Справа № 761/14161/20
Провадження № 2/761/2033/2021
11 лютого 2021 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Рибак М.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» про відшкодування завданої майнової шкоди, -
У травні 2020 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі по тексту - позивач,) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач), третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО», відповідно до якого просило стягнути з відповідача на свою користь суму завданої майнової шкоди у розмірі 25776,25 грн. та витрати по сплаті судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.06.2017 року в м.Києві сталася дорожньо - транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля «ЗАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля «Форд», держаний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 . В результаті ДТП було пошкоджено застрахований в ПрАТ СК «ПЗУ Україна» автомобіль. Постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 02.08.2017 року особою винною в настанні ДТП визнано відповідача. Автомобіль «ЗАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1 на момент ДТП був застрахований у ПрАТ «СК «ПЗУ Україна. За умовами договору страхування, позивач відшкодував фактичну вартість відновлюваного ремонту пошкодженого автомобіля в розмірі 25776,25 грн. Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент настання страхового випадку була забезпечена у ПрАТ «СК «ВУСО» за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/003381629. Однак, ПрАТ «СК «ВУСО» відмовила у здійснення страхового відшкодування на підставі п. 37.1.4. ст. 37 Закону України ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Позивач звертався до відповідача з вимогою сплатити вказану суму коштів в порядку відшкодування шкоди, разом з тим відповідач залишив поза увагою вимогу, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Ухвалою від 27.05.2020 року по справі відкрито провадження.
22.07. 2020 року на адресу суду надійшли письмові пояснення представника третьої особи.
28.08.2020 року від сторони позивача надійшла відповідь на пояснення третьої особи.
На підставі розпорядження щодо повторного автоматичного розподілу справи № 01-08-950 від 05.10.2020 року, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали справи передані на розгляд судді Рибаку М.А. у зв'язку із відпусткою судді Кондратенко О.О.
Ухвалою від 07.10.2020 року цивільну справу за позовом Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія» ВУСО» про відшкодування завданої майнової шкоди, прийнято до свого провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Надіслав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомляв, відзив на позов не надавав.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. В своїх письмових пояснення просив суд подальший розгляд справи проводити з відсутності представника.
У відповідності до вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі доказів, проти чого не заперечував представник позивача.
Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що 26.06.2017 року в м.Києві сталася дорожньо - транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля «ЗАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля «Форд», держаний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 . В результаті ДТП було пошкоджено застрахований в ПрАТ СК «ПЗУ Україна» автомобіль «ЗАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1 .
Згідно положень ч.6 ст.82 ЦПК України вирок в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 02.08.2017 року у справі № 761/23790/17 відповідача визнано винним в порушенні ПДР України, що призвело до вказаної ДТП та притягнуто останнього до адміністративної відповідальності.
На момент ДТП транспортний засіб ««ЗАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1 , був застрахований у ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» відповідно до Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільної відповідальності від 20.03.2017 року № АМ 110534.
26.06.2017 року страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку по договору страхування.
Відповідно до рахунку - фактури № 7986 від 03.07.2017 року вартість відновлюваного ремонту пошкодженого застрахованого автомобіля складає 25776,25 грн., позивачем прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в загальній сумі 25776,25 грн. Факт виплати позивачем страхового відшкодування підтверджується платіжним дорученням № 24345 від 04.08.2017 року на суму 25776,25 грн.
Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент настання страхового випадку була забезпечена у ПрАТ «СК «ВУСО» за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/003381629. Однак, ПрАТ «СК «ВУСО» відмовила у здійснення страхового відшкодування на підставі п. 37.1.4. ст. 37 Закону України ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Позивач направляв на адресу відповідача вимогу про відшкодування завданої майнової шкоди, оплаченої ним на відновлення транспортного засобу у розмірі 25776,25 грн., разом з тим відповідач вказану вимогу залишив поза увагою, кошти позивачу у визначеному розмірі не сплатив.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Положеннями ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 6 вказаного Закону).
Згідно із ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов Договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором.
Згідно ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України та п. 38.2.1. ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Статтею 1166 ЦК України передбачає обов'язок особи, винної у заподіянні шкоди, відшкодувати її в повному обсязі.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
При цьому, відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1 ст. 76, ч. 1 ст.77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З врахуванням наведеного, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн., які сплачено позивачем за подання позову до суду.
Виходячи з наведеного та керуючись ст. 22, 36, 1166, 1187, 1191 ЦК України, Законом України «Про страхування», ст. 2, 4, 5, 10-13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 263-265, 273, 279, 352, 354-355 ЦПК України, суд -
Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» про відшкодування завданої майнової шкоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» суму завданої майнової шкоди в розмірі 25776 (двадцять п'ять сімсот сімдесят шість) гривень 25 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» судовий збір у розмірі 2102,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити сторін:
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна»: 01004, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40, код ЄДРПОУ 20782312.
ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО»: м.Київ, вул. К.Малевича, 21, код ЄДРПОУ 31650052.
СУДДЯ М.А. РИБАК