Справа № 372/4417/20
Провадження № 2-582/21
15 лютого 2021 року м. Обухів
Обухівський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Зінченко О.М.,
при секретарі судового засідання - Тищенко І.Д.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обухівської міської ради Київської області про визнання права власності на спадкове майно,
Позивачка звернулась до суду із даною позовною заявою, обґрунтовуючи, яку зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка є сестрою позивачки. До своєї смерті ОСОБА_2 мешкала за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно, зокрема житловий будинок з погосподарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , та земельні ділянки. Позивач - ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_2 , тільки нею подано заяву про прийняття спадщини після її смерті, інші спадкоємці відсутні. Позивачка подала до державного нотаріуса Обухівської районної державної нотаріальної контори відповідну заяву. На підставі заяви позивачки нотаріусом заведено спадкову справу. Проте, листом державного нотаріуса Обухівської районної державної нотаріальної контори від 16 листопада 2020 року за № 1015/02-14 позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що належав померлій ОСОБА_2 , оскільки відсутні документи, які підтверджують право власності померлої на такий об'єкт спадщини, та рекомендовано звернутись до суду.
Ухвалою судді від 24.12.2020 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання за загальними правилами позовного провадження.
Ухвалою судді від 01.02.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні.
Представник позивачів в судове засідання не з'явився, нажавши суду клопотання про слухання справи в його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився направивши суду заяву в якій просить слухати справу в відсутності їх представника позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Суд, перевіривши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 5,6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка є сестрою позивачки, що підтверджується свідоцтвом про смерть сер. НОМЕР_1 , виданим 02.10.2019 року виконавчим комітетом Григорівської сільської ради Обухівського району Київської області, актовий запис № 48.
Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшло: житловий будинок з погосподарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .
Протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, позивач, подала до державного нотаріуса Обухівської районної державної нотаріальної контори, заяву про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_2 . На підставі заяв нотаріусом заведено спадкову справу № 65199710 та видано Свідоцтва на право на спадщину на частину спадкового майна.
Листом державного нотаріуса Обухівської районної державної нотаріальної контори від 16 листопада 2020 року за № 1015/02-14 позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що належав померлій ОСОБА_2 , оскільки відсутні документи, які підтверджують право власності померлої на такий об'єкт спадщини.
Статтею 1223 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, а у разі відсутності заповіту, спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до абз. 3 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Внаслідок відсутності правовстановлюючого документа на житловий будинок, на ім'я спадкодавця ОСОБА_2 , який входять до складу спадкового майна, позивачка позбавлена можливості оформити спадкове майно (житловий будинок) через нотаріальну контору.
Згідно ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до п. 4 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої наказом Мінкомгоспу УРСР від 31.01.1966 року (надалі інструкція), реєстрації підлягали лише всі будинки та домоволодіння в межах міста і селища міського типу Української РСР, а відповідно до п. 6 Інструкції не підлягали реєстрації будинки і домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах. Отже, у сільській місцевості оформлення індивідуальних (приватних) будинків здійснювалося шляхом проведення у погосподарській книзі сільської ради відповідного запису та відкриття особистого рахунку на ім'я забудовника. Інших правовстановлюючих документів чинне на той час законодавство не передбачало.
Вказана правова позиція погоджується з Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» № 24-753/0/4-13 від 16.05.13 (далі - Листом).
Зокрема пунктом 3.1 Листа передбачено, що належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погоджено з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року.
Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56,Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.
До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.
Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).
Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Таким чином ОСОБА_2 на підставі записів у погосподарських книгах Григорівської сільської ради являлась власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було виготовлено технічний паспорт на будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до листа Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 30 липня 2012 року, № 40-19-5376 «Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів» вбачається, що документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.
Відповідно до вимог ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
У ст. 16 ЦК України зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно п. 1 ч. 2 ст. 16 цього Кодексу визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в абз. 14 п.3.3 листа від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних прав про спадкування» зазначив, що за відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Крім цього, згідно з Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 р. № 7/5, виконавчі органи місцевих рад мають право здійснювати оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, зокрема, на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти. При цьому вони виступають як суб'єкти владних повноважень, яким надані функції, делеговані державою, і здійснюють оформлення права власності за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам, тобто тоді, коли будівництво здійснено відповідно до вимог чинного законодавства з оформленням усіх необхідних документів.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позовні вимоги не суперечать чинному законодавству, не порушує права інших осіб, тому позов слід задовольнити.
Враховуючи вищевказане, керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 78, 81, 89, 259, 263, 265 ЦПК України, ст.ст. 328,331,1216,1223 Цивільного кодексу, суд,
Позов ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно задовольнити повністю.
Визнати за, ОСОБА_1 , в порядку спадкування право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 .
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М.Зінченко