№ справи: 760/9083/20
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2600/2021
Головуючий у суді першої інстанції: Оксюта Т.Г.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
04 лютого 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Немировської О.В.
суддів - Чобіток А.О., Ящук Т.І.
при секретарі - Шепель К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , який діє також в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , до Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації про скасування розпорядження, зобов'язання вчинити дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2020 року,
встановив:
у квітні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними та незаконними дії відповідача щодо відмови у постановленні його та його сім'ї на квартирний облік та зобов'язати Солом'янську районну у м. Києві державну адміністрацію взяти на квартирний облік, забезпечивши його житлом в строк, передбачений чинним законодавством. Також позивач просив зобов'язати відповідача відшкодувати йому матеріальну шкоду в сумі 198 000 грн. та моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2020 року у задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення ОСОБА_1 , представника відповідача - ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував, що він з листопада 2001 року проживає разом зі своєю дружиною - ОСОБА_5 , та двома неповнолітніми дітьми: ОСОБА_2 , 2002 року народження та ОСОБА_3 , 2004 року народження, проживає в Солом'янському районі м. Києва. 07.10.2013 він був взятий на реєстраційний облік за адресою: АДРЕСА_1 , де знаходиться Центр обліку бездомних громадян. Однак його діти взяті на облік не були, і вони зареєстровані за іншою адресою, хоча там не проживають. 11.04.2019 він подав до Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації документи про взяття його з сім'єю на квартирний облік, однак розпорядженням Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації №818 від 23.10.2019 йому було відмовлено. Вказане розпорядження він вважає протиправним та незаконним, просить зобов'язати відповідача взяти його на квартирний облік разом з сім'єю, забезпечити його житлом в строк, передбачений законодавством з моменту подачі документів - 11.04.2019, а також відшкодувати йому моральну шкоду - 100 000 грн. за страждання протягом 18 років, матеріальну шкоду в розмірі 198 000 грн., яка складається з вартості оренди жилого приміщення, яку він змушений оплачувати. Також позивач просив постановити окрему ухвалу щодо дій відповідача, яку направити на адресу Президента України та Кабінету Міністрів України.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2020 року в задоволенні позову було відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для зарахування позивача на квартирний облік та соціальний квартирний облік, а тому не встановлено факту порушення відповідачем прав позивача.
Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим по справі обставинам.
Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та послався на положення ЖК Української РСР, Постанову Кабінету Міністрів Української РСР від 11 грудня 1984 року № 470 «Про затвердження правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Українській PCP», Закону України «Про житловий фонд соціального призначення», Порядок взяття громадян на соціальний квартирний облік, їх перебування на такому обліку та зняття з нього, Порядок врахування вартості майна, що перебуває у власності громадянина та членів його сім'ї, затверджені постановою КМ України від 23.07.2008 №682 «Деякі питання реалізації Закону України «Про житловий фонд соціального призначення».
Як видно з матеріалів справи, позивач з 07.10.2013 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що є соціальним готелем, та взятий на облік в Центрі обліку бездомних громадян (посвідчення НОМЕР_2) (а/с 20) та є пенсіонером за віком.
Фактично позивач проживає за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору оренди. Позивач зазначає, що його сім'я складається з 4 осіб: він, дружина - ОСОБА_5 , син - ОСОБА_2 , 2002 р.н. та дочка -
ОСОБА_3 , 2004 р.н.
Розпорядженням Солом'янської районної м. Києві державної адміністрації від 19.09.2019 №746 було відмовлено у зарахуванні ОСОБА_1 сім'єю з 4 осіб на квартирний облік у відповідності з пп. 13 та 15 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470.
Розпорядженням Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації від 23.10.2019 №818 ОСОБА_1 у взятті на соціальний квартирний облік на підставі пп. 3 п. 6 Порядку взяття громадян на соціальний квартирний облік, їх перебування на такому обліку та зняття з нього та п. 2 Порядку врахування вартості майна, що перебуває у власності громадянина та членів його сім'ї, затверджених постановою КМ України від 23.07.2008 №682.
Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 статті 31 ЖК УРСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, ЖК та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР, Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю.
У ч. 1 статті 36 ЖК Української РСР визначено, що облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів. Громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов за місцем проживання - виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті (абзац 1 частини першої статті 39 ЖК Української РСР).
Постановою Ради Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470 затверджено Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР (далі - Правила).
За змістом пункту 2 цих Правил жилі приміщення надаються громадянам, які потребують поліпшення житлових умов, постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю.
Квартирний облік здійснюється, як правило, за місцем проживання громадян у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів (пункт 8 Правил).
Відповідно до підпункту 1 пункту 13 Правил такими, що потребують поліпшення житлових умов визнаються громадяни забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок. Цей рівень періодично переглядається вказаними органами.
За вимогами пункту 18 Правил до заяви про взяття на квартирний облік додаються: довідки про реєстрацію місця проживання особи на кожного члена сім'ї, видані виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, сільським головою; довідки про те, чи перебувають члени сім'ї на квартирному обліку за місцем роботи (у виконавчому комітеті сільської, селищної, міської ради). Громадяни, які беруться на облік на пільгових підставах або користуються правом першочергового чи позачергового одержання жилих приміщень, зазначають про це у заяві і подають відповідні документи.
За змістом пункту 19 Правил попередній розгляд заяв про взяття на квартирний облік у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів провадиться громадською комісією з житлових питань при виконавчому комітеті. Вказані комісії перевіряють житлові умови громадян і про результати перевірки складають акт. Заяви і матеріали перевірки житлових умов громадян розглядаються на засіданні відповідної комісії, яка вносить свої пропозиції виконавчому комітетові місцевої Ради або адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації і профспілковому комітетові. На засідання комісії при необхідності запрошується заявник.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення» соціальним є житло всіх форм власності (крім соціальних гуртожитків) із житлового фонду соціального призначення, що безоплатно надається громадянам України, які потребують соціального захисту, на підставі договору найму на певний строк, а соціальний квартирний облік - облік громадян України, які користуються правом на соціальне житло і перебувають у черзі на його отримання.
Вказівка судом першої інстанції в рішенні про те, що питання про зарахування на соціальний квартирний облік відноситься до внутрішньої компетенції районної державної адміністрації, та є формою втручання в дискреційні повноваження є вірною, оскільки суд не має права зобов'язувати відповідача яке конкретно рішення (дію) він має вчинити.
Питання про зарахування позивача на квартирний облік могло б бути підставою для повторного розгляду заяви позивача в разі визнання судом розпорядження Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації №8181 від 23.10.2019 незаконним. В даному випадку у задоволенні позову було відмовлено через відсутність підстав у позивача для зарахування його на соціальний квартирний облік.
Суд першої інстанції надав належну правову оцінку доводам позивача щодо відсутності підписів голови комісії Бялковського В. та заступника голови Бондаренко Т. на Протоколі №20 від 19.09.2010 засідання Громадської комісії з житлових питань при Солом'янській районній в місті Києві держаній адміністрації.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно визнав неналежними докази, подані позивачем, оскільки вони не засвідчені та не підписані належним чином, не можуть бути підставою для скасування рішення суду та задоволення позовних вимог, оскільки судом було відмовлено у визнанні протиправним та незаконним розпорядження про відмову у взятті його на соціальний квартирний облік через відсутність підстав для взяття на такий облік, а не через відсутність належним чином засвідчених документів та невизнання його статусу і права на пільги, встановлені законодавством для ветеранів війни - учасників бойових дій відповідно до посвідчення Серії НОМЕР_1 , виданого 16.07.2018.
Відповідно до ч. 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Оскільки судом першої інстанції не було встановлено порушення прав позивача, відповідно відсутні підстави для відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди.
За таких обставин відсутні і підстави для розподілу судових витрат між сторонами.
Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов'язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України» (заява № 63566/00, § 23).
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, рішення було ухвалено судом першої інстанції при дотриманні норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено 10 лютого 2021 року.
Головуючий
Судді