Справа № 686/17644/20
Провадження № 22-ц/4820/216/21
Категорія: 48
01 лютого 2021 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд в складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П'єнти І.В., Талалай О.І.
секретар судового засідання Садік Н.Д.
за участю позивачки ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/17644/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 листопада 2020 року (суддя Бондарчук В.В., повне судове рішення складено 30 листопада 2020 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Орган опіки та піклування Хмельницької районної державної адміністрації, Служба у справах дітей Хмельницької міської ради про визначення місця проживання дитини та відібрання дитини.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи та представника учасника справи, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд
Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 зазначала, що вона проживала з відповідачем з 2015 року до червня 2020 року без реєстрації шлюбу і під час їх спільного проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася донька ОСОБА_4 . Позивачка посилається на те, що відповідач постійно здійснював домашнє насильство, вживав нецензурну лексику, тому вона з донькою змушена була змінити їх місце проживання. Проте, в червні 2020 року відповідач разом із своєю матір'ю, вчинивши насильство, забрали у позивачки дитину і вивезли її в с. Давидківці, Хмельницької області, де і утримують. ОСОБА_1 вказує, що відповідач відмовляється повертати доньку, забороняє спілкуванню матері і доньки по телефону, натомість дитина постійно плаче та проситься до мами. Крім того, ОСОБА_1 посилається на те, що ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності у зв'язку із порушенням заборонного припису, згідно якого останньому було заборонено до 10.00 год. 20.06.2020 у будь-який спосіб контактувати з позивачкою. Позивачка вказує, що відповідач не працює, в будинку, де він проживає та утримує дитину не має санвузла; для дитини не створено належного місця проживання та відсутні іграшки. Зважаючи на викладене, позивачка просила суд визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із матір'ю ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 та відібрати у ОСОБА_3 малолітню доньку і повернути її матері ОСОБА_1 .
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 липня 2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає по АДРЕСА_2 надавати можливість для особистого спілкування та побачень ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає по АДРЕСА_1 малолітню дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Протокольною ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 вересня 2020 року до участі у справі в якості третьої особи залучено Службу у справах дітей Хмельницької міської ради.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом із матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає по АДРЕСА_1 . В задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, ОСОБА_3 оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт зазначає, що ОСОБА_1 08.06.2020 без відома і згоди відповідача забрала їх спільну доньку ОСОБА_4 та переїхала жити до своєї матері, проте він 09.06.2020 повернув дитину до місця її проживання та реєстрації за адресою АДРЕСА_2 . Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до увагу ту обставину, що донька боїться ОСОБА_1 та хоче проживати разом із батьком. ОСОБА_3 посилається на те, що ним частково зроблено ремонт в будинку, проведено воду та навесні планується проведення опалення по всьому житлу; донька ОСОБА_4 має багато іграшок, комп'ютер, в якому вона переглядає мультики та грає ігри, а також апелянт з дочкою займаються по програмі дитячого садочку. До того ж, як вказує ОСОБА_3 , позивачка не цікавиться життям доньки, а при зустрічах завжди влаштовує суперечки. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги подані відповідачем докази та не дав їм правової оцінки. Крім того, ОСОБА_3 не погоджується із ухвалою суду першої інстанції про відмову у задоволені відводу судді Бондарчуку В.В. та вказує, що заява про відвід судді була адресована голові суду ОСОБА_7 , а тому у судді Бондарчука В.В. не було права вирішувати питання про його відвід. Також апелянт не погоджується із рішенням суду в частині стягнення із нього судових витрат. Зважаючи на викладене, ОСОБА_3 просить суд скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених вимог та постановити нове судове рішення в цій частині, яким ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити проживати по місцю реєстрації із батьком.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 погоджується із висновками суду першої інстанції та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Позивачка вказує, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, визначивши місце проживання малолітньої дитини разом із матір'ю, адже при розгляді цієї справи суд насамперед має виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан, а також дотримуватися балансу між інтересами дітей, правами батьків на виховання дітей і обов'язком батьків діяти в їх інтересах. Разом з тим, позивачка зазначає, що відповідач дитину матері не надає та не виконує ухвалу Хмельницького міськрайонного суду про забезпечення позову, якою зобов'язано ОСОБА_3 надати можливість зустрічі матері і доньки. З огляду на антисоціальну поведінку апелянта та його маргінальний спосіб життя, що включає безробіття, неможливість адаптуватись у суспільстві через конфліктний характер, ігроманію, незацікавленість здійснювати участь у психологічному і фізичному розвитку доньки, адже вона знаходиться під наглядом матері відповідача та чужих людей, позивачка вважає, що суд першої інстанції виніс законне та справедливе рішення.
