Справа № 2207/2866/2012
Провадження № 22-ц/4820/279/21
09 лютого 2021 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Купельського А.В. (суддя-доповідач),
Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,
секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.
за участю учасників справи: представника апелянта адвоката Дацишиної М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 11 лютого 2013 року (суддя Янішевська О.С.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Лютарської сільської ради про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями,
У грудні 2012 року ОСОБА_2 , звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначала, що після смерті її матері ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина, яка складається, зокрема, з житлового будинку з надвірними будівлями, на яку вона як спадкоємець першої черги за законом має право, однак оформити свої спадкові права не має можливості через відсутність правовстановлюючих документів на будинок, хоча вступила в управління спадковим майном.
Зазначила, що інших спадкоємців крім неї немає.
У зв'язку з цим позивач просила суд визнати за нею право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 11 лютого 2013 року визнано право власності спадкоємця першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , 1960 року народження, жительки АДРЕСА_2 , на житловий будинок з надвірним будівлями АДРЕСА_1 .
Ухвалою Ізяславського районного суду від 21 грудня 2020 року у задоволенні заяви Лютарської сільської ради Ізяславського району про виправлення описки у рішенні суду №2207/2866/2012 від 11 лютого 2013 року відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 11 лютого 2013 року та ухвалити нове рішення про відмову в позові, судові витрати стягнути з ОСОБА_2 .
Вважає, що суд вирішив питання про права та інтереси апелянта, оскільки визнав право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що належить йому в порядку спадкування.
Зазначає, що житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 є спадковим майном після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та належало їй на праві особистої власності відповідно до Свідоцтва про право особистої власності від 10.08.1987, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Ізяславської районної ради Хмельницької області.
Апелянт є спадкоємцем майна померлої ОСОБА_4 по заповіту.
Суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини, якими позивач обґрунтовувала свої вимоги, та належність спадкодавцю ОСОБА_3 на праві власності житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 .
Апелянт зазначає, що місцевим судом також неправильно досліджено та оцінено докази, оскільки успадкований житловий будинок з надвірними спорудами не може бути об'єктом спадкування позивачем ОСОБА_2
ОСОБА_1 зазначає, що надав докази належності на праві особистої власності спадкодавцю ОСОБА_4 будинку за спірною адресою, які свідчать, що суд не перевірив фактичні та правові підстави виникнення права власності на спірний будинок за цією ж адресою спадкодавця ОСОБА_3 та помилково визнав за позивачем право власності на житловий будинок з надвірними спорудами в порядку спадкування.
Витягом з погосподарської книги №8 Лютарської сільської ради за 1996-2000 роки, за 2011-2015 роки в АДРЕСА_1 , головою дворогосподарства зазначено ОСОБА_5 , житловий будинок в приватній власності ОСОБА_4 . Витягом з погосподарської книги №8 Лютарської сільської ради за 2001-2005 роки за адресою: АДРЕСА_3 , записано членом домогосподарства ОСОБА_3 .
Як вбачається із записів погосподарської книги №8 Лютарської сільської ради, ОСОБА_3 належав інший житловий будинок з надвірними спорудами, головою якого вона була за адресою: АДРЕСА_3 .
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Зазначає, що апелянтом пропущені строки апеляційного оскарження. Про неузгодженість у питанні оформлення спадщини він був проінформований з весни 2020 року, а відтак перебіг строків давності слід вважати з весни 2020 року.
Позивач вступила у спадщину після смерті матері, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дубно, де проживала останнім часом.
Ізяславський районний суд приймав рішення про успадкування на підставі документів, представлених Лютарською сільською радою.
Задоволення апеляційної скарги позивач вважала б незаконним.
Апелянт не звертався до суду з питанням визнання незаконною відмови нотаріуса здійснити певні нотаріальні дії.
Прийнятим рішенням права апелянта не порушені.
