Справа № 465/4872/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Ванівський Ю.М.
Провадження № 22-ц/811/2428/20 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
Категорія: 39
09 лютого 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Ніткевича А.В.,
суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,
секретаря Жукровської Х.І.
з участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Чупахіна І.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Львівського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 24 березня 2020 року в складі судді Ванівського Ю.М. у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-
встановила:
У серпні 2016 року позивач ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Вимоги обґрунтовував тим, що ОСОБА_4 відповідно до укладеного договору № б/н від 27.02.2007 отримав кредит у розмірі 21600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 17.02.2015.
23.02.2016 позивач отримав відповідь П'ятої Львівської державної нотаріальної контори, в якій зазначалося, що спадкоємцем померлого ОСОБА_4 , яка звернулася із заявою про прийняття спадщини, є ОСОБА_2 . До ОСОБА_2 було направлено лист-претензію, згідно якої пред'явлено позовні вимоги, але ніяких дій не було виконано. З огляду на те, що станом на дату смерті заборгованість позичальника становила 6218 грн. 74 коп., позивач просив стягнути з відповідачки таку заборгованість, а також судові витрати у розмірі 1 378 грн.
Оскаржуваним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 24 березня 2020 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгогованість за кредитним договором № б/н від 27.02.2007 року в розмірі 6003,74 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» судовий збір в розмірі 1378. грн. 00 коп.
Рішення суду оскаржив представник відповідачки ОСОБА_3 , вважає, що рішення підлягає скасуванню, оскільки суд ухвалюючи таке неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що суд залишив поза увагою те, що позивач не пред'явив вимоги до відповідача у строки, встановлені ч. 2 ст. 1281 ЦК України, тобто до листопада 2015 року.
При цьому, відповідачка довела суду, що у травні 2015 року повідомила позивача про смерть ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначивши, що є його спадкоємцем.
Звертає увагу, що суд без будь яких доказів зазначає у рішенні, що позивач надав саме відповідачці кредитну картку з можливим кредитним лімітом у визначеному сторонами розмірі відповідно до умов кредитного договору № б/н від 27.02.2017.
Вважає, що суд безпідставно не взяв до уваги покази свідка ОСОБА_5 , чим порушив принцип рівності та принцип змагальності.
Просить скасувати рішення Франківського районного суду м. Львова від 24 березня 2020 року таухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_3 на підтримку доводів скарги, а також пояснення представника позивача ОСОБА_1 на заперечення таких, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити виходячи із такого.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що спадкоємець позичальника вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» щодо погашення наявної у спадкодавця на час смерті заборгованості за кредитним договором та угодою не задовольнила, що свідчить про порушення прав та інтересів ПАТ КБ «Приватбанк», як кредитора у даних правовідносинах.
Зокрема, суд зазначив, що ПАТ КБ «Приватбанк» виконав прийняті на себе зобов'язання у повному обсязі, надав відповідачу кредитну картку з можливим кредитним лімітом у визначеному сторонами розмірі відповідно до умов кредитного договору № б/н від 27.02.2007, що не спростовано відповідачем, при цьому невиконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором, а саме неповернення ним позивачу отриманих сум кредитних коштів підтверджується розрахунком заборгованості, згідно якого заборгованість за тілом кредиту складає 6218,27 грн, що і зумовило звернення АТ КБ «ПриватБанк» до суду із даним позовом.
При цьому, суд дійшов висновку, що сторони не обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань, оскільки відсутній обов'язок відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 27.02.2007, тому вимоги позивача в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором в сумі 214,53 грн., як заборгованості за відсотками, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Разом з цим, оскільки відповідачем на підставі заяви від 27.02.2007, яку останній підписав, були отримані у позивача кошти в кредит, про що відповідач належним чином був особисто обізнаний, суд вважав, що наявні правові підстави для стягнення в примусовому порядку з боржника суми тіла кредиту.
Також, суд не взяв до уваги покази свідка ОСОБА_5 , оскільки такі, на переконання суду, не знаходяться в об'єктивному зв'язку із матеріалами справи.
Перевіряючи законність оскаржуваного рішення колегія суддів виходить з такого.
Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України).
