10.02.2021
Справа № 497/1669/2020
Провадження № 2/497/141/2021
10.02.21 року Болградський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Кравцової А.В.,
секретар судового засідання - Бекметова Х.В.,
розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Болград за відсутністю сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Голицької сільської ради Болградського району Одеської області про встановлення факту родинних відносин, проживання однією сім'єю, та визнання права власності,
03.12.2020 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, яким просить визнати за ним, як за спадкоємцем першої черги за законом, право власності на земельну ділянку площею 3,3588га, яка розташована на території Голицької сільської ради Болградського району Одеської області, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, і яка належала його матері - ОСОБА_2 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та просить також встановити юридичні факти - те, що він є рідним сином гр. ОСОБА_2 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та те, що він з нею проживав однією сім'єю більше, ніж п'ять років до часу відкриття спадщини, тобто, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у тому числі - станом на момент її смерті, посилаючись на те, що нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину з-за відсутності документів про родинний зв'язок зі спадкодавцем, оскільки в них з матір'ю в документах і в його документах прізвище його матері написано з різними закінченнями - в його свідоцтві про народження прізвище його матері вказане як " ОСОБА_3 ", а у свідоцтві про її смерть - її прізвище вказане як " ОСОБА_3 ".
В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що він є спадкоємцем за законом майна ОСОБА_2 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки проживав з нею однією сім'єю, фактично прийняв спадщину після її смерті фактом постійного проживання разом з нею однією сім'єю протягом більш, ніж п'ять років, в тому числі, - на час відкриття спадщини, але не може отримати свідоцтва про право на спадщину, оскільки в нього відсутні документи, які б підтверджували факт постійного проживання разом із спадкодавцем - з матір'ю - однією сім'єю, - адже вона проживала з ним у Чернігівській області, хоча була зареєстрована у Болградському районі Одеської області, - де прожила усе життя, а заповіт мати не складала; він, позивач, дійсно фактично проживав разом зі своєю матір'ю, оскільки за сім років до її смерті забрав її до себе через те, що вона була старенька та й він сам з дружиною залишилися самі - в них помер син, онуків й інших дітей в них немає. Встановлення вищевказаних юридичних фактів йому, позивачу, необхідно для отримання свідоцтва про право на спадкове майно, що залишилося після смерті матері.
У судове засідання позивач не з'явився, надавши суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, підтримав свої позовні вимоги, просив задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача - Голицької сільської ради Болградського району Одеської області - надіслав суду заяву про те, що відповідач копію позовної заяви отримав, вимоги позивача визнає, просить розглянути справу без участі його представника.
Розглянувши надані суду документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини:
- ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 (свідоцтво про її смерть серії НОМЕР_1 , видане 26.01.2010р. Старобасанською сільською радою Бобровицького району Чернігівської області, актовий запис №05 (а.с.11);
- згідно копії державного акту серії ЯА №153437, спадкодавцю ОСОБА_4 належала земельна ділянка площею 3,36га з кадастровим №5121482400:01:001:0194, що розташована на території Голицької сільської ради Болградського району Одеської області, - яка була передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за розпорядженням Болградської районної державної адміністрації №641 від 16.08.2004 (а.с.13);
- з довідок від 01.07.2020 року за №02-37/174, №02-37/175, №02-37/177 та за №02-37/176 Голицької сільської ради Болградського району Одеської області, - спадкодавець ОСОБА_2 , 1923р. народження, була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 - з 15.10.1971 року по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , одна, але проживала у сина (позивача) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою АДРЕСА_2 , - по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_2 , 1923 року народження, дійсно є матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.14-17);
- відповідно до свідоцтва про народження позивача ( НОМЕР_2 , а/з №16), його матір'ю є ОСОБА_5 (російською) (а.с.9), що юридично не є доказом на підтвердження родинного зв'язку між позивачем і спадкодавцем;
- проте, з довідки в.о.старости ОСОБА_6 ВК Бобровицької міської ради Боровицького району Чернігівської області від 10.12.2020 року за №323, вбачається, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , - є матір'ю позивача, оскільки в довідці вказано, що вона проживала разом з сином - позивачем ОСОБА_1 та вела з ним спільне господарство за адресою: АДРЕСА_3 ;
- свідок ОСОБА_7 , яка проживає за адсреосю: АДРЕСА_3 , своєю письмовою заявою на ім'я суду, будучи обізнаною про кримінальну відповідальність за надання суду неправдивих свідчень, - підтвердила, що позивач ОСОБА_1 дійсно проживав разом з його матір'ю - спадкодавцем ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , - однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_3 , та підтвердила, що їй відомо, що позивач є сином ОСОБА_8 ;
- відповідно до листа державного нотаріуса Третьої Одеської державної нотаріальної контори Пінігіної Т.М. від 08.08.2018р., - позивач ОСОБА_1 є сином та єдиним спадкоємцем спадкодавця ОСОБА_2 , - оскільки він звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за законом (а.с.18);
- згідно матеріалів спадкової справи №253Б2017 щодо майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , - копію якої надіслав суду державний нотаріус Третьої Одеської державної нотаріальної контори 21.01.2021р., позивач ОСОБА_1 дійсно 26.06.2017р. звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті його матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином та єдиним спадкоємцем ОСОБА_2 , - оскільки інших заяв про прийняття спадщини матеріали спадкової справи не містять (спадк.спр.,а.с.2);
- постановою державного нотаріуса Третьої Одеської державної нотаріальної контори Пінігіної Т.М. від 06.07.2017 року, позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на вищевказану земельну ділянку у порядку спадкування після смерті його матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 - у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджували своєчасне прийняття спадщини (а.с.20);
- згідно розрахунку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення в Одеській області, станом на 19.06.2020р., площею 3,3588га - становить 108958,82 грн. ( а.с.21);
- відповідно до заяви представника Голіцької сільської ради Болградського району Одеської області - її голови, - сільська рада вимоги позивачів визнає повністю, не заперечує проти їх задоволення.
Крім того, оскільки позивач просить встановити родинний зв'язок між ним та спадкодавцем через розбіжності у написанні її прізвища з прізвищем спадкодавця, суд дійшов наступного.
Порядок судочинства у справах про встановлення юридичних фактів врегульовано статтями 315-319 ЦПК. Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду за таких умов: 1) факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій; 2) для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення; 3) встановлення факту не має бути пов'язано з наступним вирішенням спору про право, підвідомчого суду; 5) заявник не має іншої можливості одержати чи поновити документи, які посвідчують факт, що має юридичні наслідки. Наявність спору про право, не підвідомчого судам, не є перешкодою для судового встановлення юридичного факту. Чинним законодавством не передбачений інший позасудовий порядок встановлення юридичних фактів.
Позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом для захисту свого права на одержання свідоцтва про право на спадщину після смерті матері, у тому числі - щодо встановлення родинного зв'язку. З матеріалів справи вбачається, що у свідоцтві про народження позивача і його прізвище, і прізвище його матері вказані як " ОСОБА_3 та ОСОБА_3 ", а у свідоцтві про смерть матері - її прізвище вказане як " ОСОБА_3 ", проте, виходячи з усіх інших відомостей, що зазначені у довідках, виданих сільською радою, а також в інших документах, належно завірені копії яких містяться в матеріалах справи і були досліджені судом, позивач дійсно є сином ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Оскільки це питання шляхом виправлення неправильності запису в актах громадянського стану вирішити неможливо з-за смерті спадкодавця, з матеріалів справи не вбачається, що встановлення факту за даною заявою пов'язане з необхідністю вирішення у судовому порядку спору про право, тому суд дійшов висновку, що позов в цій частині є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з метою захисту цивільного права позивача щодо визнання родинних відносин між спадкодавцем та позивачем.
