Справа № 761/23174/20
Провадження № 2/761/7022/2020
01 лютого 2021 року суддя Шевченківського районного суду м.Києва Притула Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мажуга Владислав Юрійович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клименко Роман Васильович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
30 липня 2020 року до суду надійшла зазначена позовна заява.
В позовних вимогах позивач просить: визнати виконавчий напис №725 вчинений 26.02.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мажугою Владиславом Юрійовичем таким, що не підлягає виконанню.
Вимоги обґрунтовані тим, що спірний виконавчий напис було вчинено приватним нотаріусом в порушення діючого законодавства оскільки у відповідача відсутнє право на звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, так як він не є стороною договору за яким вчинено виконавчий напис; заборгованість не є безспірною; пропущено строки позовної давності (останній платіж було здійснено 22.05.2013 року, а тому строк позовної давності сплив 22.05.2016 року); не надано доказів направлення вимоги про дострокове погашення заборгованості.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04.08.2020 року було відкрито спрощене провадження у даній справі без виклику сторін.
20.09.2020 року до суду надійшла заява представника позивача про визначення суми судових витрат, понесених позивачем, в якій він просив стягнути з відповідача на користь позивача 8000,00 грн. витрат на правову допомогу.
06.10.2020 року від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мажуги В.Ю. надійшли матеріали оспорюваного виконавчого напису №725.
Відповідач не направив відзив на заявлені вимоги.
Представник позивача звертався до суду із заявою про слухання справи в порядку спрощеного провадження з викликом сторін, проте ухвалою суду від 01.02.2021 року в задоволенні клопотання було відмовлено.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані суду докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог за наступних підстав.
Частина 1 статті 4 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як встановлено в судовому засіданні, 18.05.2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 був укладений Договір №005-01083-180512 на відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки та обслуговування платіжної картки, за яким ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок з використанням платіжної картки № НОМЕР_1 в національній валюті та відкрито відновлювальну відкличну Кредитну лінію в загальному розмірі 30 000,00 грн. та на день укладання даного Договору встановлено ліміт Кредитної лінії на рахунку в сумі 4800,00 грн.
Позивач не заперечує факту укладення кредитного договору та отримання коштів.
Відповідно до протоколу електронного аукціону №UA-EA-2018-03-05-000024-а, від 30.03.2018 року, переможцем електронних торгів щодо активів ПАТ «Дельта Банк» було визначено ТОВ «ФК «Сіті Фінанс».
27.04.2018 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» було укладено договір про відступлення прав вимоги за кредитними договорами №408/К.
Як вбачається з матеріалів, які надані нотаріусу, ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» не надав доказів виконання ними п.4 Договору від 27.04.2018 року та сплати (зарахування) на рахунок Банку коштів в сумі 3 443 000,00 грн.
Не було надано таких доказів і суду, а тому нотаріус був позбавлений можливості встановити чи перейшло до заявника право вимоги за кредитним договором.
03.09.2019 року ОСОБА_1 було направлено претензію щодо виконання зобов'язань за кредитним договором №005-01083-180512. Як вбачається, докази отримання зазначеної претензії ОСОБА_1 - суду не надано.
26.02.2020 року ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мажуги В.Ю. про вчинення виконавчого напису.
26.02.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мажугою В.Ю. вчинено виконавчий напис, яким запропоновано звернути стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за Кредитним договором №005-01083-180512 від 18.05.2012 року, укладеного між ПАТ «Дельта Банк», правонаступником усіх прав та обов'язків якого на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами №408/К від 27.04.2018 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Сіті Фінанс».
Як зазначено, строк платежу за кредитним договором №005-01083-180512 від 18.05.2012 року, настав, Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 27.04.2018 року по 16.09.2019 року, сума заборгованості складає 7776,15 грн. в тому числі:
- прострочена заборгованість за сумою кредиту - 4662,40 грн.;
- прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 1988,75 грн.;
- строкова заборгованість за штрафами та пенями - 1125,00 грн.
Виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за №725.
На підставі виконавчого напису нотаріуса №725 від 26.02.2020 року, 27.05.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Клименко Р.В. відкрито виконавче провадження №62193497.
Відповідно ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 19 частини 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.
У відповідності до ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Главою 16 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. №296/5 передбачено порядок вчинення виконавчих написів.
Згідно п. 1.1 даної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Згідно п. 1.2 Інструкції, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися:
дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис;
найменування та адреса стягувача;
найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб);
строк, за який провадиться стягнення;
суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення;
розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника;
номер, за яким виконавчий напис зареєстровано;
дата набрання юридичної сили;
строк пред'явлення виконавчого напису до виконання.
Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
Пунктом 3.1 Інструкції визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи:
якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;
за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Крім того, пункт 3.3 Інструкції передбачає, що якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку.
Пунктом 3.5 Інструкції передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Позивач при зверненні до суду посилається на ту обставину, що виконавчий напис вчинено без надання доказів отримання позивачем вимоги про усунення порушень та спливу тридцяти днів з моменту одержання письмової вимоги про усунення порушень.
Так п.2.3 Інструкції (в редакції чинній на час вчинення виконавчого напису) визначав, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.
Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.
Отже, зі змісту зазначеного пункту можна зробити висновок, що направлення повідомлення та сплив 30 денного терміну з дня отримання такого повідомлення стосується вчинення виконавчого напису на Іпотечному договорі, проте не на кредитному договорі.
Як передбачено ст.88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Так, у своєму позові, позивач посилається на те, що виконавчий напис було вчинено з пропуском трирічного строку, встановленого ст. 88 Закону України «Про нотаріат», так як право вимоги банку щодо стягнення кредитних коштів - сплинув 22.05.2016 року, адже позивачем було добровільно сплачено кредитні кошти 22.05.2013 року у розмірі 350,00 грн.
Відповідач не надав суду доказів, що на момент звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису не було пропущено трирічний строк з дня настання права вимоги.
Разом з тим, відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.
На думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі за № 6-887цс17 суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Крім того, вказані висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).
Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.
Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 310/9293/15 (ЄДРСР № 71825964).
Як вбачається з матеріалів справи, суду не надано доказів, які б свідчили, що в даному випадку, при вчиненні виконавчого напису, нотаріусу разом з відповідною заявою стягувача було надано первинні фінансові документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
В той же час суд не може взяти до уваги як належний доказ існування заборгованості виписку з особового рахунку, яка вчинена за період з 27.04.2018 року по 16.09.2019 року так як з неї немає можливості зробити висновок про дати надання кредиту позивачу, дати сплати заборгованості за кредитом чи відсутності сплат за кредитом, не можливо зрозуміти порядок нарахування процентів та пені.
Відповідно ст.12 та ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, позивач просив стягнути на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Частиною 1 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.137 ЦПК України).
Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Крім того, ст. 137 ч. 4 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Водночас, відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається, в обґрунтування заявлених вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, позивач надав суду Договір про надання правничої допомоги №006/20 від 20.07.2020 року (далі - Договір), укладений між адвокатом Котовим С.О. та ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 3.1 Договору, Клієнт зобов'язується сплатити адвокату гонорар - винагороду за належним чином надані адвокатом послуги по наданню правничої допомоги, що надаються, у порядку та строки, визначені у додаткових угодах (замовленнях), які є невід'ємною частиною договору, шляхом сплати виставлених адвокатом рахунків за послуги.
Розмір гонорару визначається в залежності від складності роботи і витраченого часу за домовленістю сторін (п. 3.2 Договору).
Як вбачається з акту приймання-передачі наданої правової (професійної, правничої) допомоги від 27.07.2020 року, підписаного сторонами, вартість наданих послуг адвокатом, складає: 500,00 грн. - консультація щодо можливості звернення до суду з цивільним позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню; 1000,00 грн. - вивчення документів, наданих клієнтом, для підготовки і подання позову, вивчення та аналіз нормативно-правової бази; 4000,00 грн. - складання позовної заяви від 24.07.2020 року; 500,00 грн. - складання клопотання про витребування доказів; 2000,00 грн. - складання заяви про забезпечення позову, всього 8000,00 грн.
Оплата даних послуг підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №006/20/1 від 27.07.2020 року, на загальну суму 8000,00 грн.
Від відповідача не надходила заява про зменшення розміру витрат на правову допомогу.
Отже, оскільки з врахуванням вимог чинного законодавства, до стягнення підлягають витрати на правову допомогу у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовими засіданнями, під час ознайомлення з матеріалами справи в суді та підготовки клопотань, а також враховуючи те, що стороною позивача були надані відповідні розрахунки та докази надання послуг адвокатом, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 8000,00 грн.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.4, 77-81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» (ЄДРПОУ 39508708, юридична адреса: вул. Січових Стрільців,37-41, м. Київ), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мажуга Владислав Юрійович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клименко Роман Васильович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 06 лютого 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мажуга Владиславом Юрійовичем та зареєстрований в реєстрі за №725.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок та судовий збір в розмірі 840 гривень 80 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня отримання рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду .
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Н.Г.Притула