Так, Ізяславський районний суд розглядав справу за позовом ОСОБА_2 до Лютарської сільської ради 11 лютого 2013 року, а апелянт набув своє право на успадкування лише 15 листопада 2014 року, тобто більш як через рік після розгляду справи. Тому твердження апелянта про нібито порушення його прав Ізяславським районним судом є безпідставним.
Навіть технічний паспорт на будинок апелянта ним отримано у липні 2020 року, тобто після того, як постало питання вірності адреси.
Заслухавши доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з наступних підстав.
Так, у зв'язку з тим, що спадкодавець померла у 2003 році, а спадкоємець фактично прийняла спадщину, до даних правовідносин необхідно застосувати норми Цивільного Кодексу України в редакції 1963 року.
Згідно ст. 527 ЦК України в редакції 1963 року спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця.
Відповідно до ст. 529 ЦК України в редакції 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти, дружина і батьки померлого.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 та прийняла спадщину належним чином, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом. Відтак, вона має право на житловий будинок АДРЕСА_1 як спадкоємець першої черги за законом після смерті матері.
З таким висновком Хмельницький апеляційний суд погоджується. Між тим, при прийнятті рішення суд, пославшись на документи, подані позивачем, припустився помилки щодо адреси місця знаходження спадкового майна.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а. с. 6).
ОСОБА_2 є дочкою померлої ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження, про укладення шлюбу (а. с. 7, 8).
Померла ОСОБА_3 була власником житлового будинку з надвірним будівлями АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою КП «Ізяславське РБТІ» № 200 від 14 серпня 2012 року, довідкою Лютарської сільської ради від 4 лютого 2013 року (а. с. 21, 33).
На момент смерті ОСОБА_3 правовстановлюючі документи на будинковолодіння відсутні, що підтверджуються довідкою КП «Ізяславське РБТІ» №200 від 14 серпня 2012 року.
Між тим, матеріали справи на час розгляду справи містили довідку №533 від 27 липня 2011 року, що ОСОБА_3 проживала в АДРЕСА_4 ).
Апелянт подав до суду витяг з погосподарської книги №8 Лютарської сільської ради за 1996-2000 роки, за 2011-2015 роки, де зазначено, що головою дворогосподарства АДРЕСА_1 , зазначено ОСОБА_5 . Житловий будинок зазначеного домогосподарства перебуває в приватній власності ОСОБА_4 (а.с. 83-84). У витягу з погосподарської книги №8 Лютарської сільської ради за 2001-2005 роки головою домогосподарства за адресою: АДРЕСА_3 , записано ОСОБА_3 (а.с. 85).
З свідоцтва про право особистої власності від 10 серпня 1987 року вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 (а. с. 86). З довідки Ізяславського районного бюро технічної інформації від 21 липня 2020 року №318 та технічного паспорту вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_5 , належить ОСОБА_4 (а. с. 75-80).
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_6 належить ОСОБА_2 (а. с. 81).
Рішенням Лютарської сільської ради №5 від 27 січня 2016 року провул. Червоноармійський перейменовано на АДРЕСА_7 (а. с. 82).
Таким чином, Хмельницький апеляційний суд приходить до висновку, що спадкове майно ОСОБА_3 знаходиться по АДРЕСА_7 , а спадкове майно ОСОБА_4 знаходиться по АДРЕСА_1 .
За таких обставин рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 11 лютого 2013 року слід змінити в частині адреси спадкового майна.
Визнати право власності ОСОБА_2 , 1960 року народження, жительки АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок з надвірним будівлями АДРЕСА_6 .
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, Хмельницький апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 11 лютого 2013 року змінити в частині адреси спадкового майна.
Визнати право власності ОСОБА_2 , 1960 року народження, жительки АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок з надвірним будівлями АДРЕСА_6 .
В решті апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.
Повне судове рішення складено 11 лютого 2021 року.
Судді А.В. Купельський
Т.О. Янчук
О.І. Ярмолюк