1[1]
08 лютого 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря - ОСОБА_4
прокурорів - ОСОБА_5 , ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
обвинуваченого - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в режимі відеоконференції з ДУ «Київський слідчий ізолятор» апеляційну скаргу прокурора у провадженні - прокурора Київської місцевої прокуратури №6 ОСОБА_9 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 18 грудня 2020 року про повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні №12019100060005519 по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, -
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18.12.2020 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12019100060005519 внесеному до ЄРДР за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, повернуто прокурору.
Також цією ухвалою суд продовжив обвинуваченому ОСОБА_8 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 15.02.2021 року включно.
В обґрунтування прийнятого рішення суд зазначив, що формулювання обвинувачення повинно складатись з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого в його вчиненні, форму вини, мотив і мету вчинення кримінального правопорушення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчинення кримінального правопорушення, і ґрунтуватися на обставинах, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив, мету його вчинення, факти, які впливають на ступінь його тяжкості, тощо, а правова кваліфікація дій особи повинна містити в собі не тільки посилання на окрему статтю (частину статті) кримінального закону, але і точне формулювання об'єктивної сторони кримінального правопорушення та його кваліфікуючих ознак.
Також суд вказав, що згідно положень ч.1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться в межах висунутого особі обвинувачення відповідно до обвинувального акту, який є важливим процесуальним документом і основою для захисту обвинуваченого в суді, проте складений стосовно ОСОБА_8 обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки не містить конкретного формулювання обвинувачення, в якому викладені лише зміст встановлених органом досудового розслідування фактичних обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюються ОСОБА_8 та правова кваліфікація кримінального правопорушення.
Крім того, зі змісту обвинувального акту та оголошеної підозри вбачається, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, а саме у вчинені умисних дій, безпосередньо спрямованих на розбій, поєднаний з проникнення у житло, проте правова кваліфікація інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення відповідно до вимог ч.3 ст. 187 КПК України в обвинувальному акті відсутня.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, прокурором у відповідності до вимог кримінального процесуального закону не висунуто.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні просить скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 18.12.2020 року про повернення прокурору обвинувального акта стосовно ОСОБА_8 , у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд даного обвинувального акта в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_8 повністю відповідає вимогам, встановленим ст. 291 КПК України, якиймістить усі необхідні відомості, передбачені частиною другою цієї статті, в тому числі виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію злочину з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, в якому зазначені усі складові, які утворюють об'єктивну та суб'єктивну сторону кримінального правопорушення інкримінованого особі.
Крім того, апелянт вважає, що висновки суду про те, що прокурором не висунуто у відповідності до вимог кримінального процесуального закону обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, є безпідставними та такими, що не відповідають вимогам КПК України.
На переконання апелянта, приймаючи рішення про повернення обвинувального акта прокурору, суд вийшов за межі питань, які вирішуються на стадії підготовчого судового засідання згідно з вимогами ст. 314 КПК України, чим фактично вирішив питання щодо висунутого ОСОБА_8 обвинувачення, а зазначені в оскаржуваній ухвалі підстави для повернення обвинувального акта є формальними, які перешкоджають виконанню завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, щодо швидкого, повного і неупередженого судового розгляду.
Під час апеляційного розгляду справи прокурор ОСОБА_6 заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів, з метою запобігти спробам останнього переховуватись від суду, впливати на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були наявні при обранні йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, продовжують існувати, а строк тримання ОСОБА_8 під вартою спливає 15.02.2021 року.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурорів ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на підтримку доводів апеляційної скарги та заявленого клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання його під вартою; пояснення обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які заперечували проти поданої апеляційної скарги, а також заявленого прокурором клопотання, вказуючи на наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків та підстав для зміни йому запобіжного заходу на інший більш м'який запобіжний захід; перевіривши матеріали кримінального провадження №12019100060005519 та доводи в обґрунтування апеляційної скарги і підстави для продовження строку тримання ОСОБА_8 під вартою, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора Київської місцевої прокуратури №6 ОСОБА_9 та клопотання прокурора ОСОБА_6 про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, підлягають задоволенню з наступних підстав.
За змістом положень ч.4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 314 КПК України, суд має право зі стадії підготовчого судового розгляду повернути обвинувальний акт прокурору в тому випадку, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу, тобто за наявності таких порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.
Пунктами 1-9 частини 2 статті 291 КПК України визначено перелік тих відомостей, які має містити обвинувальний акт. Зокрема, обвинувальний акт обов'язково повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Отже, обвинувальний акт може бути повернутий прокурору лише у разі, якщо при його складанні були допущені порушення вимог ч.2 ст. 291 КПК України.
Як вбачається зі змісту обвинувального акта стосовно ОСОБА_8 , в ньому зазначені всі обов'язкові відомості, про які йдеться у ч.2 ст. 291 КПК України, тобто цей процесуальний документ за своєю формою та змістом повністю відповідає вимогам кримінального процесуального закону, оскільки в ньому викладено ті фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, а також зазначено правову кваліфікацію правопорушення з посиланням на положення закону про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Приймаючи рішення про повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні №12019100060005519, суд зазначив, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_8 не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки не містить конкретного формулювання обвинувачення, в якому викладені лише зміст встановлених органом досудового розслідування фактичних обставини кримінального правопорушення, у вчиненні яких підозрюються ОСОБА_8 та правова кваліфікація кримінального правопорушення.
Крім того, суд вказав, що зі змісту обвинувального акту та оголошеної підозри вбачається, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, а саме у вчинені умисних дій, безпосередньо спрямованих на розбій, поєднаний з проникнення у житло, проте правова кваліфікація інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення відповідно до вимог ч.3 ст. 187 КПК України, в обвинувальному акті відсутня, що на переконання суду першої інстанції є підставою для повернення обвинувального акта прокурору.
З таким висновком суду першої інстанції щодо невідповідності обвинувального акта стосовно ОСОБА_8 вимогам ст. 291 КПК України, колегія суддів не погоджується, оскільки виходячи із завдань підготовчого судового засідання, на цій стадії встановлюється лише відповідність форми обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України, а не зазначення у правовій кваліфікації усіх ознак об'єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, не може бути підставою для повернення обвинувального акта прокурору, так як оцінка викладених в ньому обставин та їх відповідність кваліфікації дій обвинуваченого, відноситься до стадії судового розгляду кримінального провадження.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора щодо безпідставного повернення судом першої інстанції обвинувального акта стосовно ОСОБА_8 прокурору, а тому ухвала Печерськогорайонного суду м. Києва від 18.12.2021 року, як така, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону підлягає скасуванню, а обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12019100060005519 по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, поверненню в суд першої інстанції для розгляду.
Вирішуючи питання щодо заявленого прокурором клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою на 60 днів, колегія суддів дійшла наступного.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 331 КПК України, суд, у тому числі апеляційної інстанції, під час судового розгляду, за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу, за результатами розгляду якого, суд своєю вмотивованою ухвалою може продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що не може перевищувати двох місяців.
За приписами статті 177 КПК України підставою як для застосування, так і для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті.
Згідно положень ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; наявність судимостей у обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше, а також інші обставини зазначені в законі.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.
Як вбачається зі змісту обвинувального акта стосовно ОСОБА_8 , останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке віднесено до категорії особливо тяжких злочинів, за що передбачено основне покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років, а тому прокурор обґрунтовано, посилаючись на високий рівень суспільної небезпечності вказаного кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_8 може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, які ще не допитані, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, просить продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
Тобто, наведені прокурором ризики, запобігання яких є метою та підставою застосування запобіжних заходів, з моменту застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшилися та продовжують існувати до теперішнього часу.
Отже, враховуючи наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також приймаючи до уваги обставини, які відповідно до положень ст. 178 цього Кодексу, повинні враховуватися, як при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так і при продовженні строку тримання під вартою, колегія суддів, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання передбачених законом ризикам, вважає необхідним продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 строк дії запобіжного заходу у виді тримання його під вартою на 60 (шістдесят) днів до 08 квітня 2021 року включно.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 183, 331, 404, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у провадженні - прокурора Київської місцевої прокуратури №6 ОСОБА_9 - задовольнити.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 18 грудня 2020 року в частині рішення про повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні №12019100060005519 по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України - скасувати та призначити новий розгляд обвинувального акта стосовно ОСОБА_8 у суді першої інстанції.
В решті ухвалу суду залишити без зміни.
Клопотання прокурора ОСОБА_6 в суді апеляційної інстанції - задовольнити та продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, на 60 (шістдесят) днів, тобто до 08 квітня 2021 року включно.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: _______________ _______________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа №757/43953/20-к
Провадження №11-кп/824/1762/2021
Головуючий у І інстанції: ОСОБА_10
Головуючий в апеляційній інстанції: ОСОБА_1