Справа № 369/7429/20
Провадження №2/369/545/21
12.02.2021 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді - Дубас Т.В.,
за участю секретаря Мазурик Д.С.,
розглянувши матеріали заяви заступника керівника Київської обласної прокуратури Грабець І. про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі: Київської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним наказу, розпорядження та витребування землі з чужого незаконного володіння, -
В провадженні Києво-Святошинського перебуває цивільна справа за позовом Прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі: Київської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним наказу, розпорядження та витребування землі з чужого незаконного володіння.
До суду надійшла заява представника позивача про забезпечення позову відповідно до якої заявник просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222457400:03:002:5070 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1589096432224) і 3222457400:03:002:5071 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1589087932224).
Заборони ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) та будь-яким іншим фізичним і юридичним особам проводити будівельні роботи та здійснювати дії щодо державної реєстрації речових прав на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222457400:03:002:5070 і 3222457400:03:002:5071 (їх відчуження, оренди, суборенди, поділу та об'єднання тощо).
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що підставою пред'явлення вказаного позову (предметом позову) є те, що Головне управління Держземагентства у Київській області в порушення вимог ст. ст. 116, 118, 122 Земельного кодексу України, перевищивши свої повноваження, на підставі наказу від 13.01.2014№КИ/3222457400:03:002/00012141 передало у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку з кадастровим номером 3222457400:03:002:5035, що відноситься до категорії земель промисловості, а Києво-Святошинська районна державна адміністрація в порушення ч. 1, 2, 7 ст. 20 Земельного кодексу України на підставі розпоряджень від 07.03.2019 за № № 164, 167 незаконно змінила цільове призначення земельних ділянок.
Так встановлено, що на підставі спірного наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 13.01.2014 № КИ/3222457400:03:002/00012141 у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства передано земельну ділянку площею 1,4843 га з кадастровим номером 3222457400:03:002:5035.
В подальшому, ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 17.07.2014 № 2775 зазначену земельну ділянку відчужила на користь ОСОБА_2 .
Далі, ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 03.03.2018 № 762 відчужив вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_3 .
В свою чергу, ОСОБА_3 здійснено поділ належної йому земельної ділянки з кадастровим номером 3222457400:03:002:5035 площею 1,4843 га, внаслідок чого утворились земельні ділянки з кадастровими номерами 3222457400:03:002:5070 площею 1,2843 га та 3222457400:03:002:5071 площею 0,2 га.
В подальшому, на замовлення ОСОБА_3 розроблено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, з кадастровими номерами 3222457400:03:002:5070 та 3222457400:03:002:5071, цільове призначення яких змінюється із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для індивідуального садівництва (ділянка з кадастровим номером 3222457400:03:002:5071) і землі для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (ділянка з кадастровим номером 3222457400:03:002:5070) в адміністративних межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області, які затверджено розпорядженнями Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 07.03.2019 № 164 та№ 167.
На даний час у власності ОСОБА_3 відповідно до даних Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень перебувають земельні ділянки з кадастровими номерами 3222457400:03:002:5070 площею 1,2843 га - з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства та 3222457400:03:002:5071 площею 0,2 га - з цільовим призначенням для індивідуального садівництва.
Таким чином, починаючи з моменту незаконного відчуження Головним управлінням Держземагентства у Київській області спірних земельних ділянок, щодо останніх здійснено вже два правочини по перепродажу, здійснено поділ ділянок та змінено їх цільове призначення.
Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або об'єднання земельних ділянок.
У випадку спірних правовідносин, первинне виникнення об'єкту цивільних прав - земельної ділянки, відведеної на підставі наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 13.01.2014 № КИ/3222457400:03:002/00012141, з кадастровим номером 3222457400:03:002:5035 відбулося 20.01.2014 - з моменту її державної реєстрації на підставі рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Києво-Святошинського району індексний номер: 10266675.
В подальшому, в ході поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3222457400:03:002:5035 виникло два абсолютно нових об'єкта цивільних прав - земельні ділянки з кадастровими номерами 3222457400:03:002:5070 площею 1,2843 га та 3222457400:03:002:5071 площею 0,2 га.
Так, предметом позову на даний час є визнання недійсними наказу Головного управління Держземагентства у Київській області щодо відведення первинної земельної ділянки, визнання недійсними розпоряджень районної державної адміністрації щодо зміни цільового призначення новоутворених за рахунок останньої земельних ділянок та їх витребування з незаконного володіння діючих власників на користь законного власника - держави.
За таких обставин вбачається необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки, оскільки останні можуть бути у подальшому відчужені на користь третіх осіб, поділені чи об'єднані.
Так, спірні земельні ділянки до їх незаконного відведення перебували у складі земель промисловості, власником та розпорядником яких була та на даний час є Київська обласна державна адміністрація, що, в силу положень статті 82 Цивільного процесуального кодексу України, підтверджено рішенням господарського суду Київської області від 20.10.2014 № 911/897/13 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2013, а також інформацією КДП «Київгеоінформатика».
В матеріалах судової справи № 369/7419/20 вже містяться відповідні докази систематичної зміни власників спірних земельних ділянок, їх конфігурації та цільового призначення, а також вказані вище докази земель до категорії промисловості, у зв'язку з чим, останні не додаються до даної заяви про забезпечення доказів.
Водночас, до даної заяви про забезпечення позову долучаються оновлені інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Зазначеними вище доказами підтверджується наявність обґрунтованого ризику повторного відчуження відповідачами на користь третіх осіб спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 3222457400:03:002:5070 і 3222457400:03:002:5071, зміни їх конфігурації шляхом поділу та об'єднання, забудови, що свідчить про реальну загрозу ускладнення подальшого виконання судового рішення та ефективного захисту поновлення порушених прав і інтересів держави, за захистом яких звернувся до суду прокурор, у зв'язку з чим необхідно накласти арешт на вказані вище земельні ділянки, вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 та будь- яким іншим фізичним і юридичним особам проводити будівельні роботи, здійснювати дії щодо державної реєстрації речових прав на вказані земельні ділянки (їх відчуження, оренди, суборенди, поділу та об'єднання тощо).
Тому на підставі вищевказаного позивач просив суд заяву про забезпечення позову задовольнити у повному обсязі.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши заяву, всебічно та повно дослідивши доводи позивача, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи, має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може суттєво ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
П. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачає, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Як передбачено положеннями ч. 7ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.
Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК Українита до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК Українизаходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем належним чином не обґрунтовано необхідність застосування вказаного заходу забезпечення позову, не надано будь-яких належних та допустимих доказів того, що відповідачем умисно вчиняються дії спрямовані на відчуження спірного майна, задля уникнення виконання можливого рішення суду.
Саме лише посилання в клопотанні про забезпечення позову на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження їх доказами, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Зважаючи, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, за умови, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а позивачем таких доказів не надано, суд вважає необхідним в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Одночасно суд роз'яснює, що ця відмова не позбавляє позивача на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст.149-159,260,353,354 ЦПК України суд, -
У задоволенні заяви заступника керівника Київської обласної прокуратури Грабець І. про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі: Київської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним наказу, розпорядження та витребування землі з чужого незаконного володіння - відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Т.В. Дубас