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 633 ЦК України передбачає, що договори, які укладаються банком з фізичними особами є публічними.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримати кредит та 27.02.2007 підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а аткож ознайомився із Тарифами банку (т. 1 а.с. 11).
Згідно умов кредитного договору позичальник отримав кредит у розмірі 21600,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору.
Позивач надав позичальнику кредитні кошти у відповідному розмірі, що підтверджується випискою по розрахунку та свідчить про те, що позивач повністю виконав власні зобов'язання за кредитним договором.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 17.02.15 серія НОМЕР_1 , актовий запис № 166 (т. 1 а.с. 19).
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» стверджує, що станом на дату смерті у позичальника існувала непогашена заборгованість перед позивачем за кредитним договором, розмір якої складається з 6003 грн. 74 коп. - заборгованості за кредитом, 214 грн. 53 коп. - заборгованості за відсотками.
На підтвердження вище вказаної заборгованості за кредитним договором позивачем надано довідка-розрахунок заборгованості станом на 30.06.2016.
Таким чином, позивач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з вимогами до спадкоємця позичальника, які обґрунтовував тим, що вимог щодо погашення наявної заборгованості за кредитним договором та угодою остання не задовольнила.
Враховуючи наведене, будь які висновки суду першої інстанції стосовно отримання відповідачкою ОСОБА_2 кредиту, не виконання нею своїх зобов'язань перед банком, не обумовлення останньою відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань, є помилковими, оскільки такі не відповідають обставинам справи, зокрема, остання не є стороною кредитного договору, такий з нею не укладався, а вимоги до неї пред'явлені кредитором, як до спадкоємця позичальника.
В свою чергу, відповідачка ОСОБА_2 заперечує позовні вимоги, а її доводи з цього приводу зводяться до того, що позивач пред'явив вимоги з порушенням строків, встановлених ч. 2 ст. 1281 ЦК України.
Так, відповідачка стверджує, що у травні 2015 року отримала за адресою свого проживання: АДРЕСА_1 , сповіщення про опис майна, в якому повідомлялось, що станом на 05.05.2015 за її покійним сином рахується заборгованість перед позивачем. Наступного ж робочого дня, у найближчому відділенні АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на вул.. Нечуя-Левицького у м. Львові повідомила про смерть свого сина, ОСОБА_4 , надала свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 та повідомила, що є матір'ю та спадкоємцем померлого. Свідоцтво про смерть було відскановано працівниками позивача, що підтверджується наявністю у позивача сканкопії свідоцтва про смерть, що надало можливість останньому долучити копію свідоцтва про смерть до позовної заяви, відтак вважає, що вчинила всі дії, що вимагаються від спадкоємця відповідно до ч. 1 ст. 1281 ЦК України.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Спадкування може відбуватися за заповітом або за законом.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК Укораїни).
Об'єктом спадкового наступництва є спадщина (спадкове майно, спадкова маса), тобто вся сукупність прав та обов'язків спадкодавця, в яких він перебував на момент своєї смерті і які за своєю правовою природою не є невіддільними від особи їх носія і здатні перейти до інших осіб.
В свою чергу, згідно із ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Обов'язок спадкоємців повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги та право кредитора спадкодавця на пред'явлення вимог до спадкоємців визначені ст. 1281 ЦК України.
Невиконання спадкоємцем вимог закону щодо оформлення та реєстрації спадкового майна не може бути підставою для відмови у задоволенні позову в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов'язаннями, а також припинення таких зобов'язань.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року при розгляді справи № 522/407/15-ц.
У зв'язку зі смертю боржника ОСОБА_4 , позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 24.01.2016 звертався до Сьомої Львівської державної нотаріальної контори з претензією кредитора в порядку ст. 1281 Цивільного кодексу України. Просив повідомити, чи заводилася спадкова справа після смерті боржника, включити кредиторські вимоги в спадкову масу, повідомити спадкоємців про наявність заборгованості перед банком у розмірі 6218,27 грн., чи подавалися заяви про прийняття чи відмову від прийняття спадщини, відомості про осіб, які подали заяву про прийняття спадщини (т. 1 а.с. 26).
Листом від 18.02.2016 № 446/02-14 П'ята Львівська державна нотаріальна контора повідомила АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про заведення спадкової справи № 484/2015 після смерті ОСОБА_4 . Повідомлено, що спадкоємцем до майна померлого є його мати ОСОБА_2 та те, що спадкоємець прийняла, але не оформила своє спадкове майно (т. 1 а.с. 27).
В матеріалах справи наявний лист-претензія АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 04.05.2016, який надісланий ОСОБА_2 , як спадкоємцеві за законом, у якому останню повідомлено про наявність боргу у ОСОБА_4 за кредитним договором у сумі 6218,27 грн. та обов'язок його сплатити (т. 1 а.с. 28).
Разом з тим, положення ст. 1282 ЦК України (щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора) застосовуються у випадку дотримання кредитором норм ст. 1281 ЦК України щодо строків пред'явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.
Відповідно до ст. 1281 ЦК України (в редакції чинній на час відкриття спадщини) спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.
Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.
Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Отже, встановлені ст. 1281 ЦК України строки - це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб'єктивне право.
Щодо способу пред'явлення вимоги, то стаття 1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред'явлення вимог кредиторів. Кредитор може пред'явити вимоги безпосередньо до спадкоємців або опосередковано - через нотаріуса за місцем відкриття спадщини. Обрання певного способу є правом кредитора і здійснюється ним на власний розсуд.
Зважаючи на те, що ще в січні 2016 року звертаючись із претензією кредитора у державну нотаріальну контору, позивачу АТ КБ «ПРИВАТБАНК» було відомо про відкриття спадщини після смерті боржника ОСОБА_4 , до спірних правовідносин належить застосовувати положення ч. 2 ст. 181 ЦК України, а саме щодо необхідності кредиторові спадкодавця протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
Наведене спростовує доводи позивача, викладені у відповіді на відзив, в контексті можливості банку протягом одного року пред'явити вимоги до спадкоємця, тобто застосування ч. 3 ст. 1281 ЦК України.
18.06.2018 № 1894/02-14 П'ята Львівська державна нотаріальна контора повідомила ОСОБА_2 про те, що копія свідоцтва про смерть померлого ОСОБА_4 позивачу АТ КБ «ПРИРВАТБАНК» не направлялася (а.с. 117).
Натомість, як вбачається з позовної заяви та додатків до неї, копія свідоцтва про смерть боржника ОСОБА_4 серія НОМЕР_1 була у розпорядженні банку.
Крім цього, як зазначалося вище, звертаючись у січні 2016 року до Сьомої Львівської державної нотаріальної контори з претензією кредитора в порядку ст. 1281 Цивільного кодексу України, позивачу була відома конкретно дата смерті боржника.
Наведене у своїй сукупності свідчить про те, що дізнавшись про борги свого сина, відповідачка ОСОБА_2 , як спадкоємець виконала свій обов'язок та повідомила кредитора спадкодавця про відкриття спадщини ще в травні 2015 року, що жодним чином не спростовано позивачем.
При цьому, володіючи відповідною інформацією та знаючи про наявність у померлого ОСОБА_4 невиконаних зобов'язань (заборгованості) станом на травень 2015 року, банк лише в січні 2016 року звернувся із претензією до нотаріальної контри, а позов пред'явив у серпні 2016 року, що свідчить про порушенням ним вимог ч. 2 1281 ЦК України в частині необхідності протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, щозгідно із частиною четвертою цієї норми, позбавляє його права вимоги до спадкоємців ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З огляду на те, що АТ КБ «ПриватБанк» втратило право вимоги до ОСОБА_2 , як спадкоємця позичальника ОСОБА_4 , позовні вимоги не підлягають задоволенню, що свідчить про підставність доводів апеляційної скарги та необхідність скасування оскаржуваного рішення.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України колегія суддів вирішує питання розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 24 березня 2020 року - скасувати.
Ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення 6218 грн. 74 коп. боргу - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_2 2067(дві тисячі шістдесят сім) гривень 00 копійок судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 10 лютого 2021 року.
Головуючий: А.В. Ніткевич
Судді: С.М. Бойко
С.М. Копняк