Справа № 552/1885/20 Номер провадження 22-ц/814/110/21Головуючий у 1-й інстанції Шаповал Т. В. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.
09 лютого 2021 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.
суддів: Гальонкіна С.А., Карпушина Г.Л.
імена (найменування) сторін:
позивач: ОСОБА_1
відповідачі: виконавчий комітет Полтавської міської ради, Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація № 2", Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу виконавчого комітета Полтавської міської ради
на рішення Київського районного суду м. Полтави, ухвалене 22 жовтня 2020 року у складі судді Шаповал Т.В.
за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітета Полтавської міської ради, Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація №2", Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради, третя особа Управління Державної казначейської служби України у м. Полтаві, про відшкодування шкоди,-
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом та просив стягнути з виконкому Полтавської міської ради, КП «ЖЕО № 2», УЖКГ виконкому Полтавської міської ради солідарно на його користь матеріальну шкоду у розмірі 87 632,86 грн. та понесені судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог вказував, що 05 лютого 2020 року близько 17 год. 45 хв. за адресою: м. Полтава, вул. Пушкіна, 145 на його автомобіль Volkswagen Jetta, д.н.з. НОМЕР_1 впало дерево, внаслідок чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження. Автомобіль потребував проведення ремонту, вартість якого відповідно до звіту про оцінку майна № 94 від 14 лютого 2020 року, становить 87 632,86 грн.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 22 жовтня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з виконкому Полтавської міської ради на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 87 632,86 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1700 грн., витрати на проведення оцінки майна у розмірі 3000 грн.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до КП «Житлово-експлуатаційна організація № 2» Полтавської міської ради, УЖКГ виконавчого комітету Полтавської міської ради про відшкодування шкоди відмовлено.
Стягнуто з виконкому Полтавської міської ради на користь держави судовий збір у розмірі 876,33 грн.
Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив виконком Полтавської міської ради, просив скасувати його та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до КП «Житлово-експлуатаційна організація №2» Полтавської міської ради, УЖКГ виконавчого комітету Полтавської міської ради сторонами не оскаржувалось, а тому в цій частині апеляційним судом не переглядається.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення місцевого суду, не повною мірою відповідає вказаним вимогам.
Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником автомобіля Volkswagen Jetta д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується даними свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (т. 1 а.с. 33).
Також судом встановлено, що 05 лютого 2020 року за адресою: АДРЕСА_1 відбулось падіння дерева на належний позивачу ОСОБА_1 автомобіль Volkswagen Jetta д.н.з. НОМЕР_1 , що не заперечується відповідачами.
Внаслідок падіння дерева відбулося пошкодження належного позивачу транспортного засобу. Відповідно до звіту № 94 про оцінку майна від 14 лютого 2020 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Jetta д.н.з. НОМЕР_1 складає 87 632,86 грн. (т. 1 а.с. 9-28).
Колегія суддів не погоджується з висновком місцевого суду про те, що цивільно-правову відповідальність за заподіяння шкоди ОСОБА_1 має нести виконком Полтавської міської ради.
Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги, пред'явлені позивачем до виконавчого комітету Полтавської міської ради встановивши, що цей орган місцевого самоврядування не забезпечив належним чином організацію роботи з питань благоустрою, а саме щодо обліку зелених насаджень, здійснення їх інвентаризації, проведення періодичних оглядів.
Такі висновки не узгоджуються з матеріалами справи та нормами чинного законодавства, що врегульовують спірні правовідносини.
У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров'ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об'єктів благоустрою.
У пункті 1 частини другої статті 18 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані утримувати в належному стані об'єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об'єктів територію.
Аналіз наведених норм, з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди. Разом з тим потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.
Виходячи з визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного судочинства, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачеві.
Факт падіння дерева на належний позивачу автомобіль та завдання в зв'язку з цим транспортному засобу механічних пошкоджень, а також розмір заподіяної шкоди підтверджуються наданими позивачем доказами та фактично не заперечується відповідачами.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
За приписами частини першої та другої статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Пунктом 5 частини другої статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо.
Згідно з частиною сьомою статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади.
Пунктом 3.2 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105 (далі - Правила), передбачено, що елементами благоустрою є: покриття доріжок відповідно до норм стандартів; зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; комплекси та об'єкти монументального мистецтва; обладнання дитячих, спортивних та інших майданчиків; малі архітектурні форми; інші елементи благоустрою.
Відповідно до пункту 5.5. Правил відповідальними за збереження зелених насаджень, належний догляд за ними є: на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об'єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі.
Підпунктом 7 пункту «а» частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
Тобто до відання виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень.
ОСОБА_1 не надав суду доказів, які б вказували на те, що виконавчим комітетом Полтавської міської ради не було належним чином реалізовано повноваження у сфері благоустрою міста.
Так, відповідно до порядку видалення зелених насаджень у м. Полтаві, затвердженого рішенням 23 сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 02 серпня 2012 року, УЖКГ виконкому Полтавської міської ради визначено компетентним органом для прийняття рішень про видалення зелених насаджень у м. Полтаві та видачі ордерів на видалення зелених насаджень.
Рішенням 29 сесії сьомого скликання Полтавської міської ради від 20 грудня 2019 року «Про місцевий бюджет на 2020 рік» визначено обсяг фінансування УЖКГ виконкому Полтавської міської ради для виконання цим органом покладених на нього завдань та функцій у 2020 році.
Також, Полтавською міською радою було засновано КП «Декоративні культури» Полтавської міської ради, яке підпорядковане УЖКГ виконавчого комітету Полтавської міської ради.
Згідно із п.п. 2.4.21, 2.4.22, 2.4.24 Статуту підприємства метою та предметом діяльності підприємства є: збереження зелених насаджень і належний догляд за ними на об'єктах благоустрою комунальної власності; обстеження зелених насаджень на об'єктах благоустрою комунальної власності; виконання робіт по обслуговуванню та видаленню аварійних, фаутних та сухостійних дерев, тощо.
Полтавською міською радою, на виконання повноважень із забезпечення благоустрою м. Полтави, рішенням від 16 червня 2017 року було затверджено Правила благоустрою м. Полтави.
Окрім того, Полтавською міською радою було створено комунальне підприємство «Полтавська міська шляхово-експлуатаційна дільниця», на балансі якого, згідно відомостей інвентаризації основних засобів (т. 2. а.с. 21-22), перебуває вулиця Пушкіна, де позивачеві було завдано матеріальної шкоди падінням зеленого насадження (дерева).
Отже, органом місцевого самоврядування створено підприємства, що уповноважені здійснювати роботи із благоустрою міста, передано на їх баланс майно, закладено бюджетні асигнування на виконання ними своєї діяльності, а також визначено нормативний порядок забезпечення благоустрою міста.
При цьому, положення ст. 52 ЗУ «Про місцеве самоврядування» визначають повноваження виконавчого комітету місцевої ради, серед яких відсутнє повноваження щодо управління об'єктами житлово-комунального господарства, здійснення контролю за станом благоустрою, організації озеленення, охорони зелених насаджень.
Позивачем не надано доказів того, що саме виконавчий комітет своїми діями чи бездіяльністю призвів до заподіяння йому шкоди. Отже, виконком Полтавської міської ради не може вважатися заподіювачем шкоди та особою, яка має відшкодовувати в порядку ст. 1166 ЦК України понесені ОСОБА_1 збитки.
Виходячи з викладеного, внаслідок порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, місцевим судом ухвалено помилкове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до виконавчого комітету Полтавської міської ради про відшкодування шкоди, що відповідно до ст. 376 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення у відповідній частині.
Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п.п. 3, 4, ст. 382 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу виконавчого комітету Полтавської міської ради задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 22 жовтня 2020 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до виконавчого комітету Полтавської міської ради про відшкодування шкоди - скасувати та ухвалити в цій часині нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Полтавської міської ради про відшкодування шкоди відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: О.Ю. Кузнєцова
Судді С.А. Гальонкін
Г.Л. Карпушин