Справа № 528/298/20 Номер провадження 22-ц/814/149/21Головуючий у 1-й інстанції Татіщева Я. В. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.
11 лютого 2021 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Панченка О.О.,
суддів Карпушина Г.Л., Одринської Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20 жовтня 2020 року, ухваленого у складі головуючого судді Татіщевої Я.В., повний текст судового рішення виготовлено - дата не вказана, у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Зміст позовних вимог
У квітні 2020 року акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 04 листопада 2009 року відповідач звернувся до Закритого акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк», назву якого змінено на акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), з метою укладення договору про надання банківських послуг шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк».
02 грудня 2020 року ОСОБА_1 підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». Банком на підставі цього було відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у 500,00 грн., розмір якого у подальшому збільшився до 9800,00 грн.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку складає договір про надання банківських послуг.
У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору, станом на 17 березня 2020 року ОСОБА_1 має заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 18351,91 грн., яка складається з 9436, 29 коп. - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 9436,29 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 3770,84 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими за прострочений кредит, згідно статті 625 Цивільного кодексу України; 3794,69 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нарахована комісія; а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 850,09 грн. - штраф (процентна складова).
Позов мотивовано тим, що відповідачем порушено договірні зобов'язання в частині своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 20 жовтня 2020 року в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено у повному обсязі.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено факту обумовлення сторонами у письмовому вигляді ціни договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань, а відсутність строків повернення кредиту вказує на необґрунтованість заявленої вимоги про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
Не погодившись із таким вирішенням спору, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції помилково не прийнято до уваги підписану позичальником заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 02 грудня 2009 року, якою погоджено, що ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
На неодноразові виклики до суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явився. За даними акціонерного товариства "Укрпошта" за адресою місця проживання відсутній. За таких обставин був повідомлений в установленому Цивільним процесуальним кодексом України порядку про дату, час і місце розгляду справи шляхом опублікування оголошення про виклик до суду на офіційній сторінці веб-порталу судової влади України.
Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.
Встановлені обставини справи
Встановлено, що 02 грудня 2009 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір №б/н про надання банківських послуг шляхом підписання останнім заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.23).
За умовами вказаного договору позичальник отримав кредит у розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою базової відсоткової ставки за користування кредитом 3% в місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Своїм підписом у заяві ОСОБА_1 підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає договір про надання банківських послуг.
Також, як вбачається з матеріалів справи, між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 підписана довідка про умови кредитування з використанням кредитної карти «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» від 02 грудня 2009 року (а.с.24), згідно якої встановлювалися пеня та штраф, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання.
На виконання кредитного договору, укладеного між АТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_1 , останньому надавалися кредитні картки: № НОМЕР_1 зі строком дії до 11/13, № НОМЕР_2 зі строком дії до 04/16 та № НОМЕР_3 (2 шт.) зі строком дії до 03/20 (а.с.22).
У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором, станом на 17 березня 2020 року утворилась заборгованість у розмірі 18351,91 грн., з яких: 9436, 29 коп. - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 9436,29 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 3770,84 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими за прострочений кредит, згідно статті 625 Цивільного кодексу України; 3794,69 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нарахована комісія; а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 850,09 грн. - штраф (процентна складова), що підтверджується відповідним розрахунком АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.6-13)
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту наявності прострочення виплат за тілом кредиту та обумовлення сторонами у письмовому вигляді зобов'язання боржника по сплаті процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Однак, колегія суддів вважає такий висновок місцевого суду невірним з наступних підстав.
Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини
Відповідно до частини 1 статті 76 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частиною 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Положеннями статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1, 2 статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Колегія суддів вважає, що наявність підписів ОСОБА_1 на заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.23) та довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (а.с.24) підтверджують факт укладення кредитного договору безпосередньо між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 .
Також свідченням визнання ОСОБА_1 договірних відносин з АТ КБ «ПриватБанк» є наявність факту виконання ним кредитного договору, що підтверджується випискою про рух коштів по рахунку (а.с.14-20), з якої вбачається активне користування ОСОБА_1 кредитними коштами, отриманими від АТ КБ «ПриватБанк», зокрема шляхом зняття готівки в банкоматах відділень банку, перерахування коштів на інші рахунки, повернення кредитних коштів позивачу.
Такий висновок відповідає правовим позиціям, викладеним у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №153/1334/16-ц та від 16 вересня 2020 року по справі №200/5647/18.
Висновок суду першої інстанції про те, що відсутність у кредитному договорі зазначення строку повернення кредиту вказує на необґрунтованість заявленої вимоги про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, є хибним, оскільки відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України у разі якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Отже, в даному випадку суд першої інстанції безпідставно звільнив ОСОБА_1 від обов'язку по сплаті заборгованості за простроченим тілом кредиту, оскільки кредитор АТ КБ «ПриватБанк» має право вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником ОСОБА_1 обов'язку з повернення фактично отриманої у борг суми кредитних коштів (тіла кредиту).
Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17.
У зв'язку з цим, колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 9436,29 грн.
АТ КБ «ПриватБанк», пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просило у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами, нарахованими на прострочений кредит, згідно статті 625 ЦК України, заборгованість за пенею, а також штрафи за несвоєчасну сплату кредиту.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів банку та витяг з Умов та правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua, як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Умов та правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та правил надання батьківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи відповідну заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
Однак, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в матеріалах справи наявна підписана відповідачем довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (а.с.24), в якій зокрема визначені: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
Також місцевий суд помилково констатував, що у заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 02 грудня 2009 року не зазначена процентна ставка за користування кредитними коштами, оскільки, з огляду на матеріали справи, сторонами у вказаній заяві було письмово погоджено процентну ставку за користування кредитом у розмірі 3% на місяць на суму залишку заборгованості (а.с.23).
Проте у наданому АТ КБ «ПриватБанк» розрахунку заборгованості за кредитним договором (а.с.6-13) проценти за користування кредитом визначено за різними ставками (у розмірі 30%, 34,8% та 43,2%), а тому сума стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, згідно статті 625 ЦК України, підлягає зменшенню від заявленої позивачем суми в 3770,84 грн. до 3397,06 грн. та є розрахованою за формулою: загальна сума боргу по тілу кредиту, визначена з урахуванням кількості днів прострочення, х 36% річних : 100 % (9436,29 грн. х 36% : 100%).
Крім того, у заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, підписаній сторонами, наявні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (штрафу) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми в розмірі 250 грн. + 5% від суми позову.
Відповідно до довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» у випадку порушення позичальником зобов'язань, передбачених умовами договору, він сплачує пеню в розмірі 1 % від суми заборгованості, але не менше 30 грн. в місяць, нараховується 1 раз в місяць при наявності прострочення по кредиту або відсоткам 5 та більше днів при виникненні прострочення на суму більше 50 грн. Також при порушенні позичальником будь-якого грошового зобов'язання за договором понад 30 днів, банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій.
Згідно з положенням статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина 2 статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
У постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15 зроблено висновок, що відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - порядку і строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позовна вимога АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 пені у розмірі 3794,69 грн. підлягає задоволенню, а у задоволенні вимог про стягнення з штрафів у розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 850,09 грн. (процентна складова) слід відмовити.
Таким чином, суд першої інстанції, у порушення статей 89, 263-265 ЦПК України, не з'ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, не надав належної правової оцінки доводам і доказам, наданим позивачем, зокрема заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», які підписані відповідачем, що призвело до неправильного вирішення справи.
Отже, доводи апеляційної скарги в частині скасування рішення про відмову в задоволенні в повному обсязі позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості є обгрунтованими, а висновки суду помилковими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вбачає наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні в повному обсязі позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у зв'язку з допущенням порушень норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування заочного рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20 жовтня 2020 року щодо відмови у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з постановленням нового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 16628,04 грн., що складається з суми заборгованості за простроченим тілом кредиту (9436,29 грн.), суми заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, згідно статті 625 ЦК України (3397,06 грн.), та нарахованої пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання (3794,69 грн.).
Щодо судових витрат
За приписами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За подання позову до суду першої інстанції АТ КБ «ПриватБанк» було сплачено 2102 грн. судового збору (а.с.1, 47), а за подання апеляційної скарги - 3153 грн. (а.с.120, 130).
Оскільки вимоги апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково - на 91% (16628,04 грн. / 18351,91 грн.), то з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2869,23 грн. (3153 грн. * 91%), а також за подання позовної заяви у розмірі 1912,82 грн. (2102 грн. * 91%).
Керуючись ст.ст. 141, 367, п.2 ч.1 ст. 374, п.3, 4 ч.1 ст. 376, 382, суд -
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.
Заочне рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20 жовтня 2020 року - скасувати. Ухвалити нове рішення.
Позов акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 16628,04 грн. (шістнадцять тисяч шістсот двадцять вісім гривень 04 коп.).
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір, сплачений при подачі позовної заяви та апеляційної скарги, в розмірі 4782,05 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 11 лютого 2021 року.
Головуючий О.О. Панченко
Судді Г.Л. Карпушин
Т.В. Одринська