Провадження № 11-кп/803/637/21 Справа № 205/1577/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
03 лютого 2021 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2020 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Олександрівка Покровського району Дніпропетровської області, громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2020 року, було відмовлено у задоволенні клопотання захисника адвоката ОСОБА_8 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , щодо зміни запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт або мінімальний розмір грошової застави.
Клопотання прокурора ОСОБА_9 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 - задоволено, продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 24-00 години 25 лютого 2021 року включно.
Рішення суду обґрунтовано тим, що ризики, які враховувалися при обранні обвинуваченому запобіжного заходу не зменшилися та не перестали існувати, перебуваючи на волі, ОСОБА_7 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному проваджені, вчинити інше кримінальне правопорушення, та, враховуючи також тяжкість покарання, застосування альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі та її доповненнях захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просив скасувати ухвалу суду, та змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Вказує, що з моменту ув'язнення ОСОБА_7 пройшло понад рік.
Прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Зазначає, що судом першої інстанції не було враховано дані про особу обвинуваченого, який має на утриманні дружину та неповнолітню доньку, а також літніх батьків, які потребують допомоги.
Згідно ч. 4 ст. 422-1 КПК України, розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Таким чином, з урахуванням того, що прокурор належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги захисника, не заявляв клопотання про розгляд апеляційної скарги за його участю, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга, може бути розглянута у відсутності прокурора.
Заслухавши суддю-доповідача, думки захисника ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 , які підтримали доводи апеляційної скарги та просили їх задовольнити, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 372 КПК України в мотивувальній частині ухвали зазначається: суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається; встановлених судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при постановлені ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд першої інстанції в порушення принципів рівності та змагальності, керувався ч. 3 ст. 331 КПК України, яка сама суперечить принципам змагальності та рівності, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Таким чином, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, вирішення питання про доцільність продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому, незалежно від наявності клопотань, є обов'язком суду.
Дослідивши зміст оскаржуваної ухвали, апеляційним судом встановлено, що суд, розглядаючи дане питання, прийняв рішення на підставі вимог ст. 331 КПК України, при цьому в ухвалі послався на думки прокурора та сторони захисту, які з'ясовував в судовому засіданні під час вирішення зазначеного питання.
Тобто, судом першої інстанції у відповідності до імперативних вимог ч. 3 ст. 331 КПК України було лише ініційоване питання про доцільність продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому, що передбачено діючим КПК України.
Частиною 2 ст. 331 КПК України встановлено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, суд при постановлені ухвали в повній мірі дотримався та врахував зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону.
Не погоджуючись із доводами апеляційної скарги про те, що ризики, на які вказує суд в оскаржуваному рішенні, не підтверджені, апеляційний суд наголошує на таких обставинах.
У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, на даний час існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання лише у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна, і суворість покарання, яке може бути призначено у випадку доведеності його вини, дає суду обґрунтовану підставу вважати наявність ризику, що ОСОБА_7 може переховуватись від суду, впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Апеляційний суд відхиляє доводи сторони захисту стосовно наявності у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків, а саме того, що він одружений, на утриманні має неповнолітню дитину, раніше не судимий, зазначене хоча і знижує вищенаведені ризики, але не настільки, щоб надати можливості для обрання відносно нього більш м'якого запобіжного заходу.
Частиною другою статті 422-1 КПК України передбачено, що суддя-доповідач у разі необхідності перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зміни іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою, невідкладно витребовує з суду першої інстанції:
- ухвалу про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою;
- клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, подане під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Системний аналіз зазначеної норми закону вказує на те, що під час перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції наділений повноваженнями лише перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зміни іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою.
Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Виходячи з положень п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України судове провадження - це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами, тобто рішення суду першої інстанції, ухвалене до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК України не входять до вказаного переліку, та не передбачають витребування матеріалів провадження.
Також, зважаючи на те, що приписами ст. 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дали можливість суду апеляційної інстанції робити висновки щодо наявності, або відсутності підстав щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу.
Такі обставини досліджуються безпосередньо судом першої інстанції під час судового провадження та за результатами перевірки в порядку ст. 89, 94 КПК України доказів, які на момент застосування (в тому числі, продовження дії запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст. 331 КПК України.
Тобто, апеляційний суд, по суті, позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред'явленого особі обвинувачення, оскільки, окрім як дослідивши клопотання сторони обвинувачення та ухвалу суду щодо продовження запобіжного заходу, не має законних на те підстав для дослідження будь-яких доказів, що можуть бути підставою для продовження або застосування запобіжного заходу у судовому засіданні.
Апеляційний суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
За обставин, встановлених під час апеляційного розгляду, апеляційний суд вважає, що районний суд об'єктивно врахував обставини справи, дані про особу обвинуваченого та дійшов правильного висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду є обґрунтованою та відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства.
Керуючись ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 196, 197, 370-372, 404, 407, 409, 411, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2020 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4