виникнення боргу, сум боргу, дат погашення боргу, відсотків і сум нарахованих штрафних санкцій, відсотків і сум нарахованої пені у залежності від кількості днів прострочення.
У відповідності до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України платник податків має спростовувати ці доводи та навести свої, разом з тим, позивачем, вказано на протиправність винесення податковим органом оскаржуваного рішення, при цьому не надано доводів щодо відсутності порушення ним строку сплати єдиного внеску або іншого, правильного на його думку розрахунку штрафних санкцій та нарахування пені, та не зазначено на підставі чого він вважає, що відповідачем при здійсненні такого розрахунку допущено помилку.
Посилання позивача на те, що прийняттю рішення має передувати перевірка та складення акту за її результатами згідно пункту сьомого розділу VII вищевказаної Інструкції, яким передбачено, що рішення про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених пунктами 2, 3, 5, 6 цього розділу, за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає посадова особа органу доходів і зборів, є безпідставним, з огляду на те, що зазначена норма стосується також і прийняття рішень про нарахування пені та застосування штрафів і відносно інших видів порушень, зокрема за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (пункт 5), розрахунок штрафної санкції за яке (порушення) здійснюється виключно за даними акта документальної перевірки платника єдиного внеску. Крім того, вказаний пункт сьомий розділу VII Інструкції передбачає, що рішення приймається не лише за наслідками розгляду акта, а й за наслідками розгляду інших матеріалів про порушення.
З урахуванням наведеного, суд приходить висновку, що при винесенні рішення Головне управління ДФС у Дніпропетровській області діяло на підставі та у межах повноважень, визначених Законом, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 19.03.2018 року №0102591318.
У відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розподіл судових витрат не здійснюється.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 77, 90, 139, 243-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства У країни, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська 17-а, м.Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева