Житомирський апеляційний суд
Справа №274/6930/19 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст. 286 ч.1 КК України Доповідач ОСОБА_2
10 лютого 2021 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
потерпілої ОСОБА_9 ,
представника потерпілої ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №12019060050000932 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28 жовтня 2020 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Теофіполь Хмельницької області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, не працює, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
обвинуваченого за ч.1 ст. 286 КК України,
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , не оскаржуючи фактичні обставини справи та призначеної судом ОСОБА_8 міри покарання, просить вирок суду в частині стягнення 100 000 гривень у відшкодування моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок, яким стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 у відшкодування моральної шкоди 15 000 гривень. Вважає вирок суду в цій частині незаконним, ухваленим з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки при вирішення цивільного позову потерпілої, суд першої інстанції не врахував той факт, що цивільна правова відповідальність обвинуваченого була застрахована в ПАТ «СК «Універсальна», та безпідставно не залучив до участі у справі страхову компанію як відповідача чи співвідповідача. Крім того, зазначає, що суд першої інстанції не врахував майновий стан обвинуваченого.
В запереченні на апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , яке надійшло від потерпілої ОСОБА_9 , йдеться про безпідставність доводів апелянта та про залишення вироку суду без зміни. Крім того, потерпіла просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 на її користь витрати на правову допомогу в сумі 2400 грн.
Вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28 жовтня 2020 року ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень без позбавлення права керування транспортними засобами.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили не обирався.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 задоволено частково, та стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 5851 грн. 10 коп. у відшкодування матеріальної шкоди та 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. у відшкодування моральної шкоди. В решті позовні вимоги - залишено без задоволення.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_9 10600 (десять тисяч шістсот) грн. 00 коп. процесуальних витрат на правову допомогу.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави 3768 грн. 24 коп. процесуальних витрат, пов'язаних із залученням експертів при проведенні Житомирським НДЕКЦ МВС України двох судових експертиз технічного стану транспортного засобу та судової транспортно-трасологічної експертизи.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави 3140 грн. 00 коп. процесуальних витрат, пов'язаних із залученням експерта при проведенні Житомирським відділенням Київського НДІСЕ судової автотехнічної експертизи.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Як встановлено судом та зазначено у вироку, 16 серпня 2019 року близько 23 год. 00 хв. ОСОБА_8 , керуючи технічно справним автомобілем марки «NISSAN Bluebird», р.н. НОМЕР_1 , що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого Бердичівським МРЕВ УДАІ Житомирської області від 03.09.1998 року, належить ОСОБА_11 , рухався по вул. Горького в селищі Гришківці Бердичівського району Житомирської області в напрямку вул. Житомирської вказаного населеного пункту, де в автомобілі перебували пасажири: ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .
Перебуваючи на перехресті вулиць Горького-Житомирська в селищі Гришківці, де вулиця Горького є другорядною дорогою, а вулиця Житомирська - головною дорогою, водій ОСОБА_8 , проявив безпечність та неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою та її зміною, і в порушення вимог пунктів 10.1, 16.11 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, перед зміною напрямку свого руху та виїздом з другорядної дороги на головну дорогу, не переконався у безпечності виконання свого маневру і що це не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не надав дорогу транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі та безпричинно виїхав на перехрестя, де лівою боковою частиною керованого ним транспортного засобу допустив зіткнення із автомобілем марки «BMW Х5», р.н. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_15 , який рухався по головній дорозі вул. Житомирській в селищі Гришківці у напрямку м. Бердичева.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «NISSAN Bluebird», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток тазу: перелому верхньої гілки правої лобкової кістки, переломів передніх відділів лобкових горбиків обох лобкових кісток, перелому гілки правої сідничної кістки, перелому гілки лівої сідничної кістки; переломів VII,VIII, IX ребер зліва; множинних рваних ран лівого плеча, які є тілесними ушкодженнями середнього ступеню тяжкості, як такі, що потягли тривалий розлад здоров'я.
Порушення водієм ОСОБА_8 вимог пунктів 10.1, 16.11 Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв'язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 в підтримання апеляційної скарги, доводи прокурора, потерпілої ОСОБА_9 та її представника в заперечення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Враховуючи, що фактичні обставини справи, правильність кваліфікації дій та доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 в апеляційній скарзі не оспорюється, висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 в порушені правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та в апеляційній скарзі не оспорюється. Дії обвинуваченого ОСОБА_8 за ч.1 ст. 286 КК України кваліфіковані правильно.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд першої інстанції виходив із загальних засад призначення покарання - ст. 65 КК України та врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Призначене обвинуваченому ОСОБА_8 покарання в апеляційній скарзі не оспорюється.
Судом також вирішено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_9 в часткове задоволення цивільного позову заподіяну моральну шкоду в сумі 100 000 гривень.