Ч.2 ст.315 ЦПК України встановлено, що, крім юридичних фактів, які зазначені у ч.1 вказаної статті, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Встановлення факту постійного проживання станом на час відкриття спадщини зі спадкодавцем - є необхідною умовою для видачі свідоцтва про право на спадщину. За змістом норм статей 1268-1269 ЦК України, порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того, чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини; ч.1ст.1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Проте, згідно ч.2 ст.1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї. У випадку, якщо спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, він має подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини. З п.3.22 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, вбачається, що в разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання, доказом постійного проживання зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем. Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 №7, - виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів. Особа може звернутися до суду з заявою про встановлення цих фактів, зокрема, з заявою про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до п.23 цієї ж Постанови, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що спадкодавець ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно проживала більш, ніж п'ять років однією сім'єю зі своїм сином - з позивачем ОСОБА_1 , оскільки разом з ним вела спільне господарство, вони були пов'язані спільним побутом, тобто, мали взаємні права та обов'язки більш, ніж п'ять років, у тому числі, станом на момент смерті ОСОБА_2 , оскільки цей факт підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, що містяться в матеріалах справи, які узгоджуються між собою і підтверджують встановлений судом вказаний факт, що має для заявника юридичне значення.
Відповідно до ст.ст.1216,1220 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, а відповідно до ст.1268 ч.5 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини, - вона належить спадкоємцеві з часу її відкриття.
Згідно вимог діючого законодавства на час розгляду справи, порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (ч.4 ст. 182 ЦК України).
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості, регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 1 липня 2004 року №1952-IV, із змінами і доповненнями.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 15 названого Закону, перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703.
За п.26 Порядку для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, необхідними документами є ті, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є укладений в установленому законом порядку договір, свідоцтво про право власності на спадщину, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, державний акт на право власності на земельну ділянку, рішення суду, що набрало законної сили щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також інші документи, визначені пунктом 27 Порядку.
Згідно ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого не майнового права або майнового права та інтересу. Відповідно до п.1ч.2ст.16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути їх визнання.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності.
Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно ст.200ч.3 ЦПК України, в разі, якщо відповідач позов визнав, суд ухвалює рішення у підготовчому судовому засіданні.
За результатом розгляду даної справи судом встановлено, що в даному випадку мають місце обставини, передбачені ст.392 ЦК України, оскільки позивач, будучи спадкоємцем за законом земельної ділянки, не може зареєструвати своє право власності на цю нерухомість у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу, тому, внаслідок цього порушуються її праву як власника користуватися, володіти та розпоряджатися своїм нерухомим майном, і це порушене їх право потребує захисту у судовому порядку.
Відповідно до ст.ст.1216, 1220, 1268ч.5 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Таким чином, розглянувши спір всебічно, повно та об'єктивно на підставі наданих доказів, суд дійшов висновку, що право власності позивачів підтверджується доказами, вказаними судом, а також іншими письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи, що були досліджені судом та ніким й нічим не спростовані. Відомостей того, що задоволенням позовних вимог будуть порушені права третіх осіб, - судом не встановлено.
Керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст.1-5,9-13,15,16,20, 316-319, 321, 328, 392, 1216-1218,1220-1223,1225,1233-1236,1268,1270,1296 ЦК України, ст.ст.1,2,12,13,76-84,89, 95, 247ч.2, 258-259,263-266,273,352,354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Задовольнити позов ОСОБА_1 до Голицької сільської ради Болградського району Одеської області про встановлення факту родинних відносин, факту проживання однією сім'єю та визнання права власності.
Встановити та визнати факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Встановити та визнати факт того, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та спадкодавець ОСОБА_2 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , - проживали однією сім'єю більш, ніж п'ять років до часу відкриття спадщини і станом на момент її відкриття.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ), - як за спадкоємцем за законом, - право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, - площею 3,36га, з кадастровим №5121482400:01:001:0194, - що розташована на території Голицької сільської ради Болградського району Одеської області, і яка на підставі розпорядження Болградської районної державної адміністрації №641 від 16.08.2004 та згідно державного акту серії ЯА №153437, - належала його матері - спадкодавцю ОСОБА_2 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, що не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки) - повністю або частково, - шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду у письмовій формі з дотриманням вимог ст.356 ЦПК України, - протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з поважних причин.
Законної сили рішення суду набирає після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або ухвалення постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: bg.od.court.gov.ua.
Відповідно до п.п.15.5п.15ч.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Повний текст рішення складено 10.02.2021 року.
Суддя А.В. Кравцова