Справа № 759/12043/19 Головуючий в суді I інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/524/2021 Доповідач ОСОБА_2
27 січня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
прокурора - ОСОБА_5
особи, щодо якої вирішувалось питання про застосування примусових заходів медичного характеру - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
секретаря судових засідань - ОСОБА_8 ,
провівши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційний розгляд за апеляційною скаргою виконуючого обов'язки прокурора м. Києва ОСОБА_9 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 24 січня 2020 року про залишення без задоволення клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у виді направлення до психіатричного закладу щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Васильків Київської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , не судимого
- підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого.1 ст. 289 КК України,
Як вбачається з матеріалів провадження до Святошинського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора про застосування до ОСОБА_6 примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 24 січня 2020 року клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_6 у виді направлення до психіатричного закладу залишено без задоволення.
Кримінальне провадження №2018100050004482 від 05 червня 2018 року щодо ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 289 КК України на підставі ч. 4 ст. 513 КПК України - закрито.
Згідно з оскаржуваною ухвалою суду, ОСОБА_6 вчинив суспільно небезпечне діяння, передбачене ч.1 ст. 289 КК України за наступних обставин.
Так, 05 червня 2018 року близько 14 год. 00 хв. ОСОБА_6 , перебуваючи у приміщенні комплексу по мийці автомобілів ТОВ «Автопассажу», розташованої за адресою вул. Богатирська, 1 у м. Київ, помітив автомобіль «БМВ», моделі «І 3 REX», транзитний номер НОМЕР_1 , 2014 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , яким вирішив незаконно заволодіти. Реалізуючи свій умисел направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_6 , взявши з полички ключі від запалення двигуна вказаного автомобіля, підійшов до нього та за допомогою пульта від сигналізації відкрив замок зазначеного автомобіля. Продовжуючи вчиняти свої дії ОСОБА_6 сів за кермо та за допомогою ключа привів двигун у робочий стан, після чого поїхав у невідомому напрямку. У подальшому, того ж дня близько 17 год. 15 хв. ОСОБА_6 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , був викритий працівниками поліції разом з вказаним автомобілем.
Згідно з висновком стаціонарної судово-психіатричної експертизи № 151 від 23 серпня 2018 року, ОСОБА_6 на час вчинення суспільно небезпечного діяння, в якому він підозрюється, страждав на стійкий хронічний психічний розлад: шизофренія, параноїдна форма, епізодичний тип перебігу, маніоформно-параноїдний синдром, та за своїм психічним станом не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На час проведення експертизи ОСОБА_6 страждає на стійкий хронічний психічний розлад та за своїм психічним станом не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, не може брати участь у слідчих діях або судових засіданнях. ОСОБА_6 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.
Обґрунтовуючи своє рішення про залишення без задоволення клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_6 та закриття кримінального провадження №2018100050004482 від 05 червня 2018 року за ч. 1 ст. 289 КК України суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_6 вчинив суспільно небезпечне діяння, передбачене ч. 1 ст. 289 КК України, у стані неосудності, проте згідно фактичних даних, які містяться у довідках спеціалізованих медичних установ від 08 листопада 2019 року та 15 січня 2020 року за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння не потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в примусовому порядку, а відтак з урахуванням ч. 4 ст. 513 КПК Україникримінальне провадження підлягає закриттю.
Не погоджуючись з судовим рішенням, виконуючий обов'язки прокурора м. Києва подав апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи доведеність винності ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного суспільно-небезпечного діяння й правильності юридичної оцінки таких дій, просить ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 24 січня 2020 року скасувати, у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_6 за ч.1 ст. 289 КК України у суді першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідно до висновку судово-психіатричної експертизиОСОБА_6 страждає на психіатричне захворювання і потребує застосування примусових заходів медичного характеру, водночас суд першої інстанції, всупереч вимогам ст. 242 КПК України не призначив додаткову судово-психіатричну експертизу, а пославшись на медичні довідки про проходження обов'язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів ОСОБА_6 дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_6 за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечногодіяння не потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в примусовому порядку, чим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити її, ОСОБА_6 та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 530 КПК України визначено, що кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що: особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності; особа вчинила кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіла на психічну хворобу до постановлення вироку.
Згідно ч.4 ст. 513 КПК України якщо буде встановлено, що суспільно небезпечне діяння особа вчинила у стані неосудності, а на момент судового розгляду видужала або внаслідок змін у стані її здоров'я відпала потреба в застосуванні примусових заходів медичного характеру, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
Згідно з висновком стаціонарної судово-психіатричної експертизи № 151 від 23 серпня 2018 року, ОСОБА_6 на час вчинення суспільно небезпечного діяння, в якому він підозрюється, страждав на стійкий хронічний психічний розлад: шизофренія, параноїдна форма, епізодичний тип перебігу, маніоформно-параноїдний синдром, та за своїм психічним станом не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На час проведення експертизи ОСОБА_6 страждає на стійкий хронічний психічний розлад та за своїм психічним станом не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, не може брати участь у слідчих діях або судових засіданнях. ОСОБА_6 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом (а.с.55-58).
Як вбачається з оскаржуваної ухвали суд першої інстанції, відмовив у задоволенні клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру та закрив кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 . На обґрунтування свого висновку про те, що на даний час ОСОБА_6 за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння не потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в примусовому порядку суд першої інстанції послався на копії медичних довідок про проходження обов'язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів «Медичного центру ТОВ «Мед-Хелп» від 15 січня 2020 року та КМ ПНД №1 м. Києва 08 листопада 2019 року, згідно яких у ОСОБА_6 психіатричних протипоказань до виконання роботи за фахом не виявлено (а.с. 67).
Однак, колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, є передчасним і невмотивованим, зробленим без ретельної перевірки відомостей про психічний стан ОСОБА_6 , який неодноразово госпіталізувався до ТМО «Психіатрія», з 2006 року перебуває на обліку в лікаря-психіатра, згідно висновку стаціонарної судово-психіатричної експертизи № 151 від 23 серпня 2018 року на час вчинення суспільно небезпечного діяння, в якому він підозрюється, страждав на стійкий хронічний психічний розлад: шизофренія, параноїдна форма, епізодичний тип перебігу, маніоформно-параноїдний синдром, за своїм психічним станом не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними (а.с.55-58, 65, 66). Разом з тим, зазначеним обставинам суд першої інстанції належної оцінки не надав, чим, на переконання колегії суддів,допустив неповноту судового розгляду під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких має істотне значення для ухвалення законного обґрунтованого та справедливого судового рішення, щоє порушенням вимог кримінального процесуального закону і являється підставою, згідно ст. 409 КПК України, для скасування оскаржуваної ухвали.
Окрім того, на думку колегії суддів, фактичні данні, які містяться в копіях довідок про проходження обов'язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів «Медичного центру ТОВ «Мед-Хелп» від 15 січня 2020 року та КМ ПНД №1 м. Києва від 08 листопада 2019 року щодо можливості ОСОБА_6 за своїм психічним станом обіймати певну посаду, на які послався суд першої інстанції на обґрунтування своїх висновків, жодним чином не спростовують висновку стаціонарної судово-психіатричної експертизи № 151 від 23 серпня 2018 року.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Враховуючи, що в апеляційній скарзі прокурора ставиться питання про призначення нового розгляду клопотання про застосування примусових медичного характеру, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу виконуючого обов'язки прокурора м. Києва ОСОБА_9 задовольнити.
Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 24 січня 2020 року, якою клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_6 залишено без задоволення, а кримінальне провадження №2018100050004482 від 05 червня 2018 року щодо ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 289 КК України на підставі ч. 4 ст. 513 КПК України закрито - скасувати.
Призначити новий розгляд кримінального провадження за клопотанням прокурора про застосування щодо ОСОБА_6 примусових заходів медичного характеру у суді першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
___________________ _____________________ ___________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4