11 лютого 2021 року
м. Рівне
Справа № 569/16262/14-ц
Провадження № 22-ц/4815/49/21
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Шимківа С.С.,
суддів: - Боймиструка С.В., Хилевича С.В.,
секретар судового засідання - Шептицька С.С.,
учасники справи:
позивачі - Управління містобудування та архітектури виконавчого
комітету Рівненської міської ради,
ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
відповідач - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 11 вересня 2019 року (постановлену у складі судді Гордійчук І.О.) у справі за позовом Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради до ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про зобов'язання провести перебудову прибудови та за позовом третіх осіб із самостійними вимогами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання будівництва самочинним, зобов'язання здійснити перебудову, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
В жовтні 2014 року Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про зобов'язання відповідача за власний рахунок провести перебудову прибудови до квартири АДРЕСА_1 під балкон згідно вимог СНиП 2.08.01-89 «Жилые здания».
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що прибудоване приміщення не є балконом, а є розширенням квартири АДРЕСА_1 , що не відповідає розпорядженню міського голови від 31 березня 2004 року №752-р, що є істотним порушенням будівельних норм і правил. Під час добудови до квартири АДРЕСА_2 були допущені відхилення від ескізного проекту добудови, а саме проектом передбачено ширина балкону 1,5 м, а фактично ширина становить 1,8 м, покрівля виконана з метало черепиці, а не з руберойду чи ондуліну, як зазначено в проекті, фактичний похил покрівлі становить близько 5,5%, що є порушенням вимог таблиці №1 ДБН В2,6-14-95 «Конструкції будинків і споруд», де передбачено мінімальний похил 10%, що створює антисанітарний стан покрівлі. Відмітка рівні покрівлі добудови квартири АДРЕСА_2 в місці примикання до лоджії та зовнішньої стіни квартири АДРЕСА_3 є не нижчою плити перекриття лоджії квартири АДРЕСА_3 .
24 листопада 2014 року, треті особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання будівництва самочинним, зобов'язання здійснити перебудову, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 11 вересня 2019 року роз'єднано позовні вимоги Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради до ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про зобов'язання провести перебудову прибудови та позовні вимоги третіх осіб із самостійними вимогами: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання будівництва самочинним, зобов'язання здійснити перебудову, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Провадження у справі в частині позовних вимог Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради до ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про зобов'язання провести перебудову прибудови - закрито.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позов Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради до ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про зобов'язання провести перебудову прибудови, не підлягає до розгляду в порядку цивільного судочинства.
Не погоджуючись із ухвалою місцевого суду, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 оскаржили її в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі наголошує, що правовідносини, що склалися між сторонами регулюються нормами цивільного та житлового законодавства, а тому не є публічно-правовими і носять приватноправовий характер.
Участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
У свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника.
Спір виникає на підставі юридичного факту й саме цим породжує відповідні правовідносини. У даній справі, юридичним фактом є дії ОСОБА_5 щодо реалізації свого майнового права (права на вільне володіння, користування і розпорядження своїм майном) з недотриманням (істотним порушенням) будівельних норм. Відповідач ОСОБА_5 набула право власності на здійснену нею прибудову до квартири в порядку приватизації житла.
Вважають, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Просять скасувати ухвалу суду, а справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "суд, встановлений законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України (у редакції чинній на момент звернення з цим позовом) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. А в частині другій цієї статті вказано, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових правовідносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15 ЦПК України, у редакції чинній на момент звернення з цим позовом).
Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на момент звернення з цим позовом) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За правилами пункту 1 частини другої статті 17 КАС України (у редакції чинній на момент звернення з цим позовом) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За змістом пункту 5 частини четвертої статті 50 КАС України (у редакції чинній на момент звернення з цим позовом) громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень, зокрема, в інших випадках, встановлених законом.
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.
Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Відповідно до підпункту 3 пункту «б» частини першої статті 31 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (у редакції чинній на час звернення до суду) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.
Аналогічна норма закріплена у статті 14 Закону України від 16 листопада 1992 року № 2780-XII «Про основи містобудування».
Відповідно до статті 7 вказаного Закону державне регулювання у сфері містобудування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.
Судом встановлено, що Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради звернулося до суду з позовом, в якому просило суд зобов'язати ОСОБА_5 за власний рахунок провести перебудову прибудови до квартири АДРЕСА_1 під балкон, згідно вимог СНиП 2.08.01-89 "Жилые здания".
Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Розділу 2. Положення про Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради, затвердженого рішенням Рівненської міської ради від 25 жовтня 2013 року №3389, до повноважень Управління, делегованих державою, належать в тому числі, здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові території міста; повідомлення органів, до компетенції яких належить зупинення у передбачених законом випадках будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів.
Спірні правовідносини в цій справі обумовлені реалізацією позивачем передбачених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" делегованих повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності.
Здійснення такого державного контролю означає обов'язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб'єкта, що свідчить про владно-управлінський характер, а відтак і публічно-правову природу таких правовідносин.
Звертаючись до суду з позовом про зобов'язання ОСОБА_5 за власний рахунок провести перебудову прибудови до квартири, суб'єкт владних повноважень, яким є позивач, діє з метою захисту прав та інтересів громади або невизначеного кола осіб від можливих порушень їхніх прав та з метою запобігти можливим суспільно значимим несприятливим наслідкам порушення відповідних норм і правил, а не з метою захисту своїх приватних прав та інтересів.
З огляду на викладене, місцевий суд дійшов правомірного висновку про належність такого спору до юрисдикції адміністративних судів.
Вказане відповідає правовій позиції викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № № 464/5497/13-ц, яка в силу положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України підлягає врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.
Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 11 вересня 2019 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст виготовлено 11 лютого 2021 року.
Головуючий-суддя Шимків С.С.
Судді: Боймиструк С.В.
Хилевич С.В.