Провадження № 11-кп/803/311/21 Справа № 204/7791/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
08 лютого 2021 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
законного представника ОСОБА_8
представника установи ОСОБА_9
особи, щодо якої застосовано примусові
заходи медичного характеру ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах особи щодо якої застосовано примусові заходи медичного характеру ОСОБА_8 на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2019 року про продовження примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_8 , -
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2019 року було продовжено застосування примусових заходів медичного характеру, призначених ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівці від 24 листопада 2016 року відносно ОСОБА_8 в умовах закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.
Продовжуючи примусові заходи медичного характеру відносно ОСОБА_8 суд першої інстанції враховував висновок комісії лікарів-психіатрів №1093 від 21 жовтня 2019 року, відповідно до якого ОСОБА_8 страждає на хронічне психічне захворювання, за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги та лікування в умовах суворого нагляду.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В своїй апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2019 року та постановити нову, якою задовольнити заяву в повному обсязі: звільнити ОСОБА_8 як особу яка була позбавлена свободи, прийняти ухвалу про припинення застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_8 , внаслідок змін (погіршення) у стані його психічного та фізіологічного здоров'я, у зв'язку з чим відпала потреба в раніше застосованих заходах медичного характеру, та у зв'язку із реальною загрозою для життя і здоров'я ОСОБА_8 .
Також, просить призначити комплексну комісійну судово-медичну експертизу та комплексну комісійну судово-психіатричну експертизу з метою визначення стану здоров'я ОСОБА_8 .
Витребувати від Садгірського районного суду м. Чернівці матеріали кримінального провадження №12016260090000204 (кримінальна справа №716/1511/16) відносно ОСОБА_8 з метою їх дослідження в судовому засіданні та перевірки фактів, що наведені в цій апеляційній скарзі.
Залучити до участі у розгляді апеляційної скарги в Дніпровському апеляційному суді перекладача з української мови на молдавську (румунську).
В обґрунтування апеляційної скарги захисник посилається на те, що ним було здійснено виїзд до Свято-Успенського чоловічого монастиря та відібрано пояснення у громадян, які там перебувають, згідно зібраних опитувань захисником з'ясовано, що обставини кримінального провадження відносно ОСОБА_8 встановлені не вірно, не об'єктивно, з істотними порушеннями права на захист недієздатної особи, внаслідок чого до нього було незаконно застосовано примусові заходи медичного характеру та свавільно позбавлено свободи, які підлягають припиненню.
На думку захисника досудове слідство відносно ОСОБА_8 , в якому було застосовано до останнього заходи примусового медичного характеру, проводилося однобічно та не об'єктивно, з грубим порушенням кримінально-процесуального права, з численними порушеннями статті 6 пункту 1 Конвенції, а Садгірський суд м. Чернівці цих порушень не усунув і постановив явно незаконну та необґрунтовану ухвалу від 24 листопада 2016 року про застосування до примусових заходів медичного характеру.
Також захисник звертає увагу, що стан здоров'я ОСОБА_8 істотно погіршився та реально склалася ситуація, яка загрожує життю і здоров'ю недієздатного ОСОБА_8 .
У зв'язку з тим, що вказана особа перебуває під повним контролем держави, то відповідальність за смерть і втрату життя недієздатного ОСОБА_8 , відповідно до приписів статті 2 Конвенції, нестимуть органи державної влади, які покликані здійснити ефективний контроль за законністю, надто тривалого утримання особи у ДЗ «Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом» МОЗ України і постійного, необґрунтованого продовження примусових заходів медичного характеру протягом трьох років.
На даний час будь-яка потреба у продовженні примусових заходів медичного характеру відсутня, оскільки відбулися істотні зміни у стані здоров'я ОСОБА_8 .
Продовження примусових заходів медичного характеру відносно недієздатного ОСОБА_8 становитиме нелюдське поводження, яке заборонено статтею 3 Конвенції.
Позиції учасників судового провадження.
Захисник особи щодо якої продовжено примусові заходи медичного характер свою апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав та мотивів, викладених в ній. ОСОБА_8 та його законний представник в судовому засіданні апеляційну скаргу захисника, також підтримали, просили її задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 заперечував, посилався а її безпідставність та необґрунтованість, просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.
