3 лютого 2021 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2
ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12020100100004433 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 24 липня 2020 року, яким
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Російської Федерації, громадянин України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий,
- вироком Зінківського районного суду Полтавської області за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, звільнений 28 листопада 2017 року після відбуття строку покарання,
визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі.
На підстав ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку 1 рік, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України,
за участю сторін апеляційного провадження:
прокурора ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_5
Вироком суду ОСОБА_5 визнаний винуватим в тому, що у квітні 2020 року у нього виник протиправний намір, направлений на заволодіння шуруповертом марки «Makita», моделі 6823, 550 Вт, який він тимчасово зберігав на прохання потерпілого ОСОБА_8 .
Реалізуючи зазначений злочинний умисел, обвинувачений, діючи повторно, таємно, з корисливих спонукань, взяв з приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , зазначений вище шуруповерт, після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Вказаними діями ОСОБА_5 завдав потерпілому ОСОБА_8 матеріальної шкоди у розмірі 2289, 75 грн.
Цим вироком вирішено питання речових доказів, судових витрат.
Не оспорюючи доведеність вини та кваліфікації дій, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити покарання у виді 2 років позбавлення волі. В іншій частині вирок суду залишити без змін.
В апеляційній скарзі прокурор посилається на те, що суд при призначенні покарання обвинуваченому не достатньо врахував характер суспільної небезпеки вчиненого злочину, ступінь тяжкості вчиненого злочину, фактичні обставини справи та відношення обвинуваченого до скоєного. Судом належним чином не враховано, що обвинувачений раніше неодноразово судимий, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, та знову вчинив новий умисний корисливий злочин.
Також, як зазначає прокурор, суд при призначенні покарання не достатньо врахував суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_5 злочину, який відноситься до злочинів середньої тяжкості, а також те, що суб'єктивна сторона даного злочину виражається у прямому умислі. Окрім того прокурор вказує, що судом не враховано те, що ОСОБА_5 офіційно не працює, суспільно корисною діяльністю не займається та шкоду завдану потерпілій стороні не відшкодував.
На переконання апелянта, судом не враховано той факт, що обвинуваченим вчинено злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
Заслухавши доповідь судді, позицію прокурора, який підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі, обвинуваченого, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить такого висновку.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Частиною 2 статті 94 КПК України визначено, що жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст. 374 КПК України.
Відповідно до аудіозапису підготовчого судового засідання 24 липня 2020 року з 12.20 год. до 12.22 год. у кримінальному провадженні проведено підготовче судове засідання за відсутності потерпілого та відсутності будь-яких відомостей про належне його повідомлення про день та час розгляду справи, оскільки матеріали справи не містять будь-яких даних про це. При цьому Судовий розгляд кримінального провадження призначений на цей же день на 12.40 год. (ас. 15-17).
У цей же день о 12.42 год. у кримінальному провадженні розпочато судове засідання. При цьому потерпілий про день, час та місце судового засідання не повідомлений належним чином, оскільки будь-які відомості про це матеріали справи не містять.
Згідно з аудізаписом судового розгляду обвинувачений зазначив, що визнає вину у повному обсязі, у зв'язку з чим прокурор запропонував провести розгляд справи у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, допитавши обвинуваченого та дослідивши обставини, які характеризують особу обвинуваченого.
Головуючий суддя роз'яснив обвинуваченому, що в разі погодження обвинуваченого із скороченим порядком розгляду справи, він буде позбавлений можливості оскаржувати фактичні обставини кримінального правопорушення в апеляційному порядку, а зможе оскаржити тільки міру покарання. Після згоди обвинуваченого із вказаним порядком, судом прийнято рішення про проведення судового розгляду в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України та встановлений порядок дослідження доказів: допитати обвинуваченого, дослідити докази щодо вартості викраденого майна, речових доказів, заходів кримінального провадження, заяви потерпілого, витяг з ЄРДР, повідомлення про підозру, протокол відкриття матеріалів кримінального провадження та інші процесуальні документи, які підтверджують допустимість доказів у вказаному кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 3 ст. 349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
При цьому повне визнання вини, не заперечення фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин злочину, в якому обвинувачується, правові наслідки розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин є обов'язковими передумовами можливості здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 ККУкраїни.
Виходячи зі змісту ч. 3 ст. 349 КПК, якщо принаймні одна з обставин, яка підлягає доказуванню у кримінальному провадженні, заперечується стороною, спрощену процедуру судового розгляду застосовано бути не може.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року в справі № 521/11693/16-к, щодо застосування ч. 3 ст. 349 КПК, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Однак ця норма не звільняє суд від обов'язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні та визначені ст. 91 КПК. Тобто законодавець зобов'язує суд встановити усі обставини, що мають значення для кримінального провадження, а ст. 349 КПК лише визначає обсяг та порядок дослідження доказів на підтвердження цих обставин.
Під час надання показань обвинувачений зазначив про те, що він не викрадав вказаний шуроповерт, а взяв його тимчасово, оскільки не вистачало грошей заплатити за хостел. При цьому потерпілий про вказані обставини був повідомлений та не заперечував проти цього. Свідком цих обставин був його та потерпілого напарник, який працював разом з ними. Між ним з напарником та потерпілим виникли непорозуміння з приводу того, що потерпілий не працює, а отримані за його ( ОСОБА_10 ) та напарника роботу грошові кошти потерпілий ділить на трьох. Начальство вигнало потерпілого з роботи, а він ( ОСОБА_10 ) та напарник спочатку залишились працювати, а потім пішли на іншу роботу. Через деякий час він дізнався, що потерпілий подав заяву про, нібито, викрадення шуроповерта. Для нього це було несподіванкою. Він купив інший шуруповерт, який віддав потерпілому.
Таким чином, обвинувачений, зазначивши, що визнає вину у повному обсязі, фактично заперечував обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення, що свідчить про істотне порушення під час судового розгляду кримінального провадження судом першої інстанції вимог КПК України, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
За змістом вироку суд розглянув справу в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, зазначивши, що обвинувачений свою вину беззаперечно визнав, дав показання, які повністю відповідають обставинам, викладеним у вироку (ас. 74).
З огляду на викладене, на переконання колегії суддів, висновок суду про доведеність вини обвинуваченого за вказаних ним обставин, відповідно до яких ним фактично не визнаються обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення, але й ставиться під сумнів факт його вчинення, без допиту потерпілого, який належним чином не повідомлений про день. час та місце розгляду справи, належного аналізу всіх доказів, наявних у матеріалах кримінального провадження, є передчасним.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_5 допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а тому вирок суду першої інстанції, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 409, ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 412 та ст. 415 КПК України підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.
Під час нового розгляду в суді першої інстанції необхідно повно й всебічно, з дотриманням вимог кримінального процесуального закону дослідити обставини провадження і постановити законне та обґрунтоване судове рішення. В разі, якщо при новому розгляді підтвердиться обсяг обвинувачення, за яким ОСОБА_5 визнано винуватим, і не буде встановлено інших пом'якшуючих покарання обставин, призначене йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід вважати м'яким.
Керуючись ст. 376, 404, 405, 407, 412, 418 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 - задовольнити частково.
В порядку ст. 404 КПК України вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 24 липня 2020 року щодо ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 185 КК України - скасувати, призначити новий розгляд в суді першої інстанції
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
_____________________________ _______________________ _________________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3