Апелянт ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав з підстав у ній наведених.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнали та просять її відхилити, залишивши рішення суду першої інстанції без змін. Представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином; від Органу опіки та піклування Хмельницької РДА надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника третьої особи.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України).
Суд, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 2015 року до червня 2020 року та ІНФОРМАЦІЯ_5 у них народилася дочка ОСОБА_4 , місце проживання якої з 06.10.2015 зареєстровано по АДРЕСА_2 (а.с. 41, 41 зворот).
Згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 та наказу ТОВ «Корпорація Ейджей» №38-к від 08.09.2020 ОСОБА_1 з 09.09.2020 працює на посаді фурнітурщика в ТОВ «Корпорація Ейджей» з окладом 6933 грн на місяць (а.с. 29, 30).
Відповідно до медичної довідки про проходження обов'язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів КНП «Хмельницький обласний медичний центр психічного здоров'я» серії НОМЕР_2 від 31.08.2020 у позивачки за результатом огляду не виявлено психіатричних протипоказань для вирішення соціально-побутових питань (а.с.60).
Згідно сертифікату про проходження профілактичного наркологічного огляду КНП «Хмельницький обласний медичний центр психічного здоров'я» серії РРТ №019577 від 31.08.2020 у ОСОБА_1 не виявлено наркологічних захворювань (а.с.61).
З акту обстеження умов проживання Служби у справах дітей Хмельницької міської ради від 30 вересня 2020 року вбачається, що помешкання по АДРЕСА_1 чисте, охайне, має гарний ремонт; в одній кімнаті м'який куточок, крісло розкладне, стіл комп'ютерний, тумба, комод, телевізор, комп'ютер; в другій кімнаті - розкладений диван, меблева стінка, шафа, стіл, комод; в прихожій - холодильник, столик; на кухні - кухонні тумби, плита варильна, дрібна техніка; обладнаний санвузол, встановлена пральна машина. Дівчинка спатиме з мамою на розкладному м'якому куточку; є місце для зберігання речей. Дитячих речей не має, взуття не має, іграшок не має, зі слів матері речі будуть придбані, коли дитина буде з нею (а.с.73, 73 зворот).
Згідно довідки Давидковецького дошкільного навчального закладу «Теремок» №7 від 28.08.2020 ОСОБА_6 з 01.09.2018 відвідує цей навчальний заклад (а.с.83).
Відповідно до довідки Давидковецької АЗПСМ від 28.08.2020 ОСОБА_6 є соматично здоровою, фізичний та психічний розвиток відповідає віку та при її огляді видимих слідів насильства виявлено не було (а.с. 84).
Відповідно до Висновку органу опіки та піклування Хмельницької РДА №40/16-2370/20 від 23.10.2020 «Про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 » виходячи із того, що ОСОБА_3 чинить перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні із дитиною: до будинку не пускає, не дозволяє матері бачитися із дитиною, розмовляти по телефону, на засідання комісії з питань захисту прав дитини Хмельницької РДА 16.10.2020 не з'явився, будучи належно повідомленим, враховуючи інтереси малолітньої дитини, керуючись ст. 19, ч.1 ст. 160 СК України Орган опіки та піклування Хмельницької РДА вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 75-76).
Як слідує із талону - повідомлення єдиного обліку №93 від 24.06.2020 заяву ОСОБА_1 про прийняття мір відносно її співмешканця ОСОБА_3 , який перешкоджає її зустрічам із дитиною зареєстровано в інформаційно - телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної Поліції України» (а.с.15).
10 червня 2020 року старшим ДПС Хмельницького ВП ХВП ГУНП в Хмельницькій області винесено тимчасовий заборонний припис стосовно ОСОБА_3 строком на 10 діб з 10 год. 10.06.2020 до 10 год. 20.06.2020 у зв'язку із скоєнням ним 05.06.2020 домашнього психологічного насильства відносно цивільної дружини ОСОБА_1 , які спільно проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою та мають спільну дитину (а.с.21).