Наведені в апеляційній скарзі доводи про невірне вирішення судом цивільного позову потерпілої в частині відшкодування моральної шкоди апеляційний суд вважає безпідставними виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, потерпілою ОСОБА_9 в порядку ст. 128 КПК України заявлено цивільний позов зі збільшенням позовних вимог до обвинуваченого ОСОБА_8 , в якому вона просить стягнути на її користь, зокрема моральну шкоду в сумі 250 000 грн. (т.2 а.п.16-19, 46-47). Спричинену моральну шкоду потерпіла оцінює у вказаній сумі в зв'язку з тим, що внаслідок ДТП вона зазнала фізичного болю та страждань, пов'язаних з отриманими тілесними ушкодженнями. Внаслідок отриманих травм вона відчуває себе безпорадною, фізично хворою людиною з дуже обмеженими можливостями, позбавлена можливості до самообслуговування, потребує стороннього догляду батьків, позбавлена можливості вести свій звичний спосіб життя, страждає на постійні болі внаслідок перелому кісток тазу. Крім того, вона постійно відчуває дискомфорт, а перші два місяці після ДТП взагалі не могла рухатися та була прикута до ліжка. Тривалий час їй надається медична допомога. Внаслідок отриманих травм вона позбавлена можливості жити повноцінним життям - навчатися в університеті (проходити повноцінний курс навчання, здавати заліки та екзамени), спілкуватися з однолітками, не може нормально пересуватися, оскільки кульгає та ходить з палицею. Внаслідок отриманих травм їй встановлено другу групу інвалідності, що негативно впливає на її фізичний та психологічний стан (т.2 а.п. 16-19, 46-47).
Задовольняючи частково позовні вимоги потерпілої щодо відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я
потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих
стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та
зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При
цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди,
суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
Отже, суд першої інстанції відповідно до вимог закону врахував, що моральна шкода потерпілій заподіяна суспільно небезпечними діями обвинуваченого, характер та обсяг душевних страждань потерпілої, яка втратила на тривалий час і до теперішнього часу так і не відновила повноцінну здатність пересуватися, пережила сильні душевні страждання, пов'язані із втратою можливості доглядати за собою, дорослою дівчиною, навіть у елементарних питаннях, не отримала від обвинуваченого належного відшкодування, внаслідок неправомірних дій обвинуваченого стала інвалідом 2 групи. Разом з цим, судом враховано молодий вік та соціальне положення обвинуваченого, який не працює, вчинив кримінальне правопорушення вперше, з необережності, та з урахуванням вимог розумності та справедливості, суд першої інстанції визначив розмір грошового відшкодування моральної шкоди обвинуваченим ОСОБА_8 в сумі 100 000 гривень.
Колегія суддів вважає, що в апеляційній скарзі не наведено підстав для зміни вироку суду у вказаній частині, відсутнє обгрунтування, що вказаний розмір моральної шкоди порушує принцип розумності та справедливості, оскільки внаслідок неправомірних дій обвинуваченого потерпіла ОСОБА_9 , 2000 року народження, отримала тілесні ушкодження, внаслідок яких набула 2 групу інвалідності.
Посилання апелянта на те, що суд не врахував майновий стан обвинуваченого та того, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 286 КК України, за формою вини є необережним, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки зі змісту вироку вбачається, що вказані обставини судом враховані.
Довід апелянта про те, що суд першої інстанції не врахував той факт, що цивільна правова відповідальність обвинуваченого була застрахована в ПАТ «СК «Універсальна», та безпідставно не залучив до участі у справі страхову компанію як відповідача чи співвідповідача, не може впливати на розмір завданої моральної шкоди.
Крім того, судом зазначено, що питання відшкодування збитків страховою компанією виходять за межі заявленого у провадженні цивільного позову.
Наведене узгоджується з висновком викладеним в постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 14.02.2018 року по справі № 754/1114/15-ц про те, що у спорах про відшкодування шкоди, завданої особі джерелом підвищеної небезпеки, право потерпілої особи на відшкодування завданих збитків реалізовується нею на власний розсуд, шляхом пред'явлення позову безпосередньо до винної особи або до страхової компанії, цивільно-правову відповідальність в якій застраховано завдавачем такої шкоди.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо вирішення цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди.
Крім того, в судовому засіданні апеляційного суду захисник ОСОБА_7 уточнив вимоги апеляційної скарги та просив зменшити розмір моральної шкоди стягнутої з обвинуваченого.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_8 є законним та обґрунтованим, тому підстав для його зміни чи скасування не вбачається.
Щодо вимоги потерпілої ОСОБА_9 про стягнення на її користь з обвинуваченого ОСОБА_8 витрат на правову допомогу в сумі 2400 грн., слід зазначити наступне.
Статтею 402 КПК України визначено порядок подання та зміст заперечення на апеляційну скаргу. Вказаною статтею не передбачено висування вимог щодо додаткового стягнення витрат на правову допомогу з обвинуваченого саме шляхом подання заперечення на апеляційну скаргу. Крім того, колегія суддів звертає увагу на розбіжність сум на правову допомогу зазначених потерпілою (2400 грн.) та в копії акту прийому-передачі наданих послуг (2800 грн.).
Разом з тим, колегія суддів відмічає, що потерпіла ОСОБА_9 не позбавлена можливості звернутися з вказаною вимогою до суду першої інстанції в порядку виконання вироку суду.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28 жовтня 2020 року щодо ОСОБА_8 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді: