Справа № 621/3503/20 Головуючий 1ї інстанції: ОСОБА_1
Апеляційне провадження № 11сс/818/152/21 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія : арешт майна
08 лютого 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
представника потерпілої - адвоката - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Зміївського районного суду Харківської області від 29 грудня 2020 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Зміївського ВП ГУНП у Харківській області ОСОБА_9 , погодженого з прокурором Зміївського відділу Чугуївської місцевої прокуратури ОСОБА_10 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12020220300000935 від 17.12.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України ,-
Ухвалою слідчого Зміївського районного суду Харківської області від 29 грудня 2020 року частково задоволено клопотання слідчого, погоджене з прокурором.
Накладено арешт, який полягає у забороні відчуження та розпорядження, земельними ділянками кадастровий №6321782500:01:000:0464 та №6321782500:01:000:0465, садовий будинок А-2 та Б-3, господарчу будівлю «В», огорожу №1, огорожу №2, колонку питної води №3, басейн №4 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 105369463217), розташованих за адресою АДРЕСА_1 , №178
В іншій частині клопотання слідчий суддя вирішив відмовити.
Представник власника майна ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги адвокат ОСОБА_8 посилався на те, що ухвала є необґрунтованою та незаконною у зв'язку з істотним порушенням вимог КПК України, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Прокурор до початку судового розгляду подав заяву в якій просить провести судовий розгляд без його участі та залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
В судове засідання апеляційного суду власники майна ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , будучи належним чином повідомленими про місце, дату та час розгляду апеляційної скарги, не з'явилися, причин неявки суду не повідомили.
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405, ч.2 ст. 422 КПК України, колегія суддів вважає за можливим проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутності прокурора, власників майна, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника потерпілої - адвоката ОСОБА_6 , який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів клопотання, що відповідно до витягу з кримінального провадження №12020220300000935, 17.12.2020 до ЄРДР було внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 190 КК України, з наступною фабулою: 17.12.2020 до чергової частини Зміївського ВП ГУНП в Харківській області надійшов рапорт оперуповноваженого сектору карного розшуку Зміївського ВП ОСОБА_12 про те, що в ході розгляду матеріалів ЖЄО №11246 за заявою ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено ознаки складу злочину, передбаченого частиною 2 статті 190 КК України.
Частиною 2 статті 190 Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність за заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому.
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 17 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Харківського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року, позовну заяву ОСОБА_13 до ОСОБА_7 , ОСОБА_11 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, третя особа - приватний нотаріус Зміївського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_14 задоволено, та вирішено: визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки № 6321782500:01:000:0464 від 06.11.2013, посвідчений приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_14 , та зареєстрований у реєстрі за № 2823; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки № 6321782500:01:000:0465 від 06.11.2013, посвідчений приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_14 , та зареєстрований у реєстрі за № 2825; визнати недійсним договір купівлі-продажу садового будинку "А-2", загальна площа 200,2 кв.м, житлова площа 126 кв.м; садового будинку "Б-3", загальна площа 239,0 кв.м, житлова площа 124,6 кв.м; господарчої будівлі "В"; огорожі № 1; огорожі № 2; колонки питної води № 3; басейну № 4 від 06.11.2013, посвідчений приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_14 , та зареєстрований у реєстрі за № 2821 (реєстровий номер об'єкту нерухомого майна 105369463217), що знаходяться на земельних ділянках з кадастровими номерами № 6321782500:01:000:0464 та № 6321782500:01:000:0465 за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 . Водночас, дія рішення зупинена до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Згідно копії витягу Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №237842865, №237843223 від 19.12.2020 вбачається, що земельні ділянки № 6321782500:01:000:0464 та № 6321782500:01:000:0465 перебувають у власності ОСОБА_7 , та які 11.11.2016 накладено арешт Зміївським РВ ДВС ГТУЮ у Харківській області.
Згідно копії з витягу Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №238003387 від 21.12.2020 вбачається, що садові будинки, літ. А-2, літ. Б-3, з наступним описом: садовий будинок літ. А-2. (цегла) загальна площа 200,2 кв.м, літня житлова площа 126,0 кв.м, садовий будинок літ. Б-3 (цегла) загальна площа 239,0 кв.м, літня житлова площа 124,6 кв.м та надвірні будівлі: господарча будівля літ. В., огорожа №1, огорожа №2, колонка питної води №3, басейн №4, за адресою: АДРЕСА_3 , перебувають у власності ОСОБА_7 , а відомості про державну реєстрацію обтяжень відсутні.
17.12.2020 потерпілою ОСОБА_13 в порядку статті 128 КПК України у кримінальному провадженні було подано цивільний позов до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 3 056 720 грн, завданої в наслідок скоєння злочину.
Слідчий суддя виходив з того, що з метою збереження речових доказів, забезпечення дієвості кримінального провадження та цивільного позову, а тому клопотання підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Крім того, ч.2 ст.170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Аналіз вище зазначеної норми закону свідчить, що Кримінальним процесуальним кодексом України чітко передбачені підстави для застосування такого виду забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
При цьому, ст.171 КПК України передбачено вимоги щодо змісту клопотання про накладення арешту на майно. Відповідно до вимог ч.2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
За правилами ч.ч.1,2 ст. 64-2 КПК України, третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.
Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів, не ставлячи під сумнів мету накладення арешту, вбачає, що ухвала слідчого судді не ґрунтується на нормах чинного КПК України.
Згідно матеріалів судового провадження вбачається, що станом на день звернення слідчого з клопотанням про арешт майна, підозру у кримінальному провадженні №12020220300000935 від 17.12.2020 року, не оголошено.
Також, з матеріалів судового провадження вбачається, що слідчий на час складання клопотання про арешт майна був обізнаний про те, що земельні ділянки на які він просив накласти арешт належать третій особі - ОСОБА_7 та не звернув уваги на вимоги ст.62-2 КПК України.
Крім того, під час розгляду клопотання про арешт майна, слідчому судді було відомо, що згідно копії з витягу Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельні ділянки № 6321782500:01:000:0464 та № 6321782500:01:000:0465 та садовий будинок А-2 та Б-3, господарчу будівлю «В», огорожу №1, огорожу №2, колонку питної води №3, басейн №4 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 105369463217), розташованих за адресою АДРЕСА_3 перебувають у власності ОСОБА_7 (а.с. 18-23)
За таких обставин, власник зазначеного майна на цьому етапі досудового розслідування у кримінальному провадженні бере участь у статусі третьої особи, що обумовлено необхідністю звернення з подібним клопотанням про арешт майна не слідчим, а лише прокурором, як того вимагають норми ч.2 ст.64-2 КПК України.
Вказані обставини об'єктивно свідчать про необґрунтованість клопотання, що обумовлювало необхідність постановлення процесуального рішення, передбаченого ч.3 ст.172 КПК України, щодо повернення прокурору матеріалів клопотання, на що суд першої інстанції не звернув уваги і постановив передчасне рішення.
Вочевидь, вказані обставини свідчать про не дотримання слідчим та прокурором вимог ч.2 ст.64-2 КПК України, хоча це клопотання погоджене прокурором і має його підпис.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання про арешт майна підлягає обов'язковому уточненню внаслідок необґрунтованості, що обумовлює процесуальну необхідність його повернення, відповідно до вимог ч.3 ст.172 КПК України, прокурору для усунення недоліків. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.
На підставі вказаного, судова колегія дійшла висновку, що ухвала слідчого судді Зміївського районного суду Харківської області від 29 грудня 2020 року підлягає скасуванню, апеляційна скарга - частковому задоволенню, а зазначене клопотання слідчого про накладення арешту підлягає поверненню прокурору для приведення клопотання у відповідність з вимогами ст.171 КПК України та усунення недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Зміївського районного суду Харківської області від 29 грудня 2020 року скасувати.
Матеріли клопотання слідчого СВ Зміївського ВП ГУНП у Харківській області ОСОБА_9 , погодженого з прокурором Зміївського відділу Чугуївської місцевої прокуратури ОСОБА_10 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12020220300000935 від 17.12.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, повернути прокурору для усунення недоліків та приведення у відповідність з вимогами ст.171 КПК України, надавши для цього строк 72 години з моменту отримання повного тексту ухвали.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді