Справа №583/4459/20 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Сидоренко Р. В.
Номер провадження 33/816/121/21 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.
Категорія 130 КУпАП
11 лютого 2021 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - адвоката Сідько С.І., секретаря - Сітало Я.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми в режимі відеоконференцзв'язку справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Сідько С.І. на постанову судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29 грудня 2020 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 420,40 грн., -
Постановою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29 грудня 2020 року водій ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік за те, що він 26 листопада 2020 року о 17-00 год. в м. Охтирка, Сумської області по вул. Тельмана, 2, керував транспортним засобом Volkswagen Passat державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження огляду за допомогою приладу газоаналізатор Alcotester 6820 (Драгер) на місці зупинки та проходження медичного огляду на стан сп'яніння в медичному закладі ухилився шляхом відмови, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, захисник Сідько С.І. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із відсутністю в діях її підзахисного складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
В обгрунтування своїх вимог захисник Сідько С.І. вважає недоведеним належними і допустимими доказами факт керування її підзахисним транспортним засобом та вказує на численні порушення, допущені при складанні протоколу та отриманні доказів.
Так, на думку захисника, зміст протоколу про адміністративне правопорушення відносно її підзахисного не відповідає вимогам ст.256 КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 № 1376, зважаючи на наявні в ньому скорочення у написанні прізвища, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол відносно її підзахисного, відсутність всіх необхідних реквізитів документу, що посвідчує особу, суть правопорушення, яке ставиться у провину ОСОБА_1 сформульована нечітко, відсутня відмітка про роз'яснення йому прав і обов'язків за ст.268 КУпАП, не зазначені характеристики технічного пристрою, за допомогою якого велася відеофіксація, носій, на якому додається відеозапис. З огляду на викладене, ставить під сумнів його допустимість як доказу.
Також вважає недопустимим доказом письмові пояснення, надані інспектором дозвільної системи Охтирського ВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_2 , на які послався суд в оскаржуваній постанові, оскільки, на думку апелянта, він не був включений до переліку свідків, які мають відношення до справи, відповідне клопотання про його допит в якості свідка не заявлялося, безпосередньо судом під присягою він не допитувався.
При цьому, зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги надані його підзахисним пояснення в частині того, що він відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, оскільки транспортним засобом не керував, за кермом був його знайомий, на відео підтвердив факт керування транспортним засобом під тиком правоохоронців, що, за твердженням апелянта, підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , покази яких необгрунтовано не були враховані судом при прийнятті оскаржуваного рішення. До того ж звертає увагу, що направлення на проходження огляду в медичному закладі працівниками поліції не видавалось, ОСОБА_1 в силу своєї юридичної необізнаності не зміг скористатись правом знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, заявляти клопотання, користуватися допомогою адвоката.
Вказує і на те, що наявний в матеріалах справи відеозапис не є безперервним, не містить інформації про складання адміністративного протоколу в присутності свідків, з його змісту неможливо ідентифікувати ні особу, яка складала протокол, ні особу водія. Більш того, вважає, що наявна в матеріалах справи копія відеозапису не є електронним доказом, оскільки не підписана електронним цифровим підписом і є недопустимим доказом в розумінні ст.74 КАС України.
Серед іншого, посилаючись на рішення ЄСПЛ у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» вважає, що суд першої інстанції безпідставно, за відсутності відповідного клопотання сторони захисту викликав за власною ініціативою та допитав в якості свідка працівника поліції ОСОБА_5 , покази якого, в тому числі, поклав в обгрунтування висновку про доведеність вини ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, перебравши таким чином, на думку захисника, функцію обвинувачення, допустивши порушення принципу змагальності, рівності сторін процесу, права на захист.
Звертає увагу і на те, що як вбачається з офіційного веб - сайту Верховної Ради України, ч.1 ст.130 КУпАП на час вчинення адміністративного правопорушення, яке ставиться у провину її підзахисному не передбачала відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння або відмову від проходження огляду, а лише встановлювала відповідальність за керування річковими, морськими або маломірними суднами судноводіями в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, що на переконання захисника, вказує на відсутність в діях ОСОБА_1 складу даного адміністративного правопорушення.
Наведені обставини, на думку захисника, вказують на упередженість суду, ставлять під сумнів законність оскаржуваної постанови і як наслідок можуть призвести до негативних наслідків для її підзахисного, на утриманні якого перебуває малолітня дитина та тяжко хвора мати, яка потребує термінового лікування.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, як повідомив захисник, він знає про дату і час розгляду апеляційної скарги, однак не міг з'явитися за сімейними обставинами, і захисник не заперечувала про розгляд апеляційної скарги без участі її підзахисного.
Тому, перевіривши матеріали справи, заслухавши доводи захисника Сідько С.І. на підтримку поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 суддею встановлені всі обставини правопорушення на підставі наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, що відображено у мотивувальній частині постанови.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з чим погоджується і апеляційний суд.
Як вбачається з матеріалів справи винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП доведена зібраними у справі доказами, а саме даними протоколу про адміністративне правопорушення, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та інспектора дозвільної системи Охтирського ВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_2 , показами поліцейського ОСОБА_5 , відеозаписами з нагрудних камер поліцейських та відеореєстратора.
Так, згідно з даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 236639 від 26.11.2020, ОСОБА_1 , 26 листопада 2020 року о 17-00 год. в м. Охтирка, Сумської області по вул. Тельмана, 2, керував транспортним засобом Volkswagen Passat державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження огляду за допомогою приладу газоаналізатор Alcotester 6820 (Драгер) на місці зупинки та проходження медичного огляду на стан сп'яніння в медичному закладі ухилився шляхом відмови, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.1).
Вказаний протокол складений уповноваженою на те особою, його зміст у повній мірі відповідає вимогам ст.256 КУпАП.
Так, всупереч тверджень апелянта даний протокол містить повне прізвище, ім'я, по батькові особи, яка його склала, серію та номер посвідчення водія, що відповідає вимогам Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, містить виклад суті адміністративного правопорушення, виходячи з характеру вчинених дій, а саме ознаки алкогольного сп'яніння водія ОСОБА_1 , які були виявлені поліцейським та його дії щодо відмови від огляду, є вказівка на порушення ОСОБА_1 вимог п.2.5 ПДР України та посилання на ч.1 ст.130 КУпАП. В даному протоколі зазначені прізвища та адреси свідків, є їх підпис.
Крім цього, протокол підписаний особою, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 без будь-яких зауважень чи застережень, що спростовує доводи захисника Сідько С.І. про не роз'яснення її підзахисному прав та обов'язків, передбачених ст.268 КУпАП, а тому відомості, що містяться у протоколі є доказом у справі про адміністративне правопорушення.
Наведені у протоколі обставини також підтверджуються письмовими поясненнями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , в присутності яких ОСОБА_1 відмовився продувати у прилад Драгер та пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі.
Доводи апелянта з приводу того, що за кермом автомобіля був знайомий ОСОБА_1 , якого він за певну грошову винагороду попросив повозити його з другом на авто, не заперечуючи при цьому, що вживав спиртне, спростовуються показами свідка ОСОБА_5 - інспектора СРПП №3 Охтирського ВП ГУНП в Сумській області, письмовими поясненнями інспектора дозвільної системи Охтирського ВП ОСОБА_2 та даними відеозаписів, яким суд надав належну оцінку у їх сукупності та взаємозв'язку.
Так, згідно наданих суду першої інстанції показів інспектора поліції Альохіна Р.М. вбачається, що 26.11.2020, перебуваючи на чергуванні отримали повідомлення про те, що співробітник Охтирського ВП ОСОБА_2 зупинив автомобіль, водій якого створив аварійну ситуацію та у якого виявлено ознаки алкогольного сп'яніння. По прибуттю на місце встановили особу водія, який в присутності свідків відмовився від проходження медичного освідування на стан алкогольного сп'яніння, визнав, що саме він керував належним йому транспортним засобом та того дня вживав спиртні напої. На місці події ОСОБА_1 спочатку пояснював, що за кермом перебував його брат. Однак останній категорично заперечив даний факт, після чого сам водій без будь-якого тиску визнав факт керування транспортним засобом. Особи, яка стверджує, що того вечора перебувала за кермом, на місці події він не бачив взагалі.
Покази даного свідка підтверджуються письмовими поясненнями інспектора дозвільної системи Охтирського ВП ОСОБА_2 , в яких він повідомив, що автомобіль Volkswagen Passat державний номерний знак НОМЕР_1 того вечора створив аварійну ситуацію з його автомобілем. Розвернувшись він наздогнав вказаний автомобіль біля кафе «Каштан», де той зупинився, вийшов водій, який назвався ОСОБА_8 (а.с.21).
Покази свідка ОСОБА_5 та досліджені судом письмові пояснення ОСОБА_2 , на які суд обгрунтовано послався на підтвердження винуватості ОСОБА_1 є послідовними та такими, що логічно доповнюють один одного і узгоджуються з іншими доказами, зокрема даними, що зафіксовані на відео реєстратор з автомобіля поліцейських, з яких вбачається, як на питання працівника поліції чи вживав ОСОБА_1 цього дня спиртне та хто саме був за кермом, він повідомив, що пив пиво та вино і за кермом був саме він. На пропозицію пройти огляд за допомогою газоаналізатора на місці зупинки та в медичному закладі ОСОБА_1 відмовився. При цьому, як вбачається з даного відеозапису ОСОБА_1 добровільно, без будь-якого тиску з боку працівника поліції повідомив обставини, які були зафіксовані в протоколі (а.с.17).
На думку апеляційного суду, суд першої інстанції цілком обгрунтовано критично поставився до показів свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , за версією яких за кермом автомобіля був саме ОСОБА_4 , оскільки такі спростовуються показами інспектора ОСОБА_5 та даними відеореєстратора.
Доводи про визнання недопустимим доказом відеоматеріалів вважаю неспроможними, оскільки апелянтом не заперечується, що на відеозаписах зафіксовані події, які мали місце 26.11.2020 за участю ОСОБА_1 . Сам по собі факт того, що надані Охтирським відділом поліції копії відеозаписів не є безперервними, на відео не зафіксований момент складання протоколу в присутності свідків не спростовує змісту самого відеозапису та зафіксованих ним фактичних подій, оскільки такі логічно узгоджуються з даними, викладеними у протоколі та інших доказах по справі, в тому числі письмових поясненнях свідків відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку. У апеляційного суду відсутні сумніви щодо достовірності долучених до матеріалів справи відеозаписів.
Окремо вважаю за необхідне зазначити, що дії суду першої інстанції з приводу виклику у судове засідання інспектора поліції Альохіна Р.М. не можуть свідчити про збирання доказів по справі місцевим судом, оскільки фактично нові особи, які не зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення не викликалися, й, у свою чергу, нові докази судом не здобувалися, а виклик ОСОБА_5 був здійснений з метою перевірки достовірності даних, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Cуд першої інстанції заслухав обидві сторони, дослідив докази, що були долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, з якими особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник Безпалько С.В., який представляв його інтереси в суді першої інстанції, всупереч твердженням апелянта ознайомилися, мали можливість їх спростувати, під час допиту свідків не були позбавлені можливості ставити свої питання цим особам, а тому жодних даних про упередженість суду апеляційним судом не встановлено.
Не ґрунтуються на вимога закону й доводи ОСОБА_9 про наявність законних підстав для закриття провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП у зв'язку із скасуванням акту, який встановлює адміністративну відповідальність, з огляду на наступне.
Після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року, тобто з 01 липня 2020 року, відповідальність, зокрема за керування транспортними засобами, в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, виключено з ст.130 КУпАП і закріплено у ст. 286-1 КК.
Разом з тим, у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 17 червня 2020 року №720-IX, який набрав чинності 03 липня 2020 року, внесені зміни до ЗУ за № 2617-VIIІ, а саме, у пункті 1 Розділу І виключено підпункт 4, який запровадивши нову редакцію ст.130 КУпАП, виключав адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами у стані сп'яніння - відтак адміністративна відповідальність за ці дії відновлена з 03 липня 2020 року.
Необхідно зазначити, що дійсно, ст.130 КУпАП на офіційному веб-сайті Верховної Ради України, як на то вказує апелянт викладена в ред. Закону України №2617-III від 22 листопада 2018 року без врахування положень Закону України №720-1Х від 17 червня 2020 року, однак цей факт сам по собі не впливає на кваліфікацію дій осіб, які вчинили адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, оскільки, як зазначено вище, Закон України №720-1Х від 17 червня 2020 року виключено одну із норм Закону України № 2617-V111 від 22 листопада 2018 року, у якій ст.130 КУпАП викладалася в новій редакції, що свідчить про те, що після набрання чинності Законом України № 720-1Х від 17 червня 2020 року ст.130 КУпАП діє в попередній редакції.
Враховуючи наведене, суддя суду першої інстанції, розглядаючи справу, дослідивши докази у справі шляхом співставлення фактично досліджених по справі обставин та доказів зі змістом обставин, що ставляться особі у вину згідно з протоколом про адміністративне правопорушення та диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП, дійшов обґрунтованого висновку, що дії ОСОБА_1 містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
З урахуванням викладеного, вважаю, що постанова Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29 грудня 2020 року про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та закриття провадження у справі у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення є законною та обґрунтованою і апеляційних підстав для її скасування не вбачаю.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Постанову судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29 грудня 2020 року, якою ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Сідько С.І. - без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.