Справа № 456/338/21
Провадження № 2/456/589/2021
про залишення позовної заяви без руху
11 лютого 2021 року Суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Бучківська В. Л. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», третя особа без самостійних вимог Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про захист прав споживача,
22 січня 2021 року до Стрийського міськрайонного суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій він просить визнати неправомірними дії Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» щодо ненадання тарифу на електроенергію, що відпускається населенню, яке проживає в житлових будинках, обладнаних у встановленому законом порядку електроопалювальними установками, та просить зобов'язати Приватне акціонерне товариство «Львівобленерго» видати йому підписаний паспорт точки розподілу з відміткою щодо можливості застосування тарифу на електроопалення за адресою: АДРЕСА_1 . Просить зобов'язати Приватне акціонерне товариство «Львівобленерго» здійснити перерахунок оплати за спожиту в житловому будинку по АДРЕСА_1 , оплачену електроенергію за тарифом, що відпускається населенню, яке проживає в житлових будинках, обладнаних в установленому законом порядку електроопалювальними установками, у період з 04.12.2017 і до дня звернення з позовом до суду. Також просить стягнути на його користь матеріальну шкоду у розмірі 409, 60 грн., моральну шкоду у розмірі 20000, 00 грн. та судові витрати по справі.
Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням ст.177 ЦПК України.
Пунктом 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно із ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; ціну продукції визначено неналежним чином; документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що заява про захист прав споживача має повністю відповідати вимогам ст.137 ЦПК ( 1502-06 ) щодо форми й змісту позовної заяви, зокрема, містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обгрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов'язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер). При прийнятті заяви слід мати на увазі, що згідно з ч.4 ст.24 Закону ( 1023-12 ) споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав. Відповідно до п.10 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" ( 7-93 ) від оплати цим митом заяв про захист прав споживачів звільняються також Державний комітет України у справах захисту прав споживачів і його органи, громадські організації (об'єднання) споживачів.
Суд звертає увагу, що позивач просить стягнути на його користь матеріальну шкоду у розмірі 409, 60 грн., моральну шкоду у розмірі 20000, 00 грн. та судові витрати по справі
Пунктом 2.2. Узагальненого науково-консультативного висновку стосовно визначення належності позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди до вимог майнового чи немайнового характеру, викладеного в Листі ВАСУ від 01.01.2015, зазначено, що майновий чи немайновий характер позовної вимоги про відшкодування (компенсації) моральної шкоди залежить від такого.
Згідно з ч. 3ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб.
Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження, то така вимога є немайновою.
Зазначений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 28 листопада 2018 року у справі №761/11472/15-ц.
За позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди має справлятися судовий збір в розмірі, встановленому Законом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що дана позовна заява містить вимоги немайнового характеру та вимоги майнового характеру та не відповідає вимогам ч. 4 ст. 177 ЦПК України, а саме, позивачем не сплачено судовий збір.
Згідно із ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
У відповідності до ст. ст. 1, 2 Закону України «Про судовий збір» за подання заяв, скарг до суду на всій території України справляється судовий збір, платниками якого є, громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір», судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» передбачено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року складає 2270 гривні.Таким чином, за подачу позовної заяви про стягнення моральної шкоди у розмірі 20000, 00 грн. позивачу необхідно сплатити судовий збір.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір становить 1% від ціни позову, але не менше- 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить: 908,00 грн.
Враховуючи, що позивач просить стягнути 20000, 00 грн. моральної шкоди, судовий збір за вказаною вимогою становить 908,00 грн.
Разом з тим, позивачу роз'яснюється, що він не позбавлений права звернутися до суду із заявою про звільнення від сплати судового збору, відстрочення чи розстрочення його сплати, з підстав, передбачених Законом України «Про судовий збір», надавши відповідні докази, які б свідчили про наявність таких підстав.
Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь судових витрат, слід зазначити наступне.
Згідно з ч.ч.5,6 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Частиною 2 ст. 83 ЦПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Однак, позивачем в супереч вимог ст. 177 ЦПК України до позовної заяви не надано доказів на підтвердження понесених ним судових витрат.
Згідно з ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Зважаючи на зазначені недоліки позовної заяви її необхідно повторно залишити без руху, а позивачу надати строк для їх усунення шляхом надання відповідних документів чи письмових пояснень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 259-261 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», третя особа без самостійних вимог Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про захист прав споживача залишити без руху.
Повідомити позивача ОСОБА_1 про необхідність усунути недоліки позовної заяви, вказані в мотивувальній частині ухвали суду у десятиденний строк з дня отримання ним цієї ухвали.
У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовну заяву вважати неподаною та повернути її позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя В. Л. Бучківська