Представник установи в судовому засіданні проти наявної апеляційної скарги не заперечувала.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь головуючого, думку та пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали справи в межах поданої апеляційної скарги, обговоривши їх доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 409 КПК України Підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: неповнота судового розгляду; невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Серед завдань кримінального провадження, передбачених у ст. 2 КПК України, міститься вимога про те, щоб до кожного учасника кримінального провадження було застосовано належну правову процедуру та прийнято законне рішення як під час розслідування справи, так і за результатами її судового розгляду.
З цією вимогою кореспондуються вимоги ч. 1 ст. 370 КПК України про ухвалення компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Колегією суддів не встановлено порушень вказаних вимог кримінального законодавства України під час розгляду заяви представника Дніпровської філії “Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги” ДУ “Центр психічного здоровя і моніторингу наркотиків та алкоголю МОЗ України” про продовження застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_8 .
Згідно ч. 2 ст. 21 КПК України вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов'язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України. Згідно ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є в тому числі й обов'язковість судового рішення.
Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівців від 24 листопада 2016 року до ОСОБА_8 застосовані примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом, яким є ДЗ «Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України».
Дана ухвала набрала законної сили 26 грудня 2016 року, а тому підлягає безумовному виконанню, що свідчить про правомірне перебування ОСОБА_8 в умовах закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом, а тому доводи апеляційної скарги захисника в частині щодо незаконного утримання ОСОБА_8 в медичному закладі є необґрунтованими та безпідставними.
В своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 посилається на те, що досудове слідство відносно ОСОБА_8 , в якому було застосовано до останнього заходи примусового медичного характеру, проводилося однобічно та не об'єктивно, з грубим порушенням кримінально-процесуального права, з численними порушеннями статті 6 пункту 1 Конвенції, а Садгірський суд м. Чернівці цих порушень не усунув і постановив явно незаконну та необґрунтовану ухвалу від 24 листопада 2016 року про застосування до примусових заходів медичного характеру. Однак, колегія суддів із такими доводами апеляційної скарги захисника не погоджується, вважає їх надуманими та необґрунтованими, оскільки фактично в даному випадку захисник не погоджується із постановленою судом першої інстанції ухвалою від 24 листопада 2016 року, якою було вперше прийнято рішення та застосовано до ОСОБА_8 примусові заходи медичного характеру і яка не є предметом перегляду в даному апеляційному провадженні. Своїм правом на оскарження ухвали Садгірського районного суду м. Чернівців від 24 листопада 2016 року в установленому нормами КПК України порядку захисник також не скористався.
Щодо посилань захисника в апеляційній скарзі на істотне порушення стану здоров'я ОСОБА_8 , виникнення реальної ситуації, яка загрожує життю та здоров'ю недієздатного ОСОБА_8 та відсутність будь-якої потреби у продовженні примусових заходів медичного характеру внаслідок істотних змін у стані здоров'я вказаної особи, то колегія суддів відхиляє такі доводи апеляційної скарги захисника, так як жодних доказів, які б свідчили про погіршення стану здоров'я ОСОБА_8 та неможливості його подальшого утримання в закладі охорони здоров'я із суворим психіатричним наглядом, захисником останнього не надано.
Згідно ст. 29 Закону України “Про психіатричну допомогу” власник закладу з надання психіатричної допомоги, закладу соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, спеціального навчального закладу або уповноважений ним орган зобов'язаний забезпечувати осіб, яким надається психіатрична допомога, психіатричною допомогою гарантованого рівня та іншою необхідною медичною допомогою; своєчасно інформувати відповідно до закону членів сім'ї, інших родичів або законних представників чи інших осіб про стан здоров'я осіб, яким надається психіатрична допомога. Таким чином з боку держави вжито заходів, щодо забезпечення відповідного медичного забезпечення хворих, та уникнення порушення прав останніх на надання медичної допомоги.
Згідно ч. 1 ст. 95 КК України, продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника закладу з надання психіатричної допомоги (лікаря-психіатра), який надає особі психіатричну допомогу. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, що обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.
Частиною 3 ст. 514 КПК України, розгляд питання про продовження, зміну чи припинення застосування судом примусових заходів медичного характеру здійснюється за письмовою заявою представника закладу з надання психіатричної допомоги (лікаря-психіатра), де тримається дана особа. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, що обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів. Розгляд питання про зміну чи припинення застосування судом примусових заходів медичного характеру може також здійснюватися за письмовою заявою особи, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, або її захисника чи законного представника у разі, якщо така особа за своїм станом здоров'я не може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) чи керувати ними, в тому числі не може усвідомлено подати до суду відповідну заяву. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів закладу, в якому особі надається психіатрична допомога, або, у разі наявності, висновок обраного особою незалежного лікаря-психіатра.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу», особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, має право звернутися до суду із заявою про зміну або припинення застосування примусових заходів медичного характеру не частіше одного разу на 6 місяців та незалежно від того, чи розглядалося це питання судом в зазначений період. Особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, має право звернутися до обраного нею незалежного лікаря-психіатра з метою отримання висновку про стан свого психічного здоров'я та про необхідність застосування до неї примусових заходів медичного характеру. У висновку незалежного лікаря-психіатра мають бути зазначені підстави для зміни або припинення застосування примусових заходів медичного характеру. У разі відсутності таких підстав у висновку обґрунтовується необхідність продовження застосування примусових заходів медичного характеру. Адміністрація закладу з надання психіатричної допомоги, в якому перебуває особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, а також адміністрація кримінально-виконавчої установи, якщо примусові заходи медичного характеру застосовуються до особи за місцем відбування покарання, зобов'язані забезпечити безперешкодну можливість обстеження особи обраним нею незалежним лікарем-психіатром на території закладу з надання психіатричної допомоги або кримінально-виконавчої установи відповідно.
Згідно п. 15 Наказу МОЗ України «Про затвердження Правил застосування примусових заходів медичного характеру в спеціальному закладі з надання психіатричної допомоги», у разі значного поліпшення психічного стану пацієнта лікуючий лікар ініціює позачергове засідання комісії лікарів-психіатрів.
Відповідно до п. 16 цього Наказу, пацієнт самостійно або через свого захисника чи іншого законного представника має право звернутись до лікаря-психіатра, який не є працівником СЗНПД, з метою проведення йому альтернативного психіатричного огляду. У разі такого звернення пацієнта до лікаря-психіатра лікуючий лікар-психіатр протягом однієї доби готує форму первинної облікової документації для надання її лікарю-психіатру, який буде проводити альтернативний психіатричний огляд. Керівництво СЗНПД забезпечує допуск лікаря-психіатра до пацієнта протягом одного робочого дня після пред'явлення обраним лікарем-психіатром документа, що посвідчує особу, документа про вищу медичну освіту та посвідчення про наявність кваліфікаційної категорії (сертифікат лікаря-спеціаліста) лікаря-психіатра (лікаря-психіатра дитячого).
Згідно ч. 2 ст. 95 КК України та ч. 4 ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу» в редакції від 10.06.2018 року, особи, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру, підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на 6 місяців для вирішення питання про наявність підстав для звернення до суду із заявою про припинення або про зміну застосування такого заходу.
Особа, до якої застосовані примусові заходи медичного характеру, її представник або захисник вільні в здійсненні права на захист в спосіб, передбачений законом, та самостійному використанні такого способу захисту на свій розсуд, в порядку, передбаченому КПК України.
Ані матеріали справи, ані апеляційна скарга не містить жодної інформації щодо того, що захисник ОСОБА_7 або опікун ОСОБА_8 скористалися своїм правом та звертались з заявою про проведення альтернативного огляду ОСОБА_8 , які могли б свідчити про зміну стану здоров'я ОСОБА_8 та неможливість його подальшого утримання в закладах охорони здоров'я із суворим психіатричним наглядом, а тому суд апеляційної інстанції не вбачає правових підстав і для задоволення апеляційної скарги в частині вимог щодо призначення комплексної, комісійної судово-психіатричної експертизи. Більш того, необхідності проведення судово-психіатричної експертизи захисник в свойї апеляційній скарзі належним чином не вмотивував, а лише зазначив, про необґрунтоване на його думку продовження примусових заходів медичного характеру протягом трьох років, оскільки на даний час будь-яка потреба у продовженні примусових заходів медичного характеру відсутня, так як відбулися істотні зміни у стані здоров'я ОСОБА_8 .
Захисником не наведено жодного доказу, який би міг свідчити про покращення фактичного стану здоров'я ОСОБА_8 , та не надано жодного іншого висновку лікарів-психіатрів, який би став підставою для проведення судової психіатричної експертизи.
А тому, враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2019 року та задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 .
Тож, на підставі викладеного та керуючись положеннями ст. ст. 404, 407, 419 КПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах особи щодо якої застосовано примусові заходи медичного характеру ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2019 року про продовження примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді Дніпровського
апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4