Дата документу 09.02.2021 Справа № 314/3424/14-ц
Єдиний унікальний № 314/3424/14-ц
Провадження №22-з/807/11/21
09 лютого 2020 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,
суддів: секретарКрилової О.В., Полякова О.З., Бєлова А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 12 жовтня 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: державний виконавець Вільнянського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Манзенко Т.Л., стягувач ОСОБА_1 , на бездіяльність державного виконавця, -
У вересні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Вільнянського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Манзенко Т.Л. під час здійснення виконавчого провадження з виконання рішення суду про стягнення аліментів.
Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 12 жовтня 2020 року скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Визнано поважною причину пропуску строку подання скарги на бездіяльність державного виконавця та поновлено цей строк.
Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Вільнянського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Манзенко Т.Л. щодо невчинення нею дій, направлених на зняття арешту з усього майна боржника ОСОБА_2 у зв'язку з погашенням заборгованості зі сплати аліментів.
Зобов'язано державного виконавця Вільнянського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Манзенко Т.Л. зняти арешт з усього майна боржника ОСОБА_2 , накладений постановою від 08 квітня 2020 року в рамках виконавчого провадження № 44515272 у зв'язку з погашенням заборгованості зі сплати аліментів.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 01 грудня 2020 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 12 жовтня 2020 року скасовано та прийнято постанову наступного змісту: У задоволенні скарги ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця Вільнянського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Манзенко Т.Л. - відмовити.
22 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі.
В заяві зазначено, що при прийнятті постанови апеляційним судом було задоволено апеляційну скаргу, між тим питання щодо розподілу судових витрат пов'язаних з наданням ОСОБА_1 професійної правничої допомоги в сумі 301,51 грн., вирішено не було.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За роз'ясненнями п. 20 постанови Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ст. 220 ЦПК (нова редакція 270 ЦПК); воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 03 травня 2019 року був укладений договір про надання правової допомоги між ОСОБА_1 та адвокатом Фофановим Я.Л. (а.с.106), відповідно до умов якого, останній зобов'язався надати професійну допомогу клієнту у справах за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 .
Згідно до Додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги № 10 від 03.05.2019 року вартість послуг адвоката за 1 годину роботи складає 700,00 грн. (а.с.108).
Відповідно до акту виконаних робіт до додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги №10 від 03.05.2019 року загальний розмір винагороди адвоката за складання відзиву на скаргу ОСОБА_2 по справі №314/3424/14-ц склав 301,50 грн. (а.с.109)
Відповідно до платіжного доручення від 04.10.2020 року ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 сплачено 301,51 грн. (а.а.110,111).
Відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.
Відповідно до ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч.8 ст.141ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Підставою для стягнення коштів є реально понесені стороною витрати на виконання угоди, укладеної з адвокатом про надання правничої допомоги.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правничу допомогу повинні обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Стягувач ОСОБА_1 , під час розгляду справи понесла витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 301,51 грн. Розмір витрат підтверджується зазначеними документами, що є належними та допустимими доказами у справі. Докази щодо понесених судових витрать подані в строк передбачений ч.8 ст.141 ЦПК України.
Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає, що у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України у справі слід ухвалити додаткову постанову про розподіл судових витрат, якою задовольнити заяву ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 141, 270, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 12 жовтня 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: державний виконавець Вільнянського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Манзенко Т.Л., стягувач ОСОБА_1 , на бездіяльність державного виконавця - задовольнити.
Прийняти у цій справі додаткову постанову про розподіл судових витрат у справі.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогуу розмірі 301,51 грн.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст додаткової постанови складений 11 лютого 2020 року.
Головуючий С. В. Кухар
судді: О. В. Крилова
О.З. Поляков