11 лютого 2021 року
м. Рівне
Справа № 569/10627/18
Провадження № 22-ц/4815/15/21
Головуючий суддя в суді 1 інстанції: Старовецька Ю.В.
Рівненський апеляційний суд :
складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Боймиструк С.В.,
судді: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.
секретар судового засідання: Шептицька С.С.,
з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 15 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - відділ опіки та піклування служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про визначення місця проживання дитини з матір'ю,
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулась із позовом до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини з матір'ю.
В обґрунтування заявлених вимог покликається на те, що є матір'ю малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Із батьком дитини ОСОБА_3 перебувала у зареєстрованому шлюбі, проте 04.10.2017 року шлюб між ними розірвано, у фактичних шлюбних відносинах вони не перебувають, вказує, що на даний час дитина проживає з нею та відповідачем, який усіма можливими способами перешкоджає вихованню дитини, створює негативний вплив, веде розкутий спосіб життя та зовсім не переймається фізичним та моральним станом дитини. Вважає, що відповідач не має змоги забезпечити дочці ні належного виховання, ні розвитку, так як через постійну зайнятість на роботі часто залишає дитину без нагляду, не приділяє належну увагу її навчанню.
Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 15 липня 2020 року в задоволені заяви відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій доводить про незаконність та необґрунтованість вказаного рішення суду через порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що суд поверхнево розглянув дану справу, не надав належної оцінки доказам, які наявні в матеріалах справи, не прийняв до уваги показання свідків та прийшов до передчасного висновку про відмову в задоволенні позову.
Крім того зазначає, що судом не досліджено умови в яких проживає відповідач, який працює у Березнівському відділі поліції та регулярно знаходиться на роботі, через що неповнолітня дитина часто залишається без нагляду.
Просить рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 15 липня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В письмових поясненнях ОСОБА_3 зазначає, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у суді першої інстанції висловила чітку позицію, що прагне проживати саме з ним.
Крім того зазначає, що не перешкоджає будь-яким чином спілкуванні матері з дитиною.
Просить рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 15 липня 2020 року залишити без змін.
ОСОБА_1 та її представник адвокат Жуковська С.А. підтримали подану апеляційну скаргу та просять її задовольнити, скасувати рішення місцевого суду, щодо відмови у визначенні місця проживання неповнолітньої доньки з мамою та задовольнити її позов.
ОСОБА_3 просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення місцевого суду залишити без змін.
Від представника органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради від 02 квітня 2019 року №08-568 підтримав.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі. Мають малолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04.10.2017 року шлюбі сторонами було розірвано.
Частиною 1 ст.161 Сімейного кодексу України встановлено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Як вбачається з висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради від 02 квітня 2019 року №08-568, він не визначився з ким із батьків доцільно залишити на проживання малолітню ОСОБА_4 ..
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року).
Частинами першою та другою ст.171 Сімейного кодексу України встановлено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
Урахування думки дитини щодо її життя передбачає й стаття 12 Конвенції про права дитини, в якій зазначено, що держави-учасниці зобов'язані забезпечити дитині, здатній формулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються її, і цим поглядам має приділятись належна увага, згідно з віком дитини та зрілістю.
Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, рішення у справі «Olsson v/ Sweden (N2) від 27 листопада 1992 року, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Згідно інформації про результати проведення психологічного обстеження ОСОБА_4 на предмет вивчення соціальної пристосованості дівчинки, сфери її міжособистісних відносин та сприйняття внутрішньо-сімейних відносин встановлено, що результати діагностичних завдань вказують на емоційну напруженість, незадоволення сімейною ситуацією та складні взаємостосунки з мамою. У ході діагностичної бесіди визначено, що для дівчинки особливо значимою людиною є тато (довідка управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради №87/0121/19 від 28.01.2019 року) а.с. 78.
Малолітня дитина ОСОБА_4 , думка якої була заслухана в порядку ст.171 Сімейного кодексу України, в судовому засіданні суду першої інстанції пояснила, що бажає проживати саме з татом, оскільки з ним відчуває себе комфортніше, спокійніше. З мамою у неї теж добрі стосунки, вона любить обох батьків, однак з мамою в неї нерідко можуть виникнути суперечки, приводом до чого стають дрібниці, були випадки, що мама могла її стукнути. Мама не рахується з її думкою, а з татом їй простіше досягти компромісу з різних питань, він дослуховується до її потреб. Також вказала, що тато не чинить їй перешкод у спілкуванні з мамою, коли вона бажає, то відвідує маму, живе з нею.
У принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Малолітня дитина може бути розлучена з матір'ю лише за виняткових обставин.
Декларація прав дитини не ратифікована Україною, не має офіційного перекладу українською мовою, не є міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
При цьому під забороною розлучення дитини зі своєю матір'ю в контексті Декларації прав дитини слід розуміти не обов'язковість спільного проживання матері та дитини, а право на їх спілкування, турботу з боку матері та забезпечення з боку обох батьків, у тому числі й матері, прав та інтересів дитини, передбачених цією Декларацією та Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року. ( Постанова ВП ВС від 17 жовтня 2018 року, Справа № 402/428/16-ц, Провадження № 14-327цс18).
З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, оскільки матеріально-побутові умови та рівень комфорту, які можуть забезпечити дитині обоє батьків, істотно не відрізняються, ні позивач, ні відповідач на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебувають (вказані обставини підтверджуються висновком органу опіки та піклування), сторони виконують свої батьківські обов'язки щодо дитини не перешкоджають одній із сторін у спілкуванні з дитиною.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, врахувавши думку їх доньки ОСОБА_5 та виконавши інші вимоги цивільного судочинства, вирішив дану справу згідно із законом; доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди із ухваленим у справі судовим рішенням, відповідно підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 15 липня 2020 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 12 лютого 2021 року.
Головуючий: С.В. Боймиструк
Судді: С.О. Гордійчук
Н.М. Ковальчук