Провадження № 11-кп/803/395/21 Справа № 191/1762/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
09 лютого 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
засудженого ОСОБА_8 (приймає участь в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження матеріали провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2020 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання, ВСТАНОВИЛА:
Засуджений ОСОБА_8 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу суду як незаконну і необґрунтовану, та постановити нову ухвалу, якою застосувати до нього ст. 81 КК України та замінити невідбуту частину покарання більш м'яким.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що під час судового засідання йому не була надана можливість залучити захисника, що є порушенням його права на захист.
Вказує на те, що в ухвалі суду зазначено, що він не працевлаштований, однак має 3 заохочення саме за виконання неоплачуваної роботи, що входить до робочої зміни з 08.00 годин до 17.00 годин.
Зазначає, що в місцях позбавлення волі він характеризується добре, порушень не допускає, має 3 подяки, сумлінно ставиться до праці, підтримує соціальні зв'язки з рідними, у відношенні до засуджених неконфліктний, вину у скоєному усвідомив, глибоко кається.
Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_8 про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання.
Відповідно до ухвали суду, яка оскаржується, засуджений ОСОБА_8 на даний час не працевлаштований, в силу ст. 89 КК України не судимий, але до кримінальної відповідальності притягувався, на шлях виправлення не став, належних висновків не зробив та знову вчинив умисний тяжкий злочин проти життя та здоров'я особи, за який відбуває покарання, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав передбачених ст. 81 КК України для задоволення клопотання засудженого ОСОБА_8 , оскільки, засуджений не довів своє виправлення.
Заслухавши доповідь судді, засудженого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу засудженого та просили її задовольнити, думку прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга засудженого не підлягає задоволенню з таких підстав.
Стаття 6 КВК України передбачає, що виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Згідно із ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосовано, якщо засуджений добросовісною поведінкою та відношенням до праці довів своє виправлення.
Статтею 81 КК України передбачено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише за умови обов'язкової та одночасної наявності вказаних в законі підстав і умов в їх сукупності. При цьому основним і вирішальним є не факт відбування визначеної частини покарання, а досягнення однієї із цілей покарання - виправлення засудженого.
Відповідно до Постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким», суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії по суті внесеного подання.
Головною підставою умовно-дострокового звільнення є виправлення особи, а висновок суду про доведеність виправлення засудженого повинен засновуватись на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь період перебування у виправно-трудовій установі.
Розглядаючи клопотання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_8 , суд повно і всебічно вивчив дані про особу засудженого та дійшов вмотивованого висновку про відмову у застосуванні щодо засудженого умовно-дострокового звільнення від відбуття призначеного покарання, пославшись на те, що засуджений не довів своє виправлення.
Так, застосування положень ст. 81 КК України щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є правом суду.
Відмовляючи у задоволенні клопотання, судом обґрунтовано враховано те, що ОСОБА_8 своєю поведінкою та ставленням до праці не довів свого виправлення, з чим погоджується колегія суддів.
Так, згідно із характеристикою від 09.02.2021 року, засуджений ОСОБА_8 за час його перебування в УВП № 4 м. Дніпро характеризувався посередньо, мав 2 стягнення, заохочень не мав, до праці не залучався з незалежних від нього причин. Під час перебування в ДУ “Синельниківська виправна колонія № 94” характеризується посередньо, має 4 заохочення та 4 стягнення. На цей час не працевлаштований в промисловій зоні установи. Приймає участь у програмі диференційованого виховного впливу “Духовне відродження”. Має заборгованість за виконавчими документами (аліменти).
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано зроблено висновок про не доведення засудженим свого виправлення.
Так, за весь період відбування покарання, засуджений має 4 стягнення, одне з яких застосовано до засудженого вже після постановлення судом оскаржуваної ухвали, а саме - 30.12.2020 року.
Крім того, наявність у ОСОБА_8 лише чотирьох заохочень за весь період відбування покарання, початок якого рахується з 19.02.2015 року, не свідчить про те, що засуджений своєю поведінкою довів своє виправлення.
Доводи засудженого про те, що в ухвалі суду зазначено, що він не працевлаштований, однак має 3 заохочення саме за виконання неоплачуваної роботи не є підставою для скасування ухвали суду, оскільки виконання засудженим своїх прямих обов'язків має враховуватись у сукупності з усіма іншими обставинами.
Також, судом першої інстанції під час розгляду клопотання засудженого було встановлено та обгрунтовано взято до уваги те, що 15.04.2020 року на засіданні комісії, засудженому ОСОБА_8 було відмовлено у направленні матеріалів до суду про умовно - дострокове звільнення як такому, що не довів своє виправлення.
Твердження засудженого про те, що судом йому не була надана можливість залучити захисника є безпідставними, оскільки, відповідно до технічного запису судового засідання від 01.10.2020 року, засуджений ОСОБА_8 відмовився від призначення йому захисника.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо необхідності відмови у задоволенні клопотання засудженого, оскільки відсутні достатні підстави стверджувати, що останній протягом строку відбування покарання довів своє виправлення, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги засудженого не знайшли підтвердження під час апеляційного розгляду, тому у задоволенні вимог його апеляційної скарги слід відмовити.
Рішення суду ухвалено згідно з нормами кримінального процесуального закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, з наведенням в ухвалі належних і достатніх мотивів і підстав, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 537, 539 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2020 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2020 року щодо засудженого ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
_____________ _________ __________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4