Відмовляючи в задоволенні позову в частині відібрання дитини, суд першої інстанції виходив з того, що місце проживання малолітньої дитини за згодою обох батьків було визначено по АДРЕСА_2 і саме позивачка, без вирішення спору із батьком дитини щодо визначення місця проживання дитини, самовільно змінила зазначене місце проживання дитини.
Рішення суду в цій частині учасниками справи не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не переглядається.
Разом з тим, задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 чинить ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні із малолітньою дитиною, що має негативний вплив і на саму дитину, оскільки в такий спосіб усунуто одного із батьків від участі в процесі виховання та розвитку дитини. Та, враховуючи вік ОСОБА_5 , створення позивачкою необхідних умов для проживання останньої, реєстрація дитини у дошкільному навчальному закладі, наявність у позивачки стабільного доходу та знаходження на її утриманні сина ОСОБА_8 , який є братом малолітньої ОСОБА_4 , суд першої інстанції виходив з того, що проживання ОСОБА_4 з матір'ю буде відповідати інтересам дитини і сприятиме створенню такого рівня життя, що необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку ОСОБА_4 .
Дійшовши такого висновку, суд обґрунтовано посилався на відповідні норми матеріального та процесуального права.
Так, згідно з частиною третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
В силу положень частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (надалі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до принципу шостого «Декларації прав дитини», яка прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і під відповідальністю своїх батьків і в усякому разі в атмосфері любові і моральної і матеріальної забезпеченості.
Згідно із статтею 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства» наголошує, що кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей, однак предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Із системного тлумачення статей 3, 9, 18 Конвенції, частин другої та третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» слідує, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини.
За змістом статей 160-161СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, а місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня2006року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.
Також, в силу положень частини другої статті 161 СК України Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, свою аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Суд першої інстанції в контексті першочергового врахування саме інтересів малолітньої дитини, які переважають над інтересами батьків, дотримуючись норм матеріального права, урахувавши усі обставини у справі та оцінивши надані учасниками справи докази, обґрунтовано визначив місце проживання малолітньої ОСОБА_6 , 2015 року народження, разом з матір'ю.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не задовольнив заперечення ОСОБА_3 , судова колегія вважає їх безпідставними, адже судом було дано оцінку доводам заперечень відповідача і суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність законних підстав для визначення місця проживання малолітньої дитини саме із матір'ю, адже посилання ОСОБА_3 на те, що донька не хоче розмовляти із матір'ю по телефону; що вона її боїться; що позивачка чинила фізичне насильство по відношенню до дитини в той період, коли дитина перебувала з позивачкою; що ОСОБА_1 11.07.2020 приїжджала до доньки у нетверезому стані та спричиняла скандали є в порушення вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України недоведеними.
Також, суд першої інстанції виходив з того, що посилання в запереченні відповідача на наявність неприязних стосунків між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 ; на надання ОСОБА_1 недостовірної інформації відносно місця її реєстрації; посилання на відсутність нормальних умов для проживання дитини по АДРЕСА_1 не є тими обставинами, що враховуються при вирішення питання щодо визначення місця проживання дитини, адже під час розгляду такого спору судом враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я, особисті якості батьків, відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною), можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
Аргументи апелянта про те, що в рішенні суду невірно зазначено про надходження від нього відзиву на позов, оскільки він відзив не писав, спростовуються матеріалами справи, адже ОСОБА_3 після отримання ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 23 липня 2020 року про відкриття провадження у цій справі та призначення справи до розгляду, направлено до суду письмові заперечення.
А відповідно до ч 1, 2 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення, пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
З врахуванням правової необізнаності ОСОБА_3 , що відповідно до ч. 1 ст. 180 ЦПК України заперечення подаються відповідачем на аргументи, які наведені позивачем саме у відповіді на відзив, суд першої інстанції вірно врахував усі заперечення відповідача проти позову, що викладені у документі під назвою «Заперечення по судовому позові ОСОБА_1 », як відзив на позовну заяву ОСОБА_1 .
Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції як свідка було допитано матір позивачки ОСОБА_10 , тоді як остання не може бути свідком у справі, оскільки не приймала участі в спільному житті сторін є такими, що не заслуговують на увагу.
Так, відповідно до статті 69 ЦПК України свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи.
Відповідно до статті 70 ЦПК України не можуть бути допитані як свідки: 1) недієздатні фізичні особи, а також особи, які перебувають на обліку чи на лікуванні у психіатричному лікувальному закладі і не здатні через свої фізичні або психічні вади правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, або давати показання; 2) особи, які за законом зобов'язані зберігати в таємниці відомості, що були довірені їм у зв'язку з наданням професійної правничої допомоги або послуг посередництва (медіації) під час проведення позасудового врегулювання спору, - про такі відомості; 3) священнослужителі - про відомості, одержані ними на сповіді віруючих; 4) судді та присяжні - про обставини обговорення в нарадчій кімнаті питань, що виникли під час ухвалення судового рішення, або про інформацію, що стала відома судді під час врегулювання спору за його участю; 5) інші особи, які не можуть бути допитані як свідки згідно із законом чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, без їхньої згоди.
Особи, які мають дипломатичний імунітет, не можуть бути допитані як свідки без їхньої згоди, а представники дипломатичних представництв - без згоди дипломатичного представника.
З огляду на вищенаведене, ОСОБА_10 не належать до кола осіб, які не можуть бути допитані як свідки.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги в тій частині, що позивачка ОСОБА_1 не цікавиться життям дитини, не піклується про неї, веде аморальний спосіб життя; забороняла 08.06.2020 дитині спілкуватися із батьком по телефону і тоді ж побила дитину; під час чотирьох візитів в с. Давидківці перебувала у нетверезому стані та спричиняла сварки, а дитина через це боїться своєї матері; наявність негативного впливу на малолітню дитину неповнолітнього ОСОБА_11 ; що ОСОБА_3 проводиться ремонт в будинку для комфортного проживання доньки, придбано нові іграшки; що батько з дитиною займаються по програмі дитячого садочку, оскільки в садочок вона не ходить через пандемію COVID-19; що квартира, в якій проживає позивачка не придатна для проживання малолітньої дитини; невірне зазначення в судовому рішенні дату, з якої сторони почали спільно проживати однією сім'єю колегія суддів вважає їх недоведеними, адже в силу вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Судова колегія вважає, що посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_3 не спричиняв тілесних пошкоджень ОСОБА_10 ; на відсутність спілкування ОСОБА_1 із своїм сином ОСОБА_12 та наявність неприязних стосунків, що тривають протягом п'яти років між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 ; наявність неприязних стосунків між ОСОБА_3 та ОСОБА_10 ; порушення Органом опіки та піклування і поліцейським ОСОБА_13 припису від 10.06.2020 та порушення останніми права приватної власності ОСОБА_14 ; спілкування ОСОБА_15 з ОСОБА_16 щодо виконання ухвал судді ОСОБА_17 на законність судового рішення не впливають.
Доводи апеляційної скарги про можливість знущань ОСОБА_10 над малолітньою дитиною є припущенням, адже судом першої інстанції визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_4 саме із матір'ю ОСОБА_1 .
Аргументи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції невірно оцінено договір купівлі-продажу ОСОБА_10 квартири АДРЕСА_3 , адже в ньому не зазначена кухня, а ОСОБА_10 без згоди органів місцевого самоврядування самостійно використовує частину коридору під кухню, що є порушенням правил газопостачання; не враховано відсутності окремих спальних місць для ОСОБА_1 , її 13-ти річного сина та малолітньої ОСОБА_4 відхиляються судовою колегією, адже судом при ухваленні оскаржуваного рішення у відповідності із вимогами процесуального законодавства було надано оцінку усім доказам, що надавалися учасниками процесу. І ці доводи апеляції зводяться до незгоди апелянта із оцінкою судом доказів.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховані жодні доводи відповідача та його представника, колегія суддів не приймає, оскільки суд взяв до уваги та надав правильну оцінку усім доказам, які були надані сторонами.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині невірного вирішення відводу є такими, що не заслуговують на увагу, адже з врахування дати надходження заяви ОСОБА_3 про відвід судді 20.11.2020 (п'ятниця) та 21.11 і 22.11.2020 (вихідні дні), 23.11.2020 (наступне судове засідання) Хмельницький міськрайонний суд в складі головуючого суддів Бондарчука В.В. розглянув заяву відповідача про відвід судді Бондарчука В.В. у відповідності із вимогами абзацу 2 ч. 3 ст. 40 ЦПК України.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, що виник між сторонами та вірно застосовано правові норми, які підлягали застосуванню. А тому оскаржуване рішення слід залишити без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 листопада 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 10 лютого 2021 року.
Судді А.П. Корніюк
І.В. П'єнта
О.І